Постанова

від 23.12.2024 по справі 345/5512/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/5512/24

Провадження № 22-ц/4808/1488/24

Головуючий у 1 інстанції Кулаєць Б. О.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Кузнєцова В.В.,

з участю особи,яка подалаапеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Гунька О.Ю., заявниці ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , та її представника адвоката Лопуха З.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Калуський міський центр соціальних служб Калуської міської ради, Служба у справах дітей Калуської міської ради, Сектор у справах сім`ї та гендерної політики відділу соціального обслуговування пільгових категорій населення управління захисту населення, про видачу обмежувального припису, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,інтереси якогопредставляє адвокатГунько ОлександрЮрійович,на рішенняКалуського міськрайонногосуду Івано-Франківськоїобласті,ухвалене суддеюКулаєць Б.О.08жовтня 2024року вм.Калуш Івано-Франківськоїобласті, повний текст якого складено 11 жовтня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяви:

У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 .

Заяву обґрунтовано тим, що 19 жовтня 2011 року між нею та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб. Від спільного проживання народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тривалий час ОСОБА_1 вчиняє психологічне і фізичне насильство щодо неї, а саме: вчиняє погрози фізичної розправи, принижує, ображає у брутальній формі та заподіює тілесні ушкодження. Також ОСОБА_1 постійно висловлюється образливо та брутально, публічно ображає її.

Його агресивна поведінка, вчинення психологічного та фізичного насильства над нею, а також над дитиною мала негативний вплив на психіку дитини. Так, вечері 20.06.2024р. близько 23.00 години ОСОБА_1 умисно наніс їй та дочці тілесні ушкодження. Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 їй спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці правої руки та синець в ділянці лівої руки. Також в тому ж місці та в той же час ОСОБА_1 наніс один удар долонею руки в ділянку голови дочки ОСОБА_3 . З приводу цього був притягнутий до кримінальної відповідальності та згідно вироку Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.07.2024 року визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Крім того, з приводу безкінечних конфліктів вона неодноразово зверталася із заявами до Калуського районного відділення поліції, у зв`язку з чим ОСОБА_1 неодноразово притягували до адміністративної відповідальності.

Дії ОСОБА_1 (приниження, переслідування, постійні образи, залякування, побої) викликають побоювання за свою безпеку, від чого вона не може особисто себе захистити, тому вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати обмежувальний припис, щоб забезпечив дієвий та ефективний спосіб захисту від недопущення повторних випадків.

Просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 на строк 6 місяців та покласти на нього обов`язки, а саме: заборонити перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; обмежити спілкування з постраждалою колишньою дружиною ОСОБА_2 ; заборонити перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; обмежити спілкування з постраждалою дочкою ОСОБА_3 ; заборонити наближатися ближче 100 метрів до місця проживання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалими особами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалих осіб, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2024 року заявузадоволено частково. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладено на нього наступні обов`язки строком на 4 місяці:

- заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 ;

- обмежено спілкування з постраждалою дочкою ОСОБА_3 ;

- заборонено наближатися ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування постраждалими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- заборонено особисто і через третіх осіб розшуковувати постраждалих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

- заборонено ведення листування, телефонних переговорів (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з ОСОБА_2 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Судові витрати віднесено за рахунок держави (а.с.114-121).

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гунько О.Ю., подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та неправильне тлумачення закону, порушення норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд не врахував пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили позитивне ставлення до дочки. Також було надано відеозаписи, які свідчили про нормальні стосунки з дитиною. Однак суд визнав ці докази неінформативними, що є порушенням принципу об`єктивної оцінки доказів.

Також не враховано та не взято до уваги думку та позицію дитини, що була висловлена нею в судовому засіданні. Не взято до уваги відсутність будь-яких доказів підтвердження доводів заявниці щодо наявності дій відповідача, в яких би вбачались ознаки домашнього насильства чи ймовірної небезпеки настання таких наслідків. Всі доводи заявниці зводяться до події, яка мала місце в минулому та щодо якої судом надано оцінку та відповідачем понесено відповідне покарання.

Фактично заявниця в обґрунтування своїх вимог посилається на виключно ймовірну в майбутньому загрозу вчинення щодо неї та дитини домашнього насильства, мотивуючи подіями минулого часу, зазначаючи про наявність начебто з цих обставин такого ризику.

Суд дійшов помилкового висновку щодо наявності належних та допустимих доказів на підтвердження фактів чинення насильства щодо дитини. Зокрема, відсутні докази звернення заявниці до компетентних органів із заявами щодо вирішення питання про наявність випадків домашнього насильства та існування таких ризиків.

Як вбачається з матеріалів справи, заявницею не було надано суду доказів щодо внесення до Єдиного державного реєстру випадків вчинення домашнього насильства відповідачем ОСОБА_1 щодо неї та малолітньої дитини та притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчинення насильства щодо них.

Також в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_1 виносились попередження, зокрема, про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження обставин, на які посилається заявниця, а саме щодо того, що після притягнення відповідача до відповідальності за ч.1 ст.125 КК України мали місце безкінечні конфлікти та дії, що принижували її, образи, залякування, побої тощо.

Пояснення заявниці та органу служби в справах дітей щодо обставин, на які вона посилається, не є належним доказом в розумінні положень статті 77 ЦПК України.

Таким чином, заявником не надано належних доказів на підтвердження необхідності видачі обмежувального припису в цілому та, зокрема, щодо малолітньої дитини відповідача.

Також суд не надав чіткого обґрунтування щодо необхідності таких суворих обмежень, як заборона наближатися на 100 метрів до місця проживання дочки, спілкуватися з дитиною, хоча жодних ризиків для її безпеки доведено не було.

Також суд не надав належної оцінки письмовим поясненням та доказам, поданим відповідачем та його представником та не врахував те, що конфлікти мали місце в минулому та носили провокаційний та поодинокий характер і не були постійними. Причиною цих конфліктів є саме протиправна поведінка заявниці ОСОБА_2 .

Наголошує, що він намагається реалізувати своє право на побачення з дочкою та не бажає бачитись із колишньою дружиною ОСОБА_2 .

За наведених підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви в частині встановлення обмежувального припису щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , а саме строку припису та обмеження в спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , листуванні, телефонних переговорів (а.с.131-134).

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заяви (клопотання) учасників справи:

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвокат Гунько О.Ю. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Заявниця ОСОБА_2 ,яка дієв інтересахмалолітньої ОСОБА_3 ,та їїпредставник адвокатЛопух З.Я. вимоги апеляційної скарги заперечили, посилаючись на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.

Представник Калуського міського центру соціальних служб Калуської міської ради в засідання апеляційного суду не з`явився, подано клопотання про розгляд справи без участі представника. Вимоги ОСОБА_2 вважає обґрунтованими.

Представник служби у справах дітей Калуської міської ради та представник сектора у справах сім`ї та гендерної політики відділу соціального обслуговування пільгових категорій населення управління захисту населення в засідання апеляційного суду не з`явився, про день, місце та час розгляду справи учасник справи повідомлений.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання,тому колегія суддів розглянула справу у їх відсутності.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування:

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. ст.263,264 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такіпитання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимогиі заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення длявирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносинисторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягаєзастосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або впозові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 19.10.2011, який 19.10.2021 розірвано (а.с. 9, 12-13).

У шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.08.2023 (а.с. 10).

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.08.2023 у справі № 345/3584/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. Зі змісту постанови встановлено, що 20.07.2023 близько 23.30 год. ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: не випускав з помешкання, шарпав за одяг та словесно погрожував фізичною розправою, чим вчинив тиск психологічного характеру (а.с. 16).

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.10.2023 у справі № 345/3220/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку зі закінченням строку, передбаченого ст.38КодексуУкраїнипро адміністративніправопорушення (а.с. 14).

Згідно зі вказаною постановою щодо ОСОБА_1 Калуським РВП ГУ НП в Івано-Франківській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 786836 від 22.06.2023, згідно з яким 22.06.2023 близько 22:45 год., перебуваючи в стані сп`яніння, вчинив відносно дружини насильство в сім`ї, а саме: погрожував фізичною розправою.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.10.2023 у справі № 345/3417/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку зі закінченням строку, передбаченого ст.38Кодексу Українипро адміністративніправопорушення (а.с. 15).

Як вбачається із протоколів про адміністративне правопорушення, 15.07.2023 близько 22:30 год. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2 психологічного та фізичного характеру, а саме ображав брутальними словами, штовхав, не віддавав дитину.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.10.2023 у справі № 345/3629/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку зі закінченням строку, передбаченого ст.38Кодексу Українипро адміністративніправопорушення (а.с. 17).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 7849322 від 27.07.2023 ОСОБА_1 27.07.2023 о 18.35 год. в АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали в погрозах фізичною розправою, висловлюванні в її сторону брутальною лайкою та переслідуванні, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.02.2024р. у справі № 345/6433/23 визначено місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання її матері ОСОБА_2 (а.с. 23-25).

Згідно з актом оцінки потреб ОСОБА_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , та висновку оцінки потреб сім`ї від 27.06.2024р., сім`я потребує надання соціальних послуг, ОСОБА_2 , з якою проживає малолітня дочка ОСОБА_3 , зазнає домашнього насильства, проблема триває понад рік, класифікація випадку середньої складності (а.с. 27-30, 31).

Відповідно до комплексного психологічного дослідження ОСОБА_2 від 28.08.2024 № 01-24/456 останній рекомендовано психотерапевтичну роботу з спеціалістом для усунення тривожності та неспокою. Нормалізувати середовище для зниження відчуття депресивних станів. Надати психологічний захист для базового відчуття безпеки жінки (а.с. 33).

Відповідно до комплексного психологічного дослідження ОСОБА_3 від 28.08.2024 № 01-24/457 останній рекомендовано психотерапевтичну роботу з спеціалістом для усунення тривожності та неспокою. Нормалізувати середовище для зниження відчуття депресивних станів. Надати психологічний захист для повернення базового відчуття безпеки (а.с. 34).

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.02.2024 у справі № 345/3893/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1ст. 125 КК України, і призначено йому покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин (а.с. 35-36).

З вироку встановлено, що ОСОБА_1 20.06.2024 близько 23:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання, вступив у конфлікт зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, у ході якого у ОСОБА_1 виник протиправний умисел на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою завдання тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, наніс декілька ударів кулаком правої руки в ділянки правої та лівої руки ОСОБА_2 .

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 завдані тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці правої руки та синець в ділянці лівої руки, які згідно висновку експерта від 27.06.2023р. відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Також в ході вказаного конфлікту ОСОБА_1 в тому ж місці і в той же час побачив дочку ОСОБА_3 , яка намагалась вибігти із квартири, в цей момент в ОСОБА_1 виник протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій протиправний умисел,на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою завдання тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання,наніс один удар долонею руки в ділянку голови справа, а саме: в лобну ділянку ОСОБА_3 .

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 завдані тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці голови справа, які згідно з висновком експерта від 27.06.2023 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.08.2023р. у справі № 345/3784/24, яке постановою Івано-Франківського апеляційного суд від 03.10.2023р. залишено без змін, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 та встановлено заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього відповідні обов`язки строком на 4 місяці (а.с.37-39, 40-43).

ОСОБА_1 знаходився в липні 2024 року на лікарняному по догляду за хворою дитиною ОСОБА_3 (а.с. 88, 89).

01.02.2024 постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства щодо ОСОБА_1 (а.с. 86).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви про видачу обмежувального припису суд першої інстанції виходив з того, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалих осіб, такі ризики є реальними.

З таким висновком апеляційний суд погоджується з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.350-2ЦПКУкраїни заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, єЗакон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(даліЗакон), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (частина другастатті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першоїстатті 1 Законупередбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 350-4 ЦПК Україниу заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першоїстатті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

З урахуванням змісту вищевказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.

За змістом частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, який обґрунтованого виходив із того, що заявниця підтвердила факт вчинення колишнім чоловіком домашнього насильства щодо неї, а також наявність ризиків продовження вчинення заінтересованою особою домашнього насильства у майбутньому.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених уКУпАПтаКК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначенимзаконом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Враховуючи вимоги заявниці щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника, визначених у частині другійстатті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, про застосування яких просила заявниця, підлягали частковому задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що як заявниця, так і дитина, як жертви домашнього насильства, з урахуванням та оцінкою наявних ризиків потребували захисту у порядку, передбаченомуЗаконом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки вчинення ОСОБА_1 протиправних дій щодо них давали підстави вважати вірогідним продовження чи повторне вчинення кривдником психологічного та фізичного насильства.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є невірними.

З оскаржуваного судового рішення встановлено, що суд допитав свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також ОСОБА_6 та дав їхнім поясненням належну оцінку.

Аналізуючи показання свідків, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 з метою виправдання своєї поведінки, яка характеризується численними фактами домашнього насильства, намагається здобути прихильність дитини у спосіб вседозволеності, що не виключає ризиків повторного вчинення домашнього насильства.

Доводи апелянта про, те, що судом не взято до уваги відсутність будь-яких доказів підтвердження доводів заявниці щодо дій відповідача є необґрунтованими.

Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів, а саме: звернень ОСОБА_2 щодо вчинення домашнього насильства до правоохоронних органів, результатів вирішення таких звернень, зокрема, притягнення кривдника до адміністративної та кримінальної відповідальності, комплексних психологічних досліджень, які підтверджують факт застосування психологічного та фізичного насильства до заявниці в присутності малолітньої ОСОБА_3 , а також до дитини, встановлено, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалих осіб і такі ризики є реальними.

Доводи апелянта про те, що доводи заявниці зводяться до події, яка мала місце в минулому та яким суд надав оцінку та відповідачем понесене за такі дії відповідне покарання не заслуговують на увагу, оскільки встановлені обставини та події вказують на наявність ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства (психологічного та фізичного) щодо заявниці та дитини.

Необґрунтованими є доводи апелянта про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження фактів чинення насильства стосовно дитини.

Оскільки згідно з актом оцінки потреб ОСОБА_2 та висновку оцінки потреб сім`ї від 27.06.2024, сім`я потребує надання соціальних послуг, ОСОБА_2 , з якою проживає малолітня дочка ОСОБА_3 , зазнає домашнього насильства, проблема триває понад рік, класифікація випадку середньої складності.

Відповідно до комплексного психологічного дослідження ОСОБА_3 від 28.08.2024р. останній рекомендовано психотерапевтичну роботу з спеціалістом для усунення тривожності та неспокою. Нормалізувати середовище для зниження відчуття депресивних станів. Надати психологічний захист для повернення базового відчуття безпеки.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці голови справа, які згідно з висновком експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Отже є підстави вважати, що такі дій ОСОБА_1 підтверджують факт вчинення насильства щодо дитини.

Матеріали справи містять належні докази на підтвердження обставин на які посилається заявниця та які підтверджують необхідність видачі обмежувального припису, зокрема, щодо малолітньої дитини.

Апелянт, не підтвердив жодними доказами обставини, зазначені у апеляційній скарзі. При цьому жодні обставини не можуть бути виправданням домашнього насильства, як фізичного, так і психологічного.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374,375,381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08жовтня 2024року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текстпостанови складено27грудня 2024року.