Рішення

від 18.12.2024 по справі 910/8240/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2024Справа №910/8240/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тікич Енерджі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта",

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Шманьов Т.І.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тікич Енерджі" (далі позивач, ТОВ "Тікич Енерджі") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (далі - відповідач, ТОВ "Глуско Рітейл"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Тікич Енерджі" зі зберігання 16,29 тон нафтопродуктів: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тон, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тон, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тон та паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 у кількості 5,791 тон.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору №35-Д-2089 про надання послуг по зберіганню нафтопродукті від 01.07.2021 не виконав заявку-доручення №1 від 28.09.2022 про відвантаження товару, яка була направлена електронною поштою зберігачам, а тому просить суд в судовому порядку зобов`язати повернути нафтопродукти, які були передані на зберігання за вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.204 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.08.2024.

Через систему "Електронний суд" 18.07.2024 від представника ТОВ "Глуско Рітейл" надійшов відзив, в якому останній заперечував проти позову, оскільки вважає, що ТОВ "Тікич Енерджі" не надано належних та допустимих доказів, передбачених умовами договору №35-Д-2089 про надання послуг по зберіганню нафтопродукті від 01.07.2021, які б зобов`язували ТОВ "Глуско Рітейл" здійснити повернення продукту зі зберігання за договором і, як наслідок, у відповідача не настав обов`язок з повернення продукту.

Через систему "Електронний суд" 26.07.2024 від представника ТОВ "Тікич Енерджі" надійшла відповідь на відзив, до якої доданий роздрукований скріншот з електронної пошти, як доказ направлення заявки-доручення №1 від 28.09.2022 про відвантаження товару.

05.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду 07.08.2024 суд долучив до матеріалів справи відповідь на відзив ТОВ "Тікич Енерджі" від 26.07.202 та відкладено підготовче засідання на 04.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" та Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та відкладено підготовче засідання на 02.10.2024.

Через систему "Електронний суд" 25.09.2024 від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшли письмові пояснення, в яких останній заперечував проти позову мотивуючи тим, що жодний з наданих позивачем доказів не є належним доказом надсилання/вручення письмового розпорядження з вимогою повернення нафтопродуктів у розумінні приписів договору №35-Д-2089 про надання послуг по зберіганню нафтопродукті від 01.07.2021.

Через систему "Електронний суд" 26.09.2024 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів подало письмові пояснення, в яких заперечувало проти позову вказавши на те, що ТОВ "Тікич Енерджі" не надало належних доказів надсилання або вручення ТОВ "Глуско Рітейл" письмового розпорядження про повернення нафтопродуктів, а тому відсутні правові підстави зобов`язання в судовому порядку ТОВ "Глуско Рітейл" повернути нафтопродукти, що перебувають на зберіганні у виконавця.

Протокольною ухвалою суду 02.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.11.2024.

Через систему "Електронний суд" 06.11.2024 від представника Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.11.2024 в судове засідання сторони не з`явилися, протокольною ухвалою суду відкладено судовий розгляд справи по суті на 20.11.2024.

Протокольною ухвалою суду від 20.11.2024 судове засідання відкладено на 18.12.2024.

У судовому засіданні 18.12.2024 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, вступне слово представника відповідача, який заперечував проти позову і просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, та вступні слова представників третіх осіб, які заперечували проти позову та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

18.12.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Тікич Енерджі» та ТОВ «Глуско Рітейл» 01.07.2021 укладено договір №35-Д-2089 про надання послуг по зберіганню нафтопродуктів від 01.07.2021.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає, а замовник приймає та сплачує комплекс послуг з приймання, зберігання, обліку та відвантаження нафтопродуктів (далі - продукт) замовника.

Пунктом 1.1.1. договору визначено, що зазначений в п. 1.1. договору комплекс послуг, що надаються виконавцем включає в себе наступне:

- прийом від замовника продукту з урахуванням технологічної можливості розміщення партії нафтопродуктів в резервуарах бази пального виконавця;

- проведення випробування проб продукту в належним чином атестованій лабораторії бази пального, за показниками, які входять до сфери об`єктів та процесів вимірювань, на які поширюється свідоцтво про відповідність системи вимірювань;

- знеособлене зберігання продукту відповідно до умов цього договору та положень чинного законодавства;

- облік продукту, що зберігається в резервуарах бази пального виконавця;

- видача продукту замовника з резервуарів виконавця на його вимогу;

-організація відвантаження (перевалки) продукту на наливному пункті виконавця, шляхом автомобільного наливу продукту в спеціалізовані транспортні засоби (автомобільні цистерни) замовника або вказаних ним третіх осіб - одержувачів продукту;

- здійснення вимірювань кількості продукту об`ємна масовим методом в резервуарах бази пального та мірах повної місткості.

Надалі, весь викладений вище комплекс послуг із зберігання та відвантаження продукту замовника, по тексту договору, іменується як - «послуги».

Згідно п. 1.3. договору відповідно до умов цього договору до виконавця не переходить право власності на нафтопродукти, передані йому замовником на зберігання. Виконавець не має права без письмової згоди замовника використовувати нафтопродукти, передані йому на зберігання замовником, у своєму господарському обороті та/або передавати їх третім особам та зобов`язується видавати нафтопродукти за першою вимогою замовника.

Порядок повернення продукту зі зберігання визначається п. 2.2. договору, згідно якого:

2.2.1. повернення продукту замовника зі зберігання здійснюється шляхом: видачі продукту відвантаженням з естакади наливу бази пального у справні та належним чином укомплектовані автомобільні цистерни перевізників замовника та/або вказаних замовником одержувачів на підставі та в строки згідно письмового розпорядження замовника виконавцеві на передачу продукту з резервуарів виконавця.

2.2.2. зазначене письмове розпорядження вважається належною вимогою замовника про повернення продукту із зберігання і може бути або надісланим за допомогою електронної пошти, або врученим безпосередньо виконавцеві.

2.2.3. виконавець здійснює повернення зі зберігання та перевалку лише тих нафтопродуктів, які передані замовником на зберігання 1 в тих об`ємах, що вказані в письмовому розпорядженні замовника. сторони погодили, що повернення продуктів зі зберігання здійснюється в хронологічній послідовності партій, в якій вони передавалися на зберігання (за принципом методу fifo).

2.2.4. якість продуктів, що відпускаються має відповідати паспортам якості, вимогам діючих в Україні нормативних документів і технічного регламенту.

2.2.5. моментом повернення виконавцем продукту замовника із зберігання вважається - дата відвантаження нафтопродукту, що вказана в акті прийому-передачі нафтопродуктів з резервуару та підтверджується товарно-транспортною накладною (за формою 1-ТТН) при відвантажені на естакаді наливу бази пального в автомобільні цистерни (автоналивом).

Видача та відвантаження продукту з резервуарів виконавця здійснюється з 9 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. з понеділка по п`ятницю включно.

За період з 11.07.2021 по 30.12.2021 позивачем передано на зберігання відповідачу за договором нафтопродуктів в загальній кількості 7 126,495 тон на загальну суму 188 168 274,57 грн.

Всього відповідачем повернуто позивачу на підставі заявок останнього нафтопродуктів в загальній кількості 7 110,209 тон на загальну суму 187 755 399,99 грн.

Згідно акту № 2558 наданих послуг від 31.03.2022 до договору, ТОВ «Глуско Рітейл» надано послуги з відповідального зберігання 16,29 тон нафтопродуктів.

Отже, у ТОВ «Глуско Рітейл» на відповідальному зберігання знаходяться 16,29 тон нафтопродуктів, а саме: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тон, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тон, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тон та паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0 у кількості 5,791 тон загальною вартістю 412 874,58 грн.

28.09.2022 замовником було подано виконавцеві заявку-доручення №1 від 28.09.2022 з проханням відвантажити товар: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тон, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тон, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тон та паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0 у кількості 5,791 тон загальною вартістю 412 874,58 грн.

23.04.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (вих. № 23- 04/1) за договором про надання послуг по зберіганню нафтопродуктів № 35-Д-2089 від 01.07.2021, яка була отримана останнім 30.04.2024 та в якій вимагалося повернути ТОВ «Тікич Енерджі» зі зберігання 16,29 т. нафтопродуктів, а саме: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 т, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 т, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 т та паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0 у кількості 5,791 т.

ТОВ «Тікич Енерджі» не виконало ні заявку-доручення №1 від 28.09.2022, ні претензію від 23.04.2024, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд дійшов наступних висновків.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині не повернення товару переданого на зберігання порушеними. В свою чергу відповідач зазначає, що позов ТОВ «Тікич Енерджі» є необґрунтованим та передчасним, оскільки останній не звертався до ТОВ «Глуско Рітейл» з розпорядженням про повернення продукту переданого на зберігання за договором від 01.07.2021 №35-Д-2089.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

За змістом статті 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

У відповідності до статті 942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно з положеннями статті 943 ЦК України, зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто.

Згідно з нормами статті 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно акту наданих послуг №2558 від 31.03.2022 ТОВ "Глуско Рітейл" надало ТОВ "Тікич Енерджі" комплекс послуг з приймання, зберігання, обліку та відвантаження нафтопродуктів у загальній кількості 16,29 тон.

Порядок повернення продукту зі зберігання визначається п. 2.2. договору №35-Д-2089 про надання послуг по зберіганню нафтопродукті від 01.07.2021, згідно якого:

2.2.1. повернення продукту замовника зі зберігання здійснюється шляхом: видачі продукту відвантаженням з естакади наливу бази пального у справні та належним чином укомплектовані автомобільні цистерни перевізників замовника та/або вказаних замовником одержувачів на підставі та в строки згідно письмового розпорядження замовника виконавцеві на передачу продукту з резервуарів виконавця.

2.2.2. зазначене письмове розпорядження вважається належною вимогою замовника про повернення продукту із зберігання і може бути або надісланим за допомогою електронної пошти, або врученим безпосередньо виконавцеві.

Суд ознайомившись із договором встановив, що сторони не зазначили адресу електронної пошти на яку мають надсилатися розпорядження замовника про передачу продукту з резервуарів виконавця.

За доводами позивача, останній скористався правом направлення заявки-доручення від 28.09.2022 №1 на постачання нафтопродуктів згідно договору зберігання від 01.07.2021№35-Д-2089 на електронну пошту представника відповідача, який безпосередньо здійснював супровід виконання договору - Максима Деркача: Maksym.Derkach@oiltreding.com.ua та керуючого директора відповідача Сергія Кожухаря: Sergey.Kozhuhar@oiltreding.com.ua, в якій ТОВ "Тікич Енерджі" просило ТОВ "Глуско Рітейл" відвантажити товар з наступними даними: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тон, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тон, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тон та паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 у кількості 5,791 тон.

Щодо доводу відповідача про не отримання ним передбаченого умовами договору №35-Д-2089 про надання послуг по зберіганню нафтопродукті від 01.07.2021 розпорядження замовника про передачу продукту з резервуарів виконавця, суд зазначає наступне.

З акту наданих послуг №2558 від 31.03.2022 вбачається, що він підписаний зі сторони ТОВ "Глуско Рітейл" (зберігача) - представником за довіреністю Деркачем М.О.

Згідно наданого позивачем скріншоту з офіційної електронної пошти ТОВ "Тікич Енерджі", заявка-доручення від 28.09.2022 №1 на постачання нафтопродуктів згідно договору зберігання від 01.07.2021№35-Д-2089 була направлена на електронну пошту Maksym.Derkach@oiltreding.com.ua та копія - Sergey.Kozhuhar@ oiltreding.com.ua.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 дійшла висновку, що якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

В судовому засіданні 18.12.2024 під час дослідження доказів по справі, судом здійснено огляд електронного доказу, а саме електронної пошти позивача та листа із вкладенням заявки-доручення №1 від 28.09.2022 з проханням відвантажити товар: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тон, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тон, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тон та паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0 у кількості 5,791 тон загальною вартістю 412 874,58 грн.

Судом встановлено, що досліджений електронний доказ відповідає наданому скріншоту, який долучений до матеріалів справи.

Так, згідно досліджуваного доказу заявка позивача направлялась електронною поштою: YIV@tikich-energy.com.ua на електронні адреси представника відповідача, який безпосередньо здійснював супровід виконання договору - Максима Деркача: Maksym.Derkach@oiltreding.com.ua та керуючого директора відповідача Сергія Кожухаря: Sergey.Kozhuhar@ oiltreding.com.ua.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 77 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наведена процесуальна норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що порядок повернення продукту зі зберігання визначається у п. 2.2. договору №35-Д-2089 про надання послуг по зберіганню нафтопродукті від 01.07.2021, згідно якого сторони самостійно узгодили можливість направлення письмового розпорядження замовника виконавцеві на передачу продукту з резервуарів виконавця шляхом надіслання такого розпорядження за допомогою електронної пошти.

Також суд наголошує, що в договорі сторонами не визначено конкретної електронної адреси.

Враховуючи зазначене, наданий позивачем скріншот з електронної пошти засвідчує факт направлення заявки-доручення від 28.09.2022 №1 на постачання нафтопродуктів відповідачу.

Окрім того суд наголошує, що відповідачем жодним чином не спростовано того, що електронні адреси: Maksym.Derkach@oiltreding.com.ua та Sergey.Kozhuhar@ oiltreding.com.ua не належать уповноваженим особам ТОВ "Глуско Рітейл".

Отже, вказане свідчить, що лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення, а відтак є належним доказом отримання відповідачем заявки-доручення від 28.09.2022 №1.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Враховуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тікич Енерджі" - задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (код ЄДРПОУ 24812228, 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 11) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Тікич Енерджі" (код ЄДРПОУ 43660488, 03039, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18б) зі зберігання 16,29 тон нафтопродуктів: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тон, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тон, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тон та паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 у кількості 5,791 тон.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (код ЄДРПОУ 24812228, 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тікич Енерджі" (код ЄДРПОУ 43660488, 03039, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18б) 4 954 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири грн) 49 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.12.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна