Постанова

від 26.12.2024 по справі 420/13826/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13826/24

Головуючий в І інстанції: Аракелян М.М.

Дата та місце ухвалення рішення: 24.10.2024 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі відповідач), в якому просило:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000234/1 від 05.04.2024 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000430 від 05.04.2024 року;

- стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000234/1 від 05.04.2024 року.

Визнано противоправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000430 від 05.04.2024 року, видану Одеською митницею.

Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,4 грн. та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про правомірність дій Одеської митниці щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки документи, які надані позивачем до митного органу на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Також, апелянт зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмір 5000 грн. є завищеним та не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.08.2023 року між фірмою «EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAVI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (Покупець) укладено контракт №04/23, згідно п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити товар, зазначений в замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті.

Відповідно п. 4.1. Контракту №04/23 Покупець здійснює вибір Товару на підставі комерційної пропозиції Постачальника, яка направляється останнім Покупцеві для ознайомлення і узгодження по електронній пошті.

Пунктом 4.2 контракту передбачено, що постачальник може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2020»: СРТ «ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО» (місце/порт відправлення/призначення вказується в інвойсі) термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що постачальник здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, постачальник зобов`язаний оплатити витрати до перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін СРТ зобов`язує постачальника здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Відповідно до п. 4.3 контракту умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. При цьому постачальник може постачати товар через свої філії, які розташовуються в країні походження товару. Дані про філію, яка поставила товар, вказуються в товаросупровідних документах на товар (сертифікати походження, фіто санітарні сертифікати та ін.).

Обов`язок та витрати з транспортування товару до порту/місця відправки такого товару, відповідно до обраної умови поставки, покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають (п. 4.4. контракту).

Відповідно до п.4.5 Контракту №04/23 обов`язок та витрати з навантаження/ вивантаження товару, що пов`язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладається на постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

Згідно із п. 7.2 Контракту №04/23 обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

З метою митного оформлення імпортованого товару, 05.04.2024 року декларантом позивача - ТОВ «Отоман» (діючий в інтересах ТОВ «Дунайська імпортна компанія» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 року) до Одеської митниці подано митну декларацію №24UA500500011867U0 на товар, а саме:

1. лимони свіжі сорту LAMAS, у пластикових ящиках 1140 шт., на 14 дерев`яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Торгівельна марка: EMIRS CITRUS. Виробник: EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: Туреччина;

2. мандарин свіжий сорту W.MURCOTT, у пластикових ящиках 1110 шт., на 12 дерев`яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Торгівельна марка: EMIRS CITRUS. Виробник: EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: Туреччина.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, було подано наступні документи:

-рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № ЕМR2024000000016 від 28.03.2024 року;

-автотранспортна накладна (Road consignment note) від 29.03.2024 року;

-фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №ЕС/ТR А 5565098 від 28.03.2024 року;

-сертифікат про походження товару (Сertificate of origin) №ММ 0802818 від 26.03.2024 року;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №04/23 від 22.08.2023 року;

-договір про надання послуг митного брокера №11/06-20 від 11.06.2020 року;

-інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосування Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №11272870.

Митну вартість поставлених товарів, позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються.

Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем по зазначеній митній декларації, Одеська митниця встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.08.2023 року №04/23 та рахунку-фактури (інвойсу) від 28.03.2024 року №EMR2024000000016 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак, в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі.

На підставі зазначеного, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, Одеською митницею було зобов`язано декларанта протягом 10 днів (за наявності) надати додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення.

На виконання вимог митного органу, 05.04.2024 року позивач надав лист з наступними документами: прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 25.03.2024 року, розрахунок ціни (калькуляція) від 28.03.2024 року, висновок експерта №20-17/04-2024 від 05.04.2024 року, копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову №24330100EX00069077 від 29.03.2024 року.

Разом з тим, у листі позивач зазначив, що інші додаткові документи надаватись не будуть.

За результатом розгляду наданих документів, Одеська митниця зазначила наступні розбіжності:

1) у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар ТОВ «Одеський аукціонний центр» від 05.04.2024 №20-17/04-2024 зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності. Також, не є достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару висновок ТОВ «Одеський аукціонний центр» від 05.04.2024 №20-17/04- 2024 через невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, оскільки не містить: мети проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; переліку нормативно правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; викладу усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновку щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; викладу змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; додатків з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби іншими інформаційними джерелами, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки;

2) у калькуляції не зазначається вартість навантажувально розвантажувальних робіт;

3) митна декларація країни відправлення від 29.03.2024 №24330100ЕХ00069077 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товару, через відсутність в ній відміток митних органів країни відправлення.

05.04.2024 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000234/1, яким митний орган здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, а саме: по товару №1 скориговано до рівня 1,20 дол. США/кг. нетто замість 0,7 дол. США/кг. нетто, яка була заявлена декларантом; по товару №2 скориговано до рівня 1,02 дол. США/кг. нетто замість 0,68 дол. США/кг. нетто, яка була заявлена декларантом.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000430.

Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» оскаржила їх у судовому порядку.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позов, дійшов висновку, що вказані позивачем при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу при коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції вказав, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправною та скасування картки відмови, як похідної вимоги.

Стосовно витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що витрати у сумі 5000 грн. є пропорційними до предмету спору, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на викладене.

За приписами ч.1 ст. 49 Митного Кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 57 МК України визначено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Також, наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів позивачем були надані наступні документи: рахунок-фактура (iнвойс) № ЕМR2024000000016 від 28.03.2024 року; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 29.03.2024 року; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №ЕС/ТR А 5565098 від 28.03.2024 року; сертифікат про походження товару (Сertificate of origin) №ММ 0802818 від 26.03.2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №04/23 від 22.08.2023 року; договір про надання послуг митного брокера №11/06-20 від 11.06.2020 року; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосування Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №11272870.

Додатково позивачем було надано: прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 25.03.2024 року, розрахунок ціни (калькуляція) від 28.03.2024 року, висновок експерта №20-17/04-2024 від 05.04.2024 року, копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову №24330100EX00069077 від 29.03.2024 року.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, Одеська митниця зазначила обставини, які викликали сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару.

Так, митний орган зазначив, що в документах, наданих до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки.

Колегія суддів спростовує вказані твердження митного органу, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.4 Контракту №04/23 від 22.08.2023 року, укладеного між фірмою «EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAVI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) та ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (Покупець) обов`язок та витрати з транспортування товару до порту/місця відправки такого товару, відповідно до обраної умови поставки, покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

Таким чином, доводи відповідача щодо не включення до ціни товару витрат на транспортування, як підстава для невизнання митної вартості, є безпідставними, оскільки такі витрати закладені постачальником до ціни товару.

Також, колегія суддів спростовує доводи щодо не включення позивачем до калькуляції витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи, оскільки, відповідно до п. 4.5 Контракту від 22.08.2023 року, обов`язок та витрати з навантаження/вивантаження товару, що пов`язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника та самостійно закладаються постачальником до ціни товару, а отже, додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що не зазначення постачальником в складеній калькуляції витрат на завантаження та розвантаження вантажу під час транспортування, жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару.

Стосовно посилань Одеської митниці, що митна декларація країни відправлення від 29.03.2024 року №24330100ЕХ00069077 не може бути взята до уваги як документ, який підтверджує факт експорту товару, через відсутність в ній відміток митних органів країни відправлення, колегія суддів зазначає, що у розумінні ч.2 ст.53 МК України, митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, а тому не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Крім того, декларант та позивач не можуть нести відповідальність за те, яким чином складається експортна декларація країни відправлення, оскільки питання форми та порядку заповнення такого документу регулюється нормативно-правовими актами країни відправлення, в даному випадку Туреччини.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів Одеської митниці стосовно не проведення експертом спеціальної перевірки достовірності незалежних джерел, які були використані у висновку експерта, оскільки відповідач фактично презумує наявність обов`язку експертів здійснювати купівлю товарів, пропозиції щодо яких ним вивчалися на ринку, оскільки іншого способу перевірки достовірності цінових пропозицій аналогічного товару, окрім як реального придбання такого товару, не існує. Враховуючи, що до обов`язків експерта при здійсненні товарознавчої експертизи не входить укладення договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена, зауваження митного органу з цього питання є безпідставними.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що висновок експерта має інформаційний характер, з огляду на те, що кожен документ сам по собі має інформаційний характер, оскільки є джерелом інформації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що митним органом не зазначено об`єктивних підстав, за яких саме надані позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості товару.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими.

Щодо застосування відповідачем при коригуванні заявленої позивачем митної вартості товарів резервного методу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, митним органом визначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення є більшим та становить: по товару №1 складає 1,20 дол. США/кг. нетто (МД від 26.03.2024 року №UA100340/2024/613306) ніж заявлено декларантом 0,7 дол. США/кг. нетто товару; по товару №2 складає 1,02 дол. США/кг. нетто (МД від 03.04.2024 року №UA500020/2024/003258) ніж заявлено декларантом 0,68 дол. США/кг. нетто товару;

Колегія суддів вказує, що положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2024/000234/1 від 05.04.2024 року не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Також, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митний орган обмежився лише посиланням на МД від 08.02.2024 року №UA500110/2024/000755 в якості інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить, що при коригуванні митної вартості товарів, декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України позивач немає, що є позбавленням позивача права доступу до митної декларації, яку використовував митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, та порушенням принципу змагальних процесів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій ТОВ «Дунайська імпортна компанія», не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу є протиправними та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Разом з цим, враховуючи, що саме прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2024/000430 від 05.04.2024 року, колегія суддів дійшла висновку, що вказана картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню, як документ, що має похідний характер від рішення про коригування митної вартості.

Що стосується доводів апеляційної скарги в частині витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., з огляду на їх є неспіврозмірність, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката

У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи надано: договір №0104-24/ДІК від 01.04.2024 року про надання юридичних послуг, укладений адвокатом Ситник О.П. з ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», додаток №1 до договору про вартість послуг, замовлення №24UA500500011981U1/063 до договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 01.04.2024 року, додаткова угода №24-24UA500500011981U1/063 до договору про надання юридичних послуг від 24.04.2024 року, акт наданих послуг від 24.04.2024 року №24UA500500011981U1/063, ордер на надання правничої допомоги.

Відповідно п. 3 додаткової угоди від 24.04.2024 року сторонами погоджено, що сума винагороди адвокату за підготовку позову складає 5 000 грн.

Колегія суддів зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 КАС України).

Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, співмірність суми витрат зі складністю справи, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом під час розгляду справи, пов`язаність витрат на послуги адвоката з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, обґрунтованість визначення розміру гонорару успіху, значення справи для сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5000 грн.

Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 26.12.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька