Рішення

від 26.12.2024 по справі 716/1997/24

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/1997/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2024 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стрільця Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Шафер В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до майора поліції відділення поліції №3 (м. Заставна) Чернівецького районного Управління поліції ГУНП в Чернівецькій області Павлика Андрія Андрійовича, Головного Управління Національної Поліції України в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до майора поліції відділення поліції №3 (м. Заставна) Чернівецького районного Управління поліції ГУНП в Чернівецькій області Павлика Андрія Андрійовича, Головного Управління Національної Поліції України в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі та стягнення моральної шкоди, а також судових витрат.

Підставою для звернення до суду із даною позовною заявою є те, що позивач оскаржує постанову серії ЕНА № 3040488 від 13.09.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яку він вважає незаконною.

В обґрунтування позову посилається на те, що 13.09.2024 посадовою особою відповідачем відносно нього винесено оскаржувану постанову щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення п. 9.2.б ПДР за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Згідно вказаної постанови він, 13.09.2024, о 12 год 12 хв, керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz E270», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Заставна по автодорозі М19 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б ПДР України.

Проте, позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а дії відповідача ОСОБА_2 по складанню відносно нього постанови є незаконними, необґрунтованими та такими, що не відображають дійсних обставин справи. Відповідачем не надано доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із наведеними у позові доводами, представник відповідача Головного управління національної поліції в Чернівецькій області у поданому 31.10.2024 до суду відзиві на позовну заяву зазначив, що твердження позивача про неправомірність винесеної щодо нього постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП є надуманими, оскільки поліцейські під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 діяли виключно на підставі діючого законодавства та у спосіб, встановлений нормативно-правовими актами. Водночас зазначив, що доказом, який підтверджує факт того, що позивач порушив п. 9.2.б ПДР є відео файли з реєстратора та нагрудної бодікамери працівника поліції, на яких зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, яке інкримінується останньому.

Відтак, з урахуванням наведених ним аргументів просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Також пояснив суду, що 13.09.2024 приблизно о 12-00 годині рухався за кермом на транспортному засобі марки «Mercedes Benz E270» д.н.з. НОМЕР_1 з м. Заставна в с. Чуньків Чернівецького району Чернівецької області. В машині знаходилась також його дружина в якості пасажира свідок ОСОБА_3 . Вони помітили, що за ними їдуть працівники поліції на службовому транспорті та через деякий час вони їх зупинили. Після цього працівник поліції Павлик А.А. підійшов та повідомив, що він при виїзді на головну дорогу не увімкнув покажчик повороту та попросив надати документи. Після того, останній виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу в розмірі 510 гривень. При цьому він та його дружина вимагали надати докази вчинення порушення, однак відповідач запропонував їм оглянути відеодоказ із власного телефону, а не з самого реєстратора. Також вказує, що за наслідками цих подій стан його здоров`я погіршився, він проходив медикаментозне лікування, а тому зазнав моральної шкоди, яку просив стягнути. Щодо переглянутого відео файлу наданого відповідачем суду, то вказав, що даний доказ не може бути взятий судом до уваги, оскільки він складається з двох файлів та не є безперервним.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Будучи допитаним в якості свідка відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні суду показав, що станом на вересень місяць 2024 року працював поліцейським офіцером громади. 13.09.2024 приблизно о 12-00 годині він їхав на службовому автомобілі разом із своїм колегою свідком ОСОБА_4 попереду них рухався автомобіль марки «Mercedes Benz E270» д.н.з. НОМЕР_1 за кермом якого перебував позивач ОСОБА_1 . На ділянці дороги при виїзді на головну дорогу водій вказаного автомобіля не увімкнув покажчик повороту при виконанні відповідного маневру. Вони продовжили рух за ним та на безпечній ділянці дороги зупинили зазначений автомобіль. Після повідомлення про причину зупинки транспортного засобу він попросив надати водія документи, а в подальшому перейшов до розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, на вимогу водія ОСОБА_1 він пропонував оглянути відео файл з відео реєстратора на якому зафіксовано порушення вимог ПДР, який він намагався продемонструвати зі свого телефону, оскільки технічно на самому реєстраторі файли відтворити неможливо. Однак, позивач відмовився оглядати доказ з його телефону. За наслідками розгляду справи він виніс постанову за ст. 122 ч. 2 КУпАП та наклав штраф в розмірі 510 гривень. Копія постанови водій відмовився отримувати.

Представник відповідача Головного управління національної поліції в Чернівецької області в судове засідання не з`явився, у поданому відзиві просив розгляд справи провести в його відсутності, у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши покази сторін по справі, врахувавши заяву по суті справи подану відповідачем, дослідивши письмові докази по справі, а також заслухавши покази свідків, приходить до наступних висновків.

За умовами ч.1 ст.5КАСУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше, як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.2КАСУкраїни завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо) неупереджено);добросовісно; розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 13.09.2024 майором поліції ВП №3 (м. Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Павликом А.А. відносно ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3040488 від 13.09.2024 щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення п.9.2 «б» ПДР України за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes Benz E270», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Заставна по автодорозі М19 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до пункту 9.2 «б» розділу 9 «Попереджувальні сигнали» ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

В свою чергу, диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Позивач оспорює правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що докази його вини у вчиненні вищевказаного правопорушення відсутні, оскільки про них у змісті оскаржуваної постанови не зазначено.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до положень ст.ст. 23 і 35 Закону України від 02 лютого 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» підставою для зупинення і проведення поліцейськими підрозділів Національної поліції України перевірок технічного стану колісних транспортних засобів (подалі КТЗ) під час їх експлуатації є наявність видимих або звукових ознак, що свідчать про технічну несправність КТЗ в процесі його експлуатації на автомобільній дорозі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч.2 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, в тому числі ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 розділу ІІІ Інструкції).

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищенаведені приписи законодавства щодо збирання доказів обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладається законом на відповідача.

Як вбачається із досліджених у судовому засіданні відео файлів наданих відповідачем, які зафіксовані відео реєстратором та нагрудною бодікамерою працівників поліції, на які є посилання в оскаржуваній постанові, то останні на службовому автомобілі рухались по автодорозі. Попереду них рухався транспортний засіб марки «Mercedes Benz E270» д.н.з. НОМЕР_1 , яким, як встановлено згодом, керував позивач ОСОБА_1 . При цьому, з дослідженого доказу вбачається, що водій вказаного автомобіля не увімкнув покажчик повороту виконуючи маневр при виїзді на трасу. До моменту зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням позивача ОСОБА_1 він постійно перебував в полі зору, що підтверджується дослідженими відео файлами.

Не заслуговує на увагу посилання позивача на те, що досліджений доказ відео файлу з реєстратора складається з двох файлів та не є безперервним, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Це спростовується тим, що перший файл припиняється з того часового хронометражу з якого і починається другий файл. На вказаному доказі чітко видно державний номерний знак автомобіля, а також його марку та модель. Більше того, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні неодноразово наголошував на тому, що працівники поліції їхали за його автомобілем протягом приблизно п`яти кілометрів, а вже згодом здійснили зупинку. Таким чином, позивач визнав той факт, що він дійсно керував автомобілем та за ним протягом тривалого часу здійснював рух на службовому автомобілі відповідач ОСОБА_2 з свідком ОСОБА_4 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала суду, що вона перебувала в салоні автомобіля марки «Mercedes Benz E270» д.н.з. НОМЕР_1 в якості пасажира. Здійснюючи рух вони по автодорозі вони помітили, що за ними їде автомобіль поліції. В подальшому їх зупинили та повідомили про підставу такої зупинки. Після перевірки документів працівник поліції ОСОБА_2 почав складати постанову на ОСОБА_1 , однак на їх прохання надати докази порушення пропонував оглянути власний мобільний телефон. В свою чергу вони з чоловіком відмовились це зробити, оскільки вимагали надати доказ та відтворити його саме на реєстраторі. Це стало підставою того, що водій відмовився отримати копію постанови, оскільки на їх думку такі дії працівника поліції є незаконні.

Суд враховує показання даного свідка, а також бере до уваги, що свідок підтвердила факт керування позивачем автомобілем та рух з м. Заставна в напрямку с. Чуньків по автодорозі. Бере суд також до уваги, що свідок підтвердила рух службового автомобіля позаду їх транспортного засобу протягом тривалого часу.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дав покази аналогічні відповідачу ОСОБА_2 . Крім того показав, що на пропозицію оглянути докази факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, останній відмовився. Також підтвердив ту обставину, що позивач під час руху та виконуючи маневр не увімкнув покажчик повороту, що і стало підставою для зупинки його транспортного засобу.

Не заслуговує на увагу посилання позивача на те, що працівники поліції відмовили йому надати докази вчинення адміністративного правопорушення, оскільки на дослідженому в судовому засіданні відео файлі з нагрудних бодікамер чітко видно, що на пропозицію працівників поліції оглянути файли позивач відмовився. Посилання останнього на те, що йому пропонували оглянути відео файл автомобільного реєстратора з особистого мобільного телефону не заслуговує на увагу та не спростовує факту вчинення останній порушення вимог ПДР України.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz E270», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Заставна по автодорозі М19 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Дані обставини належним чином встановлені працівником поліції та перевірені при прийняття рішення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження останньому необхідно відмовити.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відносно позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди із відповідача Головного Управління Національної Поліції України в Чернівецькій області в розмірі 10000 гривень, то суд зазначає наступне.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, гарантується Конституцією України (ст. 32, 56, 62).

Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода, яка відшкодовується винною особою, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення; глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інших обставин, які мають істотне значення.

Під час визначення розміру відшкодування також слід дотримуватися принципів розумності і справедливості.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під час судового розгляду судом встановлено, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП є законною та такою, що винесена з дотриманням вимог чинного законодавства. Жодного причинно-наслідкового зв`язку між притягненням позивача до адміністративної відповідальності та погіршенням його стану здоров`я в судовому засіданні не встановлено. Останнім також не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт погіршення його стану здоров`я, проходженням у зв`язку із цим лікування тощо.

У зв`язку із викладеним, суд вважає, що підстав для задоволення позовної заяви в цій частині також не має, а тому позивачу необхідно відмовити в стягненні з відповідача моральної шкоди.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно вимог ст. 139 ч. 5 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, а позивач звільнений від сплати судових витрат, то їх необхідно компенсувати в вищевказаному порядку.

На підставі ст. ст. 245, 251, 258, 268, 285 КУпАП, керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 246, 250, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до майора поліції відділення поліції №3 (м. Заставна) Чернівецького районного Управління поліції ГУНП в Чернівецькій області Павлика Андрія Андрійовича, Головного Управління Національної Поліції України в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі та стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Постанову серії ЕНА № 3040488 від 13.09.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, майором поліції Павликом Андрієм Андрійовичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Копія рішення невідкладно надсилається учасникам справи.

Найменування сторін у справі та інших учасників:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 ;

відповідач майор поліції ВП №3 ( м. Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Павлик Андрій Андрійович, адреса місця роботи м. Заставна, вул. Незалежності, 49, Чернівецький район Чернівецька область;

відповідач Головне управління національної поліції в Чернівецькій області, адреса місцезнаходження: вул. Головна, 24, м. Чернівці, код ЄДРПОУ: 40109079.

СУДДЯ Ярослав СТРІЛЕЦЬ