Постанова

від 26.12.2024 по справі 520/27809/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 р. Справа № 520/27809/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/27809/23

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає в нездійсненні розрахунку та виплати надбавки за вислугу років на військовій службі в належному розмірі з вересня 2006 року по 31.12.2007 включно, в якості постійної складової грошового забезпечення, належного до виплати ОСОБА_1 , із урахуванням строку військової служби з 14.07.2006 по 31.12.2007 на посадах, де вислуга років розраховувалася в пільговому обчисленні - 1 (один) місяць військової служби за 1,5 (півтора) місяці;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років на військовій службі в належному розмірі з вересня 2006 року по 31.12.2007 включно, з урахуванням раніше виплачених сум коштів, із одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, як це визначено положеннями Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає в нездійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 додаткового преміювання та надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), в якості складових грошового забезпечення, без врахування надбавки за вислугу років у належному до виплати розмірі, починаючи з вересня 2006 року по 31.12.2007 включно;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткове преміювання в якості складової грошового забезпечення, із врахуванням перерахованого розміру надбавки за вислугу років на військовій службі з вересня 2006 року по 31.12.2007 включно, із врахуванням раніше виплачених сум коштів, із одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, як це визначено положеннями Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає в нездійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), з урахуванням надбавки за вислугу років з вересня 2006 року по 31.12.2006 включно, та невиплаті в повному обсязі надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) з 01.01.2007 по 31.12.2007;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну надбавку в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), з урахуванням надбавки за вислугу років з вересня 2006 року по 31.12.2006 включно, та виплатити в повному обсязі надбавку в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно, із одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, як це визначено положеннями Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає в нездійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з березня по грудень 2007 року включно, з урахуванням базового місяця для розрахунку індексації - липень 2006 року;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2007 по 31.12.2007 включно із врахуванням базового місяця для розрахунку індексації - липень 2006 року із одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, як це визначено положеннями Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає в нездійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на військовій службі з 01.01.2008 по 07.06.2021 включно, та неврахування її повного розміру при розрахунку та виплаті до розміру надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями та допомоги на оздоровлення;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років на військовій службі з 01.01.2008 по 07.06.2021 включно та надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцями, та допомогу на оздоровлення, з урахуванням надбавки за вислугу років та раніше виплачених сум коштів, із одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, як це визначено положеннями Закону України від 19.10.2000 № 2050-ПІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає в нездійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за червень 2009 року та протягом періоду з 01.07.2010 по 30.06.2015 включно;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за червень 2009 року та з 01.07.2010 по 30.06.2015, із урахуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, як це визначено положеннями Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає в нездійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2011 - 2014 роки в належному розмірі, з урахуванням невиплаченого розміру індексації грошового забезпечення за червень 2009 року та з 01.07.2010 по 30.06.2015, із урахуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2011 - 2014 роки в належному розмірі, з урахуванням невиплаченого розміру індексації грошового забезпечення за червень 2009 року та з 01.07.2010 по 30.06.2015, з урахуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, як це визначено положеннями Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає в нездійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2007 рік у повному розмірі;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2007 рік, з одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, як це визначено положеннями Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що полягає в нездійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки, з урахуванням до її складу винагороди, що виплачувалася в лютому 2016 року в розмірі 1 661,93 грн. у травні 2017 року в розмірі 4 549,88 грн. у січні 2018 року в розмірі 4 556,25 грн на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, та мала постійний характер виплати в якості складової грошового забезпечення;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки, з урахуванням до її складу винагороди, що виплачувалася в лютому 2016 року в розмірі 1 661,93 грн. у травні 2017 року в розмірі 4 549,88 грн. у січні 2018 року в розмірі 4 556,25 грн на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, та мала постійний характер виплати в якості складової грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум коштів, із одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, як це визначено положеннями Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення в червні 2017 року та в лютому 2018 року з урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язано НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017, 2018 року з урахуванням суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити позов в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України від 19.10.2000 № 2050-ПІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року №1078, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в цій частині вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, З 28.09.2005 ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.

Наказом Начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07.06.2021 № 215-ОС з позивачем припинено (розірвано) контракт та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07.06.2021.

У позовній заяві позивач зазначає, що під час проходження ним військової служби відповідачем не в повному обсязі нараховувалося та виплачувалося позивачу грошове забезпечення та окремі види доплат.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в невиплаті у повному обсязі позивачу наступних виплат під час проходження ним військової служби: надбавки за вислугу років на військовій службі в період з вересня 2006 року по 31.12.2007 включно, додаткового преміювання позивача в якості складової грошового забезпечення в період з вересня 2006 року по 31.12.2007 включно, щомісячної надбавки позивача в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) з вересня 2006 року по 31.12.2007 включно, індексації грошового забезпечення позивача з 01.03.2007 по 31.12.2007, надбавки за вислугу років на військовій службі позивача з 01.01.2008 по 07.06.2021 включно, надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями та допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення позивача за червень 2009 року та з 01.07.2010 по 30.06.2015, допомоги на оздоровлення позивача за 2011 - 2014 роки, допомоги на оздоровлення позивача за 2007 рік, допомоги на оздоровлення позивача за 2016, 2017 та 2018 роки, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов виходив з протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення в червні 2017 року та в лютому 2018 року з урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889.

Відмовляючи у частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Стосовно вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку за вислугу років на військовій службі в належному розмірі з вересня 2006 року по 31.12.2007 включно, в якості постійної складової грошового забезпечення, належного йому до виплати, із урахуванням строку військової служби з 14.07.2006 по 31.12.2007 на посадах, де вислуга років розраховувалася в пільговому обчисленні -1 (один) місяць військової служби за 1,5 (півтора) місяці, із одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, судова колегія зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

У позовній заяві позивач зазначає, що з 14.07.2006 проходив військову службу за контрактом у відділенні прикордонного контролю «Козача Лопань», де термін військової служби розраховувався у пільговому обчисленні 1 (один) місяць військової служби за 1,5 (півтора) місяці згідно положень пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осів, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних, до них осіб», оскільки військовослужбовці відділення прикордонного контролю «Козача Лопань» виконували обов`язки з військової служби у міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Козача Лопань» (КПП), який внесений під номером 86 до Переліку пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, у межах яких створюються або можуть створюватися зони митного контролю, затверджений спільним наказом Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Міністерства транспорту і зв`язку України від 01.06.2005.

Отже, вважає, що з вересня 2006 року набув права на отримання надбавки за вислугу років, яка повинна розраховуватися виходячи з пільгового обчислення вислуги років.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах.

Отже, зазначена постанова передбачає врахування вислуги років обрахованої на пільгових умовах, лише для призначення та визначення розміру пенсії, а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати надбавки за вислугу років на військовій службі, в якості постійної складової грошового забезпечення, належного йому до виплати, із урахуванням строку військової служби на посадах, де вислуга років розраховувалася в пільговому обчисленні - 1 (один) місяць військової служби за 1,5 (півтора) місяці, є безпідставними, а отже задоволенню не підлягають.

Разом з тим, за визначенням, наведеним в п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткове преміювання в якості складової грошового забезпечення, із врахуванням перерахованого розміру надбавки за вислугу років на військовій службі з вересня 2006 року по 31.12.2007 включно, а також щомісячну надбавку в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), з урахуванням надбавки за вислугу років з вересня 2006року по 31.12.2006 включно, та виплатити в повному обсязі надбавку в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно, із одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, як похідних позовних вимог від основної вимоги - про нарахування та виплату надбавки за вислугу років, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в цій частині вимог, з огляду на наведене про відсутність підстав для їх задоволення.

Що стосується позовних вимог в частині не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.03.2007 по 31.12.2007 включно із врахуванням базового місяця для розрахунку індексації - липень 2006 року із одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

За змістом абз. 2 п. 1-1 Порядку №1078 (в редакції, до 01.12.2015) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно з абз. 1 п. 5 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 13.02.2014) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відтак, Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття базовий місяць. Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь- якої її постійної складової.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 01.03.2007 по 31.12.2007 нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача провадилася відповідачем у такий спосіб: березень - жовтень 2007 року - грошове забезпечення індексації не підлягало; листопад 2007 року - нараховано індексацію грошового забезпечення на суму 15,90 грн.; грудень 2007 року - нараховано індексацію грошового забезпечення на суму 32,94 грн. (а.с 143).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт нарахування не в повному обсязі позивачу індексації за спірний період. У суду відсутні сумніви щодо правильності застосування такого базового місяця при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, оскільки до 01.12.2015 базовий місяць визначався окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь якої її постійної складової, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають

Також, враховуючи викладене, не підлягає задоволенню вимога про компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати як похідна позовна вимога від основної вимоги - про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період 01.03.2007 по 31.12.2007 включно із врахуванням базового місяця для розрахунку індексації липень 2006 року.

Стосовно вимог в частині ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за червень 2009 року та з 01.07.2010 по 30.06.2015, із урахуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією втрат доходів у зв 'язку з порушенням термінів їх виплати, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом Про індексацію грошових доходів населення № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частинами першою-другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-ХІІ).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів (ч. 6 ст. 5 Закону України № 1282-ХІІ).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З метою реалізації Закону №1282-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-ІУ Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзац 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та цифри "101" замінено цифрами "103". Абзац 2 пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 01.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Тобто, відповідно до п. 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015), базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв`язку з чим з 15.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати, які в силу п.6 вказаної постанови, застосовуються з 01 грудня 2015 року.

Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Тобто, з прийняттям постанови № 1013 від 09.12.2015 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців Держприкордонслужби, які визначені Додатком № 3 до Постанови № 1294.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям зазначеної постанови, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів осіб за період з 01 грудня 2015року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Абзацом 5 п. 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

З огляду на викладене, при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року базовим місяцем має бути січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.09.2020 року у справі № 200/9297/19-а, де Верховним судом зазначено, що як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватися січень 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, що січень 2008 року не може бути базовим місяцем при нарахування індексації грошового забезпечення позивача за червень 2009 року та з 01.07.2010 до 30.06.2015, оскільки у вказаний період підставою для проведення індексації було підвищення грошового забезпечення за рахунок будь-яких його складових, що не мали одноразового характеру, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за червень 2009 року та з 01.07.2010 до 30.06.2015, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене вимоги позивача про нарахування та виплату допомоги на оздоровлення за 2011 - 2014 роки в належному розмірі, з урахуванням невиплаченого розміру індексації грошового забезпечення за червень 2009 року та з 01.07.2010 по 30.06.2015, з урахуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, які є похідними задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення за 2007рік, з одночасною компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі за текстом - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 чинної на момент виникнення спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі за текстом - Постанова № 1294) було встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, серед іншого, допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 30.1, 30.3 Розділу XXX Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 №260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (чинної до 19.07.2018), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Аналогічно, відповідно до пунктів 33.1-33.3 Розділу XXXIII вищенаведеної Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Вказане питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем здійснено розрахунок та виплату складових грошового забезпечення у період з 14.07.2006 по 30.06.2015 із порушеннями (а саме: невиплачена у належному розмірі надбавка за вислугу років, яку відповідач повинен був розрахувати із врахуванням періоду служби у підрозділах, де вислуга років розраховувалась 1 (один) місяць за 1,5 (півтора) місяці, розмір якої впливав на належні до виплати складові грошового забезпечення; щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, без врахування надбавки за вислугу років у належному до виплаті розмірі; індексація грошового забезпечення не виплачувалась у належному розмірі), що призвело до зменшення розміру виплаченої допомоги на оздоровлення протягом спірного періоду.

Разом з тим, за визначенням, наведеним в п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення за 2007 рік та компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, є похідними від позовної вимоги щодо здійснення перерахунку розміру надбавки за вислугу років, нарахування індексації грошового забезпечення за вказаний вище період, відповідно, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки з особистої картки позивача за 2008 рік вбачається, що така допомога на оздоровлення була виплачена в лютому 2008 року в розмірі 737,32 грн., допомога на оздоровлення за 2008 виплачена в листопаді 2008 року, тому твердження апелянта про невиплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік, є необґрунтованим (а.с.101).

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки, з урахуванням до її складу винагороди, що виплачувалася в лютому 2016 року, у травні 2017 року, у січні 2018 року на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", та мала постійний характер виплати в якості складової грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум коштів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У позовній заяві позивачем зазначено, що під час розрахунку допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки відповідач розрахував її розмір без урахування винагороди, яка виплачувалася у лютому 2016 року в розмірі 1 661,93 грн, у травні 2017 року в розмірі 4 549,88 грн та в січні 2018 року в розмірі 4 556,25 грн та мала постійний характер виплати в якості складової грошового забезпечення, розрахунок та виплата якої здійснювалася відповідачем на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка була чинна до 01.03.2018 та установлювала щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 (чинна у період з 29 червня 2008 року по 10 серпня 2018 року).

Відповідно до підпунктів 3.7.1, 3.7.4 пункту 3.7 розділу III Інструкції № 425, військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17 зазначається, що зі змісту Постанови КМУ № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17.

Крім того, у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, з архівних відомостей за 2016-2018 роки вбачається, що позивачу нараховано матеріальну допомогу на оздоровлення в березні 2016 року в розмірі 4 938,13 грн, у червні 2017 року в розмірі 7 583,13 грн та в лютому 2018 року в розмірі 7 565,00 грн. (а.с. 151-153).

Також із архівних відомостей за 2016-2018 роки вбачається нарахування та виплата позивачу з лютого 2016 року по березень 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови КМУ № 889.

При цьому, нарахування та виплата позивачу грошової допомоги на оздоровлення в березні 2016 року, в червні 2017 року та в лютому 2018 року здійснювалися без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Отже, за вищевикладених обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення в червні 2017 року та в лютому 2018 року з урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку зазначених виплат щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови КМУ № 889, а тому достатнім та ефективним способом відновлення порушених прав позивача буде зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення, виплаченої в червні 2017 року та в лютому 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку зазначених виплат щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови КМУ № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас, позовні вимоги позивача в частині перерахунку та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, виплаченої в березні 2016 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку зазначених виплат щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови КМУ № 889 задоволенню не підлягають, оскільки архівна відомість позивача за 2016 рік містить відомості щодо виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови КМУ № 889, починаючи лише з лютого 2016 року. Згідно зазначеної архівної відомості у січні 2016 року позивач зазначену винагороду не отримував. Також, з архівної відомості позивача за 2015 рік вбачається, що в 2015 році позивач винагороду згідно Постанови КМУ № 889 взагалі не отримував.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, документів, що б свідчили про виплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови КМУ № 889 у 2015 році чи в січні 2016 року матеріали справи не містять, до суду першої та апеляційної інстанції сторонами не надано.

Зазначені обставини свідчать про те, що станом на березень 2016 року виплата позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови КМУ № 889 не мала систематичного (постійного) характеру, тому у відповідача були відсутні підстави для врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення в березні 2016 року щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови КМУ № 889. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,як це визначено положеннями Закону України від 19.10.2000 № 2050-ПІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Так, для здійснення компенсації доходу необхідна наявність декількох умов, зокрема: дохід має бути нарахований, але не виплачений та грошовий дохід не повинен мати разового характеру.

Судовим розглядом встановлено, що оспорювані частини грошового доходу (матеріальна допомога на оздоровлення за 2017-2018 роки) не були нараховані позивачу в належному розмірі, а тому відсутні підстави для здійснення такої компенсації позивачу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі за № 807/1525/16.

Колегія суддів зазначає, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію позивач набуває саме в момент отримання доходу.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при виплаті позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення в належному розмірі буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 по справі №404/6317/16-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, від 25.10.2018 у справі №420/1410/17.

Отже, з урахуванням викладеного, нарахування та виплата позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення в належному розмірі є первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати суми доходу, а тому, в даному випадку, вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 р. по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 по справі № 420/1410/17, від 10.02.2020 по справі №134/87/16-а, від 16.04.2020 по справі № 200/11292/19-а та від 01.04.2021 по справі №120/4555/18-а.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт нарахування не в повному обсязі позивачу заявлених виплат, окрім допомоги на оздоровлення за 2017 та 2018 роки.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 по справі №520/27809/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк