Постанова

від 26.12.2024 по справі 420/7287/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/7287/24

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом адвоката Ситника Олега Петровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2024 року адвокат Ситник О.П., який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (далі ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ») звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі відповідач, Митниця), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000808/2 від 01.12.2023;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001495 від 01.12.2023.

Окрім цього, адвокат просив стягнути з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства, судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог адвокат Ситник О.П. зазначає, що у суб`єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.

Як пояснює адвокат, декларант, в особі, ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», надав документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною контракту, які не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.

За твердженням адвоката, митний орган формально послався на те, що надані товариством документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими

Таким чином, на думку адвоката, спірне рішення про коригування митної вартості та картка відмови, є протиправними, оскільки прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні, позов ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000808/2 від 01.12.2023.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001495 від 01.12.2023.

Суд стягнув на користь ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, позивач надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів.

Суд зазначив, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як зазначив суд першої інстанції, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі МК України). Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляції складаються з такого.

По-перше, на думку Митниці, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, адже надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, про таке.

Так, скаржник зазначає, що відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару.

Далі, скаржник зазначає, що згідно контракту 13/22 від 10.03.2022 встановлений обов`язок Покупця здійснити або передплати або оплату 100% вартості товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, з моменту закінчення митного оформлення товару. Водночас, як заявляє скаржник, в жодному документі не має чіткого зазначення умов оплати.

До того ж, як указує скаржник, платіжні документи декларантом не подавалася під час митного оформлення товару.

Отже, на переконання скаржника, наведені розбіжності та відсутність даних про вказані вище складові, свідчить про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості товару.

По-друге, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Мотивуючи свій аргумент, скаржник указує, що законодавець встановив його право письмово запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів.

Оскільки документи, подані на підтвердження митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то він скористався своїм правом витребувати відповідні додаткові документи.

Зокрема, як указує скаржник, на підставі частини 3 статті 53 МК України Митниця повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- каталоги, специфікації фірми-виробника товару;

- експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.

Декларант надав пояснення з додатковим пакетом документів, та просив завершити митне оформлення за наявними документами.

За наслідком дослідження, у тому числі додатково наданих документів, орган митного контролю дійшов висновку, що розбіжності декларантом не усунені, зокрема скаржник указує:

- в додатково наданій копії митної декларації країни відправлення наявне посилання на E-Fatura, яка до митного оформлення не надавалася;

- в додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, а відтак, вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальним при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів;

- в калькуляції не зазначена вартість навантажувально - розвантажувальних робіт;

- в наданому прайс-листі не має посилання на жоден документ, що не дає змогу визначити чи актуальна дана цінова пропозиція для інших учасників ринку.

Отже, як вважає скаржник, декларантом не надані документи, згідно з переліком та відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України.

По-третє, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом, при розмитненні товару, резервного методу для визначення митної вартості товару.

Як пояснює скаржник, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності та не містили усіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Скаржник, посилаючись на частини 1, 2 статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, указує, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Як зауважує скаржник, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а відтак, остання, не суперечить законам України і є сумісною з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі

Отож, у рамках даного спору, за твердженням скаржника, митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»).

Наведене, на думку скаржника, свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.

ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Фактичні обставини справи.

ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» зареєстроване, 18.09.2015, в статусі юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 40017905).

Основний вид економічної діяльності ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ»: 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

Інші: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, тощо.

18.03.2022 між ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (Покупець) та фірмою «Hilen Paketleme Tarim Orman Urunleri Gida Tas. Hay. Kuy. Bil. Ith. Ihr. San. ve Tic. Ltd. Sti» (Туреччина) (Постачальник)) укладений контракт на поставку №20/22 (далі Контракт) (а.с.34).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (далі- Товар), зазначений в замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах визначених у Контракті.

Відповідно до пункту 1.2 Контракту поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих Покупцем на кожну партію Товару. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії Товару.

Пункти 2.1., 2.3. Контракту визначають, що загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень Покупця протягом усього строку дії контракту.

Ціна Товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару.

Відповідно до пунктів 3.1. 3.2. оплата за Товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умовах:

-100% передплати, АБО

-100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару покупцем, що підтверджується вантажною митною декларацією (ВМД).

Якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до пункту 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.

Пункт 7.3 Контракту визначає, що обов`язок упаковки та маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування Товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають

01.12.2023 декларант - ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», з метою здійснення митного оформлення ввезеного товару, подав до митного оформлення митну декларацію №UA500500/2023/000808/2.

Відповідно до вказаної митної декларації, на митну територію України, надійшов товар на адресу ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», а саме: мандарин свіжий у пластикових ящиках 1864 шт. на 26 дерев`яних палетах, врожай 2023 року, загальною вартістю у розмірі 12420 дол. США.

Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 МК України декларант надав відповідні документи, а саме:

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) ABC2023000000047 від 22.11.2023;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 22.11.2023;

- фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) EC/TR A 5266972 від 22.11.2023;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) U 0598625 від 22.11.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 20/22 від 18.03.2022;

- договір про надання послуг митного брокера 11/06-20 від 11.06.2020;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «Єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 10785580

За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару:

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- каталоги, специфікації фірми-виробника товару;

- експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.

У відповідь на вимогу Митниці, представник ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» 01.12.2023 надав пояснення щодо виявлених, на думку митного органу, розбіжностей, а також надав наступні документи:

-прайс-лист,

-висновок експерта,

-калькуляцію,

-копію митної декларації країни відправлення (без перекладу на українську мову).

Декларант просив завершити митне оформлення за наданими документами.

01.12.2023 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару за №UA500500/2023/000808/2 за резервним методом (а.с.29).

У пункті 33 рішення міститься обґрунтування висновків про непідтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту, а саме:

1) відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно контракту 13/22 від 10.03.2022 передбачено передплату або 100% оплату протягом 14 днів після здійснення митного оформлення, проте ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати. Також платіжні документи не подавалися.

Також, за результатами перевірки митної декларації ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» митницею була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001495 (а.с. 30).

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Досліджуючи довід апеляції про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, а також про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .

Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.

Як стверджує скаржник, в наданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

При цьому, Митниця посилається на положення підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 МК України.

Так, згідно підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Слід зазначити, що положення даної норми є диспозитивними та містять гіпотезу, якщо витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, то такі витрати додаються до ціни при визначенні митної вартості.

Тобто, вказані положення закону містять умову, за наявністю якої норма має бути застосована, а саме якщо витрати, які включають вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням не включені у вартість товару.

В іншому випадку при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не додаються такі складові митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Водночас, згідно 7.3 Контракту обов`язок упаковки та маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування Товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Відтак, в даному випадку ціна товару включає в себе вартість його упаковки та пакування, що виключає неможливість її перевірки та правильність визначення митної вартості.

Більш того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

За таких підстав, підприємством витрати на пакування понесені не були, а тому за правилами частини 10 статті 58 МК України ці складові не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Також скаржник зазначає, що умовами контракту 13/22 від 10.03.2022 передбачена передплата або 100% оплата протягом 14 днів після здійснення митного оформлення

Водночас, в жодному документі не має чіткого зазначення умов оплати, також платіжні документи не подавалися.

З приводу цього зауваження митного органу, слід зазначити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. З наведеної норми слідує, що банківські платіжні документи подаються до митного оформлення лише у випадку сплати вартості за поставлений товару.

Як мовилося вище, відповідно до пункту 3.2 Контракту, якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до пункту 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.

Тобто сторони в пункті 3.2. Контракту узгодили умови оплати Товару, які передбачають післяплату, а саме: 100% вартості Товару має бути сплачена протягом 14 днів після закінчення митного оформлення, що підтверджується вантажною митною декларацією (далі - ВМД).

Стосовно посилання Митниці, що у експортній декларації є посилання на E-Fatura, яка не надавалася до митного оформлення, слід зазначити, що в експортній декларації зазначений номер рахунку-фактури №23243160110886032605882/1 від 22.11.2023 , але це не ще один рахунок-фактура, а той самий інвойс, який був наданий до митного оформлення Митниці. Номер 23243160110886032605882/1 це ідентифікаційний номер інвойсу, який був йому присвоєний на «Порталі експортних рахунків (інвойсів)» (https://efatura.gtb.gov.tr/) як електронному документу, згідно з турецьким митним законодавством програмним забезпеченням для митного оформлення, що є аналогом української Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), яка об`єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю. Правила заповнення експортної митної декларації Туреччини регулюються турецьким законодавством, та декларант жодним чином не може на це впливати.

Посилання Митниці на те, що експертом не проведена перевірка достовірності незалежних джерел, на які йде посилання у висновку, є необґрунтованим.

Контролюючий орган фактично презюмує наявність в експерта обов`язку здійснювати купівлю товарів, пропозиції, щодо яких ним вивчалися на ринку, оскільки іншого способу перевірки достовірності цінових пропозицій аналогічного товару, окрім як реального придбання такого товару, не існує. Оскільки до обов`язків експерта при здійсненні товарознавчої експертизи не входить укладення договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена, зауваження Митниці з цього питання є безпідставними.

Слід також зазначити, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України та має виключно інформаційний характер і зазначена в ньому інформація не може слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Водночас приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Експертний висновок не є визначальним при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару. Сам по собі експертний висновок не визначає митну вартість, проте за сукупності наданих до митного оформлення документів, такий висновок є додатковим підтвердженням правильності визначення митної вартості товару за ціною договору.

Стосовно зауваження Митниці, що у калькуляції не зазначається вартість навантажувально - розвантажувальних робіт, слід зазначити, що калькуляція це документ, який складається постачальником, та позивач не має впливу на його зміст. Тобто постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до калькуляції, виходячи з фактично понесених ним видатків, у зв`язку з поставкою товару позивачу.

Проте, відповідно до пункту 4.5 Контракту обов`язок та витрати з навантаження/вивантаження товару, що пов`язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Таким чином, те, що в складеній постачальником калькуляції не зазначені витрати на завантаження та розвантаження вантажу під час транспортування, жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару декларантом, адже відповідно до Контракту та за правилами частини 10 статті 58 МК України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості Товару тому, що вони вже включені до вартості Товару.

З приводу викладеного також слід зауважити, що в даному випадку суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно навів пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною 3 статті 53 МК України.

Такий підхід органу митного контролю суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Водночас, за встановлених обставин, декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30.04.2020 у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, слід дійти висновку, що витребування документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів вважає, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Слід також зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім аргументом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 1 статті 55 Митного кодексу України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.

Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як мовилося вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».

Як пояснює митний орган в оскаржуваному рішенні, за вказаними джерелами інформації, рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення, а саме:

- за товаром №1 - 1,00 доларів США за кг. нетто (МД від 11.11.2023 №UA500490/2023/07450), ніж заявлено декларантом 0,65 доларів США за кг. нетто.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів враховує, що Верховний Суду у постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 зауважив на тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 МК України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 МК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.

Отож, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.

Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», суд апеляційної інстанцій не встановив.

Стосовно вимог, заявлених ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2023/001495, колегія суддів зазначає таке.

Відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу фіскальної служби про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою відповідних умов.

Таке рішення оформляється у вигляді картки відмови.

Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.20212 №631.

Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.

Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.

Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.

Так, як мовилося вище, у всіх випадках після прийняття рішення про корегування митної вартості товарів, оформлюється картка відмови.

Тобто, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За такого правового регулювання, визнання протиправними рішення про корегування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації. При цьому підстави для такого висновку є однаковими.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом адвоката Ситника Олега Петровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 26.12.2024.