Постанова

від 26.12.2024 по справі 420/30938/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30938/23

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі за позовом адвоката Фомічова Ігоря Олеговича, який діє в інтересах Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2023 року адвокат Фомічов І.О., який діє в інтересах Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» (далі ПП «АРТ-ТЕКСГРУП») звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі відповідач, Митниця), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2023 за № UA500020/2023/000051/2;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2023/000110.

Окрім цього, адвокат просив стягнути з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства, судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог адвокат Фомічов І.О. зазначає, що у суб`єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.

Як пояснює адвокат, надані декларантом документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною контракту, не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.

За твердженням адвоката, митний орган формально послався на те, що надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими

Таким чином, на думку адвоката, спірне рішення про коригування митної вартості та картка відмови, є протиправними, оскільки прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні, позов ПП «АРТ-ТЕКСГРУП» - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2023 за № UA500020/2023/000051/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2023/000110.

Суд стягнув на користь ПП «АРТ-ТЕКСГРУП», за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, позивач надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів.

Суд зазначив, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як зазначив суд першої інстанції, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі МК України). Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляції складаються з такого.

По-перше, на думку Митниці, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, про таке.

Так, скаржник зазначає, що в наданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Далі, скаржник зазначає, що указані у сертифікаті про походження товару 23С341000109/00004 від 01.02.2023 коди та кількість товарів не відповідають заявленим даним у митній декларації.

Також, на думку Митниці, у митній декларації країни відправлення відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), згідно якого здійснюється дана поставка.

Окрім того, за твердженням скаржника, подані до митного оформлення документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, що може свідчити про факт їх підробки.

Отже, на переконання Митниці, наведені розбіжності та відсутність даних про вказані вище складові, свідчить про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості товару.

По-друге, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Обґрунтовуючи свій аргумент, скаржник указує, що законодавець встановив його право письмово запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів.

Позаяк, на його думку, документи, подані декларантом, на підтвердження митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то Митниця правомірно скористалася своїм правом витребувати відповідні додаткові документи.

Зокрема, як указує скаржник, на підставі частини 3 статті 53 МК України Митниця повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

-виписку з бухгалтерської документації;

-копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до статті 254 МК України.

- згідно пункту 8 частини 2 статті 53 МК України - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- каталоги виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Втім, як зазначає митний орган, він отримав лист від уповноваженої особи декларанта з вимогою завершити митне оформлення, позаяк додаткові документи надаватись не будуть.

За таких обставин, скаржник наголошує на неусунення, встановлених за результатами проведення митної процедури, розбіжностей.

По-третє, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом, при розмитненні товару, резервного методу для визначення митної вартості товару.

Як пояснює скаржник, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності та не містили усіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Скаржник, посилаючись на частини 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, указує, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

В рамках даного спору, як зазначає скаржник, митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»).

Тобто здійснювалося порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, які за своїми характеристиками та особливостями, будуть максимально наближено підпадати під ознаки ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (з врахуванням індивідуальних характеристик оцінюваного товару).

Наведене, на думку скаржника свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.

Адвокат Фомічов І.О., скориставшись процесуальним правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги та обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.

Адвокат просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Фактичні обставини справи.

ПП «АРТ-ТЕКСГРУП», 18.09.2008, зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 36153970).

Основний вид економічної діяльності ПП «АРТ-ТЕКСГРУП»: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля,

Інші: 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

12.11.2018 між ПП «АРТ-ТЕКСГРУП» (Покупець) та Компанією JIAXING Y AND Q TEXTILE CO., LTD, Китай (Продавець) укладений контракт купівлі-продажу №20181112 (далі Контракт) (а.с.37).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Продавець зобов`язується виготовити та поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (оббивний матеріал), далі Товар, в терміни та на умовах цього контракту.

Відповідно до пунктів 1.2 -1.3. Контракту сторони узгоджують асортиментний перелік і ціни, що поставляється за цим контрактом Товару, в письмовому додатку, який є невід`ємною частиною цього контракту і діє протягом усього терміну дії контракту. Додаток з асортиментним переліком та цінами може бути змінено за взаємною згодою сторін.

Асортимент, кількість, ціна за одиницю Товару вказуються в інвойсі на кожну партію Товару

Пункт 2.2. Контракту визначає, що в ціну Товару включається вартість стандартної упаковки, маркування, страховки, завантаження на транспортний засіб, митного очищення Товару, вивантаження в порту доставки.

Згідно пунктів 2.3. -2.4.1. Контракту загальна сума Контракту становить 1 000 000 доларів США і складається з вартості всього Товару, що поставляється за цим контрактом.

Оплата кожної партії Товару здійснюється Покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 90 календарних днів, з моменту поставки Товару.

Покупець має право провести передоплату вартості Товару.

Пункти 3.1.-3.2. Контракту визначають, що поставка Товару здійснюється на умовах FOB (Франко борт судна).

За погодженням сторін допускається поставка Товару з використанням інших умов ІНКОТЕРМС. Порт відвантаження: Шанхай, Китай.

При тлумаченні умов постачання сторони будуть керуватися Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2000 року) з винятками і доповненнями передбаченими цим контрактом. Дата поставки визначається відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2000 року).

05.01.2023, на виконання пункту 1.2 Контракту, сторони уклали додаток до Контракту яким погодили перелік асортиментних позицій Товару, а саме: тканина меблева оббивна ширина 140+/-см виробника JIAXING Y AND Q TEXTILE CO., LTD, з визначенням назв асортименту тканин та відповідними цінами в USD за метр. (а.с-39).

20.03.2023 декларант - ТОВ «С.М.Т.-ЛТД», діючи в інтересах ПП «АРТ-ТЕКСГРУП» на підставі договору-доручення № 142/01-2012 від 21.11.2012, з метою здійснення митного оформлення ввезених товарів, подав до митного оформлення митну декларацію № 23UA500020003865U9, відповідно до якої на митну територію України, надійшов товар на адресу ПП «АРТ-ТЕКСГРУП» за 10 позиціями товару (а.с. 28).

Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 МК України декларант надав відповідні документи, а саме:

- пакувальний лист від 12.01.2023;

-рахунок-фактура (інвойс) №YO230112004 від 12.01.2023;

- майстер коносамент ( Master bill of lading) від 26.01.2023;

-домашній коносамент (House bill of lading) від 26.01.2023

-автотранспортна накладна LG103425 від 14.03.2023;

-сертифікат про походження товару 23С341000109/00004 від 01.02.2023;

-рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД від 15.06.2018;

-рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД від 28.09.2019;

-рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД від 23.11.2019;

-рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД від 05.12.2020;

-рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД від 03.10.2021;

-рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД від 20.12.2021;

-висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 07.06.2018;

-висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 23.12.2019;

-висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 17.01.2022;

-рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконання договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 10.03.2023;

-рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконання договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 14.03.2023;

- документ що підтверджує вартість перевезення товару від 14.03.2023;

-прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 05.01.2023;

-розрахунок ціни (калькуляція) від 12.01.2023;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.01.2023;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 26.12.2019;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу від 12.11.2018;

-договір про надання послуг митного брокера від 21.11.2012;

-договір (контракт) про перевезення від 07.02.2017;

-договір (контракт) про перевезення від 11.11.2022;

-договір (контракт) про перевезення від 14.02.2023;

-інші некласифіковані документи (акт про зважування) від 20.03.2023;

-інші некласифіковані документи (лист) від 02.03.2016;

-інші некласифіковані документи (лист) від 12.01.2023;

-інші некласифіковані документи (сертифікат якості) від 12.01.2023

-копія митної декларації країни відправлення від 12.01.2023.

За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару:

-виписку з бухгалтерської документації;

-копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до статті 254 МК України.

- згідно пункту 8 частини 2 статті 53 МК України - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- каталоги виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь ПП «АРТ-ТЕКСГРУП» надало пояснення про відсутність інших документів та просило продовжити процедуру митного оформлення товарів за поданими документами,

20.03.2023 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2023/000051/2 за резервним методом.

У пункті 33 рішення міститься обґрунтування висновків про непідтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту:

1) в наданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) указані у сертифікаті про походження товару 23С341000109/00004 від 01.02.2023 коди та кількість товарів не відповідають заявленим даним у митній декларації;

3) у митній декларації країни відправлення відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), згідно якого здійснюється дана поставка;

4) подані до митного оформлення документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, що може свідчити про факт їх підробки.

Також, за результатами перевірки митної декларації ПП «АРТ-ТЕКСГРУП» митницею була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000110.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Досліджуючи довід апеляції про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, а також про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .

Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.

Як стверджує скаржник, в наданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

При цьому, Митниця посилається на положення підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 МК України.

Так, згідно підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Слід зазначити, що положення даної норми є диспозитивними та містять гіпотезу, якщо витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, то такі витрати додаються до ціни при визначенні митної вартості.

Тобто, вказані положення закону містять умову, за наявністю якої норма має бути застосована, а саме якщо витрати, які включають вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням не включені у вартість товару.

В іншому випадку при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не додаються такі складові митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Водночас, згідно пункту 2.2 Контракту № 20181112 від 12.11.2018, в ціну Товару включається вартість стандартної упаковки, маркування, страховки, завантаження на транспортний засіб, митного очищення Товару, вивантаження в порту доставки.

Також з митної декларації № 23UA500020003865U9, зокрема з графи 37, вбачається, що процедура постачання здійснена «ZZ00».

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Позивачем зазначено «ZZ00» (тара незворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Відтак, в даному випадку ціна товару включає в себе вартість його упаковки та пакування, що виключає неможливість її перевірки та правильність визначення митної вартості.

За таких підстав підприємством жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за правилами частини 10 статті 58 МК України ці складові не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Далі, скаржник зазначає, що указані у сертифікаті про походження товару 23С341000109/00004 від 01.02.2023 коди та кількість товарів не відповідають заявленим даним у митній декларації.

Згідно положень статті 43 МК України, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові документи.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що сертифікат про походження товару є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару.

Поряд з цим, у всіх наданих до митного оформлення документах (інвойсі від 12.01.2023 № YQ230112004, сертифікаті якості від 12.01.2023, пакувальному листі) вказана країна походження товару - Китай, тобто відсутні розбіжності щодо країни походження товару, а встановлені відповідачем розбіжності стосовно кодів та кількості товарів є формальними та не впливають на рівень заявленої митної вартості товару.

Колегія судів погоджується з доводами суду першої інстанції, що сертифікат про походження товару складається в іншій країні відправником (продавцем)та за законодавством іншої країни, при цьому не виключено, що коди поставляє мого товару в країні відправлення відповідають класифікаторам кодів товару в Україні.

Отже, колегія суддів вважає, що наведені твердження скаржника не заслуговують на увагу.

Також скаржник указує, що у митній декларації країни відправлення відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), згідно якого здійснюється дана поставка.

З цього приводу слід зазначити, що експортна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості товару, а декларант не відповідає за її заповнення.

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Також слід зауважити, що орган митного контролю у спірному рішенні не навів обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт), згідно якого здійснюється дана поставка, в експортній декларації країни виробника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезений підприємством.

З наведеного, колегія суддів висновує, що незазначення в експортній декларації країни відправлення зовнішньоекономічного договору (контракту), за яким здійснюється поставка, жодним чином не впливає на визначення числового значення митної вартості товару.

Стосовно посилань скаржника, що подані до митного оформлення документи мають різну щільність друку, різні шрифти та різну мову, що може свідчити про факт їх підробки колегія суддів відповідає, що орган митного контролю не є експертною організацією та не може робити висновки про факти підробки документів.

Варто зауважити, що за наявності таких сумнівів, митний орган має можливість звернутися до відповідних органів до повноважень яких входить встановлення факту підробки документів, що зокрема, останній не зробив, а тому такі доводи ґрунтуються на припущеннях та не можуть бути прийняті судом.

Отже, аналізом наведених вище доводів, є підстави стверджувати про необґрунтованість доводів Митниці щодо не доведення декларантом митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані декларантом документи надавали Митниці змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Слід також зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім аргументом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 1 статті 55 МК України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу.

Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як мовилося вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 МК України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».

Як пояснює митний орган, в оскаржуваному рішенні, за вказаними джерелами інформації, рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, а саме:

- по товару №1 - 5,5301 дол. США/кг (МД від 25.01.2023 № UA500020/2023/1094), ніж заявлена декларантом (1,3979 дол. США/кг);

товар №2 -5,0202 дол. США/кг (МД від 21.12.2022 № UA500020/2022/21578),ніж заявлена декларантом (1,5280 дол. США/кг);

товар №3-5,5301 дол. США/кг (МД від 14.03.2023 № UA100180/2023/503695), ніж заявлена декларантом (1,9204 дол. США/кг);

товар № 4-3,9600 дол. США/кг(МД від 25.01.2023 № UA500020/2023/1091),ніж заявлена декларантом(3,8675 дол. США/кг);

товар №7-4,0200 дол. США/кг(МД від 21.12.2022 № UA500020/2022/21578),ніж заявлена декларантом (3,4634 дол. США/кг);

товар№8- 5,0101 дол. США/ кг(МД від 21.12.2022 № UA500020/2022/21578),ніж заявлена декларантом (4,8081 дол. США/кг).

Проаналізувавши наведене, колегія суддів враховує, що Верховний Суду у постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 зауважив на тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що декларант надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 МК України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 МК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.

Отож, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.

Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару ПП «АРТ-ТЕКСГРУП», суд апеляційної інстанцій не встановив.

Стосовно вимог, заявлених ПП «АРТ-ТЕКСГРУП» про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2023/000110, колегія суддів зазначає таке.

Відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу фіскальної служби про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою відповідних умов.

Таке рішення оформляється у вигляді картки відмови.

Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.20212 №631.

Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.

Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.

Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.

Так, як мовилося вище, у всіх випадках після прийняття рішення про корегування митної вартості товарів, оформлюється картка відмови.

Тобто, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За такого правового регулювання, визнання протиправними рішення про корегування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації. При цьому підстави для такого висновку є однаковими.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325,328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі за позовом адвоката Фомічова Ігоря Олеговича, який діє в інтересах Приватного підприємства «АРТ-ТЕКСГРУП» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 26.12.2024.