Постанова

від 09.04.2025 по справі 910/8240/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. Справа№ 910/8240/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Скрипки І.М.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024

у справі № 910/8240/24 (суддя Н.І. Зеленіна)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікич Енерджі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (третя особа - 1);

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (третя особа - 2);

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тікич Енерджі» (далі - ТОВ «Тікич Енерджі», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» (далі - ТОВ «Глуско Рітейл», відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про зобов`язання повернути зі зберігання 16,29 тонн нафтопродуктів: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тонн, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тонн, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тонн та паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 у кількості 5,791 тонн, у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Глуско Рітейл» умов договору №35-Д-2089 про надання послуг по зберіганню нафтопродукті від 01.07.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі №910/8240/24 позов задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тікич Енерджі» зі зберігання 16,29 нафтопродуктів: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тонн, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тонн, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тонн та паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 у кількості 5,791 тонн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікич Енерджі» 4 954,49 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статей 11, 525, 536, 598, 610, 626, 628, 936, 938, 942, 943, 953 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), статей 174, 193, 202 Господарського кодексу України (далі також - ГК України) та встановленими судом обставинами наявності між сторонами договірних правовідносин, зберігання відповідачем нафтопродуктів у кількості 16,29 тонн, що належать позивачу, направленням позивачем вимоги про повернення цих нафтопродуктів із зберігання.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство посилається на неправильне застосування судом норм процесуального права. Так, встановлена судом обставина направлення позивачем відповідачу вимоги про повернення нафтопродуктів із зберігання ґрунтується на доказах, доданих до відповіді на відзив поза межами строків, встановлених судом, що є порушенням статей 14, 42, 73, 80, 118, 119, 164, 232 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України).

Скаржник наголошує у скарзі на тому, що у матеріалах справи про відсутні докази на підтвердження встановленої судом обставини здійснення між сторонами господарських операцій із прийняття на зберігання 7126,495 тонн нафтопродуктів та повернення зі зберігання 7110,209 тон нафтопродуктів.

Також, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів приналежності електронних адрес Maksym.Derkach@oiltreding.com.ua та Sergey.Kozhuhar@oiltreding.com.ua працівникам відповідача або ж, що саме ці адреси є достатніми для здійснення між сторонами договору електронного листування. На переконання відповідача, саме позивачем мали бути надані внутрішні накази, розпорядження, які б засвідчували призначення цих електронних адрес для роботи уповноважених осіб відповідач; інформація від провайдера електронної пошти: даних, які б підтверджували прив`язку цих адрес до конкретних осіб або організації Відповідача; докази фактів використання електронних адрес; докази зв`язку з договором або іншими документами.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Скрипки І.М., Хрипуна О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8240/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі №910/8240/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

30.01.2025 матеріали справи № 910/8240/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/8240/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

13.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/8240/24 та призначено розгляд скарги на 26.03.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 10.03.2025.

06.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Тікич Енерджі» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Підкреслює, що усі обставини, встановлені судом, підтверджені належними та допустимими доказами.

10.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ПАТ «Укрнафта» та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшли пояснення, у яких треті особи підтримують апеляційну скаргу, просять її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Пояснення третіх осіб зводяться до того, що позивачем пропущено строк для подання відповіді на відзив, відповідно додані до цієї відповіді докази не можуть бути взяті судом до уваги. З урахування цієї обставини, матеріали справи не місять доказів належного, тобто у спосіб встановлений договором, звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення зі зберігання 16,29 тонн нафтопродуктів.

26.03.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.04.2025.

07.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

09.04.2025 в судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вказуючи на її необґрунтованість, представники третіх осіб при вирішенні доводів апеляційної скарги просили врахувати їхні пояснення по суті спору та прийняти законне рішення.

09.04.2025 колегією суддів у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024, відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень третіх осіб у справі, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2021 між ТОВ «Тікич Енерджі» (далі також - Замовник) та ТОВ «Глуско Рітейл» (далі також - Виконавець) укладено договір №35-Д-2089 про надання послуг по зберіганню нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає, а замовник приймає та сплачує комплекс послуг з приймання, зберігання, обліку та відвантаження нафтопродуктів (далі - продукт) замовника.

Пунктом 1.1.1. договору визначено, що зазначений в п. 1.1. договору комплекс послуг, що надаються виконавцем включає в себе наступне:

- прийом від замовника продукту з урахуванням технологічної можливості розміщення партії нафтопродуктів в резервуарах бази пального виконавця;

- проведення випробування проб продукту в належним чином атестованій лабораторії бази пального, за показниками, які входять до сфери об`єктів та процесів вимірювань, на які поширюється свідоцтво про відповідність системи вимірювань;

- знеособлене зберігання продукту відповідно до умов цього договору та положень чинного законодавства;

- облік продукту, що зберігається в резервуарах бази пального виконавця;

- видача продукту замовника з резервуарів виконавця на його вимогу;

-організація відвантаження (перевалки) продукту на наливному пункті виконавця, шляхом автомобільного наливу продукту в спеціалізовані транспортні засоби (автомобільні цистерни) замовника або вказаних ним третіх осіб - одержувачів продукту;

- здійснення вимірювань кількості продукту об`ємна масовим методом в резервуарах бази пального та мірах повної місткості.

Надалі, весь викладений вище комплекс послуг із зберігання та відвантаження продукту замовника, по тексту договору, іменується як - «послуги».

Згідно п. 1.3. договору відповідно до умов цього договору до виконавця не переходить право власності на нафтопродукти, передані йому замовником на зберігання. Виконавець не має права без письмової згоди замовника використовувати нафтопродукти, передані йому на зберігання замовником, у своєму господарському обороті та/або передавати їх третім особам та зобов`язується видавати нафтопродукти за першою вимогою замовника.

Пунктом 2.1.1. Замовник передає Продукт Виконавцеві для знеособленого зберігання за даним Договором в резервуарах Бази пального Виконавця.

На зберігання за цим Договором можуть бути прийняті нафтопродукти, що надійшли автотранспортом, залізничним транспортом в резервуари Виконавця.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору документом, що підтверджує передачу Замовником конкретної партії Продукту Виконавцеві на зберігання є Акт прийому-передачі нафтопродуктів в резервуари, що складається Виконавцем, підписується та скріплюється печатками обох Сторін та містить інформацію про перелік, асортимент, кількість, якість Продукту, що передається на зберігання.

Пунктом 2.1.5 Договору встановлено, що день приймання Виконавцем Продукту від Замовника за Актом прийому-передачі нафтопродуктів в резервуари вважається Сторонами, для розрахунків в рамках Договору, як нульовий день. День, що є наступним за днем прийому Продукту, відповідно до Акту прийому-передачі нафтопродуктів в резервуари, приймається Сторонами, в розрахунках за Договором, як перший день зберігання.

Як підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання від 15.07.2021 №00000000682, від 15.07.2021 №00000000685, від 06.08.2021 №00000000968, від 15.09.2021 №00000001023, від 03.10.2021 №00000001239, від 08.10.2021 №00000001325, від 08.10.2021 №00000001326, від 13.10.2021 №00000001253, від 13.10.2021 №00000001252, від 15.10.2021 №00000001255, від 19.10.2021 №00000001327, від 14.10.2021 №00000001467, від 01.11.2021 №00000001468, від 01.11.2021 №00000001469, від 02.11.2021 №00000001470, від 02.11.2021 №00000001471, від 03.11.2021 №00000001472, від 10.11.2021 №00000001566, від 10.11.2021 №00000001712, від 18.11.2021 №00000001505, від 23.11.2021 №00000001563, від 22.11.2021 №00000001564, від 02.12.2021 №00000001672, від 08.12.2021 №00000001701, від 08.12.2021 №00000001702, від 09.12.2021 №00000001678, від 09.12.2021 №00000001699, від 09.12.2021 №00000001703, від 09.12.2021 №00000001709, від 10.12.2021 №00000001710, від 10.12.2021 №00000001720, від 13.12.2021 №00000001721, від 16.12.2021 №00000001728, від 17.12.2021 №00000001792, від 24.12.2021 №00000001797, від 30.12.2021 №00000001847 Зберігач прийняв, а Поклажодавець передав на відповідальне зберігання нафтопродукти у загальній кількості 6960,741 тонн. Якість та перелік переданих нафтопродуктів вказаний у актах.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що оплата послуг Виконавця за цим Договором та компенсація, вказаних в п. 3.3.2. Договору, витрат Виконавця проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Виконавець виставляє Рахунок Замовникові по реквізитах, вказаних в цьому Договорі та додає до рахунку: оформлений окремим документом Розрахунок вартості наданих послуг по кожній прийнятій на зберігання партії Продукту (далі - Розрахунок вартості послуг); документи, які підтверджують витрати Виконавця з організації доставки нафтопродуктів (подача/прибирання вагонів та маневрової роботи) зі станції призначення Самарівка Дніпропетровської дирекції Придніпровської залізниці (код 451909); », Київська область, Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 164-А, станція «Васильків 1» Київської дирекції Південно-Західної залізниці (код 321207 до зливно-наливної залізничної естакади Бази пального (якщо такі послуги замовлялися Замовником).

Замовник оплачує послуги Виконавця та компенсує витрати на підставі вказаних вище документів, в терміни, зазначені в рахунку, але не більше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку, Розрахунку вартості послуг та документів, які підтверджують витрати Виконавця. Рахунки виставляються Виконавцем Замовнику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Оформлені належним чином та підписані Сторонами Акти, є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до актів наданих послуг №1312 від 31.01.2022, №2557 від 28.02.2022 та №2558 від 31.03.2022 Поклажодавець зобов`язаний компенсувати зберігачу комплекс послуг з приймання, зберігання, обліку та відвантаження нафтопродуктів обсягом 16,29 тонн на загальну суму 814,16 грн з ПДВ за січень, лютий та березень 2022 року.

Отже, оскільки позивач надав докази передання ним та прийняття відповідачем на зберігання нафтопродуктів на загальну кількість 6960,741 тонна, а також враховуючи, що у січні-березні 2022 року сторонами підписано акти про компенсацію витрат за надання послуг щодо 16,29 тонн нафтопродуктів, за умови відсутності у матеріалах справи інших доказів зберігання у відповідача належних позивачу нафтопродуктів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у ТОВ «Глуско Рітейл» станом на дату розгляду справи, на відповідальному зберіганні знаходяться 16,29 тон нафтопродуктів, а саме: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тон, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тон, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тон та паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0 у кількості 5,791 тон загальною вартістю 412 874,58 грн.

Колегія суддів підкреслює, що ТОВ «Глуско Рітейл» не надало жодних доказів на спростування того, що у нього на зберіганні знаходиться 16,29 тонн нафтопродуктів.

Сторонами також п. 2.2. договору врегульовано порядок повернення продукту зі зберігання, згідно якого:

2.2.1. повернення продукту замовника зі зберігання здійснюється шляхом: видачі продукту відвантаженням з естакади наливу бази пального у справні та належним чином укомплектовані автомобільні цистерни перевізників замовника та/або вказаних замовником одержувачів на підставі та в строки згідно письмового розпорядження замовника виконавцеві на передачу продукту з резервуарів виконавця.

2.2.2. зазначене письмове розпорядження вважається належною вимогою замовника про повернення продукту із зберігання і може бути або надісланим за допомогою електронної пошти, або врученим безпосередньо виконавцеві.

2.2.3. виконавець здійснює повернення зі зберігання та перевалку лише тих нафтопродуктів, які передані замовником на зберігання 1 в тих об`ємах, що вказані в письмовому розпорядженні замовника. сторони погодили, що повернення продуктів зі зберігання здійснюється в хронологічній послідовності партій, в якій вони передавалися на зберігання (за принципом методу fifo).

2.2.4. якість продуктів, що відпускаються має відповідати паспортам якості, вимогам діючих в Україні нормативних документів і технічного регламенту.

2.2.5. моментом повернення виконавцем продукту замовника із зберігання вважається - дата відвантаження нафтопродукту, що вказана в акті прийому-передачі нафтопродуктів з резервуару та підтверджується товарно-транспортною накладною (за формою 1-ТТН) при відвантажені на естакаді наливу бази пального в автомобільні цистерни (автоналивом).

Видача та відвантаження продукту з резервуарів виконавця здійснюється з 9 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. з понеділка по п`ятницю включно.

28.09.2022 замовником було подано виконавцеві заявку-доручення №1 від 28.09.2022 з проханням відвантажити товар: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тон, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тон, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тон та паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0 у кількості 5,791 тон загальною вартістю 412 874,58 грн.

Заявка була направлена на електронну адресу довіреної особи ТОВ «Глуско Рітейл» - Деркача М.О.

Цією ж особою було підписано за допомогою Електронного підпису акти наданих послуг №1312 від 31.01.2022, №2557 від 28.02.2022 та №2558 від 31.03.2022.

23.04.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (вих. № 23- 04/1) за договором про надання послуг по зберіганню нафтопродуктів № 35-Д-2089 від 01.07.2021, яка була отримана останнім 30.04.2024 та в якій вимагалося повернути ТОВ «Тікич Енерджі» зі зберігання 16,29 т. нафтопродуктів, а саме: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 т, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 т, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 т та паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0 у кількості 5,791 т.

Відповідач жодним чином не відреагував на направлену йому заявку.

Предметом позову у справі, що переглядається є вимога про зобов`язання відповідача виконати зобов`язання за договором, а саме, повернути отримані ним на зберігання нафтопродукти.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів зауважує, що позивачем надано усі достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Натомість доводи відповідача зводяться виключно до того, що позивач не направив йому у встановленому договором порядку вимогу про повернення нафтопродуктів зі зберігання.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Так, як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

За змістом статті 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

У відповідності до статті 942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно з положеннями статті 943 ЦК України, зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто.

Згідно з нормами статті 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на зберіганні у відповідача перебуває 16,29 тонн нафтопродуктів, належних позивачу.

Порядок повернення продукту зі зберігання визначається п. 2.2. договору №35-Д-2089 про надання послуг по зберіганню нафтопродукті від 01.07.2021, згідно якого:

2.2.1. повернення продукту замовника зі зберігання здійснюється шляхом: видачі продукту відвантаженням з естакади наливу бази пального у справні та належним чином укомплектовані автомобільні цистерни перевізників замовника та/або вказаних замовником одержувачів на підставі та в строки згідно письмового розпорядження замовника виконавцеві на передачу продукту з резервуарів виконавця.

2.2.2. зазначене письмове розпорядження вважається належною вимогою замовника про повернення продукту із зберігання і може бути або надісланим за допомогою електронної пошти, або врученим безпосередньо виконавцеві.

Судом першої інстанції мотивовано наголошено, що сторони не зазначили у договорі адресу електронної пошти, на яку мають надсилатися розпорядження замовника про передачу продукту з резервуарів виконавця.

За доводами позивача, останній скористався правом направлення заявки-доручення від 28.09.2022 №1 на постачання нафтопродуктів згідно договору зберігання від 01.07.2021№35-Д-2089 на електронну пошту представника відповідача, який безпосередньо здійснював супровід виконання договору - Максима Деркача: Maksym.Derkach@oiltreding.com.ua та керуючого директора відповідача Сергія Кожухаря: Sergey.Kozhuhar@oiltreding.com.ua, в якій ТОВ «Тікич Енерджі» просило ТОВ «Глуско Рітейл» відвантажити товар з наступними даними: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тонн, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тонн, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тонн та паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 у кількості 5,791 тонн.

Як уже було встановлено судом, акти наданих послуг №1312 від 31.01.2022, №2557 від 28.02.2022 та №2558 від 31.03.2022 були підписані зі сторони ТОВ «Глуско Рітейл» (зберігача) - представником за довіреністю Деркачем М.О.

Згідно наданого позивачем скріншоту з офіційної електронної пошти ТОВ «Тікич Енерджі2, заявка-доручення від 28.09.2022 №1 на постачання нафтопродуктів згідно договору зберігання від 01.07.2021№35-Д-2089 була направлена на електронну пошту Maksym.Derkach@oiltreding.com.ua та копія - Sergey.Kozhuhar@ oiltreding.com.ua.

В судовому засіданні 18.12.2024 під час дослідження доказів по справі, судом першої інстанції здійснено огляд електронного доказу, а саме електронної пошти позивача та листа із вкладенням заявки-доручення №1 від 28.09.2022 з проханням відвантажити товар: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 тонн, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 тонн, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 тонн та паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0 у кількості 5,791 тонн загальною вартістю 412 874,58 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що досліджений електронний доказ відповідає наданому скріншоту, який долучений до матеріалів справи.

Так, згідно досліджуваного доказу заявка позивача направлялась електронною поштою: YIV@tikich-energy.com.ua на електронні адреси представника відповідача, який безпосередньо здійснював супровід виконання договору - Максима Деркача: Maksym.Derkach@oiltreding.com.ua та керуючого директора відповідача Сергія Кожухаря: Sergey.Kozhuhar@ oiltreding.com.ua.

Надаючи оцінку поданому позивачем електронному доказу, колегія суддів враховує, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 дійшла висновку, що якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Так, судом першої інстанції наголошено, що порядок повернення продукту зі зберігання визначається у п. 2.2. договору №35-Д-2089 про надання послуг по зберіганню нафтопродукті від 01.07.2021, згідно якого сторони самостійно узгодили можливість направлення письмового розпорядження замовника виконавцеві на передачу продукту з резервуарів виконавця шляхом надіслання такого розпорядження за допомогою електронної пошти.

При цьому, у договорі сторонами не визначено конкретної електронної адреси.

Отже, наданий позивачем скріншот з електронної пошти засвідчує факт направлення заявки-доручення від 28.09.2022 №1 на постачання нафтопродуктів відповідачу.

Окрім того, судом першої інстанції правильно наголошено на тому, що відповідачем жодним чином не спростовано того, що електронні адреси: Maksym.Derkach@oiltreding.com.ua та Sergey.Kozhuhar@ oiltreding.com.ua не належать уповноваженим особам ТОВ «Глуско Рітейл».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення, а відтак є належним доказом отримання відповідачем заявки-доручення від 28.09.2022 №1.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем у встановлений договором спосіб повідомлено відповідача про необхідність повернення нафтопродуктів зі зберігання.

Крім цього, 23.04.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (вих. № 23- 04/1) за договором про надання послуг по зберіганню нафтопродуктів № 35-Д-2089 від 01.07.2021, яка була отримана останнім 30.04.2024 та в якій вимагалося повернути ТОВ «Тікич Енерджі» зі зберігання 16,29 т. нафтопродуктів, а саме: бензин автомобільний марки А-95-Євро5-Е0 у кількості 1,503 т, бензин автомобільний марки А-92-Євро5-Е0 у кількості 0,471 т, паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 у кількості 8,521 т та паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0 у кількості 5,791 т.

Відповідачем отримання претензії не заперечується.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 2.2. Договору повернення продукту замовника зі зберігання здійснюється на підставі та в строки згідно письмового розпорядження замовника виконавцеві на передачу продукту з резервуарів виконавця. Зазначене письмове розпорядження вважається належною вимогою замовника про повернення продукту із зберігання і може бути або надісланим за допомогою електронної пошти, або врученим безпосередньо виконавцеві.

Як убачається зі змісту п.2.2. сторони не надали форми, у якій має бути здійснено звернення замовника до виконавця з вимогою про повернення Товару (лист, заявка тощо). Відповідно, письмове розпорядження, про яке йдеться у п.2.2 Договору стосується змісту повідомлення скерованого замовником виконавцю. Зі змісту претензії від 23.04.2024 вих. № 23-04/1 також убачається, що за своїм змістом вона відображає письмове розпорядження позивача про повернення продукту замовнику.

Отже, позивач направив письмове розпорядження і на електронну, і на поштову адреси відповідача, що узгоджується з п.2.2.2 Договору.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 77 ГПК України зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано достатню кількість доказів на підтвердження обставин існування між сторонами договірних відносин, виконання сторонами умов договору від 01.07.2021 №35-Д-2089, передання позивачем відповідачу на зберігання нафтопродуктів, наявності у відповідача на зберіганні нафтопродуктів у кількості 16,29 тонн, направлення позивачем відповідачу вимоги про повернення нафтопродуктів із зберігання. Натомість, відповідачем не надано жодних доказів на спростування цих обставин. Усі доводи відповідача зводяться до того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог. Однак, ці доводи спростовуються висновками суду першої інстанції та колегії суддів, зробленими за результатами апеляційного перегляду справи.

Безпідставними є доводи відповідача про недотримання судом вимог ст.ст. 118, 119 ГПК України.

Так, відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 5, 6 статті 119 ГПК України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Судом першої інстанції було встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Оскільки відзив на позов було направлено у електронний кабінет представника позивача 18.07.2024, то відповідь мала б надійти 23.07.2024. Натомість, відповідь на відзив надійшла 26.07.2024, з незначним пропуском строку, встановленого судом (три дні). Враховуючи, встановлене, а також оскільки відповідь на відзив разом із доданими до неї доказами надійшла у межах строків підготовчих дій у справі та мала додаткові докази на підтвердження обставин, викладених позивачем у позові, колегія суддів погоджується з наявністю підстав для поновлення встановленого судом строку на подання відповіді на відзив за ініціативою суду та приєднання відповіді на відзив до матеріалів справи, що правомірно було здійснено судом першої інстанції протокольною ухвалою від 07.08.2024.

Колегія суддів не вбачає у діях суду недотримання ним вимог статей 118, 119 ГПК України, про що безпідставно та неаргументовано зазначено у апеляційній скарзі.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про наявність неточностей у встановлених судом обставинах здійснення між сторонами господарських операцій з прийняття на зберігання 7126,495 тонн нафтопродуктів та повернення зі зберігання 7110,209 тонн нафтопродуктів. За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що неточність має кількісний характер, і не вплинула на правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та була усунута апеляційним судом в мотивувальній частині цієї постанови.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл».

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі №910/8240/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі №910/8240/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8240/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.04.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді І.М. Скрипка

О.О. Хрипун