Постанова

від 26.12.2024 по справі 280/4682/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4682/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря»

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року (суддя Конишева О.В.) у справі №280/4682/24 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,-

в с т а н о в и В :

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 75258,51грн.

В обґрунтуванні заявлених вимог посилався на те, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача складає 34 робочих місць, а фактично у 2023 році на підприємстві відповідача було працевлаштовано 21 особу з інвалідністю. Враховуючи середньорічну заробітну плату на підприємстві відповідача, позивачем розраховано суму штрафних санкцій та пеню за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, які і просив стягнути позивач.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і відповідачем не вживалися заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом правил підсудності, зазначаючи те, що оскільки в провадженні господарського суду перебуває справа про банкрутство ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Зоря», то саме господарський суд і повинен розглядати вимоги Фонду про стягнення адміністративно-господарських санкцій. Також, за позицією відповідача, у спірному випадку відсутні підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій, оскільки Товариство не допускало порушень правил ведення господарської діяльності, а позивачем не було надано доказів безпідставної відмови

Товариством в прийнятті на роботу осіб з інвалідністю. З цього приводу відповідач також наголошував на тому, що Товариство було зареєстровано та здійснювало свою господарську діяльність на території, яку віднесено до територіальних громад, на яких ведуться бойові дії. Внаслідок збройної агресії рф Товариство не могло виконувати задекларовано господарську діяльність; первинні документи були втрачені, що підтверджується відповідними зверненнями до правоохоронних органів та до податкових органів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідності» від 18.10.2022 №2682-ХІ, фактично змінено правовий інструмент здійснення Державою контролю за виконанням роботодавцями обов`язку по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Так, Законом №2682-ХІ статтю 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 викладено в такій редакції:

«Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України".

Отже, внесеними змінами визначено фактично новий порядок отримання інформації про дотримання роботодавцями нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме якщо до таких змін роботодавці мали обов`язок подавати звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів, то після внесених змін Фонди соціального захисту осіб з інвалідністю отримують інформацію щодо дотримання роботодавцями нормативів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю від органів Пенсійного фонду України.

Також вказаними змінами прямо передбачено те, що «Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону».

Для реалізації вказаних норм Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.04.2023 №307 «Про внесення змін до Положення про центральний банк даних з проблем інвалідності».

Відповідно до вказаної постанови Центральний банк даних з проблем інвалідності забезпечує:

визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні;

формування розрахунків сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, обчислених відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Таким чином, підставою для застосування до роботодавців адміністративно-господарських санкцій є встановлений факт невиконання роботодавцями нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю і такий факт встановлюється шляхом отримання інформації, яка міститься у відкритих реєстрах та яка стосується роботодавців, зокрема, щодо нарахованих ними доходів, щодо нарахованих та утриманих сум єдиного внеску.

У спірному випадку встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у звітному періоді 2023 рік становила 851 особа, а отже норматив місць для працевлаштування осіб інвалідністю для відповідач становив 34 робочих місця. Натомість, на підприємстві, протягом звітного періоду, фактично було працевлаштовано 21 особу з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Отже, з огляду на отриману позивачем в установленому порядку інформацію щодо недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем обгрунтовано здійснено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, який направлено відповідачу та який останнім не сплачено.

Щодо аргументів відповідача про відсутність підстав стверджувати про допущені ним порушення Закону № 875-XII, з огляду на настання обставин, пов`язаних із збройною агресією рф, слід зазначити таке.

Так, як встановлено судом першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги не заперечується відповідачем, місцезнаходженням Товариства з 2023 року є м.Запоріжжя.

У свою чергу, спірним періодом, за який стягуються адміністративно-господарські санкції, є 2023 рік.

Тому посилання відповідача на події, які відбувалися у 2022 році, у тому числі запроваджений простій на підприємстві, втрата первинних документів, не дають підстав для висновку про те, що вказані обставини вплинули на дотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб, яким встановлено інвалідність, у 2023 році.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем не було обгрунтовано неможливості, принаймні, виконати свій обов`язок, передбачений п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» щодо подання звітності за формою 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії).

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією відповідача, суть якої зводиться до того, що підприємство не може нести відповідальність за порушення нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у разі вжиття ним усіх можливих заходів щодо дотримання такого нормативу, при цьому, як правильно зазначає відповідачем, на підприємство не покладено безпосереднього обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Але, у спірному випадку відповідачем не було надано доказів того, що він розробив необхідні заходи по створенню для таких осіб робочих місць, своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформував відповідні установи про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, але фактично не працевлаштував осіб з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було вжито усіх можливих заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, як підстави для звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій за недотримання вказаних нормативів.

Щодо аргументів відповідача про порушення судом правил підсудності справи.

Так, обгрунтовуючи таку позицію, відповідач вказує на те, що оскільки в провадженні господарського суду перебуває справа про банкрутство ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Зоря», то саме господарський суд і повинен розглядати вимоги Фонду про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Вказаній позиції відповідача судом першої інстанції надано належну правову оцінку, яким в ухвалі від 17.07.2024 обгрунтовано зазначив те, що головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб`єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції. Оскільки спір у цій справі пов`язаний з реалізацією позивачем своїх управлінських функцій, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ця справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №280/4682/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 26.12.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк