Рішення

від 10.12.2024 по справі 392/737/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/737/24

Провадження № 2/392/432/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді -Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Мала Виска Кіровоградської області цивільну справу №392/737/24 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бурега Ігор Володимирович до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, служба у справах дітей Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

за участю учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача- адвоката Буреги І.В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області - Скрипник С.В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області - Рудої М.Л.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бурега І.В. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, служба у справах дітей Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

На обґрунтування позову, зазначила, що за час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Маловисківського районного суду від 09.11.2017 року шлюб між ними розірвано, та позивач з серпня 2017 року почала проживати з донькою ОСОБА_4 у своїх батьків. 11.12.2018 року вона вдруге одружилась із ОСОБА_5 . Вона має добрий стан здоров`я та займається домашнім господарством, працює майстром манікюру, її щомісячний дохід складає 10000 грн. Дитина ОСОБА_6 постійно перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері та вітчима. В свою чергу, відповідач, який є батьком доньки ОСОБА_7 ухиляється від участі у її вихованні, а саме: дитини ОСОБА_7 не бачив з моменту розлучення, матеріально не утримує, проживає окремо в іншій місцевості, не утримує доньку матеріально, оздоровленням дитини не займається, до школи ніколи не з`являвся, її освітою та станом здоров`я не цікавиться, лікуванням дитини не займається, не забезпечує дитину необхідним харчуванням, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання.

Крім того, протягом тривалого часу відповідач не виконує та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання, взагалі не спілкується з донькою ОСОБА_4 в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює та не створював умов для отримання дитиною надалі освіти. Вважає, що зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батька від виховання дитини, свідомого нехтування ним своїх обов`язків. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини посилаючись на те, що позбавлення батьківських прав батька не звільняє його від обов`язку утримувати дитину.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 03.05.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді від 10.06.2024 року задоволено клопотання відповідача, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Службу у справах дітей Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та витребувано докази.

Ухвалою суду від 06.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судових засіданнях 02.10.2024, 04.11.2024, 10.12.2024 року пояснила, що вона має намір позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки відповідач за останні сім років не приймав участі у житті дитини та дитина його не знає, як батька. Вона вдруге вийшла заміж та народила двох синів: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Зазначила, що відповідач після їхнього розлучення приїздив до дитини лише один раз. Коли приїхав почав навчати життю, у зв`язку з чим, вона відмовила йому у зустрічі з донькою. Крім того, в той час дитина була в бабусі. Протягом місяця телефонував, але потім перестав повністю спілкуватися з ними. При цьому, мав таку можливість, оскільки родичі відповідача мешкали в одному селі з нею та бачили де вони проживають. Вважає, що у відповідача не було бажання спілкуватися з дитиною, моральної та матеріальної допомоги він не надавав, лише один раз на її прохання він надав 5000 грн, які в подальшому вимагав повернути.

Чому звернулася з даним позовом у 2024 році пояснила, що в дитини є один батько, її теперішній чоловік і дитина прихильна саме до нього, а тому вона бажає, щоб у доньки залишився один батько. Дитині не пояснила за рідного батька, бо вважає її маленькою, не хотіла її травмувати і розповідати про те, що в неї є інший батько. Мала намір повідомити дитину про рідного батька коли стане старшою. Після подачі позову до суду, відповідач двічі приїздив у школу до ОСОБА_7 , та повідомляв їй про бажання забрати дитину на літні канікули.

Вважає, що відповідач своїм приїздом до школи травмував дитину та не подумав про її емоційний стан. На її думку, при їх зустрічі, дитина була весела і сказала, що має бажання спілкуватися з відповідачем, лише через те, що він їй дав телефон і солодощі. Пізніше дитина плакала, а коли прийшла додому, скала пакет в шафу і сказала, що віддасть відповідачу подарунки. Наступного дня сказала, що не хоче, щоб відповідач приїздив, а на третій день вже й не згадала про нього. Тому вона (позивач) повідомила відповідача, що дитина сама йому зателефонує. Відповідач неодноразово їй повідомляв, що заперечує про позбавлення його батьківських прав, він буде платити аліменти та хоче спілкуватися з дитиною. При цьому, дій ніяких не вчиняв, нічого для дитини не зробив, не думав про її життя. У зв`язку з чим, вона заперечує проти їхнього спілкування. Вважає, що поки не подала даний позов до суду, дитина відповідачу не була потрібна. Лише після подачі позову до суду відповідач подарував дитині телефон та одяг, який був замалого розміру. Зазначила, що вона не відмовляла відповідачу у спілкуванні з дитиною. Телефоном дитина користується, але сім карту, яку подарував відповідач не використовує, бо в неї є інший телефон з номером. Відповідач обіцяв, що купить ОСОБА_10 комп`ютер, але поставить його в школі. В дитини немає бажання телефонувати відповідачу. Вона дізнавалася у вчителя, як дитина відреагувала на наступну зустріч з татом в школі, вчитель повідомила, що дитина відреагувала насторожено. На її думку, дитина боїться відповідача та не бажає з ним спілкуватися. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позбавити відповідача батьківських прав та стягнути з нього аліменти на її користь на утримання дочки. Відомо, що відповідач не проходить раз в рік реабілітацію, а лише вживає ліки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бурега І.В., зазначив, що з 2017 року після розірвання шлюбу між сторонами, дитина залишилася проживати разом з матір`ю. Відповідач сім років не цікавився життям дитини та ніяким чином не проявляв себе, як батько, а саме: матеріально не утримував, не цікавився де навчається, як харчується, як одягнена, в дитячий садок до дитини не приходив. Лише після подачі позову до суду, він прийшов до дитини в школу декілька разів та протягом останніх п`яти років перерахував лише 5000 грн. на утримання дитини. Вважає, що відповідач міг надавати матеріальну допомогу дитині, оскільки операція в нього була за п`ять років до народження дитини. Відповідач систематично не виконував свої батьківські обов`язки. Щодо висновку Смолінської селищної ради просив звернути увагу, що він ґрунтується на поясненнях відповідача, позивача не було повідомлено та запрошено до Служби у справах дітей Смолінської селищної ради. Твердження відповідача, що позивач забороняла бачитися йому з дитиною нічим не підтверджується, оскільки він не звертався до служби у справах дітей та поліції. Зазначив, що відповідач зможе повернутися до своїх батьківських прав в разі свого виправлення. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судових засіданнях 02.10.2024, 04.11.2024, 10.12.2024 року заперечив проти задоволення позову в частині позбавлення його батьківських прав, в частині стягнення аліментів позовні вимоги визнав. Зазначив, що позивач ОСОБА_1 заважає йому в спілкуванні з дитиною. Після розлучення через пів року він приїздив за місцем проживання дитини та позивача. Проте позивач не впустила його в будинок побачитися з донькою. Надалі спілкувався з позивачем телефоном, вона говорила, що дитину він не побачить та участь у її вихованні він не братиме. На його пропозицію позивачу брати участь у спілкуванні та вихованні дитини, вона йому відмовляє, не допускає до дитини та постійно змінювала місце проживання. У 2017 року він перерахував позивачу 5000 грн. Майнові зобов`язання перед дитиною виконувати не міг, оскільки мав інсульт та офіційно не працював. Дійсно у дитячому садочку дитини не був, оскільки не знав, де вони проживали. Для того, щоб вплинути на позивача до органів місцевого самоврядування не звертався.

07.10.2024 року він приїхав у школу до дитини, але спочатку класний керівник чинила йому перешкоди аргументуючи, це тим, що позивач заборонила пускати його до дитини. Потім він зайшов до класу та познайомився з донькою, вона спочатку плакала, потім вони спілкувалися і сміялися. Дитина реагувала добре, говорила, що хоче спілкуватися з ним. Спілкування між ними тривало близько години у присутності вчителя. Дитина розповіла, що любить математику, інформатику. Він їй подарував телефон та віддав солодощі. Через день зателефонував до вчителя та запитав як ОСОБА_6 , вчитель повідомила, що все гаразд. Потім зателефонував до позивача, запитати, чому дитина не активувала телефон та не бере слухавку, на що позивач йому повідомила, що дитина сама йому зателефонує, коли матиме бажання. Після їхньої зустрічі дитина не зателефонувала, телефон у неї вимкнений, сім-карта не активована та позивач не дає номер телефону дитини. Вважає, що ним вживалися заходи щодо спілкування з дитиною, а саме: він їй телефонував та приїздив коли та була маленька, але позивач відмовила йому у зустрічі з дитиною. Тому він чекав поки почнеться навчальний рік, щоб побачити дитину. Вважає, що позивач налаштовує дитину проти нього, не повідомляє дитину, що в неї є батько, три рази змінювала місце проживання. Після першого судового засідання, приїздив до дитини два рази. Пропонував повезти дитину до лікаря, але позивач висловила заперечення. На даний час він має змогу піклуватися про дитину та бажає брати участь у її житті та робить все можливе для цього. Має намір, купити комп`ютер, щоб дитина розвивалася. Просив суд не позбавляти його батьківських прав.

Представник служби у справах дітей Помічнянської міської ради, пояснила, що за зверненням ОСОБА_1 було проведено бесіду, з нею (позивачем), директором школи та класним керівником дитини. Всі вони повідомили, що батько не зацікавлений у спілкуванні з дитиною, та вони його не бачили. Також батько не звертався до служби у справах дітей з вимогою про його участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Крім того, мама повідомила, що батько матеріально не підтримує дитину. Вважає, що між відповідачем та дитиною втрачено зв`язок. Відповідач нічого не зробив, щоб бути батьком. Підтримує повністю позицію матері та вважає, що позов потрібно задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав. Якщо відповідач матиме бажання, то зможе поновити свої батьківські права, проявляючи наполегливість.

Представник служби у справах дітей Смолінської селищної ради, зазначила, що батьки мають рівні права щодо виховання дитини. На її думку, те що мати не повідомила дитину про рідного батька, суперечить правам дитини. Дитина має знати хто її батько. Тато дав пояснення чому раніше не мав змоги матеріально допомагати та спілкуватися повноцінно з дитиною. Спілкуючись з татом, комісія прийшла до висновку, що він має велике бажання спілкуватися з дитиною, але позивач йому в цьому перешкоджала. Відповідач створив всі умови, щоб приймати дитину, під час канікул. А тому, вважає недоцільним позбавляти відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки, про що також складено відповідний висновок. Вважає, що відповідачу потрібно дати шанс брати активну участь у житті дитини, що відповідатиме інтересам дитини.

Свідок ОСОБА_11 , пояснила, що позивач ОСОБА_1 з 2018 по 2021 рік була її сусідкою. Відповідача жодного разу не бачила, бо не приїздив до позивача. Позивач проживала з донькою та чоловіком, пізніше позивач народила двох діток. На початку 2021 року позивач купила будинок та вони всі переїхали. Відомо, що старша дівчинка ОСОБА_6 від іншого чоловіка. Але ОСОБА_6 завжди називала батьком - чоловіка позивача, бо саме він опікувався дитиною, як батько.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що до неї звернулася позивач та попросили надати характеристику зі школи. 07.10.2024 року ОСОБА_13 прийшов до школи та розповів ОСОБА_14 , що він її тато. Дитина злякалася та почала плакати. Вона зателефонувала до ОСОБА_1 і та прийшла відразу до школи. Пізніше ОСОБА_6 її запитала, чи розлучиться тато з мамою. На що вона відповіла, щоб та поговорила з мамою. 09.10.2024 року їй написав ОСОБА_15 запитав, чи ОСОБА_6 користується телефоном, який він їй подарував, вона відповіла, що не знає і, що ОСОБА_6 ходить до школи, все добре. Чому ОСОБА_6 не знала про рідного батька їй не відомо. Дитину до школи привела ОСОБА_1 та ОСОБА_16 . Пізніше дізналася, що ОСОБА_17 не рідний батько ОСОБА_7 . Повідомила, що ОСОБА_18 , завжди добре одягнена, її ніхто не кривдить, вона завжди відвідує їдальню, відвідує музичну школу. У ОСОБА_7 запитувала, чи користується вона телефоном, дівчинка відповіла, що користується, лише без сім-карти. Відомо, що займалася і займається вихованням дитини ОСОБА_19 і ОСОБА_16 . Відомо, що ОСОБА_6 вважала своїм татом саме ОСОБА_20 . Від ОСОБА_7 вона ніколи не чула про іншого тата. Її, як вчителя ніколи не викликали до служби у справах дітей щодо конфліктів у сім`ї ОСОБА_21 . На її думку, аби тато дійсно бажав бачитися з дитиною та намагався з нею зустрітися, то телефонував би і домовлявся.

Свідок ОСОБА_22 , пояснила, що проживає в АДРЕСА_1 . З позивач ОСОБА_23 є її сусідкою з 2021 року. Відповідача ОСОБА_24 не знає, біля будинку ОСОБА_1 його ніколи не бачила. З родиною ОСОБА_23 знайома, але дізналася не відразу, що ОСОБА_16 не рідний батько ОСОБА_7 . ОСОБА_6 завжди називала ОСОБА_20 батьком. Відомо, що дитина була не обізнана, що ОСОБА_16 не її рідний батько. Відомо, що вихованням ОСОБА_7 займався ОСОБА_16 і ОСОБА_19 , вони разом працювали в дворі, грали в м`яча, каталися на велосипеді. Відомо, що коли захворіла ОСОБА_6 , саме ОСОБА_16 перебував з нею в лікарні, бо ОСОБА_19 залишилася з маленькою дитиною вдома. Зі слів власних дітей, які спілкуються з ОСОБА_4 , відомо, що ОСОБА_16 з ОСОБА_4 робить уроки.

Заслухавши доводи позивача, представника позивача, відповідача, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14.01.2015 року, виданого виконавчим комітетом Перчунівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, про що складено відповідний актовий запис № 1 (а.с.9).

Батьками дитини ОСОБА_3 , у свідоцтві про народження зазначені: в графі батько " ОСОБА_2 " та в графі мати " ОСОБА_25 ".

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 09.11.2017 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_25 (а.с.11).

Згідно з копією свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_2 від 11.12.2018 року, актовий запис №57, вбачається, що ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Після реєстрації шлюбу, дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_26 » (а.с.12).

Відповідно до довідок виданих Перчунівською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області від 14.08.2020 року, 14.03.2019 року та акту про зареєстроване місце проживання особи від 28.04.2024 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8, 10).

Згідно з актом про фактичне місце проживання осіб від 28.04.2024 року виданого Помічнянською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.20).

Згідно з довідкою №41 від 18.04.2024 року виданою «Опорний заклад «Ліцей №1» імені Героя України Березняка Євгена Степановича Помічнянської сільської ради Кіровоградської області вбачається, що ОСОБА_3 , 2015 року народження, дійсно навчається в «Опорному закладі «Ліцей №1 імені Героя України Березняка Євгена Степановича Помічнянської міської ради Кіровоградської області» з 01.09.2021 року та є ученицею 3-Б класу. За період навчання у закладі батько дівчинки ОСОБА_2 жодного разу не з`являвся до школи, не цікавився навчанням доньки, не брав участі у її вихованні, не відвідував батьківські збори (а.с.13).

Відповідно до довідки закладу дошкільної освіти «Ясочка» від 22.04.20254 року №7 встановлено, що ОСОБА_3 виховувалась з 2018 року до 2021 року у закладі дошкільної освіти №1 «Ясочка» Помічнянської міської ради, тато участі у вихованні доньки не брав (а.с.14).

Згідно акту обстеження умов проживання від 14.05.2024 року №54, виданого начальником ССД Помічнянської міської ради Рудою М.Л., спеціалістом ССД Помічнянської міської ради Стадніченко Т.О., керуючою справами (секретарем) Помічнянської міської ради Тержичною С.Б., проведеного за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається, що умови проживання ОСОБА_3 , задовільні. Дитина забезпечена всім необхідним для виховання, розвитку та навчання, наявні іграшки, забезпечена шкільним приладдям. Дитина відвідує школу, в її кімнаті знаходиться піаніно, забезпечена одягом відповідно до сезону. Стосунки у родині добрі (а.с.34-35).

Відповідно до акту обстеження умов проживання Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, вбачається, що умови проживання проведені за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , добрі, а саме: чисто, затишно, на кухні - порядок, чистий посуд, холодильник, морозильна камера, наявна побутова техніка, меблі. Для виховання та розвитку дитини створено належні умови, а саме: окрема простора кімната, власне ліжко, меблі, місце для навчання і відпочинку (а.с.62).

Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджений Рішенням Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 08.08.2024 року №225, вбачається, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі у громадян ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_25 народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, спільне сімейне життя у громадян не склалося. Заочним рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2017 року розірваний шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_25 , який зареєстрований 20 червня 2014 року Смолінською селищною радою Маловисківського району Кіровоградської області, актовий запис №25. Рішення суду станом на 21.11.2017р. набрало законної сили. Після розірвання шлюбу неповнолітня донька ОСОБА_3 , залишилась проживати разом з матір`ю. Згідно довідки - характеристики виконавчого комітету Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 15.07.2024р. №42 ОСОБА_2 характеризується позитивно. Заяв та скарг на його поведінку у побуті та у громадських місцях від жителів селища та від сусідів до виконкому селищної ради не надходило. Згідно з поясненнями від 25.07.2024 року, ОСОБА_2 заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, оскільки свою доньку любить, від зустрічей та спілкування, утримання не відмовляється. Пояснив, що після розлучення приїздив відвідати доньку, але колишня дружина відмовила в побаченні з донькою. Батько пропонував кошти на утримання дитини, тому, що мати не подавала на аліменти, але мати відмовлялася від допомоги (зі слів батька). Один раз батько перерахував кошти на рахунок мами дівчинки, в сумі 5103 грн (квитанція в наявності). В подальшому, ОСОБА_2 , для взяття участі у вихованні та спілкуванні з донькою. Планує звернутися до суду з метою встановлення способу спілкування та усунення перешкод з боку матері. Вважає, що підстав для позбавлення його батьківських прав не має, оскільки хоче приймати участь у житті доньки, спілкуватися з нею, утримувати її. Актом обстеження умов проживання громадянина. ОСОБА_2 , від 27.06.2024 року встановлено наступне житло розміщено на першому поверсі триповерхового будинку, складається з двох жилих кімнат, ванної кімнати, туалету. Опалення автономне, водопостачання централізоване. В кімнатах чисто, затишно. Кухня обладнане необхідною побутовою технікою. В наявності продукти харчування. Для доньки відведено окрему кімнату з місцем для сну, відпочинку, гри, проведення дозвілля, є письмовий стіл з персональним комп`ютером. Комісією враховано, що ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем проживання, що підтверджується характеристикою, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Оскільки, позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконують свої батьківські обов`язки і повинно застосовуватися у випадках свідомого та умисного ухиляння батьками від виконання своїх батьківських обов`язків, та урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини. Смолінська селищна рада Новоукраїнського району Кіровоградської області прийшла до висновку, що є недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підстав для встановлення факту умисного ухиляння ним від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини ОСОБА_3 .

Згідно з квитанцією Приват банк від 13.11.2022 року, ОСОБА_2 здійснив переказ коштів ОСОБА_1 у розмірі 5103,00 грн (а.с.43).

Крім того, судом досліджено паспорт громадянина України ОСОБА_1 , картку платника податків, договір купівлі - продажу житлового будинку, довідку про проходження попереднього психіатричного огляду у тому числі на предмет вживання психотропних речовин №1424, видану ОСОБА_1 , згідно з якою, в останньої відсутні психіатричні та наркотичні захворювання, паспорт громадянина України ОСОБА_2 , картку платника податків. (а.с.6-7, 15-16, 38, 41-42,58-60).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з приписами ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини встановленні ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до частин 1-5 статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (частини 1 - 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Отже, сутність батьківського виховання можна визначити, як створення батьками умов та застосування засобів впливу на свідомість, почуття і волю дитини з метою формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, вироблення у дитини позитивних навичок і звичок, її соціалізацію.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч.1 ст. 152 СК України).

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави для позбавлення батьківських прав визначені ч. 1 ст. 164 СК України, яка встановлює, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Зважаючи на зазначені позивачкою підстави позову до спірних правовідносин застосовується п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

В пунктах 15,16,18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 N 3 роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

З аналізу з правових норм виходить, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Заперечення відповідача щодо позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», п. 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Цивільне судочинство базується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачка, яка заявила вимогу про позбавлення батьківських прав, має довести не лише обставини, якими обґрунтовує позов, а й факти, з наявністю яких закон пов`язує настання бажаного для неї правового наслідку.

Натомість відповідач, який заперечує проти позову, повинен спростувати факти, якими обґрунтовано позов, довести наявність обставин, якими доводяться його заперечення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, зокрема, на те, що батько протягом семи років не цікавився життям дитини, матеріально не утримував її, і лише раз перерахував 5000 грн., які потім просив повернути, тобто свідомо нехтує та належно не виконує своїми батьківськими обов`язками. В дитини немає бажання спілкуватися з відповідачем та в дитини є інший тато.

При цьому, відповідач пояснив, що намагався брати участь у спілкуванні та вихованні доньки, на що мати дитини була проти та забороняла спілкуватись. За станом здоров`я не мав можливості матеріально допомагати дитині, оскільки після інсульту у 2010 році не мав роботи, бо проходив постійну реабілітацію. Повернути 5000 грн. він позивача не просив. Крім того, він має бажання спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні та приїздив до дитини в школу і дитина виявляла бажання з ним спілкуватися надалі. Вважає, що мати налаштовує дитину проти нього. Має намір звернутися до служби у справах дітей, для визначення його участі у житті дитини.

Суд враховує, що неповнолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, як не бажання бачити батька, могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

При розгляді даної справи судом встановлено часткове не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків стосовно доньки ОСОБА_7 , при цьому суд частково враховує пояснення відповідача щодо не можливості виконання таких обов`язків за станом здоров`я, та враховує відносини, що склалися між батьками дитини, разом з тим, під час розгляду справи не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, попри всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, позивач під час розгляду справи не довела, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька батьківських прав, та не надала доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях.

Саме такого висновку дійшов ВС у справі № 753/2025/19 від 06.05.2020 року. Крім того, в зазначеній постанові ВС вказав, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Та, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від: 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23),22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та вплив, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про таке попередження відповідача, зокрема, у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дочки є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини, а в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому, відповідачем надано висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської обалсті про недоцільність позбавлення його батьківських прав.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49)..

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24 червня 2020 року у справі № 344/6374/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

Наявності таких обставин у цій справі позивачем не доведено.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання одного з батьків до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітньої доньки не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Враховуючи всі обставини цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач не втратив інтерес до дитини, не відмовився від неї, бажає реалізації своїх батьківських прав та виконання відповідних обов`язків.

Фактів, які б вказували на наявність загрози для інтересів дитини, у випадку збереження за відповідачем батьківських прав, суд не встановив та позивач не навела достатніх аргументів на користь того, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідало б інтересам дитини.

Суд об`єктивно вважає, що не спілкування дитини з батьком, як членом своєї сім`ї, є наслідком не лише поведінки відповідача, а й тих членів сім`ї дитини, з якими дитина проживає постійно і які мають на неї безпосередній вплив.

Крім того, батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому не встановлення особистих стосунків не являється підставою для позбавлення цих прав. Враховуючи, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків та враховуючи що відповідач заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, бажає утримувати доньку.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у цій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю позовних вимог, та вважає, що відповідача слід попередити, що у разі в подальшому неналежного виконання ним батьківських обов`язків відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 він може бути позбавлений батьківських прав.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Судом відзначається, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3ст. 51 Конституції України).

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, причому відповідно до ч.1ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст.183, ч. 1 ст. 184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст.12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при цьому припинення фактичних шлюбних відносин між батьками, - не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини до досягнення дитиною повноліття, приймаючи також до уваги, що дитина ОСОБА_3 проживає разом з позивачем і знаходяться на її утриманні, відповідач є молодою працездатною особою, враховуючи, що відповідач не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено наявності у платника аліментів на утриманні інших малолітніх (неповнолітніх) осіб, непрацездатних осіб, виконавчих листів, за якими б проводилися стягнення, інших аліментних зобов`язань, а також інших обставин, визначених ст.182 СК України, які мають прийматися судом до уваги при розгляді питання про стягнення аліментів, на підставі чого та з урахуванням викладеного вище, а також, враховуючи, що законодавчо визначений розмір аліментів, які стягуються з платника аліментів на одну дитину становить 1/4 частину заробітку (доходу), суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, та є такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Окремо судом відзначається, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в частині суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим судовий збір в розмірі 1211,20 грн. за ставками судового збору, чинним на час подання позивачем позову, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, враховуючи, що позивач відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при поданні до суду позову про стягнення аліментів.

Окрім того, нормами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в частині задоволення позовної вимоги про позбавляння батьківських прав відмовлено - судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 150, 152, 155, 164-165 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 355 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав - віднести на рахунок позивача.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Повний текст рішення складено 23.12.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; та фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ЄДРПОУ 04055021, адреса місцезнаходження: вул. Перемога, буд.91, м. Помічна, Новоукраїнського району Кіровоградської області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 05378818, місцезнаходження: вул. Казакова, буд. 39, смт Смоліне, Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова