Ухвала

від 25.12.2024 по справі 133/310/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/310/23

Провадження №11-кп/801/1388/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року,

якою частково задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 09 грудня 2024 року до 06 лютого 2025 року, з визначенням застави в межах трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 гривень

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимому, одруженому, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 347, 348 КК України.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

У провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за №12022020000000554 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 347, ст. 348 КК України.

Прокурор ОСОБА_6 звернувся досуду зклопотанням пропродовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою на60днів,оскільки кримінальнепровадження щене завершене, ОСОБА_7 обвинувачується увчиненні особливотяжкого злочинупроти життята здоров?япрацівника правоохоронногооргану іззастосуванням вибуховогопристрою,санкція якогопередбачає позбавленняволі настрок віддев?яти доп?ятнадцяти роківабо довічнепозбавлення волі,а такожризики,передбачені ст.177КПК України,не зменшилисьта обставини,визначені вст.178КПК Українине змінилися.Всі вищевказаніобставини,у своїйсукупності,свідчать проте,що застосуванняіншого більшм?якого запобіжногозаходу незабезпечать належноїпроцесуальної поведінкиобвинуваченого тане зможезапобігти доведенимризикам,тому застосуваннязапобіжного заходуу видітримання підвартю буде співрозмірним особі обвинуваченого та суспільній небезпечності вчиненого діяння.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому, заперечував щодо визначення обвинуваченому застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та просив визначити йому розмір застави.

Захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали позицію обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_11 та його представник - адвокат ОСОБА_12 не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, однак заперечували щодо визначення обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року частково задоволено клопотання прокурора. Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 (шістдесят) днів, тобто з 09 грудня 2024 року до 06 лютого 2025 року. Визначено обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави у межах трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908400 (дев?ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок. У разі внесення застави покладено на обвинуваченого обов?язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів (передбачений ст. 348 КК України) проти життя та здоров?я працівника правоохоронного органу із застосуванням вибухового пристрою, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від дев?яти до п?ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень, може спробувати переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 14 грудня 2024 року, кримінальне провадження ще не завершене, суду не були надані докази, які б свідчили про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зникли.

Також суд першої інстанції визначив обвинуваченому заставу в межах трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що постановлена ухвала є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою судом проіґноровано його доводи щодо всебічного, повного й неупередженого дослідження обставин даного кримінального провадження та надання оцінки зібраним у кримінальному провадженні доказам, які свідчать про неможливість вчинення ним інкримінованих правопорушень, що є порушенням вимог ст.94 КПК України.

Також вказує, що під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор не довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і не надав суду жодного доказу його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень.

Крім того, посилається на порушення судом права на захист, оскільки розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою відбувся у відсутність захисника.

Позиції учасників судового розгляду

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити з підстав наведених у ній. Обвинувачений також просив зменшити йому розмір застави до 40 000 гривень.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Мотиви і висновки апеляційного суду

Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, на підтримку апеляційних вимог, заперечення прокурора, дослідивши представлені матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За вимогами частин 3, 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи обвинуваченого про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає неспроможними.

З матеріалівсудового провадженнявбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 347, ст. 348 КК України.

Як убачається з клопотання про продовження строку тримання під вартою, таке відповідає вимогам ст. 199 КПК України, зокрема містить у собі короткий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_7 , правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, виклад обставин, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; посилання на ризики, передбачені ст. 177 цього Кодексу, та обґрунтування того, що такі продовжують існувати та не зменшилися, обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

З матеріалівсудового провадженнятакож вбачається,що судпершої інстанції,продовжуючи запобіжнийзахід увиді триманняпід вартою,врахував особуобвинуваченого ОСОБА_7 ,який маєпостійне місцепроживання тареєстрації,одружений,виховує доньку,офіційно непрацевлаштований,обвинувачується увчиненні декількохкримінальних правопорушень,одне зяких відноситьсядо категоріїособливо тяжкихзлочинів (передбаченийст.348КК України),обставини кримінальнихправопорушень,а самете,що ОСОБА_7 інкримінується вчиненнякримінального правопорушенняпроти життята здоров?япрацівника правоохоронногооргану іззастосуванням вибуховогопристрою,а такожте,що прокуророму судовомузасіданні доведенопродовження існуванняризиків,передбачених п.1,3,4,5ч.1ст.177КПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, доводи обвинуваченого про те, що під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор не довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і не надав суду жодного доказу його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, апеляційний суд вважає безпідставними.

Як у судовому засіданні в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

На переконанняапеляційного суду,застосований дообвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний західу виглядітримання підвартою єпревентивним заходомта маєна метіприпинити тазапобігти ймовірнимризикам умайбутньому,а томудоводи обвинуваченогопро відсутністьризиків,можуть вказуватилише нате,що їхвідсутність булапопереджена виключношляхом застосуваннядо останньогозапобіжного заходуу видітримання підвартою.До тогож,апеляційний судтакож неможе залишитипоза увагоюте,що вконтексті повномасштабноїзбройної агресіїросійської федераціїінкриміновані ОСОБА_7 злочини маютьнадзвичайно високийрівень суспільноїнебезпеки такихдій. При цьому продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справіСамойлович проти України(Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Розглядаючи можливість незастосування до обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого можна забезпечити без застосування запобіжного заходу.

Апеляційний суд ще раз наголошує, що продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Що жстосується доводівобвинуваченого пронезаконність продовженнязастосування щодонього запобіжногозаходу через ненадання оцінки зібраним у кримінальному провадженні доказам, які свідчать про неможливість вчинення ним інкримінованих правопорушень, то апеляційний суд зазначає, що встановлення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається та продовжується.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у даній справі, апеляційний суд бере до уваги рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 у тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

Крім того, як слідує із вказаного вище Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Покликання обвинуваченого, зокрема на те, що було порушено його право на захист, оскільки судовий розгляд проведено у відсутність захисників, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами судового провадження.

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відбувся за участі захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які заперечували щодо задоволення такого клопотання. Вказане також підтвердив під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_13 . Окрім цього, прокурор вказав, що під час судового розгляду клопотання в обвинуваченого не було нарікань на захисників, а вони з`явилися лише після того, як судом було задоволено клопотання прокурора, тому з метою забезпечення права обвинуваченого на захист суд першої інстанції вирішив відкласти судовий розгляд кримінального провадження по суті.

Апеляційний суд зауважує, що під забезпеченням права на захист, яке регламентується ст. 20 КПК України, слід розуміти систему легітимних засобів і способів, використання яких дає можливість спростувати факт вчинення кримінального правопорушення, винність особи у його вчиненні, захистити її права та законні інтереси. Право на захист реалізується у двох формах: 1) особисто самим підозрюваним (обвинуваченим) за допомогою наданих йому процесуальних прав; 2) захисником-адвокатом, призначеним чи запрошеним цим учасником або на його прохання чи за його згодою іншими особами. Обидві форми забезпечення права на захист не замінюють і не звужують їх, а реалізуються паралельно. При цьому положення ст. 54 КПК України передбачають можливість заміни захисника на будь-якій стадії провадження, у тому числі, якщо підозрюваний (обвинувачений) вважає, що здійснюваний захист є неефективним.

Власне, доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо порушення судом його права на захист мають лише узагальнений характер і апеляційна скарга не містить конкретизованих обґрунтувань з цього приводу. Тим не менш, перевіривши в межах апеляційної скарги вказані доводи, апеляційний суд визнає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах судового провадження. При цьому апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу обвинуваченого на те, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав і кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.

Отже, на переконання апеляційного суду, виправданим є подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , з врахуванням тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 347, 348 КК України, даних про його особу та мотивів, викладених в клопотанні прокурора.

Окрім того, суд першої інстанції відповідно до вимог закону правильно визначив розмір застави в межах трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, підстав для його зміни апеляційний суд не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкоджали ухваленню у даному кримінальному провадженні законного та обґрунтованого рішення, не встановлено.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4