Рішення

від 16.12.2024 по справі 592/13378/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/13378/24

Провадження №2/592/2375/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Фоменко І.М., за участю секретаря Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Рижова С.Є., представників відповідачів Тверезовської І.С., Циганенко Т.А.,розглянувши увідкритому судовому засіданнів залісуду вм.Суми цивільну справу за позовною заявою адвоката Рижова Сергія Євгеновича (місцезнаходження: 40000, м. Суми, вул. Перекопська, буд. 9/1), в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), до Державної казначейської служби України (місцезнаходження: 01602, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6), Сумської обласної прокуратури (місцезнаходження: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33), Головного управління Державної фіскальної служби України в Сумській області (місцезнаходження: м. Суми, вул. Іллінська, буд. 13) про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2024року, ОСОБА_1 ,через свогопредставника адвокатаРижова С.Є.,звернувся зпозовом доДКСУ,Сумської обласноїпрокуратури,ГУ ДФСв Сумськійобласті провідшкодування шкоди,заподіяної незаконнимрішенням,діями чибездіяльністю органів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,досудове розслідування,прокуратури ісуду та просить суд:

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 66 310 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 000 грн.

- стягнути з Державного бюджету України судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 32020200000000063, внесеному до ЄРДР від 02.12.2020 року, йому була спричинена моральна та майнова шкода. Моральна шкода полягає в тому, що його безпідставно та незаконно звинувачували у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 209 КК України, за фактом легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом. 06.03.2023 року Ковпаківським районним судом м. Суми ухвалено вирок по справі № 592/8124/21, яким ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 209 КК України визнано невинуватим та виправдано, у зв`язку із недоведенням, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України ОСОБА_1 28.02.2024 року Сумським апеляційним судом було постановлено ухвалу по справі № 592/8124/21, якою вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.03.2023 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Тобто, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом, що є підставою для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позивач зазнав моральної шкоди внаслідок необґрунтованого, безпідставного кримінального переслідування, що фактично вплинуло па його відносини у суспільстві, відобразилось на соціальному становищі. Протягом 31 місяця 28 днів позивач незаконно перебував під слідством та судом, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди. 31 місяць*8000 грн + 28 днів * (8000/29) грн. = 255 724,08 грн. Однак, з огляду на те, що внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності, права позивача протягом тривалого часу були обмежені, порушено нормальний спосіб його життя, він відчував несправедливість, яка була вчинена відносно нього, та був змушений доводити у різних судових інстанціях свою невинуватість, фактично більше двох з половиною років життя він витратив на боротьбу за справедливість, свободу, намагаючись відновити свою репутацію, що перешкоджало його нормальній трудовій діяльності, позивач вважає, що буде обґрунтованим та справедливим стягнути моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн. Таким чином, позивач просить стягнути на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 66310 грн, понесеної у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Литовченка О.В. Ухвалою суду від 29.08.2024 року задоволена заява представника позивача ОСОБА_2 про відвід судді Литовченка О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Онайка Р.А. Ухвалою суду від 01.10.2024 року задоволена заява представника позивача ОСОБА_2 про відвід судді Онайка Р.А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Фоменко І.М.

Ухвалою суду від 02.10.2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.

Представник відповідача - Сумської обласної прокуратури надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. ОСОБА_1 просить судстягнути зарахунок коштівДержавного бюджетуна своюкористь завдануйому моральнушкоду врозмірі 1000000грн заперіод з30.06.2021по 28.02.2024,а такожвитрати направову допомогуу розмірі66310грн. Спричинення моральних страждань позивачем обґрунтовано тим,що 2роки 7місяців 30 днів тривало кримінальне переслідування позивача у кримінальному провадженні №32020200000000063, що спричинило йому моральні страждання.

За наслідкамирозслідування ОСОБА_1 30.06.2021повідомлено пропідозру увчиненні злочину,передбаченого ч.1ст.209КК України. У ходідосудового розслідуванняданого кримінальногопровадження 16.04.2021на підставіухвали слідчогосудді від15.04.2021року проведенообшук приміщенняза адресою: АДРЕСА_2 ,яке направі власностіналежить ТОВ«Група Айсберг».Під часобшуку особистіречі ОСОБА_1 не вилучалися. Крім того,проведено тимчасовідоступи доречей ідокументів ТОВ«Група Айсберг»27.04.2021року,на підставіухвали слідчогосудді від27.04.2021року,а також17.06.2021року,на підставіухвали від16.06.2021року. У ході тимчасових доступів особисте майно ОСОБА_1 не вилучалося.

Начальником відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Сумської області ОСОБА_3 30.06.2021 року затверджений і направлений до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32020200000000063 від 02.12.2020 року відносно директора ТОВ «Група Айсберг» ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 209 КК України.

За результатами судового розгляду вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.03.2023 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку із недоведенням, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України, в якому він обвинувачується.

На вказанийвирок судупрокурором поданаапеляційна скарга,за наслідкамирозгляду якоїухвалою Сумськогоапеляційного судувід 28.02.2024року вироксуду першоїінстанції залишенобез змін,а апеляційнускаргу прокурора-без задоволення.У подальшому,24.05.2024року наухвалу Сумськогоапеляційного судувід 28.02.2024прокурором поданакасаційна скарга. Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03.06.2024 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.

У ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження № 32020200000000063 запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався, в порядку ст. 208 КПК України він не затримувався, обшуки житла чи іншого володіння ОСОБА_1 не проводилися, його особисте майно тимчасово не вилучалося.

Щодо відшкодуванняморальної шкоди,завданої органомдосудового слідствавнаслідок незаконногопритягнення докримінальної відповідальності ОСОБА_1 представник відповідачавважає,що вимогипозивача всумі 1000000грн єнеобґрунтовано завищеними.У своємупозові ОСОБА_1 негативними наслідкамипротиправних діяньта наявністьпідстав длявідшкодування моральноїшкоди визначаєдушевні страждання,які полягаютьу перебуваннів станіемоційного напруження,постійного відчуттястресу черезте,що йогоможуть притягнутидо кримінальноївідповідальності тощо. Разом зтим,вищевказані твердження,на думкупредставника відповідача,не доведеніпозивачем належнимита допустимимидоказами.Окремі негативнінаслідки,яких,на думкупозивача,він зазнаввнаслідок дійорганів досудовогорозслідування,не підтвердженоконкретними доказами, не можна погодитися з розміром визначеної ним моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню. З 28.02.2024 року позивач вважається таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень у правах, а кримінальне переслідування відносно нього - завершеним. Період, за який позивачу може бути відшкодована моральна шкода, слід обраховувати з 30.06.2021 року (повідомлення про підозру) по 28.02.2024 року (дати винесення ухвали Сумським апеляційним судом, якою залишено в силі вирок Ковпаківського районного суду м. Суми про виправдання позивача). У разі підтвердження судом заподіяння позивачу моральної шкоди, її розмір має визначатись, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати за кожен день перебування під слідством і судом та складати не більше 256 000 грн (31 місяць та 30 днів перебування під слідством та судом).

На даний час в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження № 22020200000000001 від 02.01.2020 року стосовно ОСОБА_1 про предикатне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204 КК України, обвинувальний акт у якому стосовно організованої групи, в тому числі у складі ОСОБА_1 за фактом незаконного виготовлення спирту етилового, вчиненого організованою групою, за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.204КК України,направлений досуду 30.10.2020року. Право навідшкодування шкодивиникає уособи увипадку повноїреабілітації тау передбаченихст.2ЗУ «Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» випадках.Таким чиномвиправдання ОСОБА_1 за ч.1ст.209КК Українине свідчить про незаконність притягнення його до кримінальної відповідальності та не тягне за собою права на відшкодування шкоди, оскільки кримінальне провадження № 22020200000000001 за предикатним кримінальним правопорушенням перебуває в провадженні суду, у зв`язку з чим позивач не був повністю реабілітований.

З приводупонесених позивачемвитрат направову допомогупо кримінальномупровадженню тавизначення сумивідшкодування,представник відповідачавважає,що необхідновиходити зкритерію реальностіадвокатських витрата такожкритерію розумностіїхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Разом з цим, позивачем до матеріалів справи не долучено підтверджуючої інформації (доказів) кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, орієнтовний перелік правничих послуг, їх вартість та конкретизація, актів виконаних робіт та інші докази. Також відсутній належним чином складений звіт про виконану роботу. Отже, на даний час відсутні всі умови для висновку про повну реабілітацію ОСОБА_1 у кримінальному переслідуванні, а відтак, і виникнення права на відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Відтак, представник відповідача вважає вимоги позивача передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача Державна казначейська служба України надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. Розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до надмірного збагачення за рахунок держави. Проте, позивачем не наведено обґрунтованих розрахунків, з яких він виходить при визначенні моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.

Щодо витратна правовудопомогу,представник відповідачазазначає,що відсутністьдокументального підтвердженнянадання правовоїдопомоги (договорунадання правовоїдопомоги,детального описувиконаних дорученьклієнта,акта прийому-передачівиконаних робіт,платіжних дорученьна підтвердженняфактично понесенихвитрат клієнтомтощо)є підставоюдля відмовиу задоволеннізаяви пророзподіл судовихвитрат узв`язку знедоведеністю їхнаявності. Наданими доказами не підтверджується факт надання професійної правничої (правової) допомоги в сумі 66 310,00 грн, оскільки в додатках до позовної заяви відсутній акт приймання-передачі надання послуг адвокатом за квитанцією № 2 на суму 25 150,00 грн.

Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідного ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України самостійнім учасником цивільних відносин є Держава Україна. Ні Державна казначейська служба України як самостійний суб`єкт правовідносин, ні її працівники не вчиняли по відношенню до позивача жодних протиправних дій, що могли б порушити його законні права та інтереси, а також призвести до заподіяння останньому моральної та матеріальної шкоди. Таким чином, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивачаадвокатом РижовимС.Є.була наданавідповідь навідзив відповідачаСумської обласноїпрокуратури,в якійзазначено,що запереченнявідповідача щодонаявності відносно ОСОБА_1 предикатного кримінальногоправопорушення,оскільки кримінальнепровадження №22020200000000001від 02.01.2020року перебуваєв провадженнісуду,не ґрунтуютьсяна нормахправа.Постановлення виправдувальноговироку ізакриття кримінальногопровадження є різнимипідставами виникненняправа навідшкодування шкоди.У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 20.09.2018у справі№ 686/23731/15-ц зазначено,що внаслідокнезаконного засудження,ухвалення судомвиправдувального вироку,позивач маєправо навідшкодування майновоїта моральноїшкоди,і правона такевідшкодування виникаєв силупрямої вказівкизакону, а саме:статті 1176ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У постанові Верховного Суду від 26.08.2024 по справі № 50/2289/23 зазначено, що доводи касаційної скарги про те, що позивач мав довести наявність причинно-наслідкового зв`язку з між протиправними діями/бездіяльності прокуратури та наявністю негативних наслідків для нього, Верховний Суд відхиляє, оскільки за змістом положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підставою для відшкодування моральної шкоди є перебування під слідством та судом особи, факт невинуватості якої встановлено в зв`язку з ухваленням виправдувального вироку або закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав. При цьому згідно з усталеною практикою суду касаційної інстанції ухвалення окремого судового рішення про визнання дій прокуратури неправомірними не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2024 по справі №711/1765/22 зазначено, що якщо є виправдувальний вирок, який набрав законної сили, позивач не зобов`язаний доводити незаконність конкретної слідчої чи процесуальної дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Незалежно від того, яка з вказаних обставин привела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає приводу вважати її залишеною під підозрою.

Стала судова практика свідчить про те, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконності дій органів досудового розслідування, які в-судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати, та надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Судами першої та апеляційної інстанцій було повністю виправдано ОСОБА_1 . Відтак, твердження відповідача, на думку представника позивача, про неповну реабілітацію позивача - є беззмістовними.

Щодо кримінального провадження №22020200000000001 від 02.01.2020 стосовно ОСОБА_1 , яке перебуває наразі у провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми зазначає, що у випадку, якщо за наслідками розгляду кримінального провадження №22020200000000001 від 02.01.2020 буде виправдано обвинуваченого чи прийнято рішення про його закриття з реабілітуючи підстав, то це буде окремою та самостійною підставою виникнення права на відшкодування шкоди, завданої обвинуваченому.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд повинен керуватись засадами справедливості, добросовісності та розумності, виходять із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи. Позивачем було обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди у позовній заяві.

Відповідач зазначає, що позивачем не долучено підтверджуючої інформації (доказів) кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, орієнтовний перелік правничих послуг, їх вартість та конкретизація, актів виконаних робіт та інші докази. У наведених в Законі випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги. Тобто, законом передбачено відшкодування сум, сплачених позивачем у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, які передбачені ст. 137 ЦПК України, а тому, в даному випадку потрібно виходити зі спеціальної норми закону, якою передбачено таке відшкодування. З метою захисту від незаконного кримінального переслідування, ОСОБА_1 звернувся до адвоката Рижова С.С. для отримання правової допомоги. Про що було укладено Договір № 1887-Р/22 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 26.10.2022. На виконання договорів про надання правової допомоги, ОСОБА_1 було понесено витрати у розмірі 66 310,00 грн. Понесені на правову допомогу витрати підтверджуються: копією Договору № 1887- Р/22 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 26.10.2022, копією Додатку № 1 від 26.10.2022 до Договору № 1887-Р/22. про Надання професійної правничої (правової) допомоги від 26.10.2022, копією Додатку №2 від 21.04.2023 до Договору № 1887-Р/22 про надання професійної правничої (правової), допомоги віл 26.10.2022, копією акту приймання- передачі наданих послуг від 28.02.2024, копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру № 7 від 07.03.2023, № 9 від 21.04.2023, № 2 від 28.02.2024. Враховуючи викладене, представник позивача Рижов С.Є. просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.11.2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Рижов С.Є. просили задовольнити позовну заяву в повному обсязі з підстав, викладених в ній.

Представники Сумської обласної прокуратури Циганенко Т.А. та Державної казначейської служби України Тверезовська І.С. заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Суд, заслухавши доводи позивача, його представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.12.2010 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне провадження за № 32020200000000063 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, за фактом одержання майна злочинним шляхом, з метою використання майна в якості сировини у процесі виробництва продукції товариства, чим вчинив умисні дії, спрямовані на зміну форми (перетворення) такого майна, тобто здійснив легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. Старшим слідчим з ОВС СУФР ГУНП в Сумській області Набокою А.О. ОСОБА_1 повідомленопро підозруза ч.1ст.209КК України (а.с.7-9).

06.03.2023 року Ковпаківським районним судом м. Суми ухвалено вирок по справі № 592/8124/21, яким ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 209 КК України визнано невинуватим та виправдано, у зв`язку із недоведенням, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України ОСОБА_1 (а.с.10-17).

28.02.2024 року Сумським апеляційним судом було постановлено ухвалу по справі № 592/8124/21, якою вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.03.2023 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення (а.с.18-22).

Тобто, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом, але був виправданий і такий вирок набрав законної сили, що є підставою для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

26.10.2022 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Рижовим С.Є. укладений договір про надання правової допомоги № 1887-Р/22 про надання професійної правничої (правової) допомоги, предметом якого є захист прав та інтересів ОСОБА_1 в кримінальній справі № 592/8124/21 (а.с.23). Додатком № 1 від 26.10.2022 року до Договору № 1887-Р/22 від 26.10.2022 року визначений порядок оплати послуг та погашення витрат адвоката (а.с.24). У зв`язку із оскарженням стороною обвинувачення вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.03.2023 року, сторони дійшли згоди про продовження дії Договору № 1887-Р/22 від 26.10.2022 року на стадії апеляційного розгляду, що визначено у Додатку № 2 від 21.04.2023 року до Договору № 1887-Р/22 від 26.10.2022 року (а.с.25). Актом приймання-передачі наданих послуг адвокатом до Договору № 1887-Р/22 від 26.10.2022 року встановлено, що адвокатом Рижовим С.Є. виконано послуг, що визначені у Додатку № 2 від 21.04.2023 року, на суму 41160 грн (а.с.26). Копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів підтверджується здійснення оплати ОСОБА_1 на суми: № 7 від 07.03.2023 р. 25050 грн, № 9 від 21.04.2023 р. 37160 грн, № 2 від 28.02.2024 р. 4000 грн (а.с.27).

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Стаття 3 Конституції Українивизначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб застаттею 3Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені нормиКонституції Українипро розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2ст. 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

За змістом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 1, 2 та 7ст.1176ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 ч. 1ст.1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» (далі Закон № 266/94-ВР) визначено, що відповідно до положень цьогоЗаконупідлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті першої Закону № 266/94-ВР.

Ст. 2 Закону № 266/94-ВР визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках, постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з п. 5 ст.3цього жЗакону у наведених у статті 1цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Положеннями ст. 4 Закону № 266/94-ВР встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Тобто, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саместатті 1176 ЦК Українита Закону № 266/94-ВР.

Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить чітких вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей15,16ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Вимоги частин 2 та 3ст. 23 ЦК Українипередбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Статтею 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина першастатті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина другастатті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четвертастатті 58 ЦПК України).

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 р. у справі № 641/8857/17 (140514цс19) (пункти 61-62), від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161 гс 18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316 цс 19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447 цс 19) (пункт 28).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, ствердження представника Державної казначейської служби України про те, що служба не є належним відповідачем у справі, помилковими та некоректними, оскільки відповідачем в даному випадку є саме Держава Україна - через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах.

Не заслуговують на увагу зауваження представника відповідача про те, що у позивача відсутнє право на відшкодування морального та матеріальної шкоди на підставі положень Закону № 266/94-ВР, оскільки позивачем не доведено, що незаконними діями прокуратури щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності йому було спричинено моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн та те, що ОСОБА_1 не реабілітований, оскільки відносно нього в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження № 22020200000000001 від 02.01.2020 року про предикатне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204 КК України.

Такі твердження відповідача є помилковими, адже виправдувальним вироком Ковпаківського районного суду м. Суми по справі № 592/8124/21 (що залишений без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 28.02.2024 року), який набрав законної сили, було встановлено, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, є недоведеним.

При цьому, суд погоджується з доводами представника позивача, що безпідставним порушенням кримінального провадження та повідомленням позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке він не вчиняв, по кримінальному провадженню № 32020200000000063, внесеному до ЄРДР від 02.12.2020 року, суттєво вплинуло на його моральний та фізичний стан здоров`я, зумовило необхідність докладати ним додаткових зусиль задля пошуку коштів для залучення адвоката для надання йому правничої допомоги.

При цьому, суд зауважує, що тривале безпідставне перебування позивача під кримінальним переслідуванням 2 роки 7 місяців 30 днів, суттєво відобразилося на фізичному та психічному стані здоров`я позивача, вплинуло на погіршення сімейних відносин, був порушений нормальний спосіб його життя, він відчував несправедливість, яка була вчинена відносно нього, та був змушений доводити у різних судових інстанціях свою невинуватість, що призвело до завдання йому матеріальної та моральної шкоди.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

В силу ст.1176ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, а протиправність їх дій та рішень презюмується.

Разом з тим, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд першої інстанції, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

Суд бере до уваги те, що тривале перебування позивача ОСОБА_1 під слідством та судом, безумовно, мало негативний вплив (погіршення фізичного та психічного стану здоров`я, погіршення сімейних відносин, погіршення матеріального стану, втрату доброго імені тощо), та жодне відшкодування не поверне йому втраченого періоду життя.

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Проте визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичний біль, душевні і психічні страждання тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, часу та зусиль, потрібних для відновлення попереднього стану, і самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тому, суд бере до уваги глибину фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, наявність перешкод у реалізації його життєвих планів, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер та обсяг страждань позивача та вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди та визначити розмір відшкодування в сумі 1 000 000,00 гривень, що, на думку суду, буде співмірним зазначеним спричиненим позивачу негативним наслідкам.

З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення на його користь відшкодування майнової шкоди у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, суд зазначає наступне. Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 3 Закону № 266/94ВР у наведених в статті 1цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченимстаттею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідні правові висновки викладені у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, ураховуючи той факт, що суду надані докази, які об`єктивно та документально підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому ним розмірі, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в сумі 66 310 грн, які позивач поніс у зв`язку із наданням йому адвокатом Рижовим С.Є. правової допомоги під час розгляду кримінального провадження № 32020200000000063, внесеного до ЄРДР від 02.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, в рамках судової справи № 592/8124/21 в судах першої та апеляційної інстанцій, пов`язаної із захистом прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Керуючись ст. ст.10,15-16,23,170,1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. ст.4,19,43, 76-82, 89, 263, 265,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

1. Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майнову шкоду у розмірі 66 310 (шістдесят шість тисяч триста десять) грн, понесеної у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

2. Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральної шкоди в розмірі 1000 000 (один мільйон) грн за незаконне перебування під слідством та судом по кримінальному провадженню за № 32020200000000063 від 02.12.2020 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 26.12.2024 року.

Суддя І.М. Фоменко