Рішення

від 26.12.2024 по справі 910/11120/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2024Справа № 910/11120/24

За позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Київ)

про стягнення 132 612,45 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Завод Супутник" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 124 854,80 грн неустойки у вигляді подвійної орендної плати за користування об`єктом оренди після закінчення строку дії Договору оренди № 758 від 30.10.2019, 5 316,36 грн інфляційних втрат та 2 441,29 грн 3% річних.

Разом з позовною заявою до суду подано заяву Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про забезпечення позову, відповідно до прохальної частини якої заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми 132 612,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 заяву свідка ОСОБА_1 до розгляду не прийнято. Відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розгляд справи №910/11120/24 в судовому засіданні з повідомленням сторін.

15.10.2024 від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

У вищевказаному клопотанні зазначено, що подані докази отриманні вже після спливу процесуального строку на їх подання, а тому заявник просить суд поновити пропущений процесуальний строк на подання до суду письмових доказів, які зазначені у додатках.

16.10.2024 та 21.10.2024 від Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" до суду надійшли заяви, в яких він просить поновити пропущений процесуальний строк на подання доказів, та долучити їх до матеріалів справи.

06.11.2024 від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів, які були отримані вже після спливу процесуального строку на їх подання, та долучення їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 15.10.2024 про поновлення пропущеного строку для подання доказів задоволено, поновлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 процесуальний строк для подання доказів та долучено подані 15.10.2024 докази до матеріалів справи; клопотання Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" від 16.10.2024 та від 21.10.2024 про поновлення пропущеного строку для подання доказів задоволено, поновлено Приватному акціонерному товариству "Завод Супутник" процесуальний строк для подання доказів та долучено подані 16.10.2024 та 21.10.2024 докази до матеріалів справи; клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 06.11.2024 про поновлення пропущеного строку для подання доказів задоволено, поновлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 процесуальний строк для подання доказів та долучено подані 06.11.2024 докази до матеріалів справи; поновлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 процесуальний строк для подання клопотання від 23.10.2024 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 23.10.2024 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 23.10.2024 про виклик свідка у судове засідання.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Суд зазначає, що моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2019 між Приватним акціонерним товариством "Завод Супутник" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №758 (далі - договір) відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування, без права передання в суборенду та без права викупу, нежитлове приміщення (далі - об`єкт оренд) для використання його у якості офісу. (п.1.1. договору).

Під об`єктом оренди у цьому договору розуміється нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, корпус №3. Загальна площа об`єкта оренди становить - 50 кв.м. (п.1.2. та п.1.3. договору).

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, указаний у договорі оренди, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкта оренди, який є невід`ємною частиною цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі приміщення і діє з 01.11.2019 по 01.11.2021 (п.3.1. договору).

У додатку №1 до договору сторонами погоджено розрахунок платежів оренди та комунальних послуг по підприємству з 01.11.2019, відповідно до якого загальна вартість орендної плати становить 8000 грн (строк оплати з 01 по 05 щомісяця).

У пункті 4.2. договору сторони погодили, що орендну плату орендар, незалежно від наслідків його господарської діяльності, здійснює в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед, не пізніше 05 числа поточного місяця за місяць оренди, в якому здійснюється платіж. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.7. договору плата за оренду приміщення є фіксованим платежем, який повинен сплачуватися незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.

За умовами пп. 5.4.2. п. 5.4. договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до пп. 5.4.19. п. 5.4. договору орендар зобов`язується після припинення договору повернути об`єкт оренди орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на момент підписання сторонами договору або компенсувати втрати у разі суттєвого погіршення приміщення.

Згідно із п.6.1. договору у випадку несвоєчасного внесення на рахунок орендодавця орендної плати, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.1., 9.2. договору дострокове розірвання договору можливе в односторонньому порядку, якщо одна із сторін порушує умови, визначені цим договором і свої зобов`язання. Термін дії договору також може бути припинений по бажанню кожної із сторін. Єдиною вимогою дострокового розірвання договору є письмове повідомлення однієї із сторін не пізніше, чим за 30 днів до дати розірвання договору.

У пункті 11.1. договору сторонами погоджено, що повернення об`єкта оренди здійснюється у день закінчення строку дії договору, припинення договору або розірвання договору та оформлюється відповідним актом здачі-приймання, який складається орендодавцем та підписується сторонами.

Відповідно до п.11.3. договору у разі безпідставної відмови орендаря від звільнення орендованого приміщення або відмови без поважних причин у 10-денний строк з моменту припинення договору підписати складений орендодавцем акт здачі-приймання, вважається, що орендар фактично продовжує користуватися об`єктом оренди та зобов`язаний сплачувати орендодавцю оренду плату в подвійному розмірі у порядку і на умовах, визначених у розділі цього договору, включно до моменту фактичного звільнення приміщення або підписання акту здачі-приймання, та несе відповідальність відповідно до умов цього договору. Плата за фактичне орендне користування об`єктом оренди, в розумінні даного пункту, не свідчить про продовження (пролонгацію) строку дії договору.

Пунктом 11.4 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості орендаря, зокрема, з орендної плати, компенсації комунальних послуг тощо, орендар зобов`язаний сплатити суму боргу до підписання сторонами акту здачі-приймання об`єкта оренди з урахуванням усіх поточних нарахувань та штрафних санкцій.

Пунктом 11.7. договору встановлено, що орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю об`єкт оренди у справному стані.

Згідно з п.11.8. договору об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту фактичного повернення приміщення (об`єкта оренди) та підписання сторонами Акту здачі-приймання об`єкта оренди.

Сторонами у договорі погоджено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі приміщення і діє з 01.11.2019 по 01.11.2021 (п.3.1. договору).

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина 4 статті 291 ГК України).

01.01.2022 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору (далі - Додаткова угода), відповідно до якої сторонами внесені зміни до розрахунків платежів оренди та комунальних послуг по підприємству, а саме: на період з 01.01.2022 по 30.01.2022 загальна вартість плати за опалення становить 9000 грн.

У Додатку № 1 сторони погодили строк оплати орендних платежів з 01 по 05 число щомісяця на умовах передплати.

01.11.2019 на виконання умов договору, ПрАТ "Завод Супутник" передав, а ФОП ОСОБА_1 прийняла з 01.11.2019 у тимчасове володіння і платне користування приміщення, що орендується, площею - 50 кв.м. під офіс, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, корпус №3, про що сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі від 01.11.2019.

У зв`язку несплатою ФОП ОСОБА_1 орендної плати за договором за період з серпня 2022 року по жовтень 2023 року в сумі 124 800,00 грн, ПрАТ "Завод Супутник" звернувся до суду (справа Господарського суду міста Києва. №910/762/24) з позовом про стягнення означеної заборгованості, а також пені у сумі 26 483,10 грн, 3% річних у сумі 3 086,35 грн та інфляційних втрат у сумі 4 740,25 грн. Також на підставі ч. 2 ст.785 ЦК України нараховано неустойку за період з 01.11.2023 по 08.01.2024 в подвійному розмірі орендної плати в сумі 36 284,02 грн, у зв`язку із неповерненням орендарем нежитлового приміщення після закінчення строку дії договору, а саме після 01.11.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/762/24 позов Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" заборгованість у сумі 124 800,00 грн, інфляційні втрати у сумі 4 740,25 грн, 3% річних у сумі 3 082,16 грн, пеню у сумі 26 342,92 грн, неустойку у сумі 36 284,02 грн, витрати на правову допомогу у сумі 24 981,53 грн та судовий збір у сумі 3 025,76 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/762/24 залишено без змін.

При розгляді справи №910/762/24 судом встановлено, що договір оренди №758 від 30.10.2019 був продовжений до 01.11.2023 та діяв до цієї дати, а у ФОП ОСОБА_1 був наявним обов`язок зі сплати орендної плати за договором за період з серпня 2022 року по жовтень 2023 року.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Також, суд враховує правову позицію висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №920/111/19, відповідно до якого преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Враховуючи наведене, встановлені судовими рішеннями у справі №910/762/24 обставини щодо закінчення строку дії договору оренди №758 від 30.10.2019 з 01.11.2023, а також розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Приватним акціонерним товариством "Завод Супутник" у розмірі 124 800,00 грн за період оренди з серпня 2022 року по жовтень 2023 року, повторного доведення не потребують.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч.1, 2 ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, ПрАТ "Завод Супутник" зазначає, що ФОП ОСОБА_1 після припинення дії договору з 01.11.2023 орендоване майно - приміщення за адресою: АДРЕСА_2, корпус №3, не повернула по акту приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/762/24 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не звільнила орендоване приміщення, у зв`язку з чим ПрАТ "Завод Супутник" було правомірно здійснено нарахування на підставі ч.2 ст.785 ЦК України неустойки за період з 01.11.2023 по 08.01.2024 в сумі 36 284,02 грн.

Означені обставини не підлягають доведенню при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва №910/11120/24, в силу приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час у справі №910/11120/24 позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача неустойку на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України за період з 09.01.2024 по 02.09.2024.

Заперечення відповідача зводяться до того, що позивач не приймає з оренди приміщення та не підписує акт про повернення, посилаючись на наявність несплаченої заборгованості відповідача з орендної плати.

Пунктом 11.8 договору передбачено, що об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту фактичного повернення приміщення (об`єкта оренди) та підписання сторонами Акту здачі-приймання об`єкта оренди.

Судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів підписання акту приймання-передачі майна з оренди.

Пунктом 11.4. договору передбачено, що у разі наявності заборгованості орендаря, зокрема з орендної плати, компенсації комунальних і експлуатаційних послуг тощо, орендар зобов`язаний сплатити суму боргу до підписання акту здачі-приймання об`єкта оренди з урахуванням усіх поточних нарахувань та штрафних санкцій.

З наявних у матеріалах справи доказів та пояснень сторін вбачається, що ПрАТ "Завод Супутник" відмовляє відповідачу в прийнятті приміщення з оренди та підписанні відповідного акту приймання-передачі.

Так, з наданих відповідачем до матеріалів справи доказів слідує, що 02.02.2024 відповідачем було направлено позивачу лист від 31.01.2024, яким повідомлялось про готовність відповідача прибути 07.02.2024 о 16-00 годині за місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» (АДРЕСА_2) для проведення огляду раніше орендованого приміщення та укладання відповідного акту.

У визначену у листі дату та час, відповідач прибула до прохідної Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» (АДРЕСА_2), проте охороною її не було допущено на територію позивача. Представник Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» на місце не прибув. На підтвердження зазначених обставин позивачем було здійснено складено акт від 07.02.2024.

Далі, листом від 08.02.2024 відповідач повторно повідомив позивача про готовність прибути 13.02.2024 о 17-00 годині за місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» (АДРЕСА_2) та просив забезпечити присутність уповноважених представників Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» у вищезазначену дату та час, для проведення огляду раніше орендованого приміщення та укладання відповідного акту.

У визначені в цьому листі дату та час відповідач прибула до прохідної Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» (АДРЕСА_2), проте знову не була допущена на територію охороною. На підтвердження вищезазначених обставин відповідачем складено акт від 13.02.2024.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 532 ЦК України унормовано, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна.

Статтею 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Суд зазначає, що частина 1 статті 785 ЦК України встановлює обов`язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Цьому обов`язку орендаря кореспондує обов`язок орендодавця прийняти таке виконання.

Суд звертає увагу на те, що законом не встановлено будь-яких додаткових передумов чи обмежень у негайному поверненні майна з орендного користування, у тому числі несплата орендної плати.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином та у повному обсязі було вчинено всі залежні від неї дії для повернення майна позивачу, шляхом направлення йому листа від 31.01.2024 з повідомленням про готовність прибути 07.02.2024 о 16-00 годині за місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» (АДРЕСА_2) для проведення огляду раніше орендованого приміщення та укладання відповідного акту.

Водночас доказів виконання орендодавцем обов`язку з прийняття належного виконання зобов`язань відповідача матеріали справи не містять.

Таким чином, з 07.02.2024 неповернення майна з оренди та непідписання відповідного акту зумовлено діями саме позивача, і на відповідача не може покладатися відповідальність за таке неповернення.

Суд при цьому звертає увагу позивача на те, що частина 2 статті 785 ЦК України встановлює відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, за невиконання орендарем встановленого частиною 1 цієї статті обов`язку, а не за відсутність підписаного акту приймання-передачі майна.

За таких обставин, обґрунтованим та законним є нарахування відповідачу неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України за період прострочення з 09.01.2024 по 06.02.2024 включно, що за розрахунком суду становить 14 688,80 грн.

У задоволенні решти вимог про стягнення неустойки належить відмовити.

Крім неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 5 316,36 грн інфляційних втрат та 2 441,29 грн 3% річних, нарахованих на суму заборгованості по орендній платі в розмірі 124 800,00 грн з 09.01.2024 по 02.09.2024.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок пені та 3 % річних судом встановлено його правильність та арифметичну вірність.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" (04080, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код 02970300) 14 688 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 80 коп. неустойки, 5 316 (п`ять тисяч триста шістнадцять) грн 36 коп. інфляційних втрат, 2 441 (дві тисячі чотириста сорок одну) грн 29 коп. 3% річних та 512 (п`ятсот дванадцять) грн 53 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко