Постанова

від 26.12.2024 по справі 520/31941/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 р. Справа № 520/31941/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, по справі № 520/31941/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 в розгляді заяви про перерахунок та виплату в повному обсязі одноразової грошової допомоги, яка виплачується сім`ям загиблих військовослужбовців;

- зобов`язати військову частину зробити перерахунок одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що неповнолітній ОСОБА_3 до 27.09.2022 не реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю свого батька, то на момент звернення із заявою після вказаної дати необхідно застосовувати положення Постанови № 168, які є чинними на момент звернення, а не на момент виникнення правовідносин.

Відповідачем подано відзив, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 відмовлено в розгляді заяви про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, яка виплачується сім`ям загиблих військовослужбовців.

Так, 24 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 було призвано на військову службу рядового ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України та призначено на посаду співробітника (3 категорії) відділення управління, що підтверджується витягом з особової справи (послужного списку).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув в результаті вибухової травми, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків під час виконання бойового завдання у смт.Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, що підтверджується довідкою про причину смерті та свідоцтвом про смерть від 22 липня 2022 року, видане Красноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) серії НОМЕР_3 за актовим записом №385. Смерть пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК Збройних сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 13 жовтня 2022 року № 1480.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №46PC від 22 серпня 2022 року, рядового ОСОБА_2 , співробітника (3 категорії) відділення управління військової частини НОМЕР_2 , виключено зі списків особового складу Збройних сил України у зв`язку з загибеллю.

Довідкою від 13 лютого 2023 року, виданою військовою частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України, підтверджується безпосередня участь рядового ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення в інтересах держави у зв`язку з агресією російської федерації проти України.

Відповідно до довідки №329 від 22 листопада 2022 року, виданої Хрестищенським старостинським округом Красноградської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку, власником якого є позивач.

В адміністративному позові позивач, також, зазначила, що загиблий ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з 06 жовтня 2007 року з ОСОБА_5 , який рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26 травня 2015 року розірвано. Загиблий ОСОБА_2 , має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в шлюбі з ОСОБА_5 . ОСОБА_5 постійно проживає в російській федерації та є громадянкою даної держави, що підтверджується паспортом НОМЕР_4 , виданим 13.08.2019 р. УВМС росії в псковській області. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Неповнолітній ОСОБА_3 (син загиблого) проживає разом з матір`ю в російській федерації та також є громадянином даної держави, що підтверджується паспортом НОМЕР_5 , виданим МВС 0660.

Батько загиблого військовослужбовця, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане Хрестищенською сільською радою Красноградського району Харківської області серії НОМЕР_6 за №14.

Відповідно до витягу з протоколу №5 засідання Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби від 27 березня 2023 року. Позивачу встановлено статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув чи пропав без вісти під час проходження військової служби та видано відповідне посвідчення.

Військовою частиною НОМЕР_1 при визначенні кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, встановлено наявність у загиблого військовослужбовця матері - ОСОБА_1 та неповнолітнього сина - ОСОБА_3 . З огляду на це, рішенням командира військової НОМЕР_7 від 24 жовтня 2022 року №535 позивачу було призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1/2 частки від 15 000 000 гривень.

25 січня 2023 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 , військової частини НОМЕР_1 МОУ та Міністерства оборони України, були направлені заяви з проханням зробити перерахунок одноразової грошової допомоги, яка виплачується сім`ям загиблих, та виплати одноразову грошову допомогу у повному розмірі матері загиблого військовослужбовця - ОСОБА_1 , оскільки син загиблого не має права на її отримання та до заяви додано його копію паспорта громадянина російської федерації.

Листом від 23 лютого 2023 року за підписом заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , в перерахунку та виплаті в повному розмірі грошової допомоги позивачу відмовлено, оскільки дане питання може бути розглянуте після надходження заяви з необхідними документами від законного представника або закінчення трирічного терміну з дня виникнення права на її отримання.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до Міністерства оборони України, однак останні направили скаргу зі всіма доданими до неї матеріалами для розгляду та прийняття рішення до військової частини НОМЕР_1 .

За результатами розгляду, рішенням заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , позивачу відмовлено в перерахунку та виплаті в повному розмірі грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її сина з тих самих підстав та зазначено, що раніше вже відповідь надавалась з приводу цього питання.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивачка звернулася до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ст. 41 Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до ст. 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Положеннями ст. 16-3 Закону № 2011-XIІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі п. 3, 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24 лютого 2022 року по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова № 168, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №1066 від 27.09.2022 в п. 2 Постанови №168 внесено зміни, які набули чинності з 30.09.2022 та п. 2 вказаної постанови викладено в наступній редакції:

«Установити, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, що ОСОБА_3 , 2010 р.н. не має право на спірну допомогу, оскільки до 27.09.2022 не реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю свого батька, то на момент звернення із заявою після вказаної дати необхідно застосовувати положення Постанови № 168, які є чинними на момент звернення, а не на момент виникнення правовідносин, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовець ОСОБА_2 загинув в результаті вибухової травми, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків під час виконання бойового завдання у смт.Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, що підтверджується довідкою про причину смерті та свідоцтвом про смерть від 22 липня 2022 року, видане Красноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) серії НОМЕР_3 за актовим записом №385.

У зв`язку із чим із вказаної дати члени сім`ї, батьки та утриманці набули право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168.

Військовою частиною НОМЕР_1 суб`єктом владних повноважень, який приймає рішення щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги, було визначено коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме: метері ОСОБА_1 ; неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2010 р.н.

В адміністративному позові позивач зазначила, що загиблий ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з 06 жовтня 2007 року з ОСОБА_5 , який рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 26 травня 2015 року розірвано. Загиблий ОСОБА_2 , має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в шлюбі з ОСОБА_5 . ОСОБА_5 постійно проживає в російській федерації та є громадянкою даної держави, що підтверджується паспортом НОМЕР_4 , виданим 13.08.2019 р. УВМС росії в псковській області. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Неповнолітній ОСОБА_3 (син загиблого) проживає разом з матір`ю в російській федерації та також є громадянином даної держави, що підтверджується паспортом НОМЕР_5 , виданим МВС 0660.

Батько загиблого військовослужбовця, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане Хрестищенською сільською радою Красноградського району Харківської області серії НОМЕР_6 за №14.

У зв`язку з встановленими обставинами, рішенням командира в/ч НОМЕР_1 від 24.10.2022р. №535 ОСОБА_1 було призначено одноразову грошову допомогу в розмірі ? частки від 15 000 000 гривень, в розмірі 7 500 000 грн. Іншу ? частку одноразової грошової допомоги, за отримання якої може звернутися законний представник неповнолітнього сина загиблого військовослужбовця, не було розподілено.

Відповідно до п.2. Постанови №168 (в редакції від 08.07.2022, чинної на день смерті військовослужбовця ОСОБА_2 ), зокрема, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть (абзац 2 пункту 2 Постанови №168).

Слід зазначити, що на момент виникнення права у ОСОБА_3 (сина загиблого військовослужбовця) на отримання одноразової грошової допомоги діяла редакція п. 2 Постанови №168 яка передбачала наступне: «установити, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тобто вказана редакція п.2 Постанови №168 не передбачала обмеження кола осіб за ознакою наявності громадянства Російської Федерації.

Внесення змін до п.2 Постанови №168, зокрема шляхом зазначення кола осіб, які не мають право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень, відбулося на підставі Постанови КМУ №1066 від 27.09.2022.

Колегія суддів зазначає, що змінена з 30.09.2022 редакція п.2 Постанови №168, яка передбачала виплату ОГД сім`ям загиблих осіб, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, поширюється на осіб, право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у яких виникло після цієї дати.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами (абзац 3 пункту 2 Постанови №168).

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку (абзац 4 пункту 2 Постанови №168).

Таким чином, на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 13.07.2022р. згідно редакції Постанови №168 від 08.07.2022р., право на отримання одноразової грошової допомоги належали: матері ОСОБА_1 ; неповнолітньому сину ОСОБА_3 , 2010 р.н.

Судом встановлено, що будь-які документи, які б свідчили про звернення або відмову законного представника неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2010 р.н. щодо отримання ним одноразової грошової допомоги в матеріалах справи відсутні та сторонами надано не було.

Суд зазначає, що абзацом 3 пункту 2 Постанови № 168 передбачено, що у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої згаданою постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Отже, у разі відмови ОСОБА_3 від отримання одноразової грошової допомоги або у разі його не звернення за отриманням такої допомоги протягом трьох років з дати смерті ОСОБА_2 у позивача виникне право на отримання частини одноразової грошової допомоги в сумі 7 500 000 грн.

Крім того слід зазначити, що згідно з ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловлював юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № З-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Як указано в Рішенні Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року № 1 -рп/2011, положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).

З огляду на вищенаведені юридичні позиції Конституційного Суду України, та враховуючи, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, застосуванню до спірних правовідносин підлягають п.2 Постанови №168 в редакції яка діяла станом на 13.07.2022.

Щодо вимог позову про скасування рішення військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 в розгляді заяви про перерахунок та виплату в повному обсязі одноразової грошової допомоги, яка виплачується сім`ям загиблих військовослужбовців, колегія суддів зазначає наступне.

26.07.2022 позивач звернулася із заявою до в/ч НОМЕР_1 у якій просила призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_7 її сина, військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , рядового ОСОБА_2 .

Військовою частиною НОМЕР_1 суб`єктом владних повноважень, який приймає рішення щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги, було визначено коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме: метері ОСОБА_1 ; неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2010 р.н.

У зв`язку з встановленими обставинами, рішенням командира в/ч НОМЕР_1 від 24.10.2022р. №535 ОСОБА_1 було призначено одноразову грошову допомогу в розмірі ? частки від 15 000 000 гривень, в розмірі 7 500 000 грн. Іншу ? частку одноразової грошової допомоги, за отримання якої може звернутися законний представник неповнолітнього сина загиблого військовослужбовця, не було розподілено.

Не погодившись із цим рішенням командира в/ч НОМЕР_1 , позивач 23.11.2022р. звернулася до командира в/ч НОМЕР_1 із заявою з доданою до неї копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 (неповнолітнього сина) щодо сприяння в реалізації пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022р. (далі Постанова №168), а саме у виплаті їй нерозподіленої ? частки одноразової грошової допомоги або надання їй роз`яснення відповідно до порядку її отримання.

За результатами розгляду заяви позивача, в/ч НОМЕР_1 надала відповідь листом від 19.01.2023р. №222/4/224.

03.02.2023р. до в/ч НОМЕР_1 з того ж самого питання надійшла заява позивача від 25.01.2023р., яка подана її представником адвокатом Круглих К.О. У цій заяві, позивач просила в реалізації пункту 2 Постанови №168 щодо виплати їй нерозподіленої ? частки, додавши до заяви копію документа ОСОБА_3 (неповнолітнього сина), в якому, зокрема, міститься інформація про те, що він є громадянином Російської Федерації. В своїй заяві адвокат Круглих К.О. посилається на вимоги пункту 2 Постанови №168 в редакції від 30.09.2022р., в якій зазначено: установити, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

За результатами розгляду заяви позивача, поданої її представником адвокатом Круглих К.О., в/ч НОМЕР_1 надала відповідь листом від 23.02.2023р. №222/4/521.

Аналогічна заява позивача від 18.04.2023р., яка подана представником адвокатом Круглих К.О. до Міноборони, була направлена за належністю до в/ч НОМЕР_1 28.04.2023р.

За результатами розгляду заяви позивача, яка була подана її представником адвокатом Круглих К.О., в/ч НОМЕР_1 надала відповідь листом від 04.05.2023р. №222/4/1276.

Таким чином, в/ч НОМЕР_1 не приймала рішень щодо відмови позивачу у розгляді заяви про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, а отже відсутні законні підстави для визнання протиправним та скасування рішення в/ч НОМЕР_1 щодо відмови позивачу у розгляді заяви про перерахунок та виплату в повному обсязі одноразової грошової допомоги, яка виплачується сім`ям загиблих військовослужбовців.

Беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 по справі № 520/31941/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва