Ухвала

від 25.12.2024 по справі 340/2784/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

25 грудня 2024 року

м. Київ

справа №340/2784/24

адміністративне провадження № К/990/46982/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року

у справі №340/2784/24

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з надзвичайних ситуацій

про визнання дій протиправними, зобов`язання скласти та подати довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії,

УСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення в довідці від 17 листопада 2023 року №20-744/201 станом на 01 січня 2023 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі №340/194/23, розміру надбавки за особливості проходження служби з 95% до 79% та премії з 200% до 41,4%;

- зобов`язати відповідача на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі від 23 березня 2023 року №340/194/23 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2023 року, у якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ №704) та абзацу п`ятого пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. №45 (далі - постанова КМУ №45), надбавку за особливості проходження служби та премію зазначити у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 року, а саме: надбавку за особливості проходження служби у розмірі 95% посадового окладу, окладу за спеціальним званням з урахуванням надбавки за вислугу років, премію у розмірі 200% від посадового окладу.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо включення у довідку 17 листопада 2023 року №20-744/201 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року відомостей про надбавку за особливості проходження служби в розмірі 79% та премії в розмірі 41,4%.

Зобов`язано Державну службу України з надзвичайних ситуацій, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року №340/194/23, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом 01 січня 2023 року, в якій на підставі постанови КМУ №704 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, вказати розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії (січень 2023 року) за відповідною посадою, з якої його було звільнено на пенсію.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 06 грудня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Скаржником наведено наступні підстави для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №340/2784/24, які передбачені частинами четвертою і п`ятою статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 05 березня 2024 року у зразковій справі №380/19324/24; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.

Суд не приймає до уваги посилання на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 березня 2024 року у зразковій справі №380/19324/23, оскільки такий висновок хоч і є подібним до даних правовідносин, однак ухвалений за інших фактичних обставин, у різні періоди часу та з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.

Так за результатом розгляду справи №380/19324/23 Велика Палата Верховного Суду у постанові 23 травня 2024 року, залишивши без змін рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року, дійшла висновку, що надбавка за особливості проходження служби та премія у довідках про розмір грошового забезпечення, які видаються особам, пенсію яким призначено відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) на виконання рішення суду, у справах щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зазначених у постанові КМУ №704, на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зазначаються у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Верховний Суд також вказав, що висновки в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262-XII, з позовами до територіальних центрів комплектації та соціальної підтримки з вимогами щодо надання довідок про розмір грошового забезпечення, які видаються на виконання рішень судів у справах щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зазначених у постанові КМУ №704, на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, із зазначенням відсоткових показників надбавки за особливості проходження служби та премії, які було визначено Міністром оборони України на відповідний рік.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд, ухвалюючи рішення у зразковій справі, встановив, що за прирівняною посадою, яку обіймав позивач на час призначення пенсії, станом на 01 січня 2020, 2021, 2022 років виплачувалась надбавка за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та премія в розмірі 35% посадового окладу, розміри яких встановлено та доведено командувачам видів (родів військ, сил) телеграмами Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 14 січня 2020 року №248/291, від 27 січня 2021 року №248/612 та від 19 січня 2022 року №248/269.

Висновки Верховного Суду зроблені на підставі доказів, зокрема, копій рішень Міністра оборони України щодо встановлення розмірів виплати надбавки за особливості проходження служби та премії військовослужбовцям Збройних Сил України; листа Міністерства оборони України від 23 лютого 2024 року №220/74/358, яким повідомлено, що за відповідною (прирівняною) посадою до посади начальника управління - начальника робіт Львівського територіального інженерно-будівельного управління встановлювався посадовий оклад за 30 тарифним розрядом та за відповідною (прирівняною) посадою станом на 01 січня 2020, 2021, 2022 років виплачувалась надбавка за особливості проходження служби (у розмірі 65% посадового окладу з урахування окладу за військове звання) та премія (в розмірі 35% посадового окладу).

Натомість у справі, рішення у якій пропонується переглянути в касаційному порядку, вирішується питання складання та подання Державною службою України з надзвичайних ситуацій довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року на підставі постанови КМУ №704 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнені особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623.

Таким чином, справа №340/2784/24 не є типовою до умов застосування, передбачених висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 березня 2024 року у зразковій справі №380/19324/23.

Отже, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведена скаржником постанова та оскаржуване судове рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин справи, у різні періоди часу та з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з тим перевіркою змісту підстави касаційного оскарження Судом встановлено, що скарга позивача не містить посилання на норму права щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, а також скаржником не зазначено, в чому полягає неправильне застосування судом зазначеної норми права та який саме правовий висновок необхідно сформулювати, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, вирішення якої, шляхом формулювання позиції Верховним Судом, може мати фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становити значний суспільний інтерес.

Разом з тим, Суд вказує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є, зазначення норми права, яка була неправильно застосована судами першої та (або) апеляційної інстанцій щодо якої відсутній висновок Верховного Суту, а також обґрунтування у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження.

Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався, ухвалюючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 липня 2024 року у справі №240/12224/23, від 12 вересня 2024 року у справі №260/9408/23, від 21 листопада 2024 року у справі №620/18699/23, про що зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.

Таким чином, Суд зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до усталеної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах. Крім того, станом на день винесення цієї ухвали, Верховний Суд від згаданих висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку.

Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Колегія суддів також відхиляє твердження скаржника про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.

Крім того, використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", або "суспільний інтерес" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

З огляду на вищевказане, Суд дійшов висновку що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме щодо цієї конкретної справи й вказували на те, що розгляд такої справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частинами четвертою і п`ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 20 червня 2024 року у справі №320/13822/23, від 25 червня 2024 року у справі №460/18490/23.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі №340/2784/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними, зобов`язання скласти та подати довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа