Постанова

від 26.12.2024 по справі 619/335/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 грудня 2024 року

м.Харків

справа № 619/335/24

провадження № 22-ц/818/3803/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Агенство нерухомості «Квартал»

розглянувши упорядку ст.369ЦПК Українив м.Харкові безповідомлення учасниківсправи цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Агенство нерухомості«Квартал» простягнення суми заапеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 нарішення Дергачівськогорайонного судуХарківської областівід 23серпня 2024року, постановлене під головуванням судді Остопільця Є.Р.,-

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернлась до суду з позовом ОСОБА_2 , третя особа: Агенство нерухомості «Квартал» про стягнення суми за невиконання попереднього договору.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 23 серпня 2024 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 41054 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 536, 80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції послався на докази та поясненя позивача, які не були підтверджені в судовому засіданні. Позивачем не надано доказів звернення до продавця. Крім того зазначає, що оскільки укладання попереднього договору між сторонами було обумовлене наміром укладання в подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна, який згідно ст.657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, то недотримання цих вимог у попередньому договорі вказує про його нікчемність відповідно до ст.220 ЦК України. В результаті встановлення нікчемності попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, суд першої інстанції повинен був зробити висновок про відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між сторонами був укладений договiр «Про наміри укласти договір купівлі-продажу, відповідно до якого сторони зобов`язались укласти основний договір купівлі продажу , проте основний договір купівлі-продажу укладено не було, тому грошові кошти, сплачені за вказаним договором, підлягають стягненню з відповідача.

Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 20 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та АН «Квартал» підписано договір про надання послуг №15-16. Предметом договору є надання послуг з пошуку нерухомості для придбання останньою у власність. У розділі 4 «Відповідальність сторін» вказаного договору, п.4.1 повідомляє, що «За неналежне виконання обов`язків за договором сторони несуть відповідальність відповідно до Закону України» п.4.2 вказаного Договору «У випадку придбання нерухомості Замовником без відома Виконавця, до останнього не можуть пред`явлені претензії щодо неналежного виконання цього договору».

Після цього, 21.02.2022 ОСОБА_1 разом з відповідачем ОСОБА_2 , підписано договiр «Про наміри укласти договір купівлі-продажу (оформлюється виключно в oфici АН «Квартал»)» предметом Договору є намір укласти Договір купівлі-продажу будинку, розташованого у АДРЕСА_1 . Серед обов`язків покупця п.2.2.2. Договору «Для виконання зобов`язань, взятих на себе продавцем за даним договором... покупець у момент укладання цього договору передає продавцю гроші у розмірі 1000 дол.США». У розділі 4. відповідальність сторін, п.4.1. «У разі невиконання зобов`язань взятих на себе продавцем, він сплачує покупцеві суму зазначену у п.2.2.2. i неустойку у розмірі 1000 дол.США».

Відповідно договору від 21.02.2022 року «Про намір укласти договір купівлі-продажу» ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 1000 дол. США, що засвідчив власноручно підписом. Вказаний факт представник відповідача не заперечував.

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що 20 лютого 2022 року між нею та агенством нерухомості «Квартал» підписано договір про надання послуг №15-16. Предметом договору є надання послуг з пошуку нерухомості для придбання останньою у власність. 21.02.2022 року ОСОБА_1 разом з відповідачем ОСОБА_2 підписано договiр «Про наміри укласти договір купівлі-продажу (оформлюється виключно в oфici АН «Квартал»)» предметом Договору є намір укласти Договір купівлі-продажу будинку, розташованого у АДРЕСА_1 . Серед обов`язків покупця п.2.2.2. Договору «Для виконання зобов`язань, взятих на себе продавцем за даним договором... покупець у момент укладання цього договору передає продавцю гроші у розмірі 1000 дол.США». У розділі 4. відповідальність сторін, п.4.1. «У разі невиконання зобов`язань взятих на себе продавцем, він сплачує покупцеві суму зазначену у п.2.2.2. i неустойку у розмірі 1000 дол.США». Разом з тим договiр купівлі-продажу, вказаного об`єкта нерухомості укладено не було. За зверненням до продавця дому, було отримано відповідь про відмову виконувати свої договірні зобов`язання. Таким чином, відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором від 21.02.2022 року, договір купівлі-продажу не підписав, грошові кошти, які були передані йому в якості завдатку, не повернув, від спілкування ухиляється, у зв`язку з чим позивач змушена звернутись до суду з позовом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно із ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч. 3 ст. 635 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частини 1 та 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Отже, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ст. 657 ЦК договір купівлі - продажу житлового будинку (квартири) та іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1ст. 220 ЦК України).

Тобто, правовідносини при здійсненні оплатної передачі нерухомого майна його власником за грошові кошти іншій особі, а також відповідні наслідки цих правовідносин виникають лише після укладення в письмовій формі договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов`язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Матеріали справисвідчать проте,що згідно Договорупро наміриукласти договіркупівлі-продажувід 21.02.2022 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вбачається, що сторони домовились укласти договір купівлі-продажу будинку, розташованого у АДРЕСА_1 до 15 травня 2022 року.

Серед обов`язків покупця п.2.2.2. Договору «Для виконання зобов`язань, взятих на себе продавцем за даним договором... покупець у момент укладання цього договору передає продавцю гроші у розмірі 1000 дол.США». У розділі 4. відповідальність сторін, п.4.1. «У разі невиконання зобов`язань взятих на себе продавцем, він сплачує покупцеві суму зазначену у п.2.2.2. i неустойку у розмірі 1000 дол.США».

Разом з тим договiр купівлі-продажу, вказаного об`єкта нерухомості укладено не було.

З огляду на викладене, встановивши, що договір купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачкою грошова сума у розмірі 1 000,00 дол. США, станом на день укладення Попереднього договору є авансом, який підлягає поверненню, а не завдатком.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження 14-727цс19).

Згідно ст. ст. 12, 80ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Посилання апелянта на те, що укладання попереднього договору між сторонами було обумовлене наміром укладання вподальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна, який підлягає нотаріальному посвідченню та недотримання цих вимог у попередньому договорі вказує про його нікчемність колегією суддів не приймається до уваги, оскільки договір, за яким було передано кошти не є попереднім договором, а є договором про наміри укласти договір купівлі-продажу. Укладення такого договору не заборонено законом. Умови договору узгоджено сторонами. Договір укладений у письмовій формі та підписаний кожним із сторін.

Даних, що вказаний договір розірваний, визнаний недійсним повністю або в певній частині матеріали справи не містять.

Підстав для відмови у стягненні суми авансу, одержаної за вказаним договором, колегія суддів не вбачає.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів, одержаних за договором, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Разом з тим колегія суддів вважає за необхідно рішення суду в частині стягнутої суми змінити.

Відповідно дл ч.1. ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 в позовній заяві просила суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти передані за договором про наміри укласти договір купівлі-продажу у розмірі 38000 грн..Суд першої інстанції вирішуючи позовні вимоги у зазначеній частині визначив суму стягнення в розмірі 41054, еквіваленту 1000 доларів США. грн., на дату винесення рішення суду

При цьому суд всупереч вимог закону вийшов за межі заявлених позовних вимог у вказаній частині.

Враховуючи, вищевикладене, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає сума в межах заявлених позовних вимог, яку просила стягнути позивачка у розмірі 38000 грн.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення змінити стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 38000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене і судом апеляційної інстанції переглядалось.

Частиною 13ст.141 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2ст.141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Рішення суду змінено та стягненню підлягає сума 38000 грн. замість 41054 грн.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт, звертаючись до суду з апеляційною скаргою на судове рішення, сплатив 1610,40 грн судового збору.

Апеляційна скарга відповідача задоволена на 7,44 %, тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 119,81 грн (7,44 % від 1610,40 грн).

Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381,382,383, 384ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 серпня 2024 року в частині розміру стягнутої суми змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 38000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 119,81 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

Н.П. Пилипчук