Рішення

від 23.12.2024 по справі 404/234/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/234/19

Номер провадження 2/404/659/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Кокуленко В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, Акціонерного товариства «Сенс Банк», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про скасування записів про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Державного реєстратора Вільхівської сільської ради Благовіщенського району, Кіровоградської області Корсун Віталіни Станіславівни, Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк, про скасування запису про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру під номером АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 25936236, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15744421355101. В обґрунтування позову вказували, що 08 серпня 2007 року між ОСОБА_3 , та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» було укладено договір позики грошей, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 20000, 00 доларів США із сплатою процентів за користування кредитними коштами, під зобов`язання повернути позику до 02.08.2022 року. Ввиконання зобов`язань позичальника було забезпечене іпотекою. Іпотекодавцями виступали - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , спадкоємець за законом. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 43.67 кв.м. В подальшому додатковими угодами №1 від 18.03.2009 та №2 від 19.02.2010 до договору кредиту та іпотечного договору змінено відсоткову ставку за користуванням кредиту та продовжено строк дії іпотечного договору до 02.08.2027 року. В березні 2011 року у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань третьою особою за кредитним договором банк звернувся із позовом до Кіровського районного суду міста Кіровограда про дострокове стягнення кредиту та всіх виплат передбачених договором із третьої особи та ОСОБА_1 і рішенням від 29.06.2011 року було солідарно стягнуто заборгованість в розмірі 168464,00 грн. 04.06.2018 ОСОБА_4 (іпотекодавець 1/2 частки предмету іпотеки), помер і після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Позивачі вказували, що після смерті одного із Іпотекодержателів до квартири з`явилися представники банку та змінивши замки до помешкання, намагалися незаконно їх виселити, мотивуючи свої дії тим, що вони нові власники. Вказані дії представників банку були неодноразовими. 07 червня 2018 року державним реєстратором Вільхівської сільської ради Благовіщенського району, Кіровоградської області Корсун Віталіною Станіславівною вчинено дії з перереєстрації права власності на предмет іпотеки з іпотекодавців на іпотекодержателя. Зміна власників відбулася на підставі звернення представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», з використанням інституту іпотечного застереження, котре на думку відповідачів передбачене договором іпотеки від 2007 року. Позивчі вважають дії реєстратора протиправними, оскільки іпотечне застереження в договорі іпотеки відсутнє, окремого договору про задоволення вимог кредиторів між сторонами спору не укладалося, було порушено законну процедуру, при перереєстрації права власності реєстратором не було враховано запровадженого мораторію на задоволення вимог іпотекодержателя при зверненні стягнення на предмет іпотеки заборгованості по валютних кредитах, тому до суду з відповідним позовом.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (вул. Ковпака, 29 м. Київ, ідентифікаційний код 00039019) на квартиру під номером АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 25936236, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1574442135101 (том 2 а.с. 72-77).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем Акціонерним товариством «Альфа-Банк» подано апеляційну скаргу (том 2, а.с. 90-105).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02.07.2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06.12.2019 року залишено без змін (том 2, а.с. 169-176).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 серпня 2020 року заяву позивача ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 грудня 2019 року, задоволено. Виправлено описку, допущену у описовій, мотивувальній і резолютивній частинах рішенння Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 грудня 2019 року. Правильним номером запису про право власності вказано «26577992» (том 2, а.с. 183).

Судові рішення першої та апеляційної інстанції оскаржені в касаційному порядку (том 3, а.с. 1-19).

Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 липня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 3, а.с. 22-48).

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05 квітня 2021 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання (том 3, а.с.52).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 липня 2021 року за клопотанням представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залучено до участі у цивільній справі № 404/234/19, номер провадження 2/404/659/21 правонаступника відповідача публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (том 3, а.с.115).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 січня 2022 року витребувано у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хомутенко Ольги Володимирівни належним чином засвідчену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 3, а.с.142).

На виконання вимог ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 січня 2022 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хомутенко Ольгою Володимирівною направлено до суду належним чином засвідчену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 3, а.с.154-163).

Під час нового розгляду справи змінено найменування Банку з Акціонерного товариства Альфа-Банк на Акціонерне товариство Сенс Банк (том 3, а.с.190-199).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 червня 2023 року залучено до участі у цивільній справі № 404/234/19, номер провадження 2/404/659/21 правонаступника відповідача державного реєстратора Вільхівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області Корсун Віталіни Станіславівни - Благовіщенську міську раду Голованівського району Кіровоградської області (том 3, а.с.245-246).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том 3, а.с.61).

Через канцелярію суду представником відповідача Акціонерного товариства «Сенс Банк» подано письмові пояснення у справі (вх. № 52450 від 18.12.2024 року) в яких останній вказує на неефективний спосіб захисту, обраний позивачем, оскільки у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). І починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до 16 січня 2020 року (том 4, а.с.150-175).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити посилаючись на обставини викладені в позові.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву (вх. № 34374 від 28.11.2022 року) про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог (том 3, а.с.183-184).

Відповідач Благовіщенська міська рада Голованівського району Кіровоградської області в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (том 4, а.с.144) причини неявки суду не відомі, заяв, клопотань та відзиву на позов до суду не подавала.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Сенс Банк» в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову з підстав зазначених у додаткових поясненнях по справі.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, представником третьої особи подано до суду клопотання (вх. № 41822 від 07.11.2023 року) про розгляд справи за відсутності третьої особи та його представника (том 4, а.с.39).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

03 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого по всіх правах та зобов`язаннях виступає Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 420/405-ФО1 (том 1 а.с.54-60).

Відповідно до вказаного договору, кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 20000,00 доларів США зі сплатою 13,5 відсотків річних зі строком кредитування до 02.08.2022 року.

Встановлено, що відповідно до додаткових угод № 1 від 18.03.2009 року відсоткова ставка встановлена 15% річних, № 2 від 18.03.2009 року- 15, 82 % річних до 02.08.2027 року. Свої зобов`язання, визначені пунктом 3.1.1. договору, банком виконані належним чином в повному обсязі, позичальнику відкрито позичковий рахунок в Кіровоградській обласній філії Акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк», та надано кредит готівкою на споживчі цілі.

Пунктом 4.5 договору кредиту передбачено, що у випадку невиконання (неналежного виконання ) позичальником зобов`язань, визначених підпунктом 3.3.8,3.3.9 цього Договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно позичальник протягом одного робочого дня зобов`язаний погасити кредит та сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відповідно пункту 4.2. договору кредиту, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п.2.4. цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених підпунктом 1.1., 2.6.3., 3.2.3., 4.4.,5.4 цього договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діє у цей період за кожний день прострочення.

Пункт 4.3. договору кредиту передбачає, що у разі порушення позичальником вимог підпунктів 3.3.2. - 3.3.17 цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 3% від суми фактичної заборгованості за кредитом, та нарахованими процентами, за кожний випадок.

Разом з цим, у забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору укладено 03.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договір поруки № 420/405-ФО1, відповідно до якого останні зобов`язались відповідати по зобов`язаннях за кредитним договором № 420/405-ФО1 від 03.08.2007 року, солідарно, та у тому ж обсязі, що і ОСОБА_3 .

Неналежне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань за договором кредиту призвело до виникнення заборгованості.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 червня 2011 року стягнуто солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 кредитну заборгованість в сумі 168 464 грн, судовий збір в сумі по 842,32 грн з кожного та за інформаційно-технічне забезпечення в сумі по 60,00 грн з кожного на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (том 2 а. с. 72-77).

Окрім того, виконання зобов`язань позичальника було також забезпечене іпотекою

Згідно іпотечного договору від 03.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Балик Т.М., та зареєстрованого в реєстрі за №3146, який укладено між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого по всіх правах та зобов`язаннях виступає Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (Іпотекодавці) (том 1, а.с.61-65).

Предметом іпотеки виступила квартира під номером АДРЕСА_1 загальною площею 43.67 кв.м.

Пунктом 1.1. статті 1 Іпотечного договору від 03 серпня 2007 року, передбачено, що «1.1. Іпотекодавці передають в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 зобов`язання за Договором кредиту №420/405-ФО1 від 03 серпня 2007 року, укладеним між Іпотекодержателем та позичальником, наступне нерухоме майно: квартиру під номером АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Стоєвою Г.Ф.

27 листопада 2002 року по реєстру №4467, зареєстрованого Кіровоградським ООБТІ 27 листопада 2002 року за номером 47564/140.

Договором про внесення змін до іпотечного договору від 19.02.2010 та у зв`язку із укладенням між Іпотекодержателем та позичальником - ОСОБА_3 19 лютого 2010 року додаткової угоди №2 про внесення змін до договору кредиту №420/405-ФО1 від 03 серпня 2007 року внесено зміни до іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Балик Т.М., зареєстровано в реєстрі за №3146. Пункт 1.5 іпотечного договору викладено в новій редакції: погашення залишку кредитної заборгованості, починаючи з дати укладання Договору, здійснюється до 05 числа (включно) кожного місяця, згідно з графіком з кінцевим терміном повернення заборгованості не пізніше 02 серпня 2027 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов`язання (том 1 а.с. 220).

25 вересня 2017 року представником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за вих.№3217/15, 3218/15, 3219/15 на адресу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ОСОБА_1 направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, які ними отримано 02 жовтня 2017 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (том 1, а.с.221-222, 224-226).

Крім того, банк зазначив про необхідність сплати боргу по кредитному договору, розмір якого станом на 06 вересня 2017 року складає 65 300,47 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 06 вересня 2017 року складає 1 691 690,24 грн.

Статтями 35, 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно копії свідоцтва серїі НОМЕР_1 від 05.06.2018 року виданого Кропивницьким міським відділом держаної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно (том 1, а.с. 69).

Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який до часу смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , була заведена спадкова справа за №37-2018 (том 1, а.с.118).

Спадкова справа заведена на підставі заяви, поданою дружиною спадкодавця ОСОБА_1 , яка відмовилася від прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_4 на користь сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

07 червня 2018 року було зареєстровано Вільхівською сільською радою Благовіщенського району, Кіровоградської області ОСОБА_5 заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за №28593758 про державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 208, 209).

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Корсун Віталіною Станіславівною, Вільхівська сільська рада Благовіщенського району, Кіровоградська області 11 червня 2018 року, проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 1 на квартиру, що розташована АДРЕСА_2 , за суб`єктом: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», податковий номер/серія, номер паспорта НОМЕР_2 . Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (том 1, а. с. 210).

Згідно витягу та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.06.2018, 12.06.2018 року, Державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_5 , Вільхівська сільська рада Благовіщенського району, Кіровоградська області внесено запис про право власності за № 26577992 на підставі прийнятого рішення від 11 червня 2018 року за індексним номером 41530001 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1574442135101) за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (том 1, а.с.211).

Підстава виникнення права власності: Іпотечний договір, серія та номер: 3146, виданий 03.08.2007, видавник: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Балик Т.М.; Договір про внесення змін до іпотечного договору, серія та номер: 259, виданий 19.02.2010, видавник: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Балик Т.М.; Договір кредиту, серія та номер: 420/405-ФО1, виданий 03.08.2007, видавник: АКБ СР "Укрсоцбанк", ОСОБА_3 ; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: 3217/15, виданий 25.09.2017, видавник: ПАТ Укрсоцбанк, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 053001309182.1, виданий 25.09.2017, видавник: Укрпошта; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: 3219/15, виданий 25.09.2017, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк», рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 053001309189.9, виданий 25.09.2017, видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0530013009181.0, виданий 25.09.2017, видавник: Укрпошта; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: 3218/15, виданий 25.09.2017, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк» (том 1, а. с. 211-219).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Аналіз приписів статті 33 Закону України «Про іпотеку» дозволяє дійти висновку, що законодавцем передбачено право іпотекодержателя захистити свої майнові права у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів: в позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі виконавчого напису нотаріуса) або в судовому порядку за рішенням суду.

Частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції,чинній на час укладення договору іпотеки, далі - Закон 898-ІV) передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог.

Статтею 37 зазначеного Закону (у цій же редакції) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, (до якого згідно з частиною другою статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки), є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З аналізу змісту наведених норм у їх поєднанні вбачається, що за Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» № 800-VI (далі - Закон № 800-VI), який набрав чинності 14 січня 2009 року, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Нова редакція статтей 36, 37 Закону № 898-ІV», викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ «Перехідні положення» Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.

Аналіз наведених норм, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.

Отже, законодавцем визначено як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Згідно з пунктом 4.1 іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що пунктом 4.5 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності (пункт 4.5.3 іпотечного договору).

Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в пунктах 4.5, 4.4.3 іпотечного договору, є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 35 Закону № 898-ІV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону № 898-ІV реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону № 898-ІV.

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону № 898-ІV пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Судом встановлено, що 25 вересня 2017 року Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за вих. № 3217/15, 3218/15, 3219/15 на адресу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 направлені повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, які вони отримали 02 жовтня 2017 року (том 1, а.с.221-222, 226).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а.с. 69).

Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який до часу смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі заяви, поданої дружиною спадкодавця ОСОБА_1 , яка відмовилася від прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_4 на користь сина, ОСОБА_2 , була заведена спадкова справа за № 37-2018.

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частини перша та друга статті 23 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на квартиру за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»).

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 Цивільного кодексу України, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті у тій же редакції).

Стаття 1281 Цивільного кодексу України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 57-62), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 69.5)).

Судо встановлено, що 07 червня 2018 року було зареєстровано Вільхівською сільською радою Благовіщенського району Кіровоградської області заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за № 28593758 про державну реєстрацію прав власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 208, 209).

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон - 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9, 15 Закону № 1952-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та статті 37 Закону № 898-IVпорядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено, що стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 Цивільного кодексу України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця.

Таким чином, преклюзивні строки, передбачені статтею 1281 Цивільним кодексом України (пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців), не застосовуються у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (майновий поручитель).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 338/1769/15-ц (провадження № 61-26128св18) та від 09 червня 2021 року у справі № 283/1988/16-ц (провадження№ 61-1189св20).

На виконання вимог ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 січня 2022 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хомутенко Ольгою Володимирівною направлено до суду належним чином засвідчену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 3, а.с.154-163).

Дослідвишив вищевказану спадкову справу судом з`ясовано, що ОСОБА_1 25 жовтня 2018 року подано заяву про відмову від прийняття спадщини, що відкрилась пілся смерті її чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 3, а.с.156).

З матеріалів спадкової справи № 35/2018 заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , судом не вбачається доведення відповідачем Акціонерним товариством « Сенс Банк» набувача права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 , інформації про перебування такого майна в іпотеці.

Водночас, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частини перша та друга статті 23 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на квартиру за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»).

Отже, як випливає з вищевказаної норми, іпотекодержатель в даному випадку Акціонерне товариство «Сенс Банк» не повинно було доводити до відома набувача права власності на нерухоме майно, про обтяження такого майна іпотекою. А відтак, доводи позивачів щодо порушення процедури та не повідомлення їх суд вважає безпідставними.

Щодо обраного позивачами способу захисту, а саме скасування записів про державну реєстрацію права власності, суд зазначає таке.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

За змістом статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952) викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час розгляду справи судом), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.

У пункті 3 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною уЗаконі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19 (провадження № 61-13586св20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власностіз якими звернулись позивачі до суду, не призведуть до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав, та не є належним та ефективним способом захисту.

В свою чергу, частиною третьою статті 49 Цивільного процессуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому, позивачі вищевказаними правами не скористались, зяав про зміну предмета або підстави позову до суду не подавали.

Доводи позивача що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, є помилковими, оскільки згідно частин першої четвертої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку має бути змінений предмет позову, що не може бути вчинено за ініціативою суду, так як є порушенням принципу змагальності сторін, а відтак є неприпустим.

Отже, оскільки під час нового розгляду справи позивачами не доведено порушення відповідачами процедури державної реєстрації предмета іпотеки, а також враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, суд дійшов висновку про неможливість захистити право у спосіб, обраний позивачами.

У відповідності до пунктц 2 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України сдові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись, Законом України «Про іпотеку», статями, 182, 328, 1281 Цивільного кодексу України, статтями 5, 7, 10, 13, 49,76-81, 141, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, Акціонерного товариства « Сенс Банк», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про скасування записів про державну реєстрацію права власності, відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Благовіщенська міська рада Голованівського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 05402697, місцезнаходження: 26400,Кіровоградська область, Благовіщенський район, вулиця Промислова, будинок № 23/54;

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714; місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок № 100;

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення суду складено 27.12.2024 року.

Суддя Кіровського районного

суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда