Рішення

від 19.12.2024 по справі 502/2198/24

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/2198/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

прокурора Пацессора О.А.

представника відповідача Строкової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної (військової) адміністрації

до

ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»

про

витребування земельної ділянки та

скасування записів у Поземельній книзі щодо земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

27.09.2024 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшов позов Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки та скасування записів у Поземельній книзі щодо земельної ділянки.

В обґрунтування поданого позову вказано, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 19.12.2019 № 308 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Рішенням державного реєстратора Кілійської районної державної адміністрації Одеської області Чумаченко Л.Ю. від 10.01.2020 № 50599434 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004617851223, номер відомостей про речове право 34988728 від 02.01.2020).

Ізмаїльською окружною прокуратурою установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Поряд із цим, незважаючи, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, Кілійською РДА неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Опрацюванням інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, на вказаній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна.

Таким чином, набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 є незаконним, а тому наявні підстави для витребування вказаної земельної ділянки на користь держави.

Про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га до земель державного лісового фонду свідчить інформація ВО «УКРДЕЖЛІСПРОЕКТ» № 04-615 від 23.05.2024, відповідно до якої вказана земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 за матеріалами лісовпорядкування 2013 року згідно з наданим фрагментом картографічних матеріалів входить до кварталу 40 виділа 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Крім того, відповідно до листів Південного лісового офісу ДП «Ліси України» № 145 від 18.07.2024 та № 159 від 22.07.2024 встановлено, що опираючись на дані базового лісовпорядкування 2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га накладається на квартал 40 виділ 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» на площу 0,1000 га.

Відповідно до вказаної інформації земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га з межами її таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, та межами згідно із координатами поворотних точок знаходиться в межах 40 кварталу виділа 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Листом ДП «Ізмаїльське лісове господарство» № 133 від 16.07.2021 надано проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства (Вилківське лісництво) 2013-2014 років та листом № 238 від 18.07.2023 надано актуалізовані матеріали лісовпорядкування станом на 01.01.2022 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» Одеської області на підтвердження права постійного користування на землі лісогосподарського призначення, зокрема квартал 40, виділ 9, в межах якого розташовується сформована спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742.

Відповідно до вищевказаних матеріалів лісовпорядкування загальна площа земель лісогосподарського призначення, що входять в квартал 40 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 29,0 га, з яких лісові землі площею 1,3 га, нелісові землі площею 27,7 га: з них 12,9 га складають болота; 9,3 га садиби, споруди; 5,5 га пісок.

Відповідно до ч. 1, 9, 10 ст. 149 ЗК України, у редакції станом на дату прийняття рішення Кілійської РДА № 308 від 19.12.2019, яким спірну земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_1 , земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ліси для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності площею 0,1000 га, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», і надання у власність такої земельної ділянки станом на 19.12.2019 належало до повноважень Кабінету Міністрів України.

Водночас, відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України № 21540/0/2-21 від 05.07.2021 рішення про погодження зміни цільового призначення, відведення, вилучення із користування, припинення права постійного користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України») щодо земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося.

Вказане також підтверджується листом Південного лісового офісу ДП «Ліси України» № 145 від 18.07.2014, відповідно до якого згода на вилучення у державного підприємства земельних ділянок лісогосподарського призначення в межах кварталу 40 виділу 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га, не надавалася.

Зазначена земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України», із земель лісового фонду не вилучалась, отже, силу закону відноситься виключно до земель державної власності лісогосподарського призначення.

З даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що рішенням державного реєстратора Кілійської районної державної адміністрації Чумаченко Л.Ю. від 10.01.2020 № 50599434 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту (номер відомостей про речове право 34988728 від 02.01.2020).

Підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено розпорядження Кілійської РДА від 19.12.2019 № 308 «Про затвердження громадянину ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області».

Таким чином, спірна земельна ділянка на момент її передачі у власність ОСОБА_1 перебувала у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України») та відносилась до земель державного лісового фонду.

Враховуючи викладене, в силу вищезазначених вимог законодавства земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га є земельною ділянкою виключно державної власності та не може бути передана у приватну власність.

Підставою для передачі та державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку стало розпорядження Кілійської РДА № 308 від 19.12.2019, за результатами прийняття якого порушено вимоги ст. 57, ст. 83, ст. 84, ст. 122, ст. 149 Земельного кодексу України, ст. 8, ст. 9, ст. 31 Лісового кодексу України.

Як наслідок, із державної власності вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення, що входить до складу Державного лісового фонду.

Таким чином, розпорядження Кілійської РДА № 308 від 19.12.2019 «Про затвердження громадянину ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області» є незаконним та таким, що порушує інтереси держави у сфері лісових та земельних правовідносин.

Разом із тим, вказане розпорядження в частині передачі у приватну власність спірної земельної ділянки є індивідуальним актом одноразової дії, яке є реалізованим з моменту державної реєстрації права приватної власності на неї, а саме з 12.09.2019, у зв`язку з чим вичерпало свою дію.

Враховуючи вищезазначене, прокурором обґрунтовано незаконність розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 308 від 19.12.2019, як такого, що порушує вимоги ст. ст. ст. 57, ст. 84, ст. 122, ст. 149 Земельного кодексу України, ст. 8, ст. 32 Лісового кодексу України, внаслідок прийняття якого із державного лісового фонду, із державної власності та постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення із кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га.

Розпорядником спірної земельної ділянки є Одеська обласна державна (військова) адміністрація.

Разом із тим, Ізмаїльською окружною прокуратурою не заявляється позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження Кілійської РДА № 308 від 19.12.2019 «Про затвердження громадянину ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області», у зв`язку із тим, що останнє реалізовано з часу державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, а саме з 02.01.2020.

Крім того, ураховуючи, що належним розпорядником земель державної власності, відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, у даному випадку є Одеська обласна державна (військова) адміністрація, то у разі пред`явлення вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Кілійської РДА № 308 від 19.12.2019, в частині цієї позовної вимоги позов фактично буде пред`явлено державою до неї самої.

Виходячи з мети позову, і його обґрунтування, належним та ефективним способом захисту є вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення із кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га з володіння ОСОБА_1 на користь належного власника - держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру, державним кадастровим реєстратором Відділу у Кілійському районі ГУ Держгеокадастру в Одеської області Чернієнко А.Р. 16.12.2019 відкрито Поземельну книгу щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га, яка знаходиться на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області.

Згідно даних розділу 1 Поземельної книги, запис від 16.12.2019 № 001 земельній ділянці надано наступні характеристики: категорія земель - землі рекреаційного призначення, код виду цільового призначення 07.03 для індивідуального дачного будівництва.

Окрім того, 11.01.2020 до Поземельної книги внесено запис № 004 про право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Разом з тим, як обґрунтовано та доведено із посиланням на письмові докази, земельна ділянка із кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га входить до складу державного лісового фонду, а отже відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення (ст. 56 Земельного кодексу України, ст. 3 Лісового кодексу України).

Спірна земельна ділянка із кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року розташована у кварталі 40 Вилківського лісництва, перебуває у постійному користування ДП «Ліси України», відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, остання відповідно до вимог ст. 84 Земельного кодексу України може перебувати виключно у державній власності.

Ізмаїльською окружною прокуратурою заявлено позовну вимогу про витребування зазначеної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.

Разом із тим, з часу відкриття Поземельної книги (16.12.2019) та на теперішній час, до останньої внесено відомості про цільове призначення земельної ділянки із кадастровим номером 5122383000:01:001:1742, що не відповідають вимогам закону, а саме замість категорії земель - землі лісогосподарського призначення внесено відомості про категорію земель - землі рекреаційного призначення.

Ураховуючи викладене, належним способом захисту інтересів держави на вільне та на власний розсуд володіння та розпорядження землями лісогосподарського призначення, створення належних умов для їх збереження та інвентаризації, є скасування у Поземельній книзі щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 записів щодо категорії земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, код виду цільового призначення 07.03 для індивідуального дачного будівництва.

Зважаючи на викладене, керівник Ізмаїльської окружної прокуратури просив суд у поданому позові:

1.Витребувати земельну ділянку лісогосподарського призначення із кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га (рнонм 2004617851223) з володіння ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь належного власника - держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ - 00022585).

2.Скасувати у Поземельній книзі на земельну ділянку із кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 запис від 16.12.2019 № 001 в частині відомостей про цільове призначення земельної ділянки, а саме категорія земель: землі рекреаційного призначення, код виду цільового призначення: 07.03 для індивідуального дачного будівництва.

3.Стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 30.09.2024 року, прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

07.10.2024 р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», ОСОБА_2 , було надано заяву про підтримання позову прокурора в повному обсязі та розгляд справи без участі представника третьої особи.

18.10.2024р.представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 було надановідзив напозовну заяву,в якомузазначено,що 16.11.2018року ОСОБА_1 звернувся доКілійської районноїдержавної адміністрації,з заявоюпро наданнядозволу нарозробку проектуземлеустрою,щодо відведенняу власність,земельної ділянки,для індивідуальногодачного будівництва,площею 0,10га зарахунок земельрекреаційного призначенняПриморської сільськоїради Кілійськогорайону Одеськоїобласті.З оглядуна те,що розглядаючиклопотання ОСОБА_1 ,та наданедо клопотаннявикопіювання,з нанесениммісце розташуваннямбажаної земельноїділянки,Кілійська районнадержавна адміністраціяне знайшлапідстав длявідмови у наданні дозволу на формування земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка відносилась до категорії земель - земель рекреаційного призначення та, відповідно, місцерозташування її відповідало містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, відповідало вимогам законів, розпорядженням від 30.11.2018 року №595 надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, за рахунок земель державної власності Приморської сільської ради. Під час розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 така довідка була надана Відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 131/168-19 від 28.02.2019 р. Відповідно до цієї довідки, земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як: - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (003,00) - 0,1000 га, з них солончаки (003,00) - 0,1000 га. Відповідно до матеріалів Схем категорія вказаної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення. На підставі розпорядження Кілійської районною державною адміністрацією № 595 від 30.11.2018 року «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області» землевпорядною організацією був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджений з відповідними органами у відповідності до ч. 6 ст. 186, ст. 186-1 ЗКУ та поданий для проведення державної експертизи землевпорядної документації. Після отримання відповідних погоджень, та висновків, спірна земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, їй присвоєно кадастровий номер: 5122383000:01:001:1742. На підставі вищезазначеного Кілійська РДА прийняла розпорядження від 19.12.2019 №308, «Про затвердження громадянину ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області. Зауважень від громадськості, в т.ч. від власників та користувачів земельних ділянок (яким себе, судячи с позову прокуратури, вважає Одеська обласна державна адміністрація та ДСГП «Ліси України»), розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею, не надходило. До позову не наданий доказ, а саме державний акт на право постійного користування землею або витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно, що посвідчує право власності або користування ДСП «Ліси України». З якихось інших відкритих офіційних джерел або реєстрів також не вбачається наявності документів, що посвідчують ці права ДСП «Ліси України» у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗКУ. В позові Прокуратура та ДСП «Ліси України» посилаються лише на матеріали 2013-2014 років, якими нібито підтверджується право ДСП «Ліси України» на спірну земельну ділянку, а не на документи до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002року). До позову не додані матеріали лісовпорядкування на «оновленій картографічній основі», в тому числі координати земельної ділянки в УСК-2000, яка нібито знаходиться в постійному користуванні ДСП «Ліси України». Без наявності координат земельної ділянки неможливо визначити накладання меж спірної земельної ділянки на межі ДСП «Ліси України». Тому, всі паперові докази, додані прокурором до позову з відображенням накладок спірної земельної ділянки на 40 квартал, вважаємо нікчемними. Відповідно до інформації, зазначеної у довідці Відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 28.02.2019 року №131/168-19, а також іншою землевпорядної та містобудівної документації, земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як: - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (гр.67) - 0,1000 га, з них солончаки (гр.71) - 0,1000 га. Виходячи з цього, на спірній земельній ділянці були відсутні ліси, а також відсутні докази що землі надані в користування або власність в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, то спірна земельна ділянка зовсім не могла бути об`єктом лісовпорядкування.

Якщо б у Відділі у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та в Держгеокадастрі була інша інформація щодо статусу спірної земельної ділянки, то вони б про це зазначили в своїх вихідних даних, висновках, в т.ч. державної землевпорядної експертизи, та не надали б погодження на передачу земельної ділянки у власність. Так, позивач у своєму позові зазначає, що про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 до земель державного лісового фонду свідчить інформація ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» № 04-615 від 23.05.2024 року, відповідно до якої, спірна земельна ділянка за матеріалами лісовпорядкування 2013 року, згідно з наданим фрагментом картографічних матеріалів, входить до кварталу 40 виділу 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України». У позові (сторінка 7-8), позивач зазначає, що відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства (Вилківське лісництво) 2013-2014 роки, наданим листом ДП «Ізмаїльське лісове господарство» №133 від 16.07.2021 року та листом №238 від 18.07.2023 року, надано актуалізовані матеріали лісовпорядкування станом на 01.01.2022 р. Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» Одеської області на підтвердження права постійного користування на землях лісогосподарського призначення, зокрема, квартал 40, виділ 9, в межах якого розташовується спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742. Відповідно до вищезазначених матеріалів лісовпорядкування, загальна площа земель лісогосподарського призначення, що входить в квартал 40 Вилківського лісництва, становить 29,0 га з яких лісові землі-площею 1,3 га, нелісові землі-площею 27,7 га: з них 12,9 га болота; 9,3 га садиби, споруди: 5,5 га пісок. Представник відповідача зазначив, що будь-які документи, зокрема ті, на які посилається прокуратура, такого опису не містять і до позову не додані. В свою чергу, розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 08.07.2022 року, №399/А-2022 затверджено документацію із землеустрою, щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення, державної власності на території Ізмаїльського району(колишнього Кілійського району) Одеської області за межами населених пунктів (згідно з Додатком), була проведена інвентаризація на території Кілійської міської ради, Вилківської міської ради та Шевченківської сільської ради. Згідно переліку земельних ділянок об`єктів інвентаризації, за результатами інвентаризації, на території Вилківського лісництва, було встановлено чотири перетини: «Базарчук», квартал 2, квартал 25, що унеможливило реєстрацію проінвентарізованих земельних ділянок. Земельні ділянки кварталу 40 внесені до Державного земельного кадастру за кадастровими номерами: 5122310300:01:001:0145, площею 2188,27 га, склад угідь :земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю 482,24 га, земельні лісові ділянки вкриті лісовою рослинністю 136,37 га, земельні лісові ділянки, не вкриті лісовою рослинністю 0,7225 га, земельні лісові ділянки, не вкриті лісовою рослинністю 0,5793 га, болота 1412,27 га, болота 97,3 га, природні водотоки 18,43 га, озера, прибережні замкнені водойми, лимани 16,49 га, озера, прибережні замкнені водойми, лимани 23,83 га; 5122310300:02:004:0432, площею 0,2113 га, склад угідь: земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю 0,2112 га; 5122310300:02:004:0433, площею 5,2209 га, склад угідь: землі під сільськогосподарськими та іншими будівлями і дворами 1,5228 га, земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю 3,6981 га. Отже, перетинів на 40 кварталі, інвентаризацією не встановлено, а опис виду угідь взагалі не співпадає з видом угідь, зазначеним у абзаці 1 сторінки 8 позову. Згідно розшифровки кадастрового номера земельної ділянки із застосуванням Класифікатору об`єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), шоста, сьома та восьма цифри з кадастрового номеру спірної земельної ділянки - 512238000:01:001:1742, розшифровуються за допомогою КОАТУУ наступним чином: - 380 «ПРИМОРСЬКЕ». Земельна ділянка з номером 5122310300:01:001:0145 знаходиться найближче інших до спірної земельної ділянки і розшифровуються за допомогою КОАТУУ: - 103«ВИЛКОВЕ». Окрім цього, в згаданому прокуратурою і доданому до матеріалів справи листі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16.07.2021 року №133, (останній абзац), зазначено, що зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювалися (Указ Президента від 10 серпня 1998 року N 861/98). Таким чином, вищезазначене, повністю узгоджується з наданими Відповідачем доказами, зокрема, інформацією зазначеною у листі від 14.03.2011 року №126 ( з матеріалів проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області), що землі Приморської сільської ради не використовувались Вилківським лісництвом для ведення лісового господарства. Тому, Одеська обласна державна адміністрація не мала визначених законодавством повноважень щодо її вилучення, як про те у позові стверджує прокурор. Отже, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах особи, яка не мала права на відповідний позов та разом з облдержадміністрацією ініціювала три десятки позовів на підставі спотворених доказів, наданих ДП « Ізмаїльське лісове господарство» та інших. Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель, які перебувають у користуванні СДП «Ліси України» і для цих цілей облдержадміністрацією не вилучалась. Отже, прокурор фактично захищає інтереси державного підприємства. Однак, у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі державного підприємства (ВП Верховного суду від 06.07.2021 року, у справі №911/2169/20). На підставі вищевикладеного представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

13.11.2024 р. від представника Одеської обласної державної адміністрації Трофімчука Н.В. надійшли пояснення, в яких зазначено, що Одеська обласна державна адміністрація підтримує позовні вимоги по справі № 502/2198/24 виходячи з наступного. З матеріалів справи встановлено, що про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 до земель державного лісового фонду свідчить інформація ВО «УКРДЕЖЛІСПРОЕКТ» № 04-615 від 23.05.2024, відповідно до якої дана земельна ділянка за матеріалами лісовпорядкування 2013 року згідно з фрагментом картографічних матеріалів входить до кварталу 40 виділа 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України». Вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності площею 0,1000 га, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», і надання у власність такої земельної ділянки станом на 19.12.2019 належало до повноважень Кабінету Міністрів України. В матеріалах справи наявний лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 05.07.2021 № 21540/0/2-21, відповідно до якого Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, відведення, вилучення із користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство ДП «Ліси України») земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося. До того ж, згідно з листа Південного лісового офісу ДП «Ліси України» від 18.07.2024 № 145, згода на вилучення у державного підприємства зі складу земель державного лісового фонду земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 не надавалася. З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що на теперішній час землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Таким чином, розпорядником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 є Одеська обласна державна адміністрація. Проте, 19.12.2019 Кілійською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 308, яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва. В подальшому, 10.01.2020 було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. Вказане беззаперечно свідчить, що передана Кілійською районною державною адміністрацією з державного лісового фонду земельна ділянка на момент прийняття оспорюваного рішення та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час прийняття спірного розпорядження мав здійснювати Кабінет Міністрів України. У зв`язку з цим, Одеська обласна державна адміністрація вважає, що позовні вимоги керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації є обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі. Враховуючи викладене, представник просив врахувати пояснення Одеської обласної державної адміністрації при розгляді справи № 502/2198/24, позов керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації по справі № 502/2198/24 задовольнити у повному обсязі та розглядати справу № 502/2198/24 за відсутності представника Одеської обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 20.11.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.12.2024 р.

На призначену дату розгляду справи по суті представник третьої особи та представник особи, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом до суду, були повідомлені належним чином та в судове засідання не з`явились. Заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не надали.

З урахуванням позицій прокурора та представника відповідача, суд провів розгляд справи за відсутності відповідних представників.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Пацессор О.А. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та з підстав, наведених в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Строкова А.Г. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши прокурора та представника відповідача, дослідивши подані учасниками справи заяви по суті справи, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 19.12.2019 № 308 надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 394043925 від 09.09.2024 р., земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742, площею 0,1 га призначена для індивідуального дачного будівництва, належить на праві власності ОСОБА_1 .

З поземельної книги, відкритої 16.12.2019 р. відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме, розділу 3 №004 від 11.01.2020 р. вбачається, що ОСОБА_1 є власником відповідної земельної ділянки, яка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, код виду цільового призначення 07.03 «для індивідуального дачного будівництва».

Згідно довідки від 28.02.2019 р. № 131/168-19, наявної в матеріал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача, вбачається, що станом на 01.01.2016 р. земельна ділянка площею 0,1000 га, яка проектується до відведення для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту), рахується як: відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом 0,1000 га, з них солончаки 0,1000. В примітці даної довідки вказано, що відповідно до матеріалів Схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Кілійського району одеської області категорія вказаної земельної ділянки землі рекреаційного призначення.

Також вказаний проект землеустрою містить необхідні погодження та висновок державної експертизи землевпорядної документації з врахованими зауваженнями.

З відповіді Секретаріату Кабінету Міністрів України від 05.02.2021 р. на запит Одеської обласної прокуратури зазначено, що Кабінетом Міністрів рішення про вилучення, припинення права постійного користування державним підприємством «Ізмаїльське лісове господарство», відведення або зміну цільового призначення ділянок із зазначеним у запиті кадастровими номерами, в тому числі щодо спірної земельної ділянки, будь-яким фізичним або юридичним особам не приймалось.

03.04.2024 р. перший заступник керівника Ізмаїльської окружної прокуратури звернувся із запитом до ВО «Укрдержліспроект» про надання матеріалів лісовпорядкування 2013-2023 років та координат поворотних точок зазначених у запиті земельних ділянок, в тому числі спірної земельної ділянки.

На вказаний запит ВО «Укрдержліспроект» надало фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів 14, 40 Вилківського лісництва «Ізмаїльський лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2013 року та межами земельних ділянко згідно з наданими координатами.

Згідно вказаного фрагменту картографічних матеріалів спірна земельна ділянка знаходиться повністю в межах квартала № 40.

Аналогічні відомості містяться в інформації, наданій на запит прокурора 18.07.2024 р. ДСГП «Ліси України та вказано, що згоди на влучення зі складу земель державного лісового фонду для відведення в тому числі спірної земельної ділянки, запитувана установа не надавала та матеріали землеустрою щодо земельних ділянок не погоджувались.

З повідомлення Одеської обласної державної адміністрації від 20.12.2023 р. на адресу Ізмаїльської окружної прокуратури на підставі запиту від 29.11.2023 р. вбачається, що заходів щодо скасування розпоряджень Кілійської районної державної адміністрації стосовно передачі земельних ділянок у приватну власність, які розташовані на території Ізмаїльського (колишнього Кілійського) Одеської області, у тому числі в судовому порядку, не вживалося. Одеська обласна державна адміністрація не заперечує щодо подання позову до суду в інтересах держави від імені Одеської обласної державної адміністрації.

19.08.2024 р. керівник Ізмаїльської окружної прокуратури спрямував до Одеської обласної державної адміністрації повідомлення стосовно того, що позовна заява щодо спірної земельної ділянки, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , найближчим часом буде направлена до суду.

З наданих представником відповідача викопіювань зі Схеми планування території та із Креслення складу категорій земель вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення.

З копії Схеми землеустрою за к умовним позначенням «заліснені землі» вбачається, що землі відповідної категорії в районі узбережжі Чорного моря на території Приморської сільської ради відсутні.

Як вбачається з експлікації розподілу земель с. Приморське за категоріями земель, на території відповідної сільської ради були відсутні землі лісогосподарського призначення.

Згідно листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 14.03.2011 р. № 126, на території Кілійського району за даними лісовпорядкування налічується 11909 га держлісфонду, як розподілені за місцевими органами влади наступним чином: - Вилківська міська рада 11574 га; - Кілійська міська рада 237 га, Дмитрієвська сільська рада 98 га.

З відповіді Українського державного проектного виробничого об`єднання від 03.10.2024 р. на запит представника відповідача вбачається, що координати кварталу 40 зовнішніх меж Вилківського лісництва ВО «Укрдержліспроект» не може надати, так як чинними нормативно-правовими актами, які регулюють проведення лісовпорядкування, не передбачено при проведенні лісовпорядкування складання каталогів координат або визначення кутових точок виділів; геодезична зйомка окружних меж кварталів не проводилася, а межі земельних ділянок лісового фонду філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України встановлені аналітичним шляхом на основі даних відділу Держгеокадастру району та матеріалів попереднього лісовпорядкування.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) від 08.07.2022 № 390/А-2022 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності на території Ізмаїльського району (колишнього Кілійського району) Одеської області (за межами населених пунктів) згідно з додатком.

При ухваленні рішення сдоуом застосовано наступні правові норми:

Згідно з ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. 4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 19.12.2019 № 308) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

А згідно з п. «в» ч. 3 ст. 122 ЗК України (у відповідній редакції) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки з земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва.

Таким чином, з системного аналізу статей 122 та 149 ЗК України вбачається, що повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», що знаходяться за межами населених пунктів, станом на дату прийняття Кілійською РДА спірного розпорядження, була наділена саме Одеська обласна державна адміністрація.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності до ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 2 ЗК України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 80 ЗК України до суб`єктів права власності на землю віднесено, зокрема, громадян та юридичних осіб на землі приватної власності.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регламентований ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 ЗК України.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з п.п. «г» п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 57 ЗК України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, для доведення права прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, яку органу, що має повноваження щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», прокурор мав, насамперед, довести, що спірна земельна ділянка відносилась до земель, які на момент її передачі у власність відповідачу ОСОБА_1 , перебували у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство».

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліс тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

За змістом статті 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає, зокрема проведення лісовпорядкування.

Відповідно до статті 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Згідно з ч. 1, 4, 5 ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Таким чином, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, про що неодноразово висловлено судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.

Разом з тим, прокурором в якості доказів не надано суду планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Додані до позову матеріали не можуть вважатись належними матеріалами лісовпорядкування, оскільки не містять доказів щодо їх погодження та затвердження, як має бути відповідно до ч. 4 ст. 48 ЛК України.

Посилання прокурора в позові на матеріали лісовпорядкування 2013-2014 років не є підтвердженням наявного права ДСГП «Ліси України» на спірну земельну ділянку.

Крім того, з наданих в обґрунтування позову доказів неможливо встановити накладення меж спірної земельної ділянки на землі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (ДГСП «Ліси України»).

До позову не додано доказів, що на спірній земельній ділянці наявні ліси, а згідно доданих до позову матеріалів проекту землеустрою, дослідженого судом, зокрема інформації з довідки відділу у Кілійському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 28.02.2019 р. № 131/168-19, спірна земельна ділянка рахується як відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом та відноситься за категорією до земель рекреаційного призначення.

Також зі вказаних матеріалів вбачається, що при розробці проекту землеустрою були отримані всі необхідні погодження (висновки) для відведення у власність відповідача спірної земельної ділянки.

Крім вищенаведених досліджених судом доказів, доданих до позову та якими спростовуються доводи, викладені в позові, суд бере до уваги надані представником відповідача докази щодо відсутності на території Приморської сільської ради за межами насаленого пункту земель лісогосподарського призначення.

Таким слід дійти висновку, що підстав прийти до категоричного висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, в суду немає.

Оскільки судом не встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, то, відповідно, і Одеська державна обласна адміністрація не мала визначених законодавством повноважень щодо її вилучення, як про те у позові стверджує прокурор.

Отже, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах особи, яка не мала права на відповідний позов.

Також слід звернути увагу на те, що повідомлення Одеської ОДА про можливі встановлені порушення земельного законодавства при винесенні Кілійською РДА розпоряджень щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення фізичним особам у приватну власність земельних ділянок із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради, в тому числі стосовно спірної земельної ділянки, було направлене до Одеської ОДА у 2023 році, а саме - 29.11.2023 /Т. 1, а.с. 197-201/, після чого було отримано листа, згідно якого Одеська ОДА не заперечує щодо подання позову до суду в інтересах держави від імені відповідної обласної адміністрації /Т. 1, а.с. 202/.

Разом з тим, запит до ВО «Укрдержліспроект» про надання координат поворотних точок враховуючи матеріали лісовпорядкування 2013-2023 років, в тому числі щодо спірної земельної ділянки, Ізмаїльською окружною прокуратурою було подано і отримано відповідь на нього у 2024 році, тобто post factum, після надіслання у попередньому 2023 році відповідного повідомлення Одеській ОДА /Т. 1, а.с. 176-185/, що ставить під сумнів дотримання в такому випадку вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, у вказаному запиті прокуратури міститься посилання на те, що поземельні книги щодо земельних ділянок було отримано на підставі запиту від 21.02.2024 р. № 59-963ВИХ-24.

Як зазначено в ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи, що судом в ході розгляду справи встановлено, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах особи, яка не мала права на відповідний позов, а також приймаючи до уваги, що за результатами проведеної в порядку ст. 89 ЦПК України оцінки кожного дослідженого доказу як окремо, так і зібраних доказів в цілому, судом було встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими, підстав для задоволення позову згідно ст. 387 ЦК України немає як за основною вимогою про витребування спірної земельної ділянки, так і за похідною вимогою про скасування запису у Поземельній книзі в частині відомостей про цільове призначення земельної ділянки, що виходячи з вимог п. 60 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.20212 р. № 1051 може бути здійснено кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Окремо суд зауважує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Аналогічні положення місить ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тобто, ст. 1 Першого протоколу гарантує особі мирне володіння майном, однак її право може бути обмежено з боку держави на певних умовах, передбачених законом, та лише у суспільних інтересах.

У рішенні«Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 рокуЄвропейський суд з прав людини суд з прав людини /надалі ЄСПЛ/ зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. ЄСПЛ вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

У свою чергу ЄСПЛ зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права(рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 55 рішення у справі «Брайловська проти України» від 06.06.2016 р. Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ) зазначив, що для відповідності статті 1 Першого протоколу до Конвенції позбавлення має відповідати трьом умовам: воно має здійснюватись «на умовах, передбачених законом», що виключає будь-які свавільні дії національних органів влади; здійснюватись «в інтересах суспільства»; забезпечувати справедливий баланс між правами власника та інтересами суспільства.

А в п. 56 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що перша вимогастатті 1Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у мирне володіння майном має бути законним. Перш за все, це означає відповідність вимогам національного законодавства.

Таким чином, з урахуванням відповідних положень релевантних джерел права суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача права власності на належну йому земельну ділянку за умов, коли в ході змагального судового провадження беззаперечними та неспростовними доказами, які відповідали б критеріям належності і допустимості не доведено неправомірність отримання ним у власність спірної земельної ділянки, суперечитиме принципу верховенства права, оскільки буде вважатись свавільним втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Отже, з вищенаведених підстав суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити повністю.

При вирішення питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступних положень ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою прокурору в позові, відсутні підстави для покладення сплаченого судового збору на відповідача.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну відповідачу земельну ділянку підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 16, 319, 321, 387 ЦК України, ст. ст. 81, 84, 116, 118, 125 ЗК України, ст.ст. 6-13,81,89, 133,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки та скасування записів у Поземельній книзі щодо земельної ділянки відмовити повністю.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5122383000:01:001:1742 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004617851223, номер запису про право власності 34988728), застосовані на підставі ухвали суду від 30.09.2024 р. у справі № 502/2198/24 скасувати.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішенняскладено 27.12.2024р.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников