Постанова

від 26.12.2024 по справі 520/14286/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 р. Справа № 520/14286/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/14286/24

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт"

до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (далі позивач, СТОВ "Агросвіт") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області (далі відповідач, апелянт, Чугуївська МВА), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Чугуївської МВА №902 від 14.12.2023;

- зобов`язати Чугуївську МВА прийняти рішення про надання індивідуальних податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів для СТОВ «Агросвіт» за 2022 та 2023 роки за земельні ділянки загальною площею 193,7658 га, розташовані на території с. Піщане Чугуївського району Харківської області, у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року позов СТОВ "Агросвіт" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Чугуївської МВА №902 від 14.12.2023.

Зобов`язано Чугуївську МВА прийняти рішення про надання індивідуальних податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів для СТОВ «Агросвіт» за 2022 та 2023 роки за земельні ділянки загальною площею 193,7658 га, розташовані на території с. Піщане Чугуївського району Харківської області, у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Стягнуто на користь СТОВ "Агросвіт" судові витрати в загальному розмірі 2422 грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Чугуївської МВА.

23.08.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, у якій він просить стягнути з Чугуївської МВА на користь СТОВ "Агросвіт" витрати на надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 30 000,00 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на надання професійної правничої (правової) допомоги по адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції СТОВ "Агросвіт" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та додаткове судове рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення заяви СТОВ "Агросвіт".

В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що належним чином доведено факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. Вказує, що зі змісту положення частини 7 статті 139 КАС України, право на відшкодування витрат на правову допомогу у справі поширюється як на вже оплачені послуги, так і на ті, які підлягають оплаті у майбутньому. Отже помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що відсутність доказів, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката у справі № 520/14286/24, може бути підставою для залишення без задоволення заяви представника СТОВ «Агросвіт» про ухвалення додаткового рішення. Зазначив, що аналогічні висновки у подібних справах містить практика Верховного Суду, яка є усталеною та складається зі значної кількості рішень, зокрема: від 28.07.2023 у справі № 280/1987/20, від 26.06.2019 у справі № 813/481/18, від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, яку суд першої інстанції не врахував.

Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу СТОВ "Агросвіт" залишити без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 по справі №520/14286/24 залишити без змін. Посилався на зловживання СТОВ "Агросвіт" своїми процесуальними правами, які виявились у неодноразовому зверненні до суду з аналогічним позовом між тими ж сторонами та з тих самих підстав, що є самостійною умовою для відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення. Зазначив, що ця справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судові засідання не проводились, фактичне (реальне) понесення заявлених витрат Позивач не підтверджено платіжними документами. В обґрунтування заявленої вимоги надав лише договір про надання правової допомоги від 01.06.2023, додаткову угоду №3 до договору та акт від 21.08.2024, якими передбачено оплату послуг адвоката після. У зв`язку з чим вважає заявлені вимоги неспірмірними.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач у позовній заяві заявив вимоги, зокрема, про стягнення витрат на правову допомогу та повідомив, що докази понесених витрат будуть подані ним у строки, визначені ч. 7 ст. 139 КАС України після ухвалення судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів понесення витрат на правничу допомогу, оскільки позивач не надав суду доказів оплати витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладених в постановах від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, а також постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на надання професійної правничої (правової) допомоги представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги б/н від 01.06.2023, копію додаткової угоди №3 від 21.08.2024, в якій в п.4.3. зазначено про те, що сторони домовилися, що вартість отриманих послуг за Договором буде сплачена Клієнтом протягом 30 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду, копію акту виконаних робіт б/н від 21.08.2024 до договору про надання правничої допомоги б/н від 01.06.2023, довіреність на представництво Турчаніновим В.І. інтересів СТОВ "Агросвіт" в судах України, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Турчанінова В.І. серії ЗР №21/1299 від 12.12.2017.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат включається розмір витрат на правничу допомогу адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладених в постановах від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, а також постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача з огляду на відсутність доказів оплати за понесені витрати, колегія суддів вважає безпідставним, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Разом з цим актом виконаних робіт підтверджено надання послуг на суму 30000,00 грн, а саме:

1. вивчення наявних матеріалів справи та заслуховування пояснень клієнта тривалістю 2 години, у сумі 4000 грн;

2. аналіз нормативного матеріалу, коментарів, пошуку та вивчення судової практики в аналог віяних справах тривалістю 4 години, у сумі 8000 грн;

3. надання консультацій та роз`яснення щодо порядку отримання податкових пільг тривалістю 1 години, у сумі 2000 грн;

4. позовної заяви про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії тривалістю 4 години, у сумі 8000 грн;

5. підготовка та подання відповіді на відзив тривалістю 3 години, у сумі 6000 грн;

6. тривалістю 1 годин, у сумі 2000 грн.

Надаючи оцінку заявленим до відшкодування витратам, колегія суддів зазначає таке.

Заслуховування пояснень клієнта, аналіз нормативного матеріалу, коментарів, пошуку та, надання консультацій та роз`яснення щодо порядку отримання податкових пільг, складання заяви про винесення додаткового рішення по справі не має жодного стосунку для розгляду справи у суді першої інстанції по суті, а тому відсутні підстави для їх врахування як послуг, безпосередньо пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції.

Вивчення наявних матеріалів справи, аналіз нормативного матеріалу вивчення судової практики в аналогічних справах охоплюються послугою зі складання та подання позовної заяви до суду, а тому відсутні підстави для їх врахування як окремих послуг.

Обсяг доказів по справі, обсяг та зміст доводів позову та відповіді на відзив, нормативно правове регулювання свідчить про те, що ця справа не є складною.

Підсумовуючи викладене, враховуючи складність справи, обсяг та якість наданих послуг, виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості та доцільності витрат позивача на правничу допомогу, колегія суддів вважає наявними підстави для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позивач, зловживаючи своїми правами подав низку однакових позовів, що є підставою для відмови у задоволенні його заяви про розподіл судових витрат, з огляду на таке.

Надаючи оцінку вказаному доводи, колегія суддів повторно наводить зміст п. 9 ст. 139 КАС України, відповідно до якого при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У п. 9 ст. 139 КАС України відсутня така обставина як зловживання правами у спосіб подання декілька однакових позовів, а тому вказана обставина не має значення для розподілу витрат на правничу допомогу, натомість відповідачем не доведено, що поведінка позивача під час розгляду справи призвела до затягування розгляду справи, зокрема, у спосіб подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.

Обставини на які посилається відповідач підпадає під визначення зловживання процесуальними правами відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 КАС України.

Кваліфікувати наявність або відсутність такого зловживання покладено на суд першої інстанції, який отримав відповідний позов. У випадку, якщо суд дійде висновку про зловживання, відповідно до ч. 3 ст. 45 КАС України, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З таких умов суд першої інстанції мав право визнати зловживання подання позову та залишити його без розгляду, проте застосування таких заходів у справі по якій ухвалено рішення чинним процесуальним законом не передбачено, а тому такий захід не може бути застосований судом до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги СТОВ "Агросвіт" частково знайшли підтвердження в ході перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, а тому її вимоги підлягають частковому задоволенню.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга СТОВ "Агросвіт" підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" - задовольнити частково.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року по справі №520/14286/24 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області (вул. Старонікольська, 35-А, м. Чугуїв, Чугуївський район, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 44864199) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» (вул. Шкирівка, 244-Г, с. Шестакове, Чугуївський район, Харківська область, 62562, код ЄДРПОУ 31707522, IBAN НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) витрати на надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін