Постанова

від 09.12.2024 по справі 753/23874/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/14050/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/23874/21

09 грудня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» адвоката Кручанюк Наталії Леонідівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Маркєлової В.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіна Юлія Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності та визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (до зміни імені ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіна Юлія Володимирівна про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності та визнання права власності.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 14 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», як кредитором, та ним, ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір №104/П/99/2006-840, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 150 000 доларів США з відсотковою ставкою у розмірі 9 % відсотків річних з кінцевим строком до 14 вересня 2026 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 14 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладені договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.В., за реєстровим №2314у, предметом якого є трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

23 листопада 2011 року ОСОБА_1 змінив ім`я на ОСОБА_1 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції складено відповідний актовий запис №178, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені від 23 листопада 2011 року, серії НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 червня 2012 року задоволено позов банку та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» 344 441,16 дол. США, що в перерахунку на національну валюту становить 2 669 074, 55 грн заборгованості по кредиту, суму сплаченого державного мита в розмірі 1700 грн та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн, а всього стягнуто 2 671 024 грн. 55 коп (справа № 2604/5995/2012). В подальшому позивачем вчинялися дії щодо добровільного виконання вказаного судового рішення.

Позивач зазначав, що йому стало відомо, що 26 вересня 2018 року, в результаті проведення електронних торгів через електронний майданчик: dgf.prozorro.sale, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» було придбано право вимоги за кредитним договором №104/П/99/2006-840 від 14.09.2006 року з забезпеченням: (квартира).

24 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» було укладено Договір №104/П/99/2006-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором.

Того ж дня, 24 жовтня 2018 року, між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Лісіциною Я.Б., реєстраційний №1030.

Таким чином, новим кредитором за укладеними між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4 кредитним договором та договором іпотеки стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк».

Жодних повідомлень про зміну кредитора в зобов`язаннях за кредитним- договором №104/П/99/2006-840 від 14.09.2006 року та договором іпотеки від 14.09.2006 року він не отримував.

Надалі, 16 січня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Юлією Володимирівною було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк». Підставою виникнення права власності на зазначену квартиру вказано: договір відступлення прав за іпотечним договором, серія та номер 1030, виданий 24.10.2018 року , видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісіцина Я.Б.; договір іпотеки, серія та номер: 2314у, виданий 14.09.2006 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В.

Позивач вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», набувши неправомірно право власності на спірну квартиру, передало її в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс».

19 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс». Підставою виникнення права власності на зазначену квартиру вказано: акт №1 приймання-передачі та оцінки внеску до статутного капіталу, серія та номер: 27, 28, виданий 25.01.2019, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мойсик Р.В.

У травні 2019 року до спірної квартири, де проживає позивач зі своєю сім`єю, хотіли вселитися невідомі, які посилалися на те, що вони є представниками нового власника, а тому позивач має звільнити спірну квартиру.

Отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого, позивачу стало відомо, що його квартира була двічі перереєстрована на невідому йому юридичну особу.

Перереєстрацію Державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Юлією Володимирівною права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», позивач вважав незаконною та такою, що здійснена у незаконний спосіб, з порушення законодавчо встановленої процедури.

Посилаючись на те, що право власності на квартиру було набуто ТОВ «ФК «Артфінброк» в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла; реєстрація права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Артфінброк» була здійснена державним реєстратором без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку», без дотримання порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрації права власності, передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127; сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння; на момент набуття ТОВ «ФК «Артфінброк» права власності на предмет іпотеки була відсутня оцінка такого майна; державним реєстратором було здійснено перереєстрацію права власності на предмет іпотеки без отримання дозволу на це від органів опіки та піклування, незважаючи на те, що право користування предметом іпотеки мають неповнолітні діти, позивач просив суд:

скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни, індексний номер: 45067108 від 16.01.2019 року згідно з яким, 16.01.2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №29868078 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000;

скасувати запис про право власності №29868078 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000, за Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Артфінброк»;

скасувати запис про право власності №30418932 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000, за Товариством з обмеженою відповідальність «Консанта інвест плюс»;

визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000, за ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Дніпровський РУ ГУ МВС України в м. Києві 31 січня 2012 року);

стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіна Юлія Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності та визнання права власності, задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни, індексний номер: 45067108 від 16.01.2019, згідно з яким 16.01.2019 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 29868078 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000.

Скасовано запис про право власності № 29868078 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк».

Скасовано запис про право власності № 30418932 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс».

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000, за ОСОБА_1 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» на користь держави судовий збір у розмірі 5 694,25 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» на користь держави судовий збір у розмірі 5 694,25 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» - адвокат Кручанюк Наталія Леонідівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав доведеним факт того, що квартира АДРЕСА_2 не могла бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Артфінброк», оскільки була передана як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 14.09.2006 року № 104/П/99/2006-840, укладеного в іноземній валюті.

Застосовуючи до спірних правовідносин Закон України № 1304-ІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 не має іншого нерухомого майна, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість, відповідно до відомостей, що містяться в кредитному договорі, іпотечному договорі адреса постійного місця проживання позичальника зазначена: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки з місця проживання про склад родини та прописку ОСОБА_1 є співвласником даної квартири.

Крім того, сторона відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, посилаючись на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було відчужене, можливий шляхом пред`явлення позовних вимог саме про витребування майна в останнього набувача. Тоді як позивачем заявлено вимоги про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності та визнання права власності.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

В частині порушення норм процесуального права сторона відповідача зазначала, що судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права, з огляду на подання позивачем двічі заяви про закриття підготовчого провадження, безпідставно задоволено клопотання позивача про витребування доказів, повернуто справу до підготовчого засідання, з витребуванням нових доказів.

Вважає, що зазначені обставини є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

19 листопада 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 , у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року - без змін.

Позивач просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що матеріали апеляційної скарги представник позивача отримала в приміщенні Київського апеляційного суду 28 жовтня 2024 року.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, надавши оцінку доводам позивача ОСОБА_1 , колегія суддів вважає за необхідне продовжити позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив обґрунтований тим, що всупереч вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Державний реєстратор вчинила дії щодо реєстрації права власності на спірну квартиру в порядку звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки в період дії заборони на вчинення таких дій - звернення стягнення на предмет іпотеки, переданого в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, наданим в іноземній валюті.

При цьому, позивач ОСОБА_1 не надавав згоди на відчуження даного майна.

Оскільки позивач використовує спірну квартиру як місце свого постійного проживання, іншого нерухомого майна у власності у нього немає, загальна площа квартири не перевищує 140 кв. м, окремо згоди на відчуження спірного майна в примусовому порядку він не надавав, то на переконання сторони позивача, задоволення вимог іпотекодержавтеля у порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку», суперечить Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

З огляду на вищенаведене, сторона позивача вважає, що у державного реєстратора було відсутнє право приймати рішення та здійснювати дії щодо реєстрації права власності в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доказів того, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності проводилась оцінка предмета іпотеки, відповідачем при здійсненні реєстраційних дій не надано, а відтак державним реєстратором не були дотримані положення статті 37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

В такому випадку, на думку сторони позивача, очевидним є висновок про недотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності, що свідчить про неправомірність проведених державним реєстратором дій та прийнятих рішень щодо реєстрації права власності.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача зазначила про попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, розмір якого орієнтовно складатиме 15 600,00 грн. Докази понесених витрат на правничу допомогу додатково будуть надані позивачем у встановлений процесуальним законом строк відповідно до положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Цесельська Інна Валентинівна заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів ТОВ«Фінансова компанія «Артфінброк», ТОВ «Консанта інвест плюс», третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, а також третя особа Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіна Юлія Володимирівна в судове засідання не з?явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

08 грудня 2024 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» - адвокат Кручанюк Наталія Леонідівна через підсистему «Електронний суд» надіслала до Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс», за наявними матеріалами справи. Подану апеляційну скаргу підтримує.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За наявності такого клопотання суд не вправі відкладати розгляд справи у зв?язку із неявкою цієї особи до суду.

У відповідності до вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представників відповідачів та третіх осіб.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Цесельської Інни Валентинівни, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено кредитний договір № 104/П/99/2006-840 за умовами якого банк надав позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості грошові кошти у сумі 150 000,00 доларів США, зі сплатою 9 % річних за його користування на строк до 14 вересня 2026 року.

Цільове використанням кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу «2310у від 14 вересня 2006 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_6 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 (а.с 17-18, 21 том 1).

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 104/П/99/2006-840 від 14 вересня 2006 року ОСОБА_1 уклав з банком договір іпотеки від 14 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В., реєстровий номер 2314у, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 19-20 том 1).

Відповідно до пункту 5.1. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.

Згідно з пунктом 5.3. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

23 листопада 2011 року ОСОБА_1 змінив ім?я на ОСОБА_1 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції складено відповідний актовий запис № 178 (а.с. 24 том 1 копія свідоцтва про зміну імені).

Відповідно до відмітки у паспорті позивач ОСОБА_1 з 09 лютого 2012 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23 том 1).

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Дарницької РДА в м. Києві № 316 від 08 серпня 2019 року ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають пільги як багатодітна сім?я та має право користуватися пільгами з оплати житлово-комунальних послу, тощо. Дані до ЄДАРП (Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги) внесено на 4 осіб з 01 серпня 2019 року (а.с. 15 том 1).

Із долученої до матеріалів позовної заяви копії судового рішення вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 червня 2012 року (справа № 2604/5995/2012) задоволено позов ВАТ Комерційний банк «Надра» про дострокове стягнення кредиту, процентів, належних йому, а також комісії та пені за порушення строків повернення кредиту за кредитним договором № 104/П/99/2006-840 від 14 вересня 2006 року. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» 344 441,16 доларів США, що в перерахунку на національну валюту становить 2 669 074, 55 грн заборгованості по кредиту, суму сплаченого державного мита в розмірі 1700 грн та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн, а всього стягнувши 2 671 024 грн. 55 коп. (а.с. 25-26 том 1).

26 вересня 2018 року на електронних торгах через електронний майданчик: dgf.prozorro.sale, Товариством обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» придбано право вимоги за кредитним договором № 104/П/99/2006-840 від 14 веерсня 2006 року із забезпеченням: (квартира).

24 жовтня 2018 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Артфінброк» укладено договір № 104/П/99/2006-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором.

24 жовтня 2018 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Артфінброк» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Лісіциною Я.Б. реєстраційний № 1030.

Тобто, до ТОВ «ФК «Артфінброк» перейшли всі права ПАТ «КБ «Надра» щодо права вимоги до боржника за кредитним договором та договором іпотеки, внаслідок чого ТОВ «ФК «Артфінброк» замінює ПАТ «КБ «Надра» як кредитора (стає новим кредитором, іпотекодержателем).

16 січня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ТОВ «ФК «Артфінброк». Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45067108 від 16 січня 2019 року вчинено державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітною Юлією Володимирівною. Підстава виникнення права власності: договір відступлення прав за іпотечним договором, серія та номер 1030, виданий 24.10.2018, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального кругу Лісіцина Я.Б., договір іпотеки, серія та номер: 2314у, виданий 14.09.2006, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального кругу Кравченко І.В., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 10 лютого 2020 року №199588258 (а.с. 27-30 том 1).

Рішенням установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс», оформленого протоколом № 1 від 25 січня 2019 року, погоджено внесення засновником товариства - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» у якості внеску до статутного капіталу товариства нерухоме майно, зокрема, трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 69-70 том 2).

На підставі акта № 1 від 25 січня 2019 року приймання-передачі та оцінки внеску до статутного капіталу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» прийняло в якості внеску до статітного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» нерухоме майно, зокрема, трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 63 том 2).

19 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней Вітою Володимирівною було зареєстровано право власності на об?єкт нерухомого майна, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс». Підстава виникнення права власності: акт № 1 приймання-передачі та оцінки внеску до статутного капіталу, серія та номер: 27, 28, виданий 25.01.2019, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мойсик Р.В., щдо підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого від 10.02.2020 № 199588258 (а.с. 27 - 30 том 1).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності та визнання права власності, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що під час прийняття рішення державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітною Юлією Володимирівною про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК «Артфінброк», відбулося примусове стягнення спірної квартири без згоди власника ОСОБА_1 , незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Посилаючись на те що, всупереч нормі ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», станом на момент набуття іпотекодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» (16.01.2019) предмета іпотеки у власність вартість спірної квартири не була визначена в установленому законом порядку; жодних доказів про згоду позивача на відчуження спірної квартири матеріали справи не містять, вказана згода - умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки - сама по собі не може вважатися волевиявленням власника (іпотекодавця) на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України, а також державним реєстратор не було дотримано порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрації права власності, передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни, індексний номер: 45067108 від 16.01.2019 року, згідно з яким 16.01.2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 29868078 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000 та скасування запису про право власності № 29868078 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що право власності на спірну квартиру ТОВ «ФК «Артфінброк» набуло незаконно, а відтак ТОВ «ФК «Артфінброк» не мало права передавати її в якості внеску до статутного капіталу Товариству з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс», суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги позову про скасування запису про право власності № 30418932 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс».

Задовольняючи вимогу позову в частині визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000, суд першої інстанції керувався положеннями п. 9 ч. 1 ст. 27 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими передбачено, що підставою для державної реєстрації права власності є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом;.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

Отже, спір щодо оскарження іпотекодавцем рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, за умови, якщо таке майно не було відчужено до третіх осіб, має договірний характер, належним способом захисту в якому є вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

У випадку подальшого відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, задоволення такої вимог (про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно) є неможливим (пункт 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

У справі, яка переглядається, встановлено, що предметом позову є вимоги позивача ОСОБА_1 про: скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни, індексний номер: 45067108 від 16.01.2019, згідно з яким 16.01.2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №29868078 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000; скасування запису про право власності №29868078 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000, за Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Артфінброк»; скасування запис про право власності №30418932 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкте нерухомого майна: 1743176380000, за Товариством з обмеженою відповідальність «Консанта інвест плюс»; визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743176380000, за ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Дніпровський РУ ГУ МВС України в м. Києві 31 січня 2012 року).

При цьому, обґрунтовуючи вказані вимоги, позивач посилався на те, що спірне нерухоме майно (квартира АДРЕСА_2 ), яке є предметом іпотеки, перейшло у власність іпотекодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» в рахунок виконання основного кредитного зобов`язання на підставі іпотечного застереження, що міститься в іпотечному договорі, у порядку позасудового способу звернення стягнення, врегульованого положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Надалі, рішенням установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс», оформленого протоколом № 1 від 25 січня 2019 року, погоджено внесення засновником товариства - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» у якості внеску до статутного капіталу товариства нерухоме майно, зокрема, трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 69-70 том 2).

На підставі акта № 1 від 25 січня 2019 року приймання-передачі та оцінки внеску до статутного капіталу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» прийняло в якості внеску до статітного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» нерухоме майно, зокрема, трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 63 том 2).

Акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який в свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 29 квітня 2015 року у справі № 903/134/13-г, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 918/1377/16.

19 лютого 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс». Підстава виникнення права власності: акт № 1 приймання-передачі та оцінки внеску до статутного капіталу, серія та номер: 27, 28, виданий 25.01.2019, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мойсик Р.В., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого від 10.02.2020 № 199588258 (а.с. 27 - 30 том 1).

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19 та від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 та інші).

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В контексті характеру заявлених вимог, у справі, яка переглядається, слід зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц; (провадження № 14-256цс18); постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено третім особам, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

У випадку подальшого відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, скасування рішень про державну реєстрацію права власності не зможе забезпечити поновлення порушених прав позивача на відповідне нерухоме майно.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у пунктах 115, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

За фактичних обставин цієї справи, а саме, враховуючи, що правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно було відчужено третій особі ТОВ «Консанта інвест плюс», вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є неналежним способом захисту.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування положень статей 387 та 388 ЦК України, є неефективними.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/18, провадження № 14-208цс18.

Власник, з дотриманням вимог статей 387 та 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

При цьому, для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року і 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17; від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212 цс 21).

Таким чином, у справі, що переглядається, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності та визнання права власності не призвело б до відновлення володіння ОСОБА_1 вказаним майном, а отже, зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту прав позивача у цій справі. Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідною від наведених у позові вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387 та 388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді.

Отже, у справі, яка переглядається, ефективним способом захисту порушених прав є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що заявлені в цій справі ОСОБА_1 позовні вимоги не відповідають належному способу захисту.

Зміна судом як предмета позову, так і правових підстав позову є порушенням принципу диспозитивності цивільного процесу, закріпленого статтею 13 ЦПК України, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий правовий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіна Юлія Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності та визнання права власності, без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови, дають підстави вважати, що оскаржуване судове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року ухвалено без дотримання норм матеріального й процесуального права та без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» адвоката Кручанюк Наталії Леонідівни підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіна Юлія Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності та визнання права власності, з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, то понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються та покладаються на останнього.

З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» мають бути відшкодовані позивачем ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 17 082,75 грн.

Керуючисьст.ст. 11, 16, 526, 575, 638 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 4, 5, 13, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» адвоката Кручанюк Наталії Леонідівни задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артфінброк», Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіна Юлія Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності та визнання права власності, залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консанта інвест плюс» (код ЄДРПОУ 42773697, знаходиться за адресою: 65045 Одеська обл., м. Одеса, провул. Успенський, буд. 23, офіс 2) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 17 082,75 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Судді: