Постанова

від 05.12.2024 по справі 908/937/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 року м.Дніпро Справа № 908/937/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на рішення господарського суду Запорізької області від 07.06.2024 (суддя Корсун В.Л.)

у справі № 908/937/24

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю ПИ-НКО ЛТД

до відповідача: публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь

про стягнення 469 626,30 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 12.03.24 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю ПИ-НКО ЛТД (далі ТОВ ПИ-НКО ЛТД) до публічного акціонерного товариства Запоріжсталь (надалі ПАТ Запоріжсталь) про стягнення заборгованості за договором від 10.12.22 № 20/2022/2936 в розмірі 469 626,30 грн, а саме: 451 429,72 грн основного боргу, 12 317,00 грн інфляційних нарахувань, 5 802,22 грн 3 % річних та 77,36 грн 0,04 % за кожен день прострочення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.06.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на користь товариства з обмеженою відповідальністю ПИ-НКО ЛТД 451 429 (чотириста п`ятдесят одну тисячу чотириста двадцять дев`ять) грн 72 коп. основного боргу, 76 (сімдесят шість) грн 97 коп. пені, 3% річних у сумі 5 765 (п`ять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 317 (дванадцять тисяч триста сімнадцять) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 7 043 (сім тисяч сорок три) грн 84 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 14 498 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн 04 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2024 у справі № 908/937/24 скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції залишив без уваги той факт, що строк виконання грошових зобов`язань за договором № 20/2022/2936 від 10.12.2022 не настав оскільки був перенесений на підставі п. 10.14 Договору. В п. 10.14 Договору встановлено, що у випадку, якщо на підставі документів оформлених за результатами перевірки, проведеної уповноваженими державними органами (надалі «Документі за результатами перевірки») будуть виявлені порушення Виконавцем або контрагентами Виконавця встановлених діючим законодавством вимог, що підлягають виконанню платниками податків у зв`язку із якими для Замовника наступили негативні фінансові наслідки, виражені у втраті права на включення в податковий кредит визначених сум податку на додану вартість, в штрафних санкціях, що підлягають застосуванню до Замовника, або в іншій формі, умови виконання грошових зобов`язань за Договором Замовника перед Виконавцем будуть вважаться зміненими з дати оформлення Документів за результатами перевірки наступним чином: - грошові зобов`язання в сумі, що відповідає величині негативних фінансових наслідків що настали для Замовника, підлягають виконанню протягом 20 календарних днів з моменту закінчення оскарження Документів за результатами перевірки (Момент закінчення оскарження). - на період до Моменту закінчення оскарження, Замовник не несе відповідальності у вигляді неустойки, штрафів, пені, а також інших санкцій/компенсацій, що пов`язані з порушенням строків виконання грошових зобов`язань в сумі, що відповідає величині наступивших для Замовника негативних фінансових наслідків. В період з 23.05.2023 по 12.06.2023 СМУ ДПС по роботі з ВПП була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжсталь» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року. За результатами зазначеної перевірки СМУ ДПС по роботі з ВПП було складено Акт від 19.06.2023 № 645/32-00-51-01-04/00191230 (далі-Акт перевірки N 645) з висновками про порушення платником податків: пп. в) п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. N 2755-VI (зі змінами), внаслідок чого ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової виїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 р. (з урахуванням уточнюючого розрахунку) на загальну суму 152 269 590,00 грн. Окрім того в період з 24.07.2023 по 11.08.2023 СМУ ДПС по роботі з ВПП була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжсталь», за результатами якої було складено Акт від 17.08.2023 N878/32-00-51-01-04/00191230 (далі-Акт перевірки N 878) з висновками про порушення платником податків п.п.192.1 ст.192, пп.«а» п. 198.1, абз.1-3 п. 198.2, абз.1,2 п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі -Податковий кодекс України, Кодекс), п.п.1 п.4 та п.п.3 п.4, п.5 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 N21, внаслідок якого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) на 4 002 654,00 грн., що призвело до: завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2) на суму ПДВ 4 002 654,00 грн. Результати перевірки були оскаржені ПАТ «Запоріжсталь» до Запорізького окружного адміністративного суду. Процедура адміністративного та судового оскарження актів ненормативного характеру, винесених податковим органом відносно взаємовідносин ПАТ «Запоріжсталь» з ТОВ "ПИ-НКО ЛТД» на даний момент не завершена. Враховуючи вищезазначені обставини, вимоги щодо стягнення заборгованості заявлені позивачем передчасно.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2024 у справі № 908/937/24.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що в межах справи 908/937/24, підставою для стягнення заборгованості є Договір 20/2022/2936 від 10.12.2022р., на підставі якого на адресу ПАТ «Запоріжсталь» протягом 2023 року здійснювались поставки. На виконання зазначеного Договору Відповідачем не оплачені поставки здійснені в серпні 2023 року, що оформлені: - Рахунок-фактура №СФ-0000070 від 05.08.2023, Видаткова накладна № РН-0000062 від 05.08.2023 - Рахунок-фактура № СФ-0000072 від 12.08.2023, Видаткова накладна № РН-0000065 від 12.08.2023, - Рахунок-фактура № СФ-0000073 від 14.08.2023, Видаткова накладна № РН-0000066 від 14.08.2023 та до яких складені і зареєстровані Позивачем податкові накладні в ЄРПН в серпні 2023 року. Надані до матеріалів справи акти перевірок податкового органу - від 17.08.2023 №878/32-00-51- 01-04/00191230, від 19.06.2023 № 645/32-00-51-01-04/00191230 які відображають взаємовідносини ТОВ "ПИ-НКО ЛТД" з ПАТ «Запоріжсталь» за грудень 2022 року, квітень 2023 року та травень 2023 року. Таким чином, посилання на Акти перевірки податкового органу, що надані до матеріалів справи, не мають жодного відношення, а ні до предмету, а ні до підстав позову.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024 розгляд справи призначено на 05.12.2024 о 10год. 00 хв.

В судове засідання 05.12.2024 з`явились представники сторін, надали пояснення по справі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом між ПАТ ЗМК Запоріжсталь (покупець) та ТОВ ПИ-НКО ЛТД (постачальник) укладено договір №20/2022/2936 від 10.12.2022 (надалі договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти та оплатити лісоматеріали (надалі ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 2.1. договору).

Поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, вказані в специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів. Загальна сума договору визначаєтеся як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється згідно зі специфікаціями, що додаються до нього (п.4.1, 4.3 Договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, оплата за поставлені ресурси провадитиметься протягом строку, зазначеного у специфікації, що обчислюється з моменту поставки ресурсів та надання документів, зазначених у п. 6.4. цього договору (рахунок на оплату ресурсів та видаткова накладна; супровідні та транспортні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника від виробника (у разі, якщо постачальник не являється виробником); карантинний сертифікат).

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів:

-Рахунок на оплату ресурсів та видаткова накладна;

-Супровідні та транспортні документи;

-Сертифікат або паспорт якості постачальника від виробника (у разі, якщо постачальник не є виробником);

-Карантинний сертифікат.

Згідно п. 7.2. Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Сторонами у справі було погоджено продукцію, яку позивач мав поставити відповідачу, про що підписано специфікації, зокрема, №3 від 17.05.2023 та №8 від 11.08.2023, в яких сторони погодили найменування ресурсів, які поставляються, їх кількість та вартість.

За умовами п. 5 вказаних специфікацій, строк оплати поставлених ресурсів протягом 60 календарних днів з моменту поставки ресурсів і надання повного пакету документів згідно п. 6.4. договору.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 588 954,56 грн, що підтверджується наступними документами:

- заявка на поставку лісоматеріалів за вих. №2020972 від 01.08.23, рахунок-фактура № СФ-0000070 від 05.08.23, видаткова накладна № РН-0000062 від 05.08.23 на суму 184 657,20 грн з ПДВ, залізнична накладна від 05.08.23, акт вхідного контролю №844 від 15.08.23, податкова накладна №3 від 05.08.23 та квитанція про її реєстрацію. Строк оплати за даною поставкою - до 04.10.23 включно;

- рахунок-фактура № СФ-0000072 від 12.08.23, видаткова накладна № РН-0000065 від 12.08.23 на суму 201650,98 грн з ПДВ, залізнична накладна від 12.08.23, акт вхідного контролю №864 від 24.08.23, податкова накладна №5 від 12.08.23 та квитанція про її реєстрацію. Строк оплати за даною поставкою - до 11.10.23 включно;

- рахунок-фактура № СФ-0000073 від 14.08.23, видаткова накладна № РН-0000066 від 14.08.23 на суму 202 646,38грн з ПДВ, залізнична накладна від 14.08.23, акт вхідного контролю №871 від 25.08.23, податкова накладна №6 від 14.08.23 та квитанція про її реєстрацію. Строк оплати за даною поставкою - до 13.10.23 включно.

Надані в матеріали справи видаткові накладні, про поставку товару, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Окрім того на підтвердження факту поставки ресурсів позивачем надано акти вхідного контролю поставленого товару, складені відповідачем.

Відповідачем частко оплачено отримані ресурси за рахунком №СФ-0000073 від 14.08.23 у сумі 137 524,84 грн., про що надано інформаційне повідомлення про зарахування коштів №885887 від 13.10.2023.

У зв`язку з несплатою повної вартості отриманих ресурсів, позивачем на адресу відповідача, надіслано претензію за вих. №151/01-24 від 15.01.2024, згідно якої просив здійснити оплату наявної заборгованості за договором №20/2022/2936 від 10.12.2022 у сумі 451 429,72 грн.

Окрім того у вказаній претензії позивач зазначав, що жодного звернення від податкових органів щодо виконання договору в період серпень 2023 не надходило. Єдине звернення, яке було вчинено податковим органом щодо виконання договору, стосувалось взаємовідносин з ПАТ «Запоріжсталь» в квітні-травні 2023 року. За результатами наданих первинних документів податковим органом була складена Довідка №4/08-01-07-07/32638696 від 11.12.2023, за висновком якої жодні порушення не виявлені.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Несплата відповідачем суми залишку заборгованості і стала причиною звернення позивача з позовними вимогами про стягнення з Публічного акціонерного товариства Запоріжсталь заборгованості за договором від 10.12.22 № 20/2022/2936 в розмірі 451 429,72 грн основного боргу, 12 317,00 грн інфляційних нарахувань, 5 802,22 грн 3 % річних та 77,36 грн 0,04 % за кожен день прострочення.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2. Договору, оплата за поставлені ресурси провадитиметься протягом строку, зазначеного у специфікації, що обчислюється з моменту поставки ресурсів та надання документів, зазначених у п. 6.4. цього договору (рахунок на оплату ресурсів та видаткова накладна; супровідні та транспортні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника від виробника (у разі, якщо постачальник не являється виробником); карантинний сертифікат).

Згідно п. 5 Специфікацій, строк оплати поставлених ресурсів протягом 60 календарних днів з моменту поставки ресурсів і надання повного пакету документів згідно п. 6.4. договору.

Відповідачем не виконано зобов`язання належним чином та не надано доказів своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

Оцінивши докази, надані в матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми залишку заборгованості у розмірі 451 429,72 грн.

Колегія вважає правильним і обґрунтованим висновок господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 451 429,72 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2. Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Позивачем заявлено до стягнення 77,36 грн. пені нарахованої за загальний період з 04.10.2023 по 12.03.2024.

Окрім того позивачем нараховано 5 802,22 грн. 3% річних за період з 04.10.2023 по 12.03.2024 та 12 317,00 грн. втрат від інфляції за період жовтень 2023 по лютий 2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство виконані позивачем розрахунки, господарським судом встановлено, що стягненню підлягає пеня у сумі 76,97 грн, 3% річних у сумі 5 765,12 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 317,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх правильними, обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Окрім того апеляційний суд, перевіривши наявні у справі докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу, вважає правильним висновок господарського суду про їх часткове задоволення у розмірі 14 498,04 грн., оскільки така сума є обґрунтованою та адекватною до обсягу наданих послуг, співмірною із предметом спору.

В апеляційній скарзі, заперечуючи проти прийнятого судом рішення, апелянт зазначає, що строк виконання грошових зобов`язань за договором не настав, оскільки був перенесений на підставі п.10.14. Договору, зокрема, у разі якщо податковим органом, в результаті перевірки, буде виявлено порушення виконавцем або контрагентами виконавця встановлених діючим законодавством вимог, що підлягають виконанню платниками податків у зв`язку із якими для Замовника наступили негативні фінансові наслідки, виражені у втраті права на включення в податковий кредит визначених сум податку на додану вартість, в штрафних санкціях, що підлягають застосуванню до Замовника, або в іншій формі, умови виконання грошових зобов`язань за Договором Замовника перед Виконавцем будуть вважаться зміненими з дати оформлення Документів за результатами перевірки наступним чином: - грошові зобов`язання в сумі, що відповідає величині негативних фінансових наслідків що настали для Замовника, підлягають виконанню протягом 20 календарних днів з моменту закінчення оскарження Документів за результатами перевірки (Момент закінчення оскарження); - на період до Моменту закінчення оскарження, Замовник не несе відповідальності у вигляді неустойки, штрафів, пені, а також інших санкцій/ компенсацій що пов`язані з порушенням строків виконання грошових зобов`язань в сумі, що відповідає величині наступивших для Замовника негативних фінансових наслідків.

Щодо вказаних доводів колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 23.05.2023 по 12.06.2023 СМУ ДПС по роботі з ВПП була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжсталь» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року. Окрім того було здійснено перевірку правомірності формування податкового кредиту протягом грудня 2022 року.

В період з 24.07.2023 по 11.08.2023 СМУ ДПС по роботі з ВПП була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжсталь» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за травень 2023 року (від 20.06.2023 N 9146331385), за результатами якої документально не підтверджено правомірність формування податкового кредиту ПАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" за рахунок податкових накладних, складених ТОВ "ПИ-НКО ЛТД" протягом квітня та травня 2023 року.

Тобто СМУ ДПС по роботі з ВПП були проведені документальні позапланові виїзні перевірки ПАТ «Запоріжсталь» за період грудень 2022, квітень-травень 2023 року.

Разом з тим, предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача суми залишку заборгованості за поставлений позивачем товар в серпні 2023 року.

При цьому як вже зазначалося факт здійснення поставки товару підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, та, у тому числі, податковими накладними, складеними позивачем по факту поставки товару.

Окрім того позивачем в матеріали справи надано Довідку Головного управління ДПС у Запорізькій області №4/08-01-07-07/32638696 від 11.12.2023 про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «ПИ-НКО ЛТД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2023 по 31.05.2023. Згідно вказаної довідки в період з 08.12.2023 по 11.12.2023 була проведена зустрічна перевірка ТОВ «ПИ-НКО ЛТД» за результатами якої документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

Таким чином колегія зазначає, що господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги заперечення відповідача про передчасність позовних вимог, оскільки перевірки податковим органом проводились щодо взаємовідносин сторін з поставки товару у грудні 2022 року, квітні та травні 2023 року, в той час як предметом розгляду в даній справі є поставка товару у серпні 2023 року.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на рішення господарського суду Запорізької області від 07.06.2024 у справі № 908/937/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.06.2024 у справі № 908/937/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 27.12.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя А.Є.Чередко