Рішення

від 27.12.2024 по справі 639/1817/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"27" грудня 2024 р.

Справа № 639/1817/24

Номер провадження 2/642/990/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокуЛенінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Крамарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Харкова цивільну справу за позовом Фон ОСОБА_1 до Фон ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Державний нотаріус Другої Харківської міської нотаріальної контори Пилипенко Ольга Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Фон ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до Фон ОСОБА_2 , третя особа Державний нотаріус Другої Харківської міської нотаріальної контори Пилипенко Ольга Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування, в якому просить визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після померлого чоловіка Фон ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У обґрунтування позовних вимог вказала, що вона є жінкою спадкодавця Фон ОСОБА_3 , який є власником частини квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 06.10.1994 року 2-гою Харківською дистанцією цивільних споруд Південої залізниці, за № 558, згідно розпорядження від 05.10.1994 року № 558. Відповідач Фон ОСОБА_2 є співвласником зазначеної квартири.

Фон ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 23.05.2016 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 7789, після його смерті відкрилась спадщина у виді 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, спадкоємцем першої черги після смерті Фон ОСОБА_3 є його дружина Фон ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину в установленому законом порядку, оскільки в установлений закон строк звернулась з заявою про прийняття спадщини.

02 червня 2016 року позивачка звернулася до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка та була зареєстрована спадкова справа за 267/2016, (номер у спадковому реєстрі 59048709).

20 лютого 2016 року позивачка звернулась з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачці було відмовлено, оскільки нею не надано оригіналів документів, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове (нерухоме) майно, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.04.2024 справа направлена за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16 липня 2024 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2024 року за клопотанням представника позивача у Державного нотаріуса Другої Харківської міської нотаріальної контори Пилипенко О.В. витребовувалась копія спадкової справи.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2024 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду.

Позивачка та її представникадвокат Петренко О.М. у судове засідання не з`явилися, про час та день розгляду справи були повідомлені своєчасно належним чином, 17.12.2024 року представник позивача надала заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання до суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи. Відзиву на позовну заяву не надала. Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви та доданих до неї документів надіслано відповідачу Фон ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням за її останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду неотриманим.

Третя особа Державний нотаріус Другої Харківської міської нотаріальної контори Пилипенко О.В. до судового засідання не з`явилася, про дату та місце слухання справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який був належним чином повідомлений про розгляд справи та не подав відзив, суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі відповідача та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер Фон ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 023.05.2016 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 7789.

Після його смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно, що складається з частини квартири АДРЕСА_1 , яке належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло виданим 06 жовтня 1994 року 2-гою Харківською дистанцією цивільних споруд Південної залізниці та довідкою від 06.10.2016 року виданою Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради.

Спадкоємцем першої черги є його дружина Фон ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 виданого 18.08.2015 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Постановою державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.02.2024 року Фон ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті Фон ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за причин не надання нотаріусу документів, що встановлюють право власності спадкодавця на частку у спадковому майні, інших заяв про прийняття спадщини або відмову від неї, заяв про видачу свідоцтв про право на спадщину від інших осіб станом день розгляду справи до нотаріальної контори не надходило, заповіти відсутні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

В силу вимогст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зіст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини згіднозі ст. 1218 ЦК Українивходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З частин 1,2ст.1220 ЦК Українив бачається, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини відповідно до ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1258ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихст. 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1,3,5ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або неприйняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, спадкоємцем померлого Фон ОСОБА_3 є його дружина Фон ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Враховуючи, що позивач Фон ОСОБА_1 є дружиною спадкодавця, тому як спадкоємець за законом 1 черги має право претендувати на спадкове майно, яке залишилося після смерті її чоловіка.

У відповідності до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справу суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. («Проніна проти України», № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 80 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає за можливе позов задовольнити, визнавши право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Фон ОСОБА_1 до Фон ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Державний нотаріус Другої Харківської міської нотаріальної контори Пилипенко Ольга Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за Фон ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті померлого Фон ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Фон ОСОБА_2 на користь Фон ОСОБА_1 на сплачений судовий збір в розмірі 5624 (п`ять тисяч шістсот двадцять чотири) гривень 50 копійок.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 27.12.2024.

Позивач: Фон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Фон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомо, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий Суддя: Вячеслав ПАШНЄВ