Постанова

від 23.12.2024 по справі 904/1905/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 року м. Дніпро Справа № 904/1905/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 06.08.2024р. у справі № 904/1905/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 1 109 599,41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" заборгованість у розмірі 1 109 599,41грн, з яких:

- основний борг у розмірі 960 445,63грн;

- пеню у розмірі 117 114,34грн;

- 3 % річних у розмірі 11 650,00грн;

- інфляційні втрати у розмірі 20 389,44грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024р. у справі № 904/1905/24:

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" про стягнення 1 109 599,41грн - задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" заборгованість в сумі 960 445,63 грн, пеню в сумі 58 557,17 грн, 3 % річних в сумі 11 650,00 грн та втрати від інфляції в сумі 20 389,44 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 9 440,65 грн.;

- в іншій частині позову відмовлено.

Також рішенням ухвалено органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024 у справі № 904/1905/24 здійснювати нарахування пені на фактичну (не сплачену) суму основного боргу з урахуванням зменшення розміру пені на 50 %, починаючи з 16.04.2024 до повної сплати суми основного боргу. Розрахунок пені здійснювати за формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).

Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд послався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №БТРО_2023/04/003 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів від 04 квітня 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Інфляційні втрати та 3% річних задоволені на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також судом зменшено заявлену до стягнення пеню на 50%, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем оплати поставленого товару, так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, а більша частина поставленого товару оплачена відповідачем в позасудовому порядку.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Магнат", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024р. у справі № 904/1905/24 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" заборгованість в сумі 960 445,63 грн, пеню в сумі 58 557,17 грн, 3 % річних в сумі 5 825,00 грн., інфляційні втрати в сумі 10 194,72 грн.; в іншій частині позову - відмовити.

В апеляційній скарзі зазначено, що непогашення заборгованості перед позивачем викликано скрутним матеріальним становищем відповідача.

Враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, притримуючись принципу "справедливого балансу інтересів сторін", беручи до уваги невідповідність розміру стягуваних штрафних санкцій з наслідками порушення зобов`язання, існування в країні воєнного стану, що значним чином вплинуло на ведення господарської діяльності підприємств, на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, до 50%, а саме стягнути з відповідача не більше ніж: 58 557,17 гри, пені; 10 194,72 гри, інфляційних втрат; 4 825 гри. 3% річних.

Проте, суд першої інстанції зменшив на 50% лише розмір пені. Інші штрафні санкції суд першої інстанції необґрунтовано стягнув у повному обсязі. Також, незважаючи на скрутне матеріальне становище відповідача, суд першої інстанції додатково у своєму рішенні встановив обов`язок органу, який буде здійснювати примусове виконання рішення нарахування відповідачу пені до дати фактичного погашення боргу.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував та зазначав, що підстави для зменшення 3% річних та інфляційних втрат відсутні, оскілки вони не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Також, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024р. у справі № 904/1905/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" пені в сумі 58 557,17 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" в частині стягнення пені задовольнити в повному обсязі, а саме в сумі 117 114,34 грн.

В апеляційній скарзі зазначено, що застосування місцевим господарським судом норм щодо зменшення пені є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які б могли слугувати підставою для зменшення розміру пені.

Суд першої інстанції, розглядаючи відповідне клопотання відповідача про зменшення на 50 % розміру нарахованої позивачем пені, не прийняв до уваги, що складний фінансовий стан відповідача, який начебто підтверджується довідкою про стан кредиторської заборгованості ТОВ "СК МАГНАТ", жодним чином не відображає стан дебіторської заборгованості; не надано баланс підприємства чи звіт про фінансові результати, виписку банку з рахунку відповідача про рух грошових коштів.

Розмір підтверджених судом вимог про стягнення пені у спірних правовідносинах не перевищує розміру порушеного зобов`язання та є загалом співставним з сумою простроченого зобов`язання, яке тривалий час (з 03.10.2023р.) не виконується боржником, що безумовно впливає також на фінансовий стан позивача як кредитора в зобов`язанні.

Воєнний стан сам по собі та з огляду на специфіку діяльності відповідача не означає, що він не може здійснювати господарську діяльність. Відповідач, не надав доказів того, як змінилась господарська діяльність його підприємства після початку воєнного стану.

19.12.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване відпусткою його повноважного представника.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки причини неявки представника у судове засідання не є поважними. Про розгляд справи відповідача було повідомлено завчасно та він мав можливість здійснити заміну такого представника; неможливість заміни на іншого представника не доведена заявником. Суд звертає увагу скаржника, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представника відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024р. у справі № 904/1905/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.12.24р. о 11:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" на вказане рішення та приєднано її для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон".

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А. та лікарняним судді Мороза В.Ф. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024р., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 4 квітня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" (покупець) укладено договір поставки №БТРО_2023/04/003 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів, відповідно до умов якого (п.1.1.) Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю на умовах цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються "Товар", в асортименті та за цінами, визначеними Сторонами в видаткових накладних.

Договір поставки №БТРО_2023/04/003 від 03.04.2023 Сторонами укладено з Протоколом узгодження розбіжностей від 04.04.2023 (далі за текстом - Протокол розбіжностей).

За пунктом 2.1. Договору Товар поставляється Покупцю партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця.

Відповідно до п. 4.3. Договору (в редакції Протоколу розбіжностей) Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки Товару. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника.

Відповідно до пункту 5.2. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

До договору поставки сторонами підписана Специфікація №1 від 06.11.2023 на загальну суму 2299937,24 (а.с.26).

У Специфікації №1 від 06.11.2023 до договору сторони визначили умови оплати - 100% попередня оплата вартості партії товару (п.4).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" поставило, а Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" прийняло товар на загальну суму 3168527,91грн.

Відповідачем було частково сплачено за товар 2 208 082,28грн, залишок несплаченої суми становить 960445,63грн.

Несплаченим залишився товар, отриманий відповідачем за наступними видатковими накладними:

№ 7/08416 від 02.11.2023 на суму 88389,91 грн. Зазначена видаткова накладна частково погашена за рахунок платіжної інструкції № 3840 від 07.02.2024, залишок становить 24191,29ггрн (а.с.44);

№ 7/08418 від 02.11.2023 на суму 14011,92грн (а.с.45);

№ 24094/29033 від 03.11.2023 на суму 114 546,64грн (а.с.46);

№ 7/08483 від 03.11.2023 на суму 19683,00грн (а.с.47);

№ 24094/29495 від 06.11.2023 на суму 108 621,48грн (а.с.48);

№ 24094/29735 від 07.11.2023 на суму 23053,04грн (а.с.49);

№ 7/08659 від 07.11.2023 на суму 13091,23грн (а.с.50);

№ 24094/29742 від 09.11.2023 на суму 181694,66грн (а.с.51);

№ 7/08751 від 10.11.2023 на суму 6039,32грн (а.с.52);

№ 24094/30086 від 11.11.2023 на суму 87 272,23грн (а.с.53);

№ 24094/30105 від 11.11.2023 на суму 22369,20грн (а.с.54);

№ 24094/30749 від 15.11.2023 на суму 10 027,87грн (а.с.55);

№ 24094/30741 від 16.11.2023 на суму 13 683,58грн (а.с.56);

№ 24094/30758 від 16.11.2023 на суму 44 080,70грн (а.с.57);

№ 24094/30759 від 16.11.2023 на суму 48 711,78грн (а.с.58);

№ 7/09162 від 17.11.2023 на суму 19 229,33грн (а.с.59);

№ 24094/31425 від 20.11.2023 на суму 60 702,26грн (а.с.60);

№ 7/09206 від 21.11.2023 на суму 21 329,36грн (а.с.61);

№ 24094/32060 від 22.11.2023 на суму 39 984,26грн (а.с.62);

№ 24094/32183 від 24.11.2023 на суму 20 107,75грн (а.с.63);

№ 7/09364 від 24.11.2023 на суму 17 802,24 грн (а.с.64);

№ 24094/01312 від 31.01.2024 на суму 15459,4108 грн (а.с.65);

№ 1/01151 від 31.01.2024 на суму 34 753,08 грн (а.с.66).

Позивач звертався до відповідача із претензією № 02/09 від 01.02.2024, яка отримана відповідачем 19.02.2024, але залишена без відповіді та не була задоволена (опис вкладення у цінний лист та поштова накладна містяться в матеріалах справи, а.с.69-71).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивач просить стягнути основний борг у розмірі 960 445,63грн; пеню у розмірі 117 114,34грн; 3 % річних у розмірі 11 650,00грн; інфляційні втрати у розмірі 20 389,44грн.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допущено порушення строків оплати за поставлений товар, що не заперечується самим відповідачем.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача та відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат та наявності/відсутності підстав для їх зменшення.

В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 5.2. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане.

У разі порушення строків оплати Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.7.5. договору).

У зв`язку з простроченням оплати поставленого товару позивачем нараховано пеню в сумі 117 114,34грн за період з 07.11.2023 по 15.04.2024. Відповідач не наводить заперечень щодо правильності здійсненого розрахунку.

За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Аналіз наведеної норми законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене водночас вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

Подібні висновки викладено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

Позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого від позивача товару сумі 117 114,34 грн.

Відповідач навів у відзиві на позов клопотання про зменшення розміру пені на 50%. Посилається, що непогашення заборгованості перед позивачем викликано скрутним матеріальним становищем. На підтвердження чого надає довідку від 09.05.2024 про стан кредиторської заборгованості ТОВ "СК Магнат", яка складає 6 465 146,48грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції зменшив розмір штрафних санкцій на 50%. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Так, судом першої інстанції підставно враховано, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем оплати поставленого товару, так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, більша частина поставленого товару оплачена відповідачем в позасудовому порядку (тобто судом враховано ступінь виконання зобов`язання).

Колегія суддів звертає увагу, що воєнний стан та матеріальне становище відповідача не були покладені в основу рішення суду про зменшення заявленої до стягнення пені.

Апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що належними первинним бухгалтерськими документами відповідачем не доведено свого скрутного матеріального становища, а також тих обставин, що стягнення визначеного судом боргу призведе до припинення діяльності підприємства відповідача.

Сама по собі наявність обставини воєнного стану на території України, не є безумовною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення оплати. Безпосередній вплив таких обставин має бути доведений належним доказами, чого відповідачем не було зроблено. При цьому, слід зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов`язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.

Однак, враховуючи економічну ситуацію в країні, стягнення з підприємства значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього.

Суд враховує і заперечення позивача щодо зменшення штрафних санкцій, зокрема те, що прострочення виконання зобов`язання мало місце вцілому, хоча і не тривалий час (станом на момент подання позову 3-5 місяців) та укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки оплати товару. Також, договір укладався сторонами вже під час дії воєнного стану та відповідач мав враховувати ризики пов`язані з цим.

При цьому, колегія суддів враховує, і те, що надмірне зменшення розміру неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Проте, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку судом першої інстанції було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та становище як відповідача так і позивача у даній справі; таке зменшення неустойки враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом. На думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій (пені) на 50% не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача.

Крім того, колегія суддів враховує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

Окрім того, судом задоволено клопотання позивача про нарахування пені до моменту виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку з простроченням оплати поставленого товару позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 11 650,00грн за загальний період з 07.11.2023 по 15.04.2024 та інфляційні втрати у розмірі 20 389,44грн за період з 07.11.2023 по 15.04.2024. Відповідач не наводить заперечень щодо правильності здійсненого розрахунку.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення вказаних нарахувань, то апеляційний суд не вбачає у даних правовідносинах сторін виключних обставин, які б свідчили про необхідність їх зменшення. Ставка річних не збільшувалась сторонами у договорі, а їх нарахування не є значним. Зменшення ж інфляційних втрат взагалі не передбачено законодавством.

Щодо клопотання позивача про нарахування пені до моменту виконання рішення, колегія суддів погоджується з задоволенням його судом першої інстанції з огляду на наявність такого права.

З метою впровадження в українське право дієвого механізму процесуальної економії з 01 січня 2019 року введено в дію частину десяту статті 238 ГПК України та частини десяту, одинадцяту статті 265 ЦПК України, відповідно до яких суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Частині десятій статті 238 ГПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.

Правила частини десятої статті 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.

Сформульовані в частині десятій статті 238 ГПК України приписи не є самостійним видом санкції - судової неустойки, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов`язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується.

Зміст частини десятої статті 238 ГПК України про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене ч.10 ст.238 ГПК України.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційних скарг необґрунтованими, а рішення в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційних скарг, сплачений за їх подання судовий збір слід покласти на апелянтів.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024р. у справі № 904/1905/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024р. у справі № 904/1905/24 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційних скарг, покласти на апелянтів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 25.12.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов