Рішення

від 17.12.2024 по справі 335/1739/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1739/21 2/335/23/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024року м. Запоріжжя

Орджонікідзевським районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Шарової А.В.,

представника позивача адвоката Безрукової С.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ляшенко О.С.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кадуліної І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Запорізька міська рада про поділ майна в натурі, усунення перешкод в користування нерухомим майном, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У лютому 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа Запорізька міська рада про усунення перешкод в користування нерухомим майном.

Позов мотивувала тим, що 09.09.2020 року позивач набула у власність 7/20 часток житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 (підстава договорів дарування та купівлі-продажу). Відповідачі є співвласниками спірного будинку по 13/40 часток кожний. Фактично, будинок поділений на дві квартири, одну з яких займає позивач, а другу - відповідачі.

Будинок розташованийна земельнійділянці кадастровийномер 2310100000:05:001:0663.Рішенням виконкомуОрджонікідзевської районноїради від16.07.1987року №186/6земельну ділянкубуло закріпленоза спірнимбудинком.В подальшомувідповідачі приватизуваликожний по13/40часток земельноїділянки.Решта 7/20земельної ділянкиє комунальноювласністю іперебуває вкористуванні позивача. Співвласниками частки в натурі не виділялися, порядок користування земельною ділянкою не закріплювався.

Відповідно до існуючого порядку користування будинком, позивач займає коридор 2-1, кухню 2-2 та кімнати 2-3 і 2-4 в будинку. Крім цього, на земельній ділянці розташовано фундамент літньої кухні літ. В, який також має перебувати в користуванні позивача.

Одразу після придбання частини будинку позивач спробувала провести в ньому ремонтні роботи, зокрема ліквідувати протікання покрівлі, утеплити стіни та замінити комунікації, однак повноцінно цього зробити не змогла, оскільки відповідачами було встановлено паркан, який відгороджує від позивача праву стіну коридору 2-1.

На неодноразові вимоги про надання доступу до стіни будинку відповідачі категорично заперечують, паркан демонтувати відмовляються та за паркан позивача не пускають.

Одночасно з проведенням ремонтних робіт позивач висловила намір відновити літню кухню літ. В на фундаменті, який залишився від старої кухні. З огляду на те, що - відповідачами в 2013 році на фундаменті літньої кухні літ. В було самовільно встановлено паркан, який проходить прямо по центру фундаменту, позивач звернулася до відповідачів з вимогою про демонтаж його частини. Станом на день подачі позову відповідачі паркан демонтувати категорично відмовляються.

Попередній власник 7/20 часток житлового будинку вже зверталася з позовом до відповідачів, в якому просила усунути їй перешкоди в користуванні частиною домоволодіння та зобов`язати відповідачів знести паркан, зведений на фундаменті літньої кухні літ. В.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2016 року у справі № 335/12011 /15-ц позовні вимоги було задоволено частково, зобов`язано відповідачів прибрати паркан, зведений на фундаменті літньої кухні літ. В, яка знесена.

З огляду на те, що до позивача після придбання частини будинку перейшли всі права землекористувача, які належали попередньому власнику, а погоджений режим землекористування є обов`язковим і для нового власника, то встановлені рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2016 року у справі № 335/1201 1/15-ц обставини підлягають врахуванню і в даному спорі.

В позові просила усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:05:001:0663 та домоволодінням, розташованими за адресою АДРЕСА_1 наступним чином: зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 демонтувати частину паркану, зведеного на фундаменті літньої кухні літ. В; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 демонтувати частину паркану, дотичну до стіни коридору 2-1; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не чинити позивачу перешкоди в доступі до зовнішніх стін коридору 2-1, кухні 2-2 та кімнат 2-3 і 2-4 в будівлі літ. А та в доступі до фундаменту літньої кухні літ. В за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, у вересні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про поділ майна в натурі.

В якому зазначала, що згідно оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 величина орієнтованої ринкової вартості будинку, як об`єкта дослідження станом на 09.09.2021 року склала 1135135,00 грн.

Вищевказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці - цільове призначення: 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер № 2310100000:05:001:0663, загальною площею 0,0839 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Між позивачкою та відповідачами як співвласниками є згода щодо користування та поділом будинку, але відсутня згода щодо користування часткою спільної власності надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим, позивач просила суд поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , наступним чином:

1. Виділити в натурі ОСОБА_3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме частину «А», яка складається з наступного: коридор № 2-1, кімната № 2-3, кімната № 2-4, кухня № 2-2, які разом складають ізольовану квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 35,2 кв.м, що на 3,7 кв.м більше ідеальної частки, та господарських будівель і споруд: вбиральня «К», літня кухня «В», зливна яма № 7, сарай «в», водопровідний колодязь № 8, паркан № 12, паркан № 6.

2. Виділити в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок належної їм на праві власності ідеальної 26/40 частки на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 частину житлового будинку «А», яка складається з кімнати № НОМЕР_1 , кімнати № 1-4, кімнати № 1-5, сіней № 1-2, кухні № 1-6, коридору № 1-1, комори № 1-7, які разом будуть складати ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , № 11, АДРЕСА_3 , фруктовий сад.

3. Визнати за ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з наступного: коридор № 2-1, кімната № 2-3, кімната № 2-4, кухня № 2-2, які разом складають ізольовану квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 35,2 кв.м, та господарських будівель і споруд: вбиральня «К», літня кухня «В», зливна яма № 7, сарай «в», водопровідний колодязь № 8, паркан № 12, паркан № 6.

4. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на виділені в натурі в рахунок належної їм на праві власності ідеальної 26/40 частки на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 частину житлового будинку «А», яка складається з кімнати № НОМЕР_1 , кімнати № 1-4, кімнати № 1-5, сіней № 1-2, кухні № 1-6, коридору № 1-1, комори № 1-7, які разом будуть складати ізольовану квартиру АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , № 11, АДРЕСА_3 , фруктовий сад.

5. Припинити право спільної часткової власності на житловий будинок разом з господарськими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виділивши їй в натурі в рахунок належної 7/20 частки на житловий будинок частину житлового будинку «А», яка складається з наступного: коридор № 2-1, кімната № 2-3, кімната № 2-4, кухня № 2-2, які разом складають ізольовану квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 35,2 кв.м, що на 3,7 кв.м більше ідеальної частки, та господарських будівель і споруд: вбиральня «К», літня кухня «В», зливна яма № 7, сарай «в», водопровідний колодязь № 8, паркан № 12, паркан № 6. Відповідачам виділити в натурі в рахунок належних їм на праві власності ідеальних 26/40 часток на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 частину житлового будинку «А», яка складається з кімнати № НОМЕР_1 , кімнати № 1-4, кімнати № 1-5, сіней № 1-2, кухні № 1-6, коридору № 1-1, комори № 1-7, які разом будуть складати ізольовану квартиру АДРЕСА_4 , № 4, № 11, 10, фруктовий сад.

01.04.2021 року (у справі № 335/1739/21) та 01.02.2022 року (у справі № 335/10387/21) до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 , згідно якого відповідач позовні вимоги не визнала у повному обсязі.

У відзиві вказувала, що їх з ОСОБА_2 батько, ОСОБА_6 , був власником 13/20 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 . В 2012 році на підставі рішення Запорізької міської ради № 54 від 05.09.2012 року ним приватизована земельна ділянка за вказаною адресою у розмірі 0,545 га без виділу землі в натурі, що складає 13/20 частин. Того ж 2012 року питання про порядок користування житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який був на той час власником 7/20 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 , було узгоджено у добровільному порядку. Після цього, для того, щоб закріпити порядок користування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 була розібрана літня кухня під літерою «В» та, з урахуванням приватизованої ОСОБА_6 частки земельної ділянки, на місці літньої кухні під літерою «В» був зведений паркан.

28.05.2013 року ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу придбала 7/20 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена частина будинку в натурі не виділялась. Земельна ділянка, на якій знаходяться 7/20 часток житлового будинку, які належали ОСОБА_8 , приватизована не була.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька відповідачів ОСОБА_6 , відповідачам на праві власності належить по 13/40 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 жовтня 2015 року, посвідченим державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Трипольською К.К., зареєстрованим в реєстрі за № 1-338. Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 46198731 від 23.10.2015 року.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Трипольською К.К., зареєстрованим в реєстрі за № 1-338, відповідачам після смерті батька на праві власності належить по 13/40 частин земельної ділянки площею 0,0839 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 45670432 від 15.10.2015 року.

Решта - 7/20 частин земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 перебувала і перебуває у комунальній власності та належить Запорізькій міській раді.

26.11.2015 року ОСОБА_8 звернулася до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні домоволодінням до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (справа № 335/12011/15-ц), обґрунтовуючи свої позовні вимоги наявністю паркану на земельній ділянці, розташованого на фундаменті літньої кухні під літ. «В» за адресою АДРЕСА_1 .

Вже після ухвалення рішення у справі № 335/12011/15-ц між сторонами ОСОБА_8 - з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - з іншої сторони, за усної домовленості узгоджено порядок користування земельною ділянкою та житловим будинком з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 у тому вигляді, в якому він фактично існував на час ухвалення рішення у справі № 335/12011/15-ц. Про зазначене свідчать фактичні дії ОСОБА_8 з приводу знесення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 паркану, встановленого на фундаменті літньої кухні під літ. В., а саме відсутність таких дій. Зокрема, відсутність дій з приводу примусового виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2016 року у справі № 335/12011/15-ц, на яке посилається позивач.

Виконавчий лист у справі № 335/12011/15-ц ОСОБА_8 або її представником ОСОБА_9 не отримувався та не пред`являвся для примусового виконання до органів виконавчої служби. Це підтверджується відсутністю відповідних відомостей у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, яка перебуває у вільному доступі.

Позови з приводу визначення порядку користування земельною ділянкою, житловим будинком та господарськими спорудами ОСОБА_8 або ОСОБА_9 , який успадкував 7/20 часток житлового будинку після смерті ОСОБА_8 , не ініціювалися.

04.08.2020 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою від 04.08.2020 року за реєстровим № 3-488 право власності на 7/20 житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_9 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 37614195.

16.03.2021 року відповідачу стало відомо, що на підставі договору дарування позивачу належить 1/20 частка житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 223228745 від 09.09.2020 року. Також на підставі договору купівлі-продажу позивачу належить 6/20 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 223236942 від 09.09.2020 року. Загалом позивачу на праві власності належить 7/20 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданої позивачем копії договору дарування частки житлового будинку, укладеного 09.09.2020 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Швецовою О.С. та зареєстрованого за № 1534, ОСОБА_3 прийняла від ОСОБА_9 в дар 1/20 частку житлового будинку, загальною площею 90,0 кв.м., житловою площею 61,1 кв.м., з відповідною часткою надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 68715123101. В договорі не зазначено з чого станом на 09.09.2020 року складається вказана 1/20 частка житлового будинку по АДРЕСА_1 , в тому числі з яких надвірних будівель та споруд.

Відповідно до наданої позивачем копії договору купівлі-продажу частки житлового будинку, укладеного 09.09.2020 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Швецовою О.С. та зареєстрованого за № 1535, ОСОБА_3 прийняла від ОСОБА_9 6/20 частин житлового будинку, загальною площею 90, 0 кв. м., житловою площею 61,1 кв.м., з відповідною часткою надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 68715123101. В договорі не зазначено з чого станом на 09.09.2020 року складається вказані 6/20 часин житлового будинку по АДРЕСА_1 , в тому числі з яких надвірних будівель та споруд.

Будь-яких доказів на підтвердження того, з чого складається 7/20 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 , які належні ОСОБА_3 , останньою до позовної заяви не додано. Які є законні підстави у ОСОБА_3 просити виділити їй в натурі саме зазначені нею господарські будівлі та споруди у позовній заяві не зазначено.

Позивач просить суд виділити їй в натурі частину житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме частину «А», яка складається з наступного: коридор № 2-1, кімната № 2-3, кімната 2-4, кухня № 2-2, які разом складають ізольовану квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач не зазначає розміру кожної з кімнат. Однак після ремонту, проведеного позивачем, не всі із зазначених кімнат відповідають вказаному у старому технічному паспорті розміру та не всі з них залишились у наявності, оскільки відповідачам відомо про те, що позивачем під час ремонту зносилися стіни.

Позивач стверджує, що загальна площа вказаної квартири становить 35,2 кв.м., що на 3,7 кв.м. більше ідеальної частки у розмірі 7/20 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому посилається на вірогідність сплати їй у цьому випадку компенсації.

Законні підстави для цього відсутні.

Крім того, позивач просить виділити їй в натурі господарські будівлі і споруди: вбиральня «К», літня кухня «В», зливна яма № 7, сарай «в», водопровідний колодязь № 8, паркан № 12, паркан № 6.

До позовної заяви позивач надає копію «погашеного» технічного паспорту, складеного станом на 2012 рік, в якому зазначені господарські будівлі та споруди, які на сьогоднішній день не існують, тому не можуть бути виділеними позивачу.

Не можуть бути виділеними в натурі ОСОБА_3 такі господарські будівлі і споруди як вбиральня «К» та сарай «в», оскільки вказаних господарських будівель і споруд немає за адресою АДРЕСА_1 вже близько 20 років. Відсутній навіть фундамент. Відсутній на теперішній час і паркан № 6.

З приводу літньої кухні «В», яку позивач просить виділити їй в натурі, зазначають, що з 2012 року її як будівлі також не існує, а її майже зруйнований фундамент літньої кухні «В» перебуває у спільному користуванні сторін справи. На фундаменті літньої кухні «В» з 2012 року встановлено паркан № 12, який є власністю відповідачів.

Таким чином, вказані об`єкти не можуть бути виділені в натурі позивачу.

Звертає увагу суду, що на теперішній час в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном. Позивач висунула позовні вимоги про знесення вказаного паркану та не оспорює факту, що він їй не належить.

Позивач звернувся до суду з тих самих підстав, з приводу того самого паркану, який зведено у 2012 році, що зверталася до суду ОСОБА_8 у справі № 335/12011/15-ц, на яку посилається позивач. Тобто підстава виникла ще в 2012 році, а спір з цих підстав судом вже вирішувався, а виконавчий документ для примусового виконання зазначеного рішення позивачем ОСОБА_8 не пред`являвся.

Водопровідний колодязь № 8 також не може бути виділений в натурі позивачу, оскільки це поставить сторони у нерівні умови, і квартира АДРЕСА_6 буде позбавлена водопостачання. Вказаний об`єкт має перебувати у спільному користуванні навіть при виділі частки позивача в натурі.

З приводу тих господарських будівель та споруд, які позивач просить виділити в натурі відповідачам, то на теперішній час: гараж «Л» площею 20,8 кв.м. замість 13 2 кв.м., сарай «И» площею 7,5 кв.м. замість 3 8 кв.м., паркан № 3 відсутній, паркан № 11 також як самостійний об`єкт відсутній, а складає частину паркану № 19, паркан № 10 відсутній, як і відсутній фруктовий сад. На теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 є також нові об`єкти, які позивачем не зазначаються: зливна яма № НОМЕР_2 , паркани №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , ворота № 14, хвіртка (без номера), паркани №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_5 .

На підтвердження дійсного стану об`єктів за адресою буд. АДРЕСА_1 відповідач надає копію технічного паспорта, складеного 01.12.2020 року.

Вважають, що питання про виділ в натурі частки житлового будинку, належної ОСОБА_3 неможливо розглядати без врахування порядку користування земельною ділянкою, житловим будинком та господарськими спорудами.

Звертають увагу суду, що між ОСОБА_8 (колишній власник) - з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - з іншої сторони, за усної домовленості узгоджено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у тому вигляді, в якому він фактично існував на час ухвалення рішення у справі № 335/12011/15-ц.

Таким чином, відповідно до норм ч. 2 ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України умови і обсяг, що були у попереднього перед позивачем землекористувача, а саме ОСОБА_8 , а потім ОСОБА_9 є обов`язковими для позивача.

Звертає увагу, що другий поверх зі сторони квартири позивача не відображений у технічному паспорті, оскільки є самочинним будівництвом.

Посилаючись на зазначене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.08.2021 (у справі № 335/1739/21) та 09.02.2022 року (у справі № 335/10387/21) до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 , згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, з аналогічних підстав наведених у відзиві відповідачем ОСОБА_1 .

Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 24.02.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 335/1739/21, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 335/10387/21, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.07.2022 року об`єднано цивільні справи № 335/10387/21 та 335/1739/21.

Ухвалою суду від 18.01.2023 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

15.12.2023 року на адресу суду повернуто матеріали цивільної справи з висновком експерта.

Ухвалою суду від 18.12.2023 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 25.04.2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_10 про залучення до участі у справі третю особу без самостійних вимог Запорізьку міську раду. Крім того, задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_10 про забезпечення доказів, доручено ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» провести технічну інвентаризацію господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , з виготовленням відповідної документації.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/108-23/4952-БТ від 08.12.2023 року відповідно до фактичного користування, з незначним відхиленням від ідеальних часток, при цьому передбачається грошова компенсація співвласнику ІІ в розмірі 19779,01 грн. (схема № 1,2 додатку 3 до висновку експерта).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат КадулінаІ.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 09.09.2020 року позивач набула у власність 7/20 часток житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Зокрема, відповідно до договору дарування частки житлового будинку від 09.09.2020 року зареєстрованого в реєстрі за № 1534 ОСОБА_3 прийняла в дар від ОСОБА_9 , від імені якого діяла ОСОБА_11 , 1/20 частку житлового будинку, загальною площею 90,0 кв.м., житловою площею 61,1 кв.м., з відповідною часткою надвірних будівель та споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 68715123101. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-2307902812020, виданого 26.08.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, житловий будинок, частка якого є предметом цього договору, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:05:001:0663, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид користування земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); форма власності: приватна; площа земельної ділянки: 0,0839; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту 0,0008 гектарів, строк дії обмеження безстроково; експлікація земельних угідь: капітальна 0,0044 гектарів; капітальна 0,0126 гектарів, прибудинкова територія 0,0607 гектарів. Земельна ділянка не є власністю дарувальника.

Відповідно до п. 8 договору дарування слідує, що відчужувана частка житлового будинку оглянута обдарованою. Недоліків, які перешкоджають використанню житлового будинку за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Претензій до дарувальника щодо якісних характеристик відчужуваної частки житлового будинку обдарована не має (т. 1 а.с. 7-9).

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 09.09.2020 року зареєстрованого в реєстрі за № 1535 ОСОБА_3 придбала у власність у ОСОБА_9 , від імені якого діяла ОСОБА_11 , 6/20 часток житлового будинку, загальною площею 90,0 кв.м., житловою площею 61,1 кв.м., з відповідною часткою надвірних будівель та споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 68715123101.

Відповідно до п. 16 договору купівлі-продажу слідує, що відчужувана частка житлового будинку оглянута покупцем. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню її за призначенням, на момент огляду виявлено не було. Покупець стверджує, що не має претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваної частки житлового будинку (т. 1 а.с. 10-13).

Відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належить по 13/40 частин кожному житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.10.2015 року, посвідченим державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Трипольською К.К., зареєстрованим в реєстрі за № 1-338 (т. 1 а.с. 71-72).

Житловий будинок по АДРЕСА_1 відповідно до часток у праві власності на нього поділено на дві частини, квартиру АДРЕСА_6 , яка складає 13/20 частин житлового будинку, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і квартиру АДРЕСА_1 , що складає 7/20 частин житлового будинку, яка належить ОСОБА_3 , обидві частини будинку мають окремі входи.

Загальна площа земельної ділянки, розташованої під житловим будинком і надвірними спорудами по АДРЕСА_1 складає 0, 0839 га. Кадастровий номер зазначеної земельної ділянки 2310100000:05:001:0663.

Рішенням Запорізької міської ради № 92 від 28.11.2012 року у власність ОСОБА_6 (батьку відповідачів) передано 0, 0545 га земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 13/20 частин від загальної площі земельної ділянки.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Трипольською К.К., зареєстрованим в реєстрі за № 1-338, відповідачу ОСОБА_1 після смерті батька на праві власності належить 13/40 частин земельної ділянки площею 0, 0839 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Власником інших 13/40 частин приватизованої земельної ділянки площею 0, 0839 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , успадкованих після смерті ОСОБА_6 , є ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 73-74).

Решта - 7/20 частин земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності та належить Запорізькій міській раді. Зазначеною частиною земельної ділянки користується позивач.

Крім того, встановлено, що у листопаді 2015 року колишній власник 7/20 частин житлового будинку ОСОБА_8 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2016 року справа № 335/12011/15-ц позов задоволено частково. Вказане рішення набрало законної сили 22.12.2016 року (ухвала апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016 року справа 335/12011/15-ц № провадження 22-ц/778/3867/16) (т. 1 а.с. 28-29).

Вказаним рішенням усунуто перешкоди позивачу в користуванні 7/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести паркан, зведений на фундаменті будівлі під літ. В, яка знесена. В решті в задоволенні позову відмовлено.

При вирішенні вказаного спору між сторонами судом було встановлено, що відповідно до акту № 16 від 19.09.2015 року квартального комітету по зверненню ОСОБА_8 в результаті огляду земельної ділянки та технічного паспорту було зазначено, що частина будинку, яка належить їй була придбана в травні 2013 року та заселена в липні 2013 року. У зазначений період ОСОБА_6 встановив паркан та захватив частину земельної ділянки, що також підтверджується фотозйомкою.

Згідно додатку до витягу з Державного реєстру земельного кадастру сформованого 8.10.2013 року на замовлення ОСОБА_6 на кадастровому плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 відсутній будь який внутрішній паркан.

Крім того, для вирішення даного спору, суд першої інстанції запропонував позивачу провести технічну експертизу для встановлення відповідності займаних часток земельної ділянки, але він від її проведення відмовився.

З урахуванням викладеного, суд встановив, що порядок землекористування по зазначеній вище адресі встановлений та визначений у додатку до кадастрового плану земельної ділянки, а тому позов задовольнив частково, лише в частині зобов`язання відповідачів знести паркан.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/108-23/4952-БТ від 08.12.2023 року встановлена наявність у кожної зі сторін виділення в натурі частини будинку з врахуванням належних сторонам часток будинку та без врахування самочинно збудованих прибудов до житлового будинку, враховуючи рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.20216 року по справі № 335/12011/15-ц та запропоновано два варіанти поділу (т. 3 а.с. 146-171).

Зокрема у висновках експерта зазначено.

1. За умов наведених в дослідницькій частині цього висновку експерта, за результатами проведеного дослідження в межах наданих ініціатором проведення судової експертизи документів та беручи до уваги результати огляду об`єкта дослідження 05.12.2023 виділити в натурі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РКОКПП НОМЕР_6 , наступні приміщення частину житлового будинку, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частину «А», яка складається з наступного: коридор № 2-1, кімната № 2-3, кімната № 2-4, кухня № 2-2, які разом складають ізольовану квартиру АДРЕСА_7 паркан № 6, з врахуванням того, що їй належить 7/20 частки будинку та без врахування самочинно збудованих прибудов до житлового будинку, враховуючи рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2016 року по справі №335/12011/15-ц можливо.

2. За умов наведених в дослідницькій частині цього висновку експерта, за результатами проведеного дослідження в межах наданих ініціатором проведення судової експертизи документів та беручи до уваги результати огляду об`єкта дослідження 05.12.2023 виділити в натурі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ( АДРЕСА_8 ) в рахунок належної їм на праві власності ідеальної 13/20 частки на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частину житлового будинку «А», яка складається з кімнати N 1-3, кімнати № 1- 4, кімнати № 1-5, сіней № 1-2, кухні № 1-6, коридору № 1-1, комори № 1-7, які разом будуть складати ізольовану квартиру N 1, загальною площею 54,8 кв.м, та господарські будівлі і споруди: літня кухня «Б», гараж «Л», вбиральня «З», сарай «И», погріб «пг», сарай «б», «ж», паркани АДРЕСА_9 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_10 , №1 0, фруктовий сад, без врахування самочинно збудованих прибудов до житлового будинку, враховуючи рішення Орджонікідзевського районного суду від 14 липня 2016 року по справі №335/12011/15-ц можливо.

3. За умов наведених в дослідницькій частині цього висновку експерта, за результатами проведеного дослідження в межах наданих ініціатором проведення судової експертизи документів та беручи до уваги результати огляду об`єкта дослідження 05.12.2023 поділ домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в ідеальних частках кожного із співвласників ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , належить 7/20 частки, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 13/20) можливий. Варіанти поділу наведено в додатку 3 висновку експерта.

4. Для поділудомоволодіння відповіднодо ідеальнихчасток співвласниківнеобхідно здійснитипереобладнання будинку.Докладніше насхемі №3 додатку 3 до висновку експерта та в дослідницькій частині цього висновку.

5. За умов наведених в дослідницькій частині цього висновку експерта, за результатами проведеного дослідження в межах наданих ініціатором проведення судової експертизи документів та беручи до уваги результати огляду об`єкта дослідження 05.12.2023 поділ домоволодіння з незначним відхиленням від ідеальних часток можливий. При цьому передбачається грошова компенсація співвласнику II в розмірі 19 779,01 грн. Докладніше на схемах №1, №2 додатку 3 до висновку експерта та в дослідницькій частині цього висновку.

В дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що під час натурального огляду території домоволодіння АДРЕСА_1 було встановлено, що вбиральня літ. К, сарай літ. в, відсутні на території зазначеного домоволодіння, а літня кухня літ. В знесена до фундаменту. Паркан № 12 розташований на відстані 2,3 м від зовнішньої стіни будинку літ. А (приміщень 1-5, 1-6 на плані поверхів будинку) та на відстані 0,84 м від зовнішньої стіни прибудови літ. а 1 (зовнішня стіна приміщення 2-1 на плані поверхів будинку) та проходить по фундаменту знесеної літньої кухні літ. В до північної межі домоволодіння (т. 3 а.с. 156 зворот, 160). Висновком експерта також встановлено, що при огляді квартири позивача встановлено, що приміщення знаходяться в стадії «реконструкції». Між приміщеннями 2-4 та 2-2 відсутня міжкімнатна стіна, а в приміщенні 2-2 наявна стіна, на відстані 1.014 м. від суміжної з приміщенням 1-5 стіною, яка розділяє дане приміщення на окремі приміщення (т. 3 а.с. 157).

Позивач обґрунтовуєсвої позовнівимоги проусунення перешкоду користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:05:001:0663 та домоволодінням, розташованими за адресою АДРЕСА_1 наявністю рішення у справі між попереднім власником тієї частини будинку, яка на сьогоднішній день належить їй, та відповідачами у цій справі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2016 року у справі № 335/12011/15-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням. Позивач стверджує, що вказаним рішенням встановлені обставини, які мають значення для вирішення даної справи.

Новий власник частини будинку ОСОБА_3 є правонаступником попереднього власника у відносинах, пов`язаних із користуванням цією частиною будинку та земельною ділянкою, призначеною для її обслуговування.

Так, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, у разі переходу права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до іншої особи, до неї переходить і право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об`єкт, без зміни її цільового призначення.

Тобто новий власник будинку (або частини будинку) стає правонаступником у правовідносинах щодо земельної ділянки, призначеної для обслуговування цієї частини будинку.

Земельна ділянка під будинком (або частиною будинку) та призначена для його обслуговування є нерозривно пов`язаною з нерухомим майном.

Право на користування земельною ділянкою переходить до нового власника автоматично, оскільки це є похідним правом від права власності на будинок.

Новий власник вступає у правовідносини з іншими співвласниками будинку, набуваючи права та обов`язки, які були у попереднього власника (ст. 382 Цивільного кодексу України).

У постановах Верховного Суду неодноразово зазначалося, що перехід права власності на будинок або його частину тягне за собою перехід прав та обов`язків попереднього власника у відносинах, що пов`язані із користуванням будинком та земельною ділянкою (зокрема постанова ВС від 22.04.2020 у справі № 911/3584/18).

Отже, новий власник частини будинку є правонаступником попереднього власника у відносинах, що стосуються як користування цією частиною будинку, так і користування земельною ділянкою, яка призначена для його обслуговування. Це правонаступництво є автоматичним і випливає із закону, оскільки земельна ділянка пов`язана з нерухомим майном.

Як вбачається з обставин справи після ухвалення рішення у справі № 335/12011/15-ц відповідачі та ОСОБА_8 (колишній власник) продовжили користуватися земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у тому вигляді, в якому він фактично існував на час ухвалення рішення у справі № 335/12011/15-ц. Про зазначене свідчать фактичні дії ОСОБА_8 зокрема з приводу знесення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 паркану, встановленого на фундаменті літньої кухні під літ. В., а саме відсутність таких дій з приводу примусового виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2016 року у справі № 335/12011/15-ц, на яке посилається позивач.

Виконавчий лист у справі № 335/12011/15-ц ОСОБА_8 або її представником ОСОБА_9 не отримувався та не пред`являвся для примусового виконання до органів виконавчої служби. Це підтверджується відсутністю відповідних відомостей у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, яка перебуває у вільному доступі.

Позови з приводу визначення порядку користування земельною ділянкою ОСОБА_8 або ОСОБА_9 не ініціювалися.

Зазначене свідчить про те, що порядок користування домоволодінням узгоджено у добровільному порядку, і позивач ОСОБА_3 , як правонаступник попередніх власників належної їй зараз частини будинку, має користуватися своїми правами в тих межах, в яких ними користувалися попередні власники її частини.

Як зазначено у позовній заяві, позивач вважає, що саме в її користуванні має перебувати фундамент літньої кухні. Позивач посилається на ч.ч. 1, 2, 6 статті 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України як на підставу своїх позовних вимог. Разом з цим, позивачем не надано жодних доказів того, що фундамент літньої кухні літ. В. належить саме їй.

На час укладення договору дарування та договору купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_3 набула право власності на свою частину будинку, такої споруди як літня кухня під літ. В вже не існувало, про що, зокрема, зазначено у рішенні суду, на яке позивач посилається.

Крім того, відповідно до умов договору дарування та купівлі продажу, на підставі яких позивач набула право власності на 7/20 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд (п.п. 8, 16 договорів відповідно) відчужувані частки житлового будинку оглянуті покупцем. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню їх за призначенням, на момент огляду виявлено не було. Покупець стверджував, що не має претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваних часток житлового будинку.

Відповідачі заперечували, що право позивача на користування нерухомим майном ними порушено, а право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 перейшло до позивача на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В свою чергу позивачем не надано доказів того, що вона зверталась до відповідачів із вимогами надати їй можливість провести роботи, пов`язані з утепленням стін житлового будинку по АДРЕСА_1 та отримала відмову від них. Позивачем у позові не зазначено, а в судовому засіданні не доведено, яким чином частина паркану, дотичного до стіни коридору 2-1, чинить позивачу перешкоди у користуванні її власністю. Отже належних доказів з цього приводу позивач не надала.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 61-4114 св 17 здійснюючи захист порушених прав позивача, який вважає, що таке порушення завдано внаслідок протиправних дій відповідача, слід звертати увагу й на те, що здійснюючи захист прав однієї особи шляхом зобов`язання вчинення певних дій іншою особою, підлягає з`ясуванню чи не будуть порушені права інших осіб, в тому числі відповідача. Наведене зумовлено тим, що підлягає встановленню факт протиправності саме дій особи, до якої пред`явлено позов.

Позивачем не доведено наявності створених відповідачами перешкод у користуванні її нерухомим майном, розташованим за адресою АДРЕСА_1 , та не зазначено, у користуванні яким саме нерухомим майном позивач потребує усунення перешкод.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:05:001:0663 та домоволодінням, розташованими за адресою АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги про поділ майна в натурі суд виходить з наступного.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється».

У данійсправі позивач ОСОБА_3 пред`явила позовнівимоги провиділ їйв натурічастину житловогобудинку «А», яка складаєтьсяз наступного:коридор №2-1,кімната №2-3,кімната №2-4,кухня №2-2,які разомскладають ізольовануквартиру АДРЕСА_1 загальною площею35,2кв.м,що на3,7кв.мбільше ідеальноїчастки,та господарськихбудівель іспоруд:вбиральня «К»,літня кухня«В»,зливна яма№ 7,сарай «в»,водопровідний колодязь№ 8,паркан №12,паркан №6. Також просить визнати за нею право власності на частину житлового будинку «А», яка складається з наступного: коридор № 2-1, кімната № 2-3, кімната № 2-4, кухня № 2-2, які разом складають ізольовану квартиру АДРЕСА_11 .

Також просить виділити в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок належної їм на праві власності ідеальної 26/40 частки на житловий будинок, частину житлового будинку «А», яка складається з кімнати № 1-3, кімнати № 1-4, кімнати № 1-5, сіней № 1-2, кухні № 1-6, коридору № 1-1, комори № 1-7, які разом будуть складати ізольовану квартиру АДРЕСА_4 , № 4, № 11, АДРЕСА_3 , фруктовий сад та визнати за відповідачами право власності на вказане майно.

Крім того, просила припинити право спільної часткової власності на житловий будинок разом з господарськими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 .

Як установлено судом домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності трьом співвласникам.

В матеріалах справи міститься висновок судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/108-23/4952-БТ від 08.12.2023 року, відповідно до якого експерт вважає можливим виділити в натурі ОСОБА_3 , наступні приміщення частину житлового будинку, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме частину «А», яка складається з наступного: коридор № 2-1, кімната № 2-3, кімната № 2-4, кухня № 2-2, які разом складають ізольовану квартиру АДРЕСА_7 паркан № 6, з врахуванням того, що їй належить 7/20 частки будинку та без врахування самочинно збудованих прибудов до житлового будинку, враховуючи рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2016 року по справі №335/12011/15-ц.

Також експертвстановив можливимвиділити внатурі відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунокналежної їмна правівласності ідеальної13/20частки нажитловий будинок,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,частину житловогобудинку «А»,яка складаєтьсяз кімнати№ НОМЕР_1 ,кімнати №1-4,кімнати №1-5,сіней №1-2,кухні №1-6,коридору №1-1,комори №1-7,які разомбудуть складатиізольовану квартиру АДРЕСА_6 ,загальною площею54,8кв.м,та господарськібудівлі іспоруди:літня кухня«Б»,гараж «Л»,вбиральня «З»,сарай «И»,погріб «пг»,сарай «б»,«ж»,паркани АДРЕСА_9 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_12 ,фруктовий сад,без врахуваннясамочинно збудованихприбудов дожитлового будинку,враховуючи рішенняОрджонікідзевського районногосуду від14липня 2016року посправі №335/12011/15-ц. При цьому відповідачам передбачається грошова компенсація в розмірі 19 779,01 грн.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України вбачається, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

За змістом частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об`єкт нерухомого майна.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року в справі № 761/28358/15-ц (провадження № 61-6663св23), від 10 травня 2023 року в справі № 154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/108-23/4952-БТ від 08.12.2023 року, не містять посилань на дійсну (ринкову) вартість нерухомого майна, яке поділяється, з метою визначення грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась, не містить посилань на розмір змінених ідеальних часток співвласників у зв`язку з відхиленням від ідеальних часток та їх вартість.

Разом з цим з висновку експерта вбачається, що експертом при визначені варіантів поділу житлового будинку та господарських будівель і споруд прийнята для розрахунку їх вартість за матеріалами технічної інвентаризації станом на 13.09.2012 року з відповідною індексацією на дату проведення дослідження, та визначено вартість усіх забудов на території домоволодіння станом на дату проведення оцінки 837971,32 грн., де співвласнику І належать будови на загальну суму 293289,96 грн., а співвласнику ІІ належать будови на загальну суму 544681, 36 грн. (т. 3 а.с. 164).

В свою чергу звертаючись до суду з позовом до відповідачів про поділ майна в натурі позивач зазначала, що згідно оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 величина орієнтованої ринкової вартості будинку, як об`єкта дослідження, станом на 09.09.2021 року склала 1135 135,00 грн. (а.с. 18 т. 2).

Частиною третьою статті 12 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-III) встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Відповідно до статті 3 Закону № 2658-III оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Пунктами 15, 16 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - Національний стандарт № 1) регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, та повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільше повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Суд вважає, що з огляду на загальну характеристику об`єкта, його призначення, ринкову вартість майна необхідно визначати із врахуванням Національного стандарту № 1.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що проведений експертом розрахунок вартості житлового будинку та господарських будівель і споруд за матеріалами технічної інвентаризації з відповідною індексацією не відповідає пунктам 15, 16 Національного стандарту № 1, а вказаний розрахунок не можна вважати достатньо обґрунтованим та об`єктивним.

При цьомусуд враховує,що відповіднодо наявноїу справікопії висновкупро ринковувартість (т.2а.с.18)нерухомого майна,щодо якоговиник спір,така вартістьсуттєво вищаніж та,яка зазначенаекспертом привизначені розрахунківйого вартостідля варіантівподілу нерухомогомайна та може завдати суттєвих збитків власникам майна, яким передбачається відповідна грошова компенсація у зв`язку з відхиленням від ідеальних часток.

Вказане позбавляєсуд дійтиобґрунтованого висновкупро наявністьпідстав длявиділу майнав натуріз відхиленнямвід ідеальнихчасток зприсудженням грошовоїкомпенсації у зв`язку з відхиленням від ідеальних часток.

Водночас за відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують дійсну вартість майна на час розгляду справи, суд позбавлений можливості стягнути компенсацію за відхилення від рівності часток сторін.

Крім того, в дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що під час натурального огляду території домоволодіння АДРЕСА_1 було встановлено, що вбиральня літ. К, сарай літ. в, відсутні на території зазначеного домоволодіння, а літня кухня літ. В знесена до фундаменту. Паркан № 12 розташований на відстані 2,3 м від зовнішньої стіни будинку літ. А (приміщень 1-5, 1-6 на плані поверхів будинку) та на відстані 0,84 м від зовнішньої стіни прибудови літ. а 1 (зовнішня стіна приміщення 2-1 на плані поверхів будинку) та проходить по фундаменту знесеної літньої кухні літ. В до північної межі домоволодіння (т. 3 а.с. 156 зворот, 160). У висновку експерта зазначено, що при огляді квартири позивача встановлено, що приміщення знаходяться в стадії «реконструкції». Між приміщеннями 2-4 та 2-2 відсутня міжкімнатна стіна, а в приміщенні 2-2 наявна стіна, на відстані 1.014 м. від суміжної з приміщенням 1-5 стіною, яка розділяє дане приміщення на окремі приміщення (т. 3 а.с. 157).

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктом 2.3 зазначеної Інструкції не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Вказане позбавляє суд поділити майно в натурі та визнати за позивачем право власності на такі об`єкти нерухомого майна, які реконструйовані, переплановані та знесені, оскільки така позовна вимога фактично зводиться до узаконення самочинного будівництва у непередбачений законом спосіб, тобто до визнання права власності на майно яке реконструйовано та якого фактично не існує.

Висновки експерта містять дані про відсутність деяких об`єктів, про їх реконструкцію та невідповідність технічній документації на будинок, однак експортом зроблено висновок про можливість їх виділення учасникам справи, тому такі висновки не можна брати до уваги, оскільки вони зроблений без обґрунтованих проектних матеріалів на реконструкцію приміщень в порушення будівельних норм та правил.

В судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позовні вимоги про поділ майна та здійснити поділ майна з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/108-23/4952-БТ від 08.12.2023 року відповідно до фактичного користування, з незначним відхиленням від ідеальних часток, де передбачається грошова компенсація співвласнику ІІ в розмірі 19 779,01 грн. (схема № 1,2 додатку 3 до висновку експерта).

Позивач вказувала, що загальна площа вказаної квартири становить 35,2 кв.м., що на 3,7 кв.м. більше ідеальної частки у розмірі 7/20 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому позивач посилається на вірогідність сплати нею у цьому випадку компенсації іншим співвласникам. Разом з цим, позовних вимог з приводу вказаного позивач не заявляла, а заявлені позовні вимоги під час розгляду справи не уточнювала.

Позивач не надала суду технічно обґрунтовані варіанти поділу в натурі домоволодіння у відповідності до будівельним норм та правил, не зазначила інших можливих варіантів поділу спірного нерухомого майна, які, на її думку, можливо застосувати, або іншого порядку вирішення спору з метою забезпечення ефективної реалізації сторонами своїх прав щодо володіння та користування майном.

Вказане не перешкоджає сторонам в подальшому поділити відповідне майно за згодою чи звернутись з відповідним позовом після усунення умов на які звернуто увагу судом у даному рішенні.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилаються учасники справи, якщо такі аргументи не впливають на мотиви у зв`язку з якими суд відмовляє у задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Запорізька міська рада про поділ майна в натурі, усунення перешкод в користування нерухомим майном відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2024 року.

Суддя Ю.В. Геєць