Постанова

від 12.12.2024 по справі 947/24175/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7346/24

Справа № 947/24175/24

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Дришлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Слободяник Ілони Сергіївни на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2024 року про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Рієлті Груп», про визнання правочину недійсним, витребування майна, поділ спільного сумісного майна,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2024 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Інвест Рієлті Груп», про визнання правочину недійсним, витребування майна, поділ спільного сумісного майна.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2024 року була частково задоволена заява представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову, а саме суд вирішив накласти арешт на рухоме майно транспортний засіб марки «Porsche Cayenne», 2016 року випуску, об`єм двигуна 2967 см.куб., номер кузова НОМЕР_1 , який зареєстровано 29.09.2016 року на праві власності за ОСОБА_1 .

30.09.2024 до Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Слободяник І.С. на ухвалу від 16.09.2024 про забезпечення позову. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки судом вжиті заходи забезпечення позову щодо автомобіля, який є приватною власністю ОСОБА_1 , який набуто в період, коли він не перебував в шлюбі з позивачкою. Апелянт зазначає, що жодних достатніх та допустимих доказів об`єктивного існування будь-яких ризиків, а також факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним саме щодо автомобіля ані заява, ані оскаржувана ухвала не містять. Тому апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

06.12.2024 канцелярією Одеського апеляційного суду були зареєстровані письмову пояснення по справі, подані представником ОСОБА_2 адвокатом Цейтліною Вікторією Євгенівною.

В судовому засіданні представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу. Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши наявні матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з сторонами виник спір щодо поділу у тому числі транспортного засобу марки «Porsche Cayenne» 2016 року випуску, об`єм двигуна 2967 см. куб., номер кузова НОМЕР_1 , який зареєстрований 29.09.2016 р. на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 , за наслідком чого, суд вирішив, що заявлені заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідне рухоме майно є співрозмірними заявленим вимогам та ціні позову, відносяться до предмету позову в цій справі, а невжиття заходів забезпечення позову може значним чином ускладнити виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, з урахуванням того, що до розв`язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідачем спірне рухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, здійснені додаткові дії з його відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом позову в даній справі є матеріально-правові вимоги позивача, до яких входять вимоги позивача про розподіл між сторонами транспортного засобу марки «Porshe Cayenne».

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ і з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Пленум Верховного Суду України в своїйпостанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому та усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.

Приймаючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 12.02.2020 в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо, зокрема, рухомого майна. При цьому позивач посилається на те, що транспортний засіб був придбаний під час спільного проживання та зазначає, що після розірвання шлюбу 19.09.2012 сторони продовжили проживати окремо та 20.08.2021 повторно зареєстрували шлюбу. Транспортний засіб був зареєстрований за відповідачем 29.09.2016. Відповідач заперечує щодо прав позивача на спірне майно.

Отже, між сторонами дійсно існує спір, зокрема, щодо рухомого майна., позивач належним чином обґрунтувала необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, вчинення відповідачем дій щодо відчуження спірного майна.

При цьому, КЦС ВС у постанові від 03 березня 2023 року в справі № 905/448/22 звернув увагу, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідачів в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Разом з тим, позивач не довела, що вжиття заходів забезпечення у вигляді арешту є співмірним та необхідним в даній справі.

Як роз`яснив КЦС ВС в постанові від 19.02.2021 в справі № 643/12369/19 арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

В контексті встановлених обставин справи, з врахуванням вище наведеного та роз`яснень суду касаційної інстанції, апеляційний суд вирішив змінити обраний захід забезпечення позову та замість накладення арешту на майно встановити заборону на відчуження спірного майна, що буде відповідати встановленому процесуальним законодавством критерію співмірності заходу забезпечення заявленим позовним вимогам.

Доводи апелянта щодо неналежності спірного майна до спільної власності подружжя не підлягають оцінці на даній стадії при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову та будуть перевірені під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог з ухваленням відповідного рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору (постанова КЦС ВС від 30.08.2023 в справі № 753/23090/21).

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія А, №303-А, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. За ч. 4 цієї статті зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в сукупності та оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, змінює та доповнює оскаржувану ухвалу в частині мотивування та змінює обраний захід забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Слободяник Ілони Сергіївни задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2024 року про забезпечення позову змінити і доповнити в частині мотивування та змінити в частині введеного заходу забезпечення позову, замінивши його на заборону відчуження спірного майна.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

Повний текст постанови складений 19 грудня 2024 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк