Постанова

від 17.12.2024 по справі 536/2279/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/2279/17 Номер провадження 22-ц/814/736/24Головуючий у 1-й інстанції Клименко С.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Карпушин Г.Л., Кузнєцова О.Ю.,

секретар Ванда А.М.,

з участю представника позивача - адвоката Мельника В.В., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Отсахова В.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні урежимі відеоконференціїу місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСЕ Україна»

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 серпня 2023 року, постановлене суддею Клименко С.М. (повний текст складено 11 серпня 2023 року),

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

20.12.2017 ПрАТ «АІСЕ Україна», правонаступником якого є ТОВ «АІСЕ Україна», звернулося в суд із позовом, у якому просило стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суму заборгованості за угодою №211957 від 15.11.2008 у розмірі 214153,24 грн.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що 15.11.2008 між ПрАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_1 укладено угоду №211957, з додатками до неї, про надання послуг, спрямованих на придбання останнім автомобіля Chery Eastar B11.

24.03.2010 імпортер автомобілів Cheri - ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ» повідомив ПрАТ «АІСЕ Україна» про те, що на складах дилерських підприємств відсутні автомобілі Chery Eastar у зв`язку із припиненням виробництва.

Згідно з пунктом 11.1 статті 11 додатку №2 до угоди, ПрАТ «АІСЕ Україна» здійснив заміну автомобіля Chery Eastar В11 на автомобіль КІА RIO, який був найближчим за вартістю та характеристиками. Остання відома поточна ціна автомобіля Chery Eastar B11 у березні 2010 року становила 86400,00 грн, а автомобіля КІА RIO - 98400,00 грн.

ОСОБА_1 акцептував таку заміну шляхом подання заяви про вибір автомобіля, у якій підтвердив, що на асигнаційному акті йому було надано право на отримання автомобіля автомобіль КІА RIO, а 22.03.2011 - отримано у власність автомобіль марки КІА RIO, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Таким чином, ПрАТ «АІСЕ Україна» виконало свої зобов`язання за умовами зобов`язання щодо передачі у власність. Тоді як ОСОБА_1 , усупереч вимог статті 5 Угоди №211957, не здійснив оплату стовідсоткової вартості автомобіля та не здійснив сплату 100 щомісячних повних внесків, у зв`язку із чим склалась заборгованість у розмірі 214153,24 грн.

Посилаючись на підпункти 12.2.8 пункту 12.2 статті 12 додатку 2 до угоди №211957, зазначає, що ОСОБА_1 надав позивачу гарантії повного виконання зобов`язання, забезпечивши його порукою, за умов якої поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є солідарними боржниками за зобов`язаннями за угодою.

Установивши неналежне виконання зобов`язання, ПрАТ «АІСЕ Україна» направлено боржнику та його поручителям платіжні вимоги від 20.09.2017 про погашення всієї суми заборгованості одним платежем до 30.09.2017. Проте, станом на день подання позовної заяви такі вимоги не виконані, борг не погашено, а тому просить захистити порушене право згідно заявлених позовних вимог.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02.08.2023 у задоволенні позову ТОВ «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не надано належного розрахунку суми заборгованості, який за умов зобов`язання мав обраховуватися, виходячи із поточної ціни автомобіля станом на місяць, у якому сплачується такий платіж, а потім сумувати всі несплачені щомісячні платежі. Оскільки на неодноразові вимоги позивач не надав суду відомостей про поточну ціну автомобіля станом на місяць, у якому сплачувався платіж, суд першої інстанції був позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості та відмовив у задоволенні позову за недоведеністю.

Позивач оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Повідомляє, що 25.04.2023 представником позивача через систему «Електронний суд» буди надані суду реєстри цін на автомобілі за весь час дії Угоди на 103-х аркушах. Проте суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення клопотання позивача про врахування таких доказів, посилавшись на їх неналежну якість. Тоді як пропозицію сторони позивача оголосити, які саме з наданих реєстрів неналежної якості, а також надати можливість повторно надати їх суду, відхилив.

При цьому наголошує, що оскільки такі докази подавалися через систему «електронний суд», якості їх роздруківок залежить виключно технічних спроможностей суду, який на своєму принтері їх роздруковував.

Зазначає, що у жодному із судових засідань у справі №536/2279/19 суд першої інстанції не зобов`язував та не пропонував сторонам, у тому числі позивачу, надати відомості про поточну ціну автомобіля (реєстри цін на автомобілі).

Відтак, вважає доведеним належними доказами, не спростованими відповідачами, як підстави так і розмір стягнення за неналежне виконання зобов`язання. Зокрема, розрахунок платежів ОСОБА_1 за Угодою №211957 роздруковано з обліково-реєструючої системи в якій забезпечується облік укладених договорів, усіх платежів за кожним окремим договором та міститься інформація необхідна для ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарських операцій.

При постановленні рішення просить врахувати позицію Верховного Суду, сформульовану у подібних правовідносин у справах №450/2519/18 та №643/3281/19.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду в складі головуючого судді Гальонкіна С.А., суддів - членів колегії Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю. від 03.11.2023 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 30.11.2023.

17.11.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Остахова В.П. на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, сформованим 25.07.2024, замінено головуючого суддю з Гальонкіна С.А. на Пилипчук Л.І.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.07.2024 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Отсахов В.П. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення, як законне та обґрунтоване.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, що із огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача - адвоката Мельника В.В., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Отсахова В.П., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.11.2008 між ЗАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_1 укладено угоду №1211957 про надання послуг з метою придбання товару у групах, а саме легкового автомобіля марки «Chery Eastar В11».

За умов такої угоди ЗАТ «АІСЕ Україна» зобов`язалось надати ОСОБА_1 послуги з адміністрування фінансових активів з метою придбання товару в групах відповідно до системи «АВТОПЛАН» і полягає у створенні груп покупців (учасників системи) з метою придбання автомобілів, а ОСОБА_1 , зобов`язався сплачувати щомісячно цілий чистий внесок або його половину за власним вибором, а також щомісячний внесок в оплату послуг товариства і щомісячний внесок в оплату страхового платежу./а.с.7 т.2/

15.11.2008 між ЗАТ «АІСЕ Україна та ОСОБА_1 підписано додаток №1 до угоди, згідно якого зазначалось, зокрема,: графік внесків - 100; марка автомобіля Chery Eastar В11; ціна автомобіля - 90 415 грн.; вступний внесок - у % + ПДВ: 3; у грн.: 325494,00 грн; щомісячний цілий чистий внесок 1.00; щомісячний внесок в оплату послуг у % + ПДВ: 0,35; щомісячний внесок в оплату страхового платежу у %: 0,065; плата за право на отримання автомобіля у % + ПДВ: 3,00./а.с.8 т.2/

Згідно з Правилами функціонування АВТОПЛАНу, які є додатком №2 до угоди, ЗАТ «АІСЕ Україна» гарантувало, що ОСОБА_1 одержує право на отримання автомобіля за умови, якщо виконає всі зобов`язання, які випливають з цієї угоди та зобов`язалось надати йому послуги з адміністрування фінансових активів із метою придбання автомобілів в групах відповідно до системи, яка умовно називається «АВТОПЛАН» і полягає у створенні груп покупців (учасників системи) з метою придбання автомобілів.

Розділ 1 правил, графік внесків - це зазначена у додатку №1 загальна кількість щомісячних повних внесків, які забезпечують АІСЕ коштами, необхідними для повної сплати автомобіля, послуг, наданих АІСЕ, з обслуговування та утримання системи АВТОПЛАН та страхового платежу./а.с.9-16 т.2/

На виконання зобов`язань за угодою ОСОБА_1 сплатив на рахунок відповідача перший внесок у розмірі 3254,94 грн. у день підписання Угоди та протягом 2008 - 2017 років- 130304,48 грн. щомісячних платежів, а всього ним сплачено товариству - 133 559,42 грн.

Імпортер автомобілів Chery - TOB «СІ ЕЙ ABTOMOTIB» листом №305 від 24.03.2010 повідомив ПрАТ «АІСЕ Україна» про те, що на складах дилерських підприємств відсутні, зокрема, автомобілі Chery Eastar, у зв`язку із припиненням виробництва.

Із огляду на умови пункту 11.1 статті 11 додатку № 2 до угоди, ПАТ «АІСЕ Україна» здійснив заміну автомобіля Chery Eastar В11 на автомобіль КІА RIO, який був найближчим за вартістю та характеристиками. Остання відома поточна ціна автомобіля Chery Eastar B11 в березні 2010 року становила 86 400,00 грн, а автомобіля КІА RIO - 98400,00 грн.

ОСОБА_1 акцептував таку заміну шляхом подання заяви про вибір автомобіля, в якій підтвердив, що на асигнаційному акті йому було надано право на отримання автомобіля автомобіль КІА RIO, та, відповідно, отриманням цього автомобіля.

18.03.2011 між ТОВ «Фалькон-авто» (продавець), ПрАТ «АІСЕ Україна» (платник), та ОСОБА_1 (отримувач), укладено договір №414308-F79.

Згідно пункту 1.1. договору, продавець зобов`язується передати у власність отримувача, а платник - оплатити продавцеві вартість автомобіля на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.4. договору № 414308-F79, продавець не є стороною угод, договорів та правочинів укладених між платником - АІСЕ та отримувачем - позивачем, та не несе відповідальності за операції та за діяльність платника.

Пунктами 2.4., 2.5. договору визначено, що загальна вартість автомобіля за цим договором становить: 101 600 грн. з ПДВ. Платник, на підставі даного договору, вносить на поточний рахунок продавця 100% загальної вартості автомобіля в розмірі 101600,00 грн.

22.03.2011 ОСОБА_1 на підставі угоди отримав у власність автомобіль марки КІА RIO, 2011 року випуску, кузов №№ НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Станом на березень 2017 року (останній місяць графіку внесків) поточна ціна автомобіля марки КІА RIO базової комплектації (з урахуванням коефіцієнту заміни автомобіля) становила 312168,29 грн.

У відповідності до підпункту 12.2.8 пункту 12.2 статті 12 додатку 2 до угоди, ОСОБА_1 надані гарантії повного виконання зобов`язання за угодою, а саме, надано товариству, в якості забезпечення виконання зобов`язань, гарантії поручителів щодо солідарної відповідальності за зобов`язаннями за угодою.

11.03.2011 між ПрАТ «АІСЕ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким вони зобов`язалися відповідати перед кредитором у повному обсязі за виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за угодою.

20.09.2017 на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 направлено вимоги про одноразову сплату всієї суми заборгованості за угодою не пізніше 30.09.2017, але вимога відповідачами не виконана, борг не погашено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд виходив із того, що за умовами зобов`язання для правильного визначення розміру заборгованості потрібно визначити розмір кожного щомісячного платежу, виходячи із поточної ціни автомобіля станом на місяць, у якому сплачується такий платіж. Тоді як із наданого позивачем розрахунку платежів убачається, що він здійснений в інший спосіб, і представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити, яким чином здійснений вказаний розрахунок заборгованості, що слід стягнути з відповідача.

Суд першої інстанції також зазначив, що на неодноразові вимоги позивач не надав суду відомостей про поточну ціну автомобіля станом на місяць, у якому сплачувався платіж, що позбавило суд можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, а вимогу подати більш повний та детальний розрахунок заборгованості проігнорував.

Врахувавши заперечення відповідача ОСОБА_1 щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку та за відсутності доказів про поточну ціну автомобіля станом на місяць, у якому сплачувався платіж, районний суд дійшов висновку, що у задоволенні такого позову слід відмовити за недоведеністю.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022.

Згідно зі статтями 12, 13, 81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2024 справа №204/7787/21, сформульовано висновок, що недоведення суми заборгованості не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості, розмір якої визначається умовами договору та вимогами закону. Тому встановивши факт існування між сторонами не виконаних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.

Із оглядуна викладенета враховуючивимоги частинип`ятої статті12ЦПК України,за змістомякої суд,зберігаючи об`єктивністьі неупередженість, має запобігати зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживати заходів для виконання ними їхніх обов`язків, апеляційний суд дійшов висновку, що при постановленні оскаржуваного судового рішення районний суд допустив надмірний формалізм в оцінці доказів наданих стороною позивача, а саме, реєстрів цін на автомобілі за період правовідносин за угодою №211957.

При цьому колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що такі докази були надані суду першої інстанції через систему «Електронний суд», а тому якість роздруківок реєстрів цін на автомобілі, як доказів, залежала виключно від технічних спроможностей суду. У судовому засіданні 02.08.2023 при дослідженні матеріалів справи, головуючий суддя належність таких доказів під сумнів не ставив та не роз`яснював процесуальних прав сторін пов`язаних із цим, оголосивши лише назви документів.

Крім того, головуючий суддя у справі при оцінці такого доказу мав можливість перевірити його якість через систему «Електронний суд» в особистому кабінеті судді. Натомість, з формальних підстав, пославшись на неможливість судом самостійно зробити розрахунок заборгованості, відмовив у задоволенні позову, провадження за яким триває із грудня 2017 року, за недоведеністю розміру стягнення, спростування якого є процесуальним обов`язком відповідачів, а не суду.

Суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог належними доказами, якими у спірних правовідносинах, із огляду на погоджені сторонами умови зобов`язання в частині визначення розмір щомісячного платежу є спеціальні реєстри роздрібних цін, де наявні відомості про модель автомобіля, рік його виготовлення та безпосередньо його роздрібну ціну без ПДВ/з ПДВ, а також відомості введення їх в дію у спірний період у відповідності до умов договору, що дозволяє встановити належність розрахунку заборгованості, розмір стягнення за яким не спростовано відповідачами, у тому числі поручителями.

Поручитель відповідаєперед кредиторомза порушеннязобов`язанняборжником (частинаперша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За умовами договору поруки строк дії визначено до 31.03.2020, відтак станом на день звернення ТОВ «АІСЕ Україна» із цим позовом грудень 2017 року порука не припинилася.

Обґрунтованих доводів на спростування розміру заборгованості чи його належного виконання жодним із відповідачів не надано, тоді як позиція сторони відповідача ОСОБА_1 зводиться до нерозуміння ним істотних умов зобов`язання, зокрема графіку платежів, що не звільняє його від виконання зобов`язання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення районного суду скасуванню, із постановленням нового рішення про задоволення позову ТзОВ «АІСЕ України» та стягнення у солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за угодою №211957 від 15.11.2008 у розмірі 214153,24 грн.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «АІСЕ Україна» підлягає стягненню судовий збір по 2684,58 грн. із кожного.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСЕ Україна» - задовольнити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 серпня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСЕ Україна» (ЄДРПОУ 21691356) заборгованість за угодою №211957 від 15 листопада 2008 року в розмірі 214153,24 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСЕ Україна» (ЄДРПОУ 21691356) судовий збір по 2684,58 грн. із кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.12.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Г.Л. Карпушин

О.Ю. Кузнєцова