Постанова
від 28.11.2024 по справі 908/2967/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2967/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024

та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2024 (суддя Давиденко І.В.)

у справі № 908/2967/23

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Соборний 43/Тургенєва 24

про визнання недійсними рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

22.09.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. б/н від 22.09.2023 (вх. №3228/08-07/23) ОСОБА_1 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Соборний 43/Тургенєва 24 про визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Соборний 43/Тургенєва 24, результати яких оформлені у протоколі № 1 від 29.09.2020.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 у справі №908/2967/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 у справі № 908/2967/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, при неправильному застосуванні норма матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суддя суду першої інстанції Давиденко І.В. змінила послідовність та порядок розгляду справи по суті і в судовому засіданні 12.02.2024 року за відсутності представників позивача заслухала вступне слово відповідача за присутності у цьому судовому засіданні вільних слухачів. При цьому позивач і його представник були відсутні у судовому засіданні з поважних причин. Відповідна заява була подана до суду заздалегідь. Зазначене свідчіть про формальний та заангажований розгляд цієї справи судом першої інстанції;

- наведені обставини свідчать, що внаслідок порушення ініціатором зборів порядку та процедури скликання загальних зборів позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права співвласників на управлінням спільним майном будинку ОСББ. Вказане є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів. Належних доказів повідомлення позивача про скликання загальних зборів відповідачем не надано, зазначені відповідачем обставини взагалі не відносяться до предмету спору;

- у листках опитування взагалі відсутні як відомості про правовстановлюючі документи співвласників як осіб, які брали участь у голосуванні, так і підпис особи, яка проводила опитування. Відповідач не надав суду першої інстанції належних, допустимих та достовірних доказів того факту, що під час прийняття оскаржуваного рішення у голосуванні в загальних зборах приймали участь особи, які мають право власності на квартиру/нежитлове приміщення та, відповідно, мають документ, який це підтверджує;

- згідно з протоколом загальними зборами були прийняті рішення, які не були внесені до порядку денного, а саме: при голосуванні по п. 6 було дозволено правлінню впроваджувати обмеження права користування комунікаціями ОСББ неплатникам із заборгованістю більше трьох місяців, дозволено правлінню, виходячи з фактичних потреб ОСББ, здійснювати перенесення асигнувань між статтями витрат в межах загальної суми доходної частини кошторису, дозволено правлінню коригувати статті кошторису в частині доходів у разі укладання нових, припинення або зміни чинних договорів з провайдерами телекомунікаційних послуг, встановлено можливість перенесення невикористаних протягом року коштів загального фонду на наступний рік, залишено вивіз сміття на індивідуальних договорах власників;

- посилання суду першої інстанції на «баланс інтересів усіх співвласників» не є доречним оскільки баланс інтересів не може буте виправданням щодо численних, грубих порушень чинного законодавства під час скликання, проведення та оформлення загальних зборів ОСББ. Такі дії порушують інтереси усіх співвласників, а не тільки позивача, а суд першої інстанції своїм рішенням легітимізує такі порушення.

Крім того, додатковим рішенням від 17.04.2024 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Соборний 43/Тургенєва 24 про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/2967/23 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Соборний 43/Тургенєва 24 6 700 (шість тисяч сімсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.2024 у справі № 908/2967/23 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- враховуючи норми закону, отримувачем грошових коштів є саме Адвокат, який не займається підприємницькою діяльністю, оскільки не є суб`єктом підприємницької діяльності. Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що грошові кошти в цьому випадку були отримані не адвокатом, який в силу закону не здійснює підприємницьку діяльність, а представником господарюючого суб`єкту, підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по справі № 908/2967/23 не існувало взагалі. Суд першої інстанції мав перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені сторонами, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожний доречний і важливий аргументи сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024 об`єднано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2024 у справі № 908/2967/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 у справі № 908/2967/23..

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

21.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційні скарги позивача, в якому просить скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

27.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він підтримав доводи своєї апеляційної скарги, наполягав на необхідності її задоволення.

27.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій він заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив розглядати їх без участі його уповноваженого представника.

В судовому засіданні 28.11.2024 приймали участь позивач та його представник. Відповідач, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини відсутності суд не проінформував.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги заяву відповідача про розгляду справи без його участі та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Позивача (апелянт) та його представник в судовому засіданні 28.11.2024 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, судові рішення скасувати та прийняти нові про задоволення позову та відмову у стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , затвердженим протоколом від 13.06.2020, створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Соборний 43/Тургенєва 24.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Соборний 43/Тургенєва 24 (далі - ОСББ Соборний 43\Тургенєва 24), ідентифікаційний код юридичної особи - 43685570, адреса місцезнаходження юридичної особи: пр. Соборний/ вул. Тургенєва, буд. 43/24, м.Запоріжжя, 69063, проведена 01.07.2020.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

15.09.2020 відбулись загальні збори ОСББ «Соборний43/Тургенєва 24», оформлені протоколом № 1 від 29.09.2020.

Відповідно до протоколу № 1 від 29.09.2020 загальних зборів ОСББ «Соборний43/Тургенєва 24», проведених 15.09.2020:

Загальна кількість співвласників ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» - 63 особи. Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» - 2905,19 м.кв.

Присутні на зборах - ОСОБА_2 , голова громадської організації ОСББ.

У голосуванні на загальних зборах взяли участь особисто або через представників 31 співвласник, яким належать квартири або нежитлові приміщення у ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» загальною площею 1 171,70 м.кв.

У письмовому опитуванні взяли участь особисто або через представників 14 співвласників, яким належать квартири або нежитлові приміщення у ОСББ «Соборний 43/Тургенева 24», загальною площею 753,45 м.кв.

Разом у голосуванні на загальних зборах та в письмовому опитуванні взяли участь особисто або через представників 45 осіб, яким належать квартири або нежитлові приміщення у ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» загальною - площею 1 925,15 м.кв. Не голосували 18 співвласників.

Відповідно до Статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» кожний співвласник і (його представник) під час голосування має один голос незалежно від кількості та площі квартир, або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Порядок денний:

1. Обрання голови зборів, секретаря та лічильної комісії.

2. Відмова співвласників ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» від послуг з утримання будинку, які надає виконавець таких послуг ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», та розірвання з ним договору.

3. Вибори уповноваженої особи для взаємодії з ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» щодо отримання від них технічної документації на будинок.

4. Управління ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» та його прибудинкової території самостійно шляхом самозабезпечення.

5. Затвердження кошторису ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» на 2020/2021 рік.

6. Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

7. Різне.

Розглянуто:

1. З першого питання про обрання голови зборів, секретаря та лічильної комісії обрано головою зборів Сухареву І.М., секретаря Ніцевич О.М., лічильну комісію Ремерта С.В. Про ухвалення даного рішення проголосувало «за» - 45 співвласників, що складає 71% голосів співвласників, «проти» - 0 співвласників;

2. З другого питання про відмову співвласників ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» від послуг з утримання будинку, які надає виконавець таких послуг ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», та розірвання з ним договору, вирішено відмовитись з 01.12.2020 року від послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які співвласникам ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» надає виконавець таких послуг ТОВ «Місто для людей Запоріжжя». У зв`язку з відмовою розірвати з 01.12.2020 року договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території з виконавцем таких послуг. Про ухвалення даного рішення проголосувало «за» - 45 співвласників, що складає 71% голосів співвласників, «проти» - 0 співвласників;

3. З третього питання про вибори уповноваженої особи для взаємодії з ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» щодо отримання від них технічної документації на будинок обрано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уповноваженими особами для взаємодії з ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» щодо отримання від них технічної документації на будинок та складання акту прийому - передачі будинку. Про ухвалення даного рішення проголосувало «за» - 45 співвласників, що складає 71% голосів співвласників, «проти» - 0 співвласників;

4. З четвертого питання про управління ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» та його прибудинкової території самостійно шляхом самозабезпечення вирішено з 01.12.2020 року здійснювати управління ОСББ по утриманню і використанню спільного майна багатоквартирного будинку «Соборний 43/Тургенєва 24» та його прибудинкової території самостійно шляхом самозабезпечення, про ухвалення даного рішення проголосувало «за» - 45 співвласників, що складає 71% голосів співвласників, «проти» - 0 співвласників;

5. З п`ятого питання про затвердження кошторису ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» на 2020/2021 рік затверджено кошторис ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» на 2020/2021 роки у запропонованій правлінням Об`єднання редакції, про ухвалення даного рішення проголосувало «за» - 45 співвласників, що складає 71% голосів співвласників, «проти» - 0 співвласників;

6. З шостого питання про визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників вирішено: встановити, що внески і платежі співвласників сплачуються співвласниками щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця, на банківський рахунок ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» у розмірах визначених Загальними зборами Об`єднання; встановити такий перелік і розміри внесків співвласників: 1) внесок на утримання будинку та прибудинкової території - 5,36 грн на місяць з 1 кв.м. житлового приміщення, що належить співвласнику; 2) внесок на утримання будинку та прибудинкової території - 4,72 грн на місяць з 1 кв.м. нежитлового приміщення, що належить співвласнику; дозволити правлінню впроваджувати обмеження права користування комунікаціями ОСББ неплатникам, з заборгованістю більше трьох місяців; встановити внесок до резервного фонду 10 грн на місяць з кожного приміщення; дозволити Правлінню, виходячи з фактичних потреб Об`єднання, здійснювати перенесення асигнувань між статтями витрат в межах загальної суми доходної частини Кошторису; дозволити Правлінню корегувати статті Кошторису в частині доходів у разі укладання нових, припинення або зміни чинних договорів з провайдерами телекомунікаційних послуг; встановити, що невикористані протягом року кошти загального фонду переносяться на наступний рік та враховуються при складання Кошторису на наступний рік; залишити вивіз сміття на індивідуальних договорах власників. Про ухвалення даного рішення по шостому питанню порядку денного проголосувало «за» - 45 співвласників, що складає 71% голосів співвласників, «проти» - 0 співвласників.

Позивач посилався на те, що як співвласник жодного письмового повідомлення про проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку не отримував ні під розписку, ні шляхом надіслання поштового відправлення рекомендованим листом. Позивач, як співвласник майна, має право на участь в управлінні майном, що є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, шляхом участі в загальних зборах співвласників, висловлення своєї думки з приводу функціонування ОСББ та прийняття питань на загальних зборах.

Позивач зазначив, що внаслідок порушення ініціатором зборів порядку та процедури скликання загальних зборів позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права співвласників на управління спільним майном будинку ОСББ. Рішення постановлені з порушенням вимог чинного законодавства, порушують таким чином права позивача на управління будинком, як співвласника будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує недійсність правочину (рішень загальних зборів). Здійснивши у сукупності оцінку фактичних обставин справи та поданих доказів суд не знайшов достатніх правових підстав для їх задоволення з тих підстав, які заявлено, відмовивши у позові, в зв`язку з його недоведеністю, необґрунтованістю та безпідставністю.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване рішення загальних зборів, результати яких оформлені у протоколі № 1 від 29.09.2020, є таким, що прийнято з порушенням чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Так, ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Спеціальним Законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку, є Закон України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 29.11.01 № 2866-III (набрав чинності 01.01.02).

Статтею 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до преамбули Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку цей закон визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Статтею 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку передбачено, що співвласник багатоквартирного будинку (далі співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. Положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників житлових та нежитлових приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (ст. 2 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку).

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень (ст. 9 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку).

Статтею 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах. За рішенням загальних зборів можуть бути обрані представники від об`єднання, яким зборами надаються відповідні повноваження щодо оперативного вирішення нагальних питань шляхом скликання зборів представників. Статутом визначаються порядок скликання та голосування, перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників. Збори представників не можуть вирішувати питання, які стосуються майнових прав співвласників, погіршують умови використання майна або умови проживання. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах. Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників. Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими. Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти"). Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. До компетенції правління відноситься: підготовка кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.

Згідно ст. 14 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку співвласник має, серед іншого, право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 1, 2, 3 розділу II Статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Завданнями діяльності ОСББ є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За положеннями п.п. 1, 2 розділу III статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання.

Пунктом 5 розділу III статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» встановлено, що загальні збори скликаються і проводяться правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Правління (ініціативна група) не менше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів, вручає кожному співвласнику під розписку або направляє рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення загальних зборів. У повідомленні про проведення загальних зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Час і місце проведення загальних зборів обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.

Відповідачем зазначалось, що на час прийняття спірного рішення, ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» не вело свою діяльність шляхом самозабезпечення, а почало здійснювати свою діяльність шляхом самозабезпечення з 01.06.2021, а управління будинком здійснювало ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», розрахунковий рахунок у ОСББ відкритий був лише 05.05.2021, що підтверджується відповідною довідкою з АТ КБ «Приватбанк», кошти у Об`єднання були відсутні та відповідно коштів на розсилку рекомендованих листів не було, а, отже, відповідні повідомлення-запрошення на загальні збори на 15.09.2020 вручались безпосередньо співвласникам під розписку, шляхом обходу з 29.08.2020 по 02.09.2020 членами правління ОСББ - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 квартир і нежитлових приміщень співвласників ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», що підтверджується долученими до відзиву копіями списків сповіщених співвласників Об`єднання про загальні збори ОСББ, що відбудуться 15.09.2020.

ОСББ повідомляло співвласників у наступний спосіб: 1) шляхом обходу квартир і нежитлових приміщень Об`єднання з врученням співвласникам повідомлень про проведення 15.09.2020 року загальних зборів; 2) шляхом розміщення повідомлення про час, місце, ініціатора та порядок денний вказаних загальних зборів на спеціально створених для цієї мети дошках оголошень в кожному під`їзді будинку; 3) шляхом оголошення з розміщеним повідомленням через додаток VіЬег - в спеціально створеній групі співвласників.

Матеріали справи містять акти № 1/2020 та № 2/2020, складені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відповідно до яких зазначено, що 30.08.2020 року під час відвідування, зокрема, квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 двері не відчинив, на телефонні дзвінки не відповідає, на запрошення на засідання правління 15.08.2020 не з`явився та не відповів; 31.08.2020 під час відвідування, зокрема, належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 , двері квартири не відчинив, хоча при цьому світло у квартирі було увімкнено, на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідав, було прийнято рішення залишити йому повідомлення-запрошення у поштовій скриньці.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Частинами 3 і 4 ст. 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень. Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Аналогічні положення містяться у Статуті ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24».

Отже, для повідомлення співвласника про проведення загальних зборів їх ініціатори можуть обрати на вибір будь-який з доступних варіантів інформування, а саме: вручення під розписку або направлення рекомендованим листом.

Вищевказана норма імперативно визначає порядок і спосіб повідомлення власників: по-перше, форма повідомлення обов`язково повинна бути письмовою; по-друге, повідомляється кожен власник; по-третє, таке повідомлення вручається власнику або під розписку, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17, від 18.09.2018 у справі №916/782/17.

При цьому необхідно враховувати, що статут є локальним нормативним актом, тоді як закон має більшу юридичну силу, тому у разі, якщо положення статуту суперечать закону, судам слід керуватися саме нормами закону. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 910/10463/19, від 16.11.2021 у справі № 912/947/20.

Проте, належних доказів повідомлення у будь-який із визначених Законом/Статутом способів ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про проведення загальних зборів та порядок денний відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст. 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, тобто має місце порушення його прав як співвласника будинку на участь в його управлінні та діяльності ОСББ.

При цьому апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на тому, що повідомлення співвласників про проведення загальних зборів шляхом розміщення оголошень біля входу в під`їзди будинку тощо не передбачено чинним на момент скликання зборів законодавством та Статутом, а отже не може бути визнане судом як належний спосіб сповіщення співвласника про проведення загальних зборів, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 13.12.2020 у справі № 925/1052/19.

В свою чергу, слід зауважити, що обставини розміщення оголошення повідомленням через додаток VіЬег - в спеціально створеній групі співвласників та явки більше як половини співвласників на збори не підтверджує обставин належного повідомлення позивача про ці збори, адже згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, у даному випадку наявне порушення порядку повідомлення ОСОБА_1 як співвласника багатоквартирного будинку про проведення загальних зборів ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24».

Водночас, слід наголосити на тому, що навіть встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів.

Так, у постановах Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 902/1413/15, Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 925/973/17, від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19 міститься висновок що не всі порушення законодавства, допущені під час проведення загальних зборів, слугують підставами для визнання прийнятих рішень недійсними.

Порушення порядку повідомлення позивача під час скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 916/3074/20 (п.43), від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 21.03.2023 у справі №914/2565/21.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що «наведені обставини свідчать, що внаслідок порушення ініціатором зборів порядку та процедури скликання загальних зборів позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права співвласників на управлінням спільним майном будинку ОСББ. Вказане є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів. Належних доказів повідомлення позивача про скликання загальних зборів відповідачем не надано, зазначені відповідачем обставини взагалі не відносяться до предмету спору».

Колегія суддів зазначає, що хоча право позивача на належне повідомлення про проведення загальних зборів було порушено, водночас, вирішуючи питання щодо достатності такого порушення для скасування прийнятих загальними зборами рішень суд повинен дослідити, чи відповідають прийняті рішення чинному законодавству, Статуту та меті діяльності ОСББ, чи порушують спірні рішення права позивача і якщо так, то які саме.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспорюванню, суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №918/964/20.

Судом встановлено, що п. 7 розділу III статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» передбачено, що кожний співвласник (його представник) під час голосування має один голос незалежно від кількості та площі квартир, або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Пунктом 8 розділу III статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» визначено, що рішення на загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш, як дві третини загальної кількості усіх співвласників, або більшістю голосів, якщо таке рішення прийнято загальними зборами.

Згідно п. 9 розділу III статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої пунктом 8 цього розділу, ініціатором зборів (правлінням або ініціативною групою) проводить письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.

Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів двома та більше визначеними членами правління у час, узгоджений з співвласником.

Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів «ЗА» не набрано, відповідні рішення вважаються неприйнятими.

Пунктами 10, 11 розділу III статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування.

Так, підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи може бути невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства.

Протокол №1 загальних зборів ОСББ «Соборний 43\Тургенєва 24», що відбулись 15.09.2020 року, який складено 29.09.2020 року, належно оформлений, що не заперечується позивачем.

Натомість у своїй позовній заяві підставами для оскарження рішень загальних зборів ОСОБА_1 визначив порушення підрахунку голосів, необхідних для прийняття рішень на загальних зборах ОСББ, посилаючись на невстановлення судом обставин участі дійсних співвласників багатоквартирного будинку. Скаржник наголошує, що у листках опитування взагалі відсутні як відомості про правовстановлюючі документи співвласників як осіб, які брали участь у голосуванні, так і підпис особи, яка проводила опитування. Відповідач не надав суду першої інстанції належних, допустимих та достовірних доказів того факту, що під час прийняття оскаржуваного рішення у голосуванні в загальних зборах приймали участь особи, які мають право власності на квартиру/нежитлове приміщення та, відповідно, мають документ, який це підтверджує.

Відповідно до Протоколу № 1 загальних зборів ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», що відбулись 15.09.2020 року, який складено 29.09.2020 року, загальна кількість співвласників - 63 особи. У голосуванні на загальних зборах взяли участь особисто або через представників 31 співвласник. У письмовому опитуванні взяли участь особисто або через представників 14 співвласника. Разом у голосуванні на загальних зборах та у письмовому опитуванні взяли участь особисто або через представників 45 осіб.

За підсумками зборів «ЗА» рішення з питань порядку денного проголосували 45 співвласників від загальної кількості співвласників у 63 особи, тобто, відповідно, 71%, «ПРОТИ» - 0 співвласників.

Згідно підрахунку голосів з питань порядку денного, відданих під час особистого голосування та письмового опитування, вбачається, що загальні збори були правомочними та прийняті Загальними зборами ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», що відбулись 15.09.2020 та оформлені протоколом №1 від 29.09.2020 року є законними.

Вищевикладене спростовує твердження позивача щодо відсутності кворуму для прийняття оспорюваного.

Апеляційний суд зазначає, що 01 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14.05.2015 № 417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 417-VIII, серед іншого, внесено зміни до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Змінами, про які йдеться, зокрема, є: скасовано поняття членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку (усі співвласники беруть участь в діяльності об`єднання); скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень (скільки би співвласників не прийшло - загальні збори є правомочними і голосування проводиться); змінено механізм підрахунку голосів (голоси рахуються не від кворуму, а від загальної кількості голосів співвласників); змінено порядок розподілу голосів (за загальним правилом розподіл голосів здійснюється пропорційно площі, що належить співвласникам); введено письмове опитування.

Отже, у разі якщо кількості голосів присутніх співвласників на загальних зборах недостатньо для прийняття рішення "за" або "проти", встановленої ч. 14 ст.10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.

Згідно ч. 16 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

Таким чином, з огляду на положення частин 15, 16 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" результати голосування з усіх питань порядку денного загальних зборів співвласників визначаються одночасно (за наслідком складення підсумку голосів співвласників, які брали участь в зборах, з тими співвласниками, які проголосували шляхом письмового опитування).

Даними нормами передбачено, що скільки б співвласників не прийшло на загальні збори - загальні збори є правомочними і голосування проводиться, та у разі якщо кількості голосів присутніх співвласників на загальних зборах недостатньо для прийняття рішення "за" або "проти", встановленої частиною 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. При цьому результати голосування з усіх питань порядку денного загальних зборів співвласників визначаються одночасно (за наслідком складення підсумку голосів співвласників, які брали участь в зборах, з тими співвласниками, які проголосували шляхом письмового опитування).

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 911/4261/16, від 18.04.2023 у справі № 916/3278/21.

В свою чергу, в матеріалах справи наявні списки власників квартир та нежитлових приміщень ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» (т. 1 а.с. 86-91), список власників ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» з переліком документів на право власності (т. 1 а.с. 106-107), копії витягів з Державних реєстрів прав власності, речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 144-156), Свідоцтв про право власності на житло, Договору купівлі-продажу та технічного паспорта (т. 1 а.с. 155-159).

За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до вказаних стандартів доказування, більш вірогідними видаються обставини щодо участі у голосуванні на загальних зборах саме дійсних співвласників багатоквартирного будинку за адресою: пр. Соборний/ вул. Тургенєва, буд. 43/24, м. Запоріжжя, про що зазначено у протоколі та як стверджує відповідач, а тому, з розумною обачністю можна зробити висновок про недоведеність зазначених ОСОБА_1 обставин щодо непідтвердженої кількості співвласників при прийнятті оскаржуваного рішення загальних зборів ОСББ.

Тобто є доведеною обставина того, що під час здійснення голосування на загальних зборах, так і під час письмового опитування, участь у голосуванні приймали виключно співвласники та їх представники, а відсутність у листах голосування та листках письмового опитування повної інформації про підстави виникнення права власності не означає, що голосували не власники та не спростовує наявності у співвласника права голосу на вказаних загальних зборах, що свідчить про правомірність їх участі у голосуванні та врахування їх голосів при загальному підрахунку.

До того ж, зі змісту листків голосування, які є додатками до Протоколу №1 від 29.09.2020 року слідує, що кожний співвласник, який приймав участь, як у голосуванні, так і в письмовому опитуванні, виразив свій голос (свою думку) окремо щодо кожного питання порядку денного та скріпив свої відповіді особистим підписом, сама процедура голосування та підрахунку голосів співвласників була законною.

При цьому як правильно зауважив суд першої інстанції, що відсутність у листах голосування на загальних зборах та листах письмового опитування повної інформації щодо підстави виникнення права власності, не спростовує наявності у співвласника права голосу на спірних зборах, оскільки повна інформація щодо ПІБ особи та підстави виникнення права власності на об`єкт нерухомості відображається в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, також не спростовує того, що вказані у листах особи, які голосували, є співвласниками.

Відповідних доказів зворотного позивачем суду не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 2-879/13 зауважено на тому, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. також пункт 43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Надані ОСОБА_1 пояснення видаються суду непереконливими не тільки через їх непідкріпленність жодними доказами, а з огляду також й на те, що такі спростовуються представленими суду відповідачем доказами.

Відсутність підпису голови або секретаря загальних зборів або особи, яка склала протокол на листах голосування до спірного протоколу не є визначеною законом підставою для визнання рішення загальних зборів недійсним.

При цьому позивачем не зазначено, яким чином такі недоліки впливають на законність рішення загальних зборів та яким чином це порушує права позивача та які саме.

Апелянт також вказано про те, що «згідно з протоколом загальними зборами були прийняті рішення, які не були внесені до порядку денного, а саме: при голосуванні по п. 6 було дозволено правлінню впроваджувати обмеження права користування комунікаціями ОСББ неплатникам із заборгованістю більше трьох місяців, дозволено правлінню, виходячи з фактичних потреб ОСББ, здійснювати перенесення асигнувань між статтями витрат в межах загальної суми доходної частини кошторису, дозволено правлінню коригувати статті кошторису в частині доходів у разі укладання нових, припинення або зміни чинних договорів з провайдерами телекомунікаційних послуг, встановлено можливість перенесення невикористаних протягом року коштів загального фонду на наступний рік, залишено вивіз сміття на індивідуальних договорах власників».

Щодо цього господарським судом зауважено, що остаточне рішення по даному питанню прийнято на загальних зборах саме в результаті його обговорення співвласниками на вказаних зборах, що було викладено в Протоколі №1 від 29.09.2020 року саме у тій редакції, яка була ухвалена загальними зборами, отже, рішення, прийняті на цих зборах внаслідок обговорення питання № 6 щодо визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, не могли бути внесені до проекту порядку денного в тій редакції, в якій вони були запропоновані і прийняті під час проведення загальних зборів ОСББ.

При цьому у оголошенні про проведення загальних зборів 15.09.2020 було визначено Порядок денний питань, серед яких: « 4. Утримання ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» та його прибудинкової території самостійно шляхом самозабезпечення. 5. Затвердження кошторису ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» на 2020/2021 рік. 6. Визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників. 7. Різне».

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", визначено: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

Прийнятті загальними зборами питання, в тому числі по п. 6 порядку денного тим чи іншим чином стосуються усіх питань порядку денного та діяльності ОСББ, зокрема, затвердження, зміни та перерозподілу кошторису, порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників, їх відповідальності тощо.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що у спорах про визнання недійсним рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, повинен встановити, порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у справі №916/3074/20 від 06.09.2021.

Таким чином, Позивач, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати порушення його прав і законних інтересів (в чому вони проявились) та яким чином у разі задоволення поданого позову буде відновлено порушене право з урахуванням встановлених судом обставин справи, а також можливі наслідки визнання недійсними оспорюваних рішень загальних зборів.

Судом встановлено, що хоча відповідачем і були допущені недоліки під час скликання загальних зборів ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», що відбулись 15.09.2020 року, та оформлення Протоколу загальних зборів, однак, позивачем не доведено належними засобами доказування наявність порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок, внаслідок прийняття спірного рішення Загальних зборів ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», що відбулись 15.09.2020 та оформлені протоколом №1 від 29.09.2020.

При вирішенні справи судом також враховується необхідність дотримання балансу між приватним інтересом позивача (як одного з співвласників) та інтересами інших співвласників (переважна більшість з яких, а саме 45 співвласників від загальної кількості співвласників у 63 особи, тобто 71%, виявили бажання прийняти відповідні рішення, проголосувавши «за»).

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі № 917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судових захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 року у справі № 918/964/20 також вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні справами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, і які були присутні на загальних зборах, інтересами позивача та досягненням основної мети діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких у разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

На цьому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, а також Верховний Суд у постановах від 27.05.2020 у справі № 927/813/19, від 18.06.2020 у справі № 922/1393/19, від 04.08.2020 у справі №910/10764/19, від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16, від 15.06.2022 у справі № 908/2289/20, від 01.06.2023 у справі № 914/596/22, від 16.08.2023 у справі № 904/1711/22.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах №914/2547/21 від 20.04.2023, № 902/45/20 від 02.11.2023 вбачається, що визнаватися недійсними мають лише ті рішення загальних зборів, якими безпосередньо порушено конкретні права позивача, про які ним зазначено, також слід враховувати, що визнання недійсними рішень загальних зборів повністю, захищаючи порушені права одного співвласника, зачіпає права інших співвласників та, відповідно, порушує баланс інтересів, має наслідком непропорційність втручання у правовідносини загальної більшості співвласників та створеного ними об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та фактично є втручанням у діяльність останнього.

Апеляційний суд зазначає, що усі питання, які були прийняті на загальних зборах були пов`язані із метою статутної діяльності ОСББ та спрямовані на виконання його цілей та завдань, тобто відповідали інтересам його членів, які власне й об`єдналися для задоволення своїх соціальних, побутових та інших потреб та здійснення діяльності з управління, утримання, використання і розпорядження спільним майном.

За таких умов, незначні порушення, які мали місце, зокрема, щодо неналежного повідомлення позивача про проведення 15.09.2020 загальних зборів ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» та оформлення листків опитування (додаток № 1 до протоколу), не можуть вплинути на легітимність проведених зборів та нівелювати дійсне волевиявлення переважної більшості співвласників багатоквартирного будинку.

При цьому відповідачем повідомлено, що рішення загальних зборів ОСББ, які були проведені 15.09.2020 року та оформлені Протоколом №1 від 29.09.2020 року, протягом всього тривалого часу з моменту їх прийняття виконуються, як органами управління ОСББ, так і майже всіма іншими співвласниками. Тобто співвласники весь цей час реалізують свої права на участь в управлінні будинком та спільним майном у відповідності до прийнятих рішень та виконують свої обов`язки, в тому числі і зі сплати внесків, пов`язаних з утриманням будинку, тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє аргументи апелянта на те, що «посилання суду першої інстанції на «баланс інтересів усіх співвласників» не є доречним оскільки баланс інтересів не може буте виправданням щодо численних, грубих порушень чинного законодавства під час скликання, проведення та оформлення загальних зборів ОСББ. Такі дії порушують інтереси усіх співвласників, а не тільки позивача, а суд першої інстанції своїм рішенням легітимізує такі порушення».

Також, судом визнають необґрунтованими викладені в апеляційній скарзі твердження про формальний та заангажований розгляд цієї справи судом першої інстанції, виходячи з такого.

Так, розгляд вказаної справи до судового засідання, яке відбулось 12.02.2024 року, відкладався, в тому числі, через неявку Позивача та його представника, а саме: у судове засідання 21.12.2023 року Позивач та його представник не з`явились; у наступне судове засідання призначене на 16.01.2024 року з`явився Позивач, без представника, який не заперечував на закритті підготовчого судового засідання та він був повідомлений про дату наступного судового засідання, яке було призначено на 12.02.2024 року.

Натомість Позивач у судове засідання призначене на 12.02.2024 року не з`явився, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи до суду першої інстанції не подавав. Була лише заява від його представника про відкладення розгляду справи, яка ним була обґрунтована тим, що саме представник Позивача о 13.00 годині 12.02.2024 року приймає участь у іншому судовому засіданні у Запорізькому районному суді м. Запоріжжя і через це не зможе бути присутнім у судовому засіданні у справі № 908/2967/23, яке призначено до розгляду на 15.00 годину 12.02.2024 року. Натомість у ній жодним чином не вказано щодо неможливості участі у судовому засіданні призначеному на 15.00 годину 12.02.2024 року безпосередньо Позивача, який в свою чергу в судове засідання на 15.00 годину і пізніше 12.02.2024 року не прибув, про причини своєї неявки, в тому числі які б свідчили про поважність його неявки у дане судове засідання (пояснення, документи) не повідомив.

Одночасно із цим, Суд першої інстанції жодним чином не обмежував Позивача у його правах. Під час всіх судових засідань, в тому числі і того, яке відбулось 11.03.2024 року Позивач та його представник були необмежені Судом у праві надавати свої пояснення, виступати з промовами, ставити питання, чим Позивач та його представник активно користувались, на що вказують протоколи судових засідань.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21)).

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи засвідчується наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 у справі №908/2967/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Соборний 43/Тургенєва 24 про визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Соборний 43/Тургенєва 24, результати яких оформлені у протоколі № 1 від 29.09.2020 відмовлено.

Питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішені.

Під час подання відзиву на апеляційну скаргу у даній справі Відповідач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Відповідач поніс і очікує понести, у зв`язку із розглядом справи, що становив 7 000,00 грн.

Пари цьому останнім було заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 700,00 грн.

Судом встановлено, що 10.10.2022 Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Соборний 43/Тургенєва 24 (Замовник) та адвокатом Бубновим Дмитром Юрійовичем укладено Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 Договору встановлено, що Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.

Згідно п. 3.1 Договору про надання правової допомоги, за правову допомогу, передбачену п. 1.2 Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеною додатком до цього Договору.

Розмір оплати праці Адвоката при наданні при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього Договору (п. 4.1 Договору про надання правової допомоги).

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1).

Представником відповідача на підтвердження обсягу наданих послуг та оплати адвокатських послуг подано:

- Акт № 13 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 27.10.2023, що є Додатком до Договору про надання правової допомоги, вартість відповідно до якого склала 2 000,00 грн та квитанцію від 27.10.2023, на підтвердження оплати 2 000,00 грн;

- Акт № 14 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 10.11.2023, що є Додатком до Договору про надання правової допомоги, вартість відповідно до якого склала 1 500,00 грн та квитанцію від 10.11.2023, на підтвердження оплати 1 500,00 грн;

- Акт № 16 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 14.02.2024, що є Додатком до Договору про надання правової допомоги, вартість відповідно до якого склала 2 400,00 грн та квитанцію від 14.02.2024, на підтвердження оплати 2 400,00 грн;

- Акт № 17 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 12.03.2024, що є Додатком до Договору про надання правової допомоги, вартість відповідно до якого склала 800,00 грн та квитанцію від 12.03.2024, на підтвердження оплати 800,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123); до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123); витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126); обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129).

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на ступінь складності справи, кількість та обсяг підготовлених процесуальних документів і наданих сторонами доказів, судових засідань, час витрачений адвокатом, категорію справи та суму адвокатських послуг, враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги покладаються на позивача.

Заперечення позивача, викладені у письмових поясненнях, судом першої інстанції визнані необґрунтованими та безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги, варто зауважити, що до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2967/23 представником Відповідача на підтвердження обсягу наданих послуг та оплати адвокатських послуг було долучено: договір про надання правової допомоги з ОСББ «Соборний43/Тургенєва 24»; акти №13, №14, №16, №17 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), що є Додатками до Договору про надання правової допомоги та квитанції.

Статус адвоката Бубнова Д.Ю. підтверджується наданим у справу свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 1 а.с. 110, 202), а отримання ним як адвокатом оплати за надані послуги з професійної правничої (правової) допомоги від ОСББ Соборний 43/Тургенєва 24 додатково засвідчується довідкою про отримання грошових коштів від 27.10.2023 (т. 1 а.с. 115) та виданими квитанціями (т. 1 а.с. 205, 207, 209, 211), тому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що грошові кошти в цьому випадку були отримані не адвокатом, який в силу закону не здійснює підприємницьку діяльність, а представником господарюючого суб`єкту, як такі, що є проявом надмірного формалізму та казуїстики зі сторони Позивача.

Судом встановлено, що заявлені відповідачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 700,00 грн є співмірними та доведеними, враховуючи обсяг наданих послуг та предмет позову, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, відтак є правомірним їх стягнення з позивача на користь відповідача.

З огляду на усе вищевказане, апеляційний суд відхиляє аргументи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення процесуального питання щодо розподілу судових витрат, не встановлено, а тому відсутні підстави для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2024 у справі № 908/2967/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 17.04.2024 у справі № 908/2967/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 27.12.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	28.11.2024
Оприлюднено	30.12.2024
Номер документу	124101010
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління

Давиденко І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 28.11.2024 по справі 908/2967/23ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —908/2967/23

Постанова від 28.11.2024

Постанова
від 28.11.2024 по справі 908/2967/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД