Постанова

від 24.12.2024 по справі 405/7136/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/683/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон С. М.

Категорія - 124 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2024 року. м. Кропивницький

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Олексієнко І.С.,

за участю секретаря судового засідання Степанової Д.К., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Горпинко С.М., потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката Кричуна Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2024 року, якою щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого головним інженером в ПОГ «Кропивницький УВП УТОС», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно протоколу про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №147942 від 11.10.2024 ОСОБА_1 04.09.2024 о 06:55 год. в м. Кропивницький, на перехресті вул. Кропивницького та вул. Преображенської керував транспортним засобом марки «SsangYong Kyron», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по другорядній дорозі, що позначена дорожнім знаком пріоритету 2.1, не надав переваги в русі транспортному засобу «Renault Master», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався головною дорогою, що позначена дорожнім знаком пріоритету 2.3, та допустив з ним зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.Таким чином, ОСОБА_1 порушив п.16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.124 КУпАП.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення. Своє рішення суд мотивував ти, що ОСОБА_1 втратив свідомість, через що й сталася дорожньо транспортна пригода, тобто знаходився у стані неосудності, в зв`язку з чим не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, що підтверджується доказами у справі.

У поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням суду, оскаржує його з мотивів незаконності, необґрунтованості, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 , хоча вони не підтверджені жодним допустимим доказом та законами. Так, із мотивів суду незрозуміло яка саме хронічна душевна хвороба, тимчасовий розлад душевної діяльності, слабоумство чи інший хворобливий стан ОСОБА_1 призвели до стану неосудності, а надана суду довідка з медичної установи не підтверджує той факт, що останній втрачав свідомість під час керування транспортним засобом по вул. Преображенській в м. Кропивницькому, що стало причиною ДТП. Крім цього, за приписами п.2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення. Стаття 20 КУпАП встановлює два критерії, сукупність яких дає підстави для визнання особи неосудною. Це медичний і юридичний критерії. Проте, наданими медичними документами не підтверджується наявність медичного критерію, а відсутність юридичного критерію спростовується показами самого порушника. Так, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що перед ДТП рухався зі швидкістю 40-45 км/год і приблизно за 10-15 метрів до перехрестя йому стало зле та він втратив свідомість. Дані покази лише підтверджують що водій під час керування ТЗ був неуважним, оскільки перед перехрестям вул. Преображенської та Кропивницького він мав би рухатись на меншій швидкості, оскільки перед перехрестям встановлений дорожній знак 2.1. «Дати дорогу», а видимість інших транспортних засобів обмежена будинками. Тому при заявленій швидкості, при екстреному гальмуванні знадобиться не менше 20 метрів гальмівного шляху, який зафіксовано не було. Крім того, порушник зазначив, що одразу після ДТП, він вийшов з ТЗ, зателефонував дружині, зателефонував до страхової компанії, в поліцію, спілкувався із потерпілими всім повідомив фактичні обставини ДТП і при цьому абсолютно чітко усвідомлював всі події і наслідки. Суд мав би критично оцінити надану порушником медичну документацію, оскільки нею не встановлено наявності у порушника в момент ДТП будь-якої хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану, а будь-які висновки судово-медичної чи судово-психіатричної експертизи відсутні. Просить також поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки участь у розгляді справи він не брав, а копію постанови отримав особисто в суді лише 04.12.2024, десятиденний строк оскарження сплинув 14.12.2024, що є вихідним днем (субота), тому апеляційна скарга подається безпосередньо до суду першої інстанції у перший робочий день, тобто 16.12.2024 і тому вказані обставини мають бути визнані апеляційним судом як поважні для поновлення строку на апеляційне оскарження.

В запереченнях на апеляційну скаргу Шевченко О.Ю. просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без зміни, так як вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вище вказані вимоги щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставини вчиненого адміністративного правопорушення, проаналізовано наявні у справі докази, а висновок суду про закриття справи у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.124 КУпАП. є обґрунтованим.

Заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_2 та висновок його представника адвоката Кричуна Ю.А., які підтримали подану апеляційну скаргу потерпілого, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та висновок його захисника Горпинко С.М., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, перевіривши доводи скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Наведені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду є поважними та такими, що дають підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про своєчасне та належне вручення (отримання) потерпілими ОСОБА_2 копії постанови суду, а розгляд справи проводився у його відсутності.

Відповідно до вимогст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно положеньКУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного уст.124 КУпАПнеобхідно з`ясувати чи дійсно мало місце порушення водіємправил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Статтею 251 КУпАПпередбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Свій висновок про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост.124 КУпАП, суд першої інстанції мотивував відсутністю доказів на підтвердження даних обставин.

Проте, зазначені вище вимоги закону судом першої інстанції не дотримано в повному обсязі. Суддя не дав належну оцінку доказам по справі та не обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Так, адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно п.16.11 Правил дорожнього руху України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, однак вказаних дій ОСОБА_3 зроблено не було.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 заперечував факт вчинення ним ДТП, зокрема вказав, що він 04 вересня 2024 року близько 06.50 керував транспортним засобом «SsangYong Kyron», державний номерний знак НОМЕР_1 , від магазину АТБ по вулиці Преображенській в м. Кропивницький в сторону вулиці Кропивницького. Почував себе добре. Однак, під`їжджаючи до перехрестя вулиць Кропивницького та Преображенська йому раптово стало зле, втратив колір сприйняття, а потім втратив свідомість, оскільки момент зіткнення він не пам`ятає. Прийшов до тями, коли відчув запах гарі в салоні його автомобіля. Його транспортний засіб після удару залишився на колесах ближче до центру проїзної частини вулиці Кропивницького. Після зіткнення він вийшов з автомобіля та побачив, що автомобіль потерпілого лежав на лівій стороні і водій не міг вибратися із салону. Потім підійшов якийсь чоловік з драбиною та допоміг вибратись потерпілому. Він в цей час зателефонував працівникам поліції, запитавши у потерпілого чи потребують вони медичної допомоги, на що останній відповів, що не потребують. Вказав, що в матеріалах справи є виписка з епікризу ПП ПВФ «Ацинус №3040, який підтверджує, що дійсно при його захворюваннях він міг втратити раптово свідомість. Не пам`ятає на якій відстані від перехрестя він почав втрачати відчуття кольорів та відбулося потемніння.

Але, вказані пояснення ОСОБА_1 суперечать поясненням потерпілого ОСОБА_2 та іншим наявним доказам.

Так під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 пояснив, що він 04 вересня 2024 року близько 06.50 год. рухався на автомобілі «Renault Master», державний номерний знак НОМЕР_2 в м. Кропивницькому по вул. Кропивницькогов сторону вулиці Преображенської. Під`їжджаючи до перехрестя вулиць Кропивницького та Преображенської, він побачив як швидко наближається до перехрестя транспортний засіб «SsangYong Kyron», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . При цьому, на тому перехресті світлофори не працювали, тому він орієнтувався по дорожнім знакам. Він рухався по головній дорозі. Під`їхавши до перехрестя, відчув удар у праве заднє колесо його автомобіля. Авто розвернуло і положило на бік. Через лобове скло після ДТП він побачив як ОСОБА_1 вийшов зі свого автомобіля та ходив біля нього. Потім, як з`ясувалось ОСОБА_1 відразу викликав швидку допомогу з ПП ПВФ «Ацинус», працівників поліції. Його та доньку з автомобіля витягли стороні особи, які зупинилися. Після приїзду іншої швидкої, його дитину відвезли до дитячої обласної лікарні, а його та ОСОБА_1 повезли до наркодиспансера для освідування. Потім він дізнався, що було порушено кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , однак після проведеної судово-медичної експертизи стосовно тілесних ушкоджень його доньки, кримінальне провадження закрили та направили матеріали у патрульну поліцію для складання адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1 . Вважає, що саме ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху. Він, як водій, бачив транспортний засіб ОСОБА_1 і, останній не втрачав свідомість, тому що, як би ОСОБА_1 побачив автомобіль «Renault Master» завчасно, то обов`язково почав би гальмувати. У його автомобіля було пошкоджено ліве переднє крило, праві дверцята, пошкодження задньої осі.

Водночас, закриваючи адміністративне провадження, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції належним чином не взято до уваги обставини зіткнення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації, механічні пошкодження виявлені і описані в протоколі огляду місця дорожньої транспортної події, долученого до нього схеми, що в сукупності із поясненнями водія автомобіля ОСОБА_2 , свідчать про те, що ОСОБА_1 на перехресті вул. Кропивницького та вул. Преображенської керував транспортним засобом марки «SsangYong Kyron», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по другорядній дорозі, що позначена дорожнім знаком пріоритету 2.1, не надав переваги в русі транспортному засобу «Renault Master», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався головною дорогою, що позначена дорожнім знаком пріоритету 2.3, та допустив з ним зіткнення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, у матеріалах справи наявні докази, які прямо вказують про порушення ОСОБА_1 п.16.11 ПДР України, що фактично є у прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та відповідно пошкодження транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 .

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підверджується дослідженими апеляційним судом доказами, а саме:

- постановою про закриття кримінального провадження від 12.09.2024, розпочате за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04 вересня 2024 року, яким зафіксовано характер механічних пошкоджень транспортних засобів;

- схемою, долученого до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 04 вересня 2024 року, в якій зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди, розташування автомобілів «Renault Master», державний номерний знак НОМЕР_2 та «SsangYong Kyron», державний номерний знак НОМЕР_1 , із зазначенням відстані з прив`язкою до об`єктів;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 147942 від 11 жовтня 2024 року за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ;

Отже, після повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставини справи в їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що в прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди є дії саме ОСОБА_1 .

Відповідно, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.

В той же час є обґрунтованими твердження потерпілого ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не є неосудною особою, з огляду на наступне.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Таким чином, необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність вини у особи, що вчинила адміністративне правопорушення.

Поряд із цим, законодавцем визначені певні умови, за яких особа не підлягає адміністративній відповідальностіякщо особа діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності (ст. 17 КУпАП).

Зокрема, положеннями ст. 20 КУпАП визначено, що не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Виходячи зі змісту вказаної норми, закон вказує на два критерії, сукупність яких дає підстави для визнання особи неосудною, а саме, медичний критерій, який характеризується наявністю у особи хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану, і юридичний критерій, який полягає у нездатності особи усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Даних про те, що на час вчинення правопорушення ОСОБА_1 не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними, матеріали справи не містять.

Варто зазначити, що за змістом конструкції ст. 20 КУпАП словосполучення «іншого хворобливого стану» розповсюджується не на будь-яку хворобу та вживається в контексті саме неосудності особи, тобто наявності у неї іншого певного психічного, душевного чи розумового хворобливого стану, через який особа під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта адміністративного правопорушення. Між осудністю й виною є тісний взаємозв`язок. Осудність, як і вина,це невід`ємний елемент складу адміністративного правопорушення, що характеризує його суб`єкт, а винаознака складу, який характеризує суб`єктивну сторону.

Осудність, як і вина, характеризується певними ознаками: інтелектуальними й вольовими. Вольова ознака юридичного критерію неосудностінездатність особи під час вчинення адміністративного правопорушення керувати своїми діями (бездіяльністю)означає нездатність людини діяти з своєї волі, відповідно до своїх уявлень, переконань, нездатність утриматися від імпульсивних, мимовільних й інших подібних діянь. Інтелектуальна ознака юридичного критерію неосудності означає нездатність особи під час адміністративного правопорушення усвідомлювати фактичний характер і суспільну шкідливість вчинюваних діянь (бездіяльності) та їх наслідків.

У разі встановлення зазначених у ст. 20 КУпАП обставин склад правопорушення буде відсутній через вчинення відповідного діяння чи допущення бездіяльності особою, яка не є суб`єктом.

Разом з тим, у матеріалах цієї справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність обставин, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 у зв`язку із перебуванням ним у стані неосудності в момент вчинення ДТП, оскільки не встановлено, що втрата ним свідомості під час керування т/з була викликана його хронічною душевною хворобою, тимчасовим розладом душевної діяльності, слабоумства тощо, які б вплинули на його здатність під час вчинення правопорушення керувати своїми діями згідно вимог ПДР, а також усвідомлювати фактичний характер і суспільну шкідливість вчинюваних ним діянь та їх наслідків.

Наявність в матеріалах справи епікризу ПП ПВФ «Ацинус №3040, наданого ОСОБА_1 , з якого вбачається, що останній перебував на стаціонарному лікуванні в період з 04.09.2024 по 13.09.2024 з діагнозом ІХС: дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ, ст 3 р 4. Гіпертонічний криз, ускладнений ТІА., не звільняє його від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки наявність вказаних діагнозів не підтверджує його недієздатність за станом здоров`я.

Навпаки, з матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 за станом здоров`я не був позбавлений правом управління транспортними засобами.

При цьому необхідно зауважити, що відповідно до чинного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху водіям забороняється керувати т/з у хворобливому стані, який може викликати втрату свідомості, що не усуває адміністративної відповідальності.

Слід наголосити на тому, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визначається складністю об`єктивної сторони, яка характеризується діянням, наслідками та причинним зв`язком між ними. У зв`язку з цим психічне ставлення особи слід визначати як до факту порушення правил, так і до наслідків цього порушення. Порушення правил може бути вчинене з прямим умислом або з необережності, а до наслідків порушення може бути тільки необережність. У цілому це правопорушення визнається необережним.

В даній справі встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення в стані необережності, тобто він або передбачав можливість настання шкідливих наслідків через керування ним т/з у хворобливому стані, але легковажно розраховував на їх відвернення, або не передбачав можливості настання таких наслідків, хоч повинен був і міг їх передбачити, що в будь-якому випадку свідчить про наявність в його діях складу правопорушення.

Таким чином, не виходячи за межі зазначених у протоколі обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення разом з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, наведеними вище, у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для прийняття рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки останній порушив п. 16.11 ПДР України, тому після скасування постанови апеляційний суд вважає за необхідне прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні цього правопорушення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_2 є обґрунтованими, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є доведеною.

Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними вище доказами.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.7 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно матеріалам справи вбачається, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, ОСОБА_1 вчинено 04 вересня 2024 року.

12 вересня 2024 року винесена постанова про закриття кримінального провадження, а отже, оскільки за наслідками апеляційного розгляду оскаржувана постанова судді скасовується з прийняттям нової відповідно до п.3 ч.8 ст.294 КУпАП, а також враховуючи ту обставину, що на час розгляду справи апеляційний судом, закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.7 ст.38 КУпАП, то провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

Керуючисьст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_2 строк наапеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2024 року

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2024 року якою закрито провадження у справі щодо ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП скасувати.

Визнати винним ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження по справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на рахунок: отримувач коштів:ГУК у Кіровоградській області, ТГ м.Кропивницький 22030101; код за ЄДРПОУ: 37918230; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA878999980313151206080011567; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: