Рішення

від 27.12.2024 по справі 911/2174/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2174/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (09108, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, пр-т Незалежності, 135-а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССІТІ» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, бул. Олександрійський, буд. 20, кв. 12)

про стягнення 67907,26 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 34 від 03.04.2017 р., 47624,96 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 50 від 17.07.2017 р., 191687,00 грн. заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача № 38 від 26.04.2017 р.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 159 від 04.07.2024 р. (вх. № 1155/24 від 14.08.2024 р.) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССІТІ» (далі - відповідач), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача: 67907,26 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 34 від 03.04.2017 р., у тому числі 63987,57 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 12,47 грн. пені, 2186,85 грн. інфляційних втрат, 1720,37 грн. 3% річних; 47624,96 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 50 від 17.07.2017 р., у тому числі 44871,56 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 8,76 грн. пені, 1533,53 грн. інфляційних втрат, 1211,11 грн. 3% річних; 191687,00 грн. заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача № 38 від 26.04.2017 р., у тому числі 157398,50 грн. заборгованості з оплати комунальних послуг, 25698,36 грн. пені, 5005,69 грн. інфляційних втрат, 3584,45 грн. 3% річних.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати за договорами оренди №34 від 03.04.2017 р. та №50 від 17.07.2017 р., а також з оплати наданих позивачем послуг за договором про відшкодування витрат балансоутримувача №38 від 26.04.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху; запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви № 159 від 04.07.2024 р. (вх. № 1155/24 від 14.08.2024 р.) шляхом: надання доказів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і тих доданих до неї документів, які надійшли до суду; зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССІТІ»; подання до суду усіх доказів, які додано до позовної заяви; зазначення в переліку додатків до позовної заяви усіх доказів, які фактично додані до останньої.

11.09.2024 р. до Господарського суду Київської області від КП «Тролейбусне управління» надійшла заява № 209 від 23.08.2024 р. (вх. № 9248/24 від 11.09.2024 р.) на виконання ухвали суду від 19.08.2024 р., з якої вбачається, що недоліки позовної заяви № 159 від 04.07.2024 р. (вх. № 1155/24 від 14.08.2024 р.), зазначені в ухвалі суду, були усунуті.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за вказаною позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2024 р. було відкрито провадження у справі №911/2174/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті спору.

Копію ухвали від 17.09.2024 р. про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0600964734752.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення №0600964734752 про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 17.09.2024 р. отримав 24.09.2024 р.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ГПК України для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов КП «Тролейбусне управління» до ТОВ «ТРАНССІТІ», всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України), й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

03.04.2017 р. між КП Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (орендодавець) та ТОВ «ТРАНССІТІ» (орендар) був укладений договір оренди №34 нежитлового приміщення, за умовами якого:

орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 191,5 кв.м, яке розташоване на першому поверсі виробничого головного корпусу панельної будівлі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 135а, яке перебуває на балансі КП «Тролейбусне управління» (п.1.1);

передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі. Нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. (п.п. 2.1, 2.4);

розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» і становить 8160,55 грн., в т.ч. ПДВ 1369,09 грн., за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа місяця, за який вона вноситься (п.3.1);

розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2);

орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об`єкта оренди та передачі орендодавцю за актом прийому-передачі включно. Витрати орендаря, пов`язані з утриманням та експлуатацією об`єкта оренди, до орендної плати не входять (п.п. 3.5, 3.6);

за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,042% від суми недоплати за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.8.2);

цей договір діє з 03.04.2017 р. по 31.03.2019 р. Зміни і доповнення до цього договору розглядаються сторонами протягом одного місяця і в разі прийняття їх сторонами, оформлюються в установленому законодавством порядку (п.п. 10.1, 10.3);

орендар за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендодавця про свої наміри щодо припинення або продовження договірних орендних відносин (п.10.6).

Разом із договором сторони погодили та підписали розрахунок орендної плати за нежитлове приміщення інвентарний №026.

26.04.2017 р. сторони уклали додаткову угоду №39 до договору оренди №34, відповідно до якої виклали п.3.1 договору в такій редакції: «на підставі рішення Білоцерківської міської ради №482-26-VII від 23.02.2017 р. встановити пільгову орендну плату із розрахунку за 1 кв.м 24,00 грн. в т.ч. ПДВ».

Додатком до додаткової угоди від 26.04.2017 р. №39 погоджено розрахунок орендної плати за нежитлове приміщення інвентарний №026, за яким орендна плата за місяць становить 4596,00 грн.

Додатковою угодою №15 від 18.03.2019 р. сторони продовжили термін дії договору оренди №34 до 31.03.2023 р.

Також 17.07.2017 р. між КП «Тролейбусне управління» (орендодавець) та ТОВ «ТРАНССІТІ» (орендар) був укладений договір оренди №50 нежитлового приміщення, за умовами якого:

орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 142,10 кв.м, яке розташоване на першому поверсі триповерхової нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 135а, яке перебуває на балансі КП «Тролейбусне управління» (п.1.1);

передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі. Нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. (п.п. 2.1, 2.4);

розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» і становить 5722,62 грн., в т.ч. ПДВ 953,77 грн., за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа місяця, за який вона вноситься (п.3.1);

розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2);

орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об`єкта оренди та передачі орендодавцю за актом прийому-передачі включно (п.3.5);

за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,042% від суми недоплати за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.8.2);

цей договір діє з 17.07.2017 р. по 31.12.2019 р. Зміни і доповнення до цього договору розглядаються сторонами протягом одного місяця і в разі прийняття їх сторонами, оформлюються в установленому законодавством порядку (п.п. 10.1, 10.3);

орендар за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендодавця про свої наміри щодо припинення або продовження договірних орендних відносин (п.10.6).

Разом із договором сторони погодили та підписали розрахунок орендної плати за нежитлове приміщення інвентарний №026.

17.07.2017 р. за актом про прийом-передачу нежитлового приміщення площею 142,10 кв.м позивач передав, а відповідач отримав обумовлене договором оренди №50 майно.

Додатковою угодою №38 від 31.12.2019 р. сторони продовжили термін дії договору оренди №50 до 31.12.2022 р.

Укладені між сторонами договори №34 та №50 за своєю правовою природою є договорами оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності.

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Частиною 3 ст. 283 ГК України встановлено, що об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 3 ст. 759 ЦК України особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Заявляючи позовні вимоги, позивач стверджує, що в період з квітня 2023 р. по листопад 2023 р. відповідач не сплатив орендну плату за договорами оренди №34 та №50, у зв`язку з чим станом на 30.06.2024 р. за договором №34 утворилась заборгованість у сумі 63987,57 грн., а за договором №50 - в сумі 44871,56 грн.

Судом встановлено, що строк дії договору №34 згідно з додатковою угодою №15 закінчився 31.03.2023 р., а договору №50 згідно з додатковою угодою №8 - 31.12.2022 р., і що розділ 10 договорів оренди №34 та №50 не передбачає можливості їх автоматичної пролонгації.

Так, відповідно до пунктів 10.3, які є ідентичними в обох договорах, зміни і доповнення до цього договору розглядаються сторонами протягом одного місяця і в разі прийняття їх сторонами, оформляються в установленому законодавством порядку.

Окрім того, відповідно до п. 10.6 договорів, орендар протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендодавця про свої наміри щодо припинення або продовження договірних орендних відносин. Орендодавець надає орендареві письмову відповідь щодо можливості (або відсутності такої) продовження терміну оренди на новий термін на попередніх умовах або на нових умовах (актуальних на момент звернення) в строк згідно чинного законодавства. У разі якщо орендодавець має намір після закінчення терміну дії договору оренди використовувати зазначене майно для власних потреб, він не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору письмово попереджає про це орендаря.

Будь-яких повідомлень будь-якої із сторін договору про наміри щодо продовження строку договорів оренди №34 та №50 матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 10.7 договорів оренди строк дії договору може бути продовжений у відповідності до чинного законодавства.

Разом з тим, відповідно до пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії спірних договорів) під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема, щодо продовження договору оренди, щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

За таких обставин, враховуючи, що станом на час розгляду справи військовий стан, запроваджений з 24.02.2022 р., не був скасований, суд дійшов висновку про те, що договори оренди №34 та №50 є чинними, а їх строк таким, що продовжений відповідно до п. 5 постанови КМУ від 27.05.2022 р. №634.

Відповідно до приписів статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 3.1 договорів оренди №34 та №50 орендна плата переховується орендарем не пізніше 20 числа місяця, за який вона вноситься.

Відтак, суд встановив, що відповідач мав обов`язок перерахувати орендну плату позивачу за спірними договорами

за квітень 2023 р. до 20.04.2023 р., а з 21.04.2023 р. настало прострочення,

за травень 2023 р. до 22.05.2023 р., а з 23.05.2023 р. настало прострочення,

за червень 2023 р. до 20.06.2023 р., а з 21.06.2023 р. настало прострочення,

за липень 2023 р. до 20.07.2023 р., а з 21.07.2023 р. настало прострочення,

за серпень 2023 р. до 21.08.2023 р., а з 22.08.2023 р. настало прострочення,

за вересень 2023 р. до 20.09.2023 р., а з 21.09.2023 р. настало прострочення,

за жовтень 2023 р. до 20.10.2023 р., а з 21.10.2023 р. настало прострочення,

за листопад 2023 р. до 20.11.2023 р., а з 21.11.2023 р. настало прострочення.

При цьому, суд звертає увагу, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням положенням ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок належної до стягнення з відповідача орендної плати за договором №34 за період квітень 2023 р. листопад 2023 р., встановив, що останній здійснено арифметично вірно та відповідно до методики розрахунку орендної плати, у зв`язку з чим заборгованість орендаря становить 63987,57 грн. з урахуванням здійсненої оплати у травні 2023 року в сумі 1647,72 грн.

Також судом перевірено здійснений позивачем розрахунок належної до стягнення з відповідача орендної плати за договором №50 за період квітень 2023 р. листопад 2023 р. та встановлено, що останній здійснено арифметично вірно та відповідно до методики розрахунку орендної плати, у зв`язку з чим розмір заборгованості орендаря становить 44871,56 грн. з урахуванням здійсненої оплати у травні 2023 р. в сумі 1155,46 грн.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

ТОВ «ТРАНССІТІ» доказів сплати орендної плати за договорами №34 та №50 в розмірі більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, суду не подало. Відтак, підтверджена документально загальна заборгованість ТОВ «ТРАНССІТІ» з орендної плати за договором оренди №34 та договором оренди №50, яка підлягає стягненню з останнього, становить 108859,13 грн.

Окрім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати орендної плати за договорами №34 та №50 позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену п.8.2 договорів.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктами 8.2 договорів встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,042% від суми недоплати за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому, суд звертає увагу, що конструкція «за кожний день прострочення оплати», встановлена в п. 8.2 договору, є порядком нарахування пені, а не строком. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 р. у справі №911/952/22, застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати встановленням іншого, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування пені.

Відтак, в даному випадку, пеня має розраховуватися з наступного робочого дня після останнього дня строку оплати та до переддня фактичної оплати, або до відповідної дати через шість місяців після спливу строку оплати.

Поряд з цим, відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою вказаного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2024 р. у справі №910/4629/21, від 20.01.2022 р. у справі №910/20734/20, від 12.03.2020 р. у справі №907/65/18, від 27.05.2019 р. у справі №910/20107/17, від 18.04.2019 р. у справі №914/1126/14.

Проаналізувавши рішення правління НБУ про розмір облікової ставки Національного банку України у спірний період сторін, суд встановив, що розмір пені, який встановлений у договорі (0,042%), не перевищує граничний розмір, встановлений законом, у зв`язку з чим при розрахунку суми пені застосовується саме така процентна ставка.

Суд, перевіривши правильність розрахунку пені за договором №34, встановивши вірний період прострочення, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (сукупний період 30.06.2023 р. - 20.05.2024 р.) встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період становить значно більший розмір, ніж заявлений позивачем (12,47 грн.).

Суд, перевіривши правильність розрахунку пені за договором №50, встановивши вірний період прострочення, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (сукупний період 30.06.2023 р. - 20.05.2024 р.) встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період становить значно більший розмір, ніж заявлений позивачем (8,76 грн.).

Слід зазначити, що відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за договорами №34 та №50 слід задовольнити повністю в заявлених сумах, що загалом становить 21,23 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нараховує та просить стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні втрати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши правильність розрахунку процентів річних, встановивши вірний період прострочення, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (сукупний період 21.04.2023 р. - 30.06.2024 р.)

за договором №34:

ПеріодОсновний борг, грн.Строк оплатиПеріод прострочення, в межах періоду позивача3%, грн.квітень 20236 635,2420.04.202321.04.2023-30.06.2024238,05травень 20238 176,8722.05.202323.05.2023-30.06.2024271,85червень 20238 201,3520.06.202321.06.2023-30.06.2024253,12липень 20238 225,8320.07.202321.07.2023-30.06.2024233,59серпень 20238 160,5521.08.202322.08.2023-30.06.2024210,28вересень 20238 160,5520.09.202321.09.2023-30.06.2024190,15жовтень 20238 201,3520.10.202321.10.2023-30.06.2024170,88листопад 20238 225,8320.11.202321.11.2023-30.06.2024150,43Всього 1718,35

за договором №50:

ПеріодОсновний борг, грн.Строк оплатиПеріод прострочення, в межах періоду позивача3%, грн.квітень 20234 653,0020.04.202321.04.2023-30.06.2024166,94травень 20235 734,0622.05.202323.05.2023-30.06.2024191,11червень 20235 751,2320.06.202321.06.2023-30.06.2024177,97липень 20235 768,4020.07.202321.07.2023-30.06.2024163,81серпень 20235 722,6221.08.202322.08.2023-30.06.2024147,46вересень 20235 722,6220.09.202321.09.2023-30.06.2024133,35жовтень 20235 751,2320.10.202321.10.2023-30.06.2024119,83листопад 20235 768,4020.11.202321.11.2023-30.06.2024105,49Всього 1205,96

встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за договорами №34 та №50 за заявлений період становить 2924,31 грн. (1718,35 грн. + 1205,96 грн.), у зв`язку з чим вказана вимога позивача має бути задоволена частково.

Водночас, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат за договорами №34 та №50, суд встановив, що останній здійснено позивачем арифметично вірно, відтак, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за договорами оренди слід задовольнити повністю.

Щодо договору про відшкодування витрат балансоутримувача, суд вважає за необхідне відзначити таке.

Так, 26.04.2017 р. між КП «Тролейбусне управління» (балансоутримувач) та ТОВ «ТРАНССІТІ» (орендар) був укладений договір №38 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання послуг орендарю, за умовами якого:

орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати на оплату спожитих комунальних послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором (п.1.2);

балансоутримувач будівлі здійснює повну оплату комунальних послуг з наступним відшкодуванням вказаних витрат орендарем (п.4.1);

фактичне надання комунальних послуг оформляється актом здавання-передачі комунальних послуг (п.4.2);

балансоутримувач пред`являє орендарю рахунок на оплату спожитих комунальних послуг, передбачених цим договором, протягом 3 робочих днів, з моменту підписання сторонами акта здавання-передачі комунальних послуг (п.4.3);

сплата за спожиті комунальні послуги здійснюється орендарем в касу чи на розрахунковий рахунок балансоутримувача не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем (п.4.5);

за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги орендар сплачує балансоутримувачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, від заборгованої суми за кожен день прострочення (п.5.2);

строк дії договору становить з 03.04.2017 р. по 31.03.2019 р. і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.6.1);

у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.6.4).

28.07.2017 р. додатковою угодою №54 сторони погодили доповнити даний договір пунктом 1.3, за яким виконавець зобов`язується надавати послуги з вивезення побутових відходів відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил, правил надання послуг з вивезення побутових відходів. Тариф за послугу твердих побутових відходів складає 249,84 грн., в тому числі ПДВ 41,64 грн.

Укладений між сторонами договір за свою правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За твердженням позивача, в період травень 2023 р. - листопад 2023 р. відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором про відшкодування витрат, не оплатив надані позивачем послуги, у зв`язку з чим сума заборгованості за спірний період становить 157398,50 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору №38 балансоутримувач будівлі здійснює повну оплату комунальних послуг з наступним відшкодуванням вказаних витрат орендарем. Фактичне надання комунальних послуг оформлюється актом здавання-передачі комунальних послуг.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що оплата за спожиті комунальні послуги здійснюється орендарем в касу чи на розрахунковий рахунок балансоутримувача не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

На підтвердження надання комунальних послуг позивач долучив до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків за договором №38 станом на 30.06.2024 р.

Суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 р. у справі № 924/233/18.

Між тим, долучений до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків, хоч і містить підписи повноважних представників сторін, однак, по перше, не підтверджений жодними первинними документами, зокрема, актами здавання-передачі комунальних послуг відповідно до п. 4.2 договору, по друге, з наданого акту неможливо встановити наявність саме спірної заборгованості в розмірі 157398,50 грн. станом на кінець листопада 2023 року.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи взагалі не містять доказів підписанння сторонами відповідно до п. 4.2 договору актів здавання-передачі комунальних послуг, як і самих актів, а також не містять будь-яких інших доказів, які б свідчили про надання балансоутримувачем комунальних послуг відповідачу за договором №38.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 р. у справі №910/5226/17 вказав, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів надання послуг відповідачу у спірний період за договором №38 від 26.04.2017 р., у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача основного боргу за цим договором, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат, як похідних вимог від основного боргу.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов КП «Тролейбусне управління» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «ТРАНССІТІ» 108859,13 грн. основного боргу, 21,23 грн. пені, 2924,31 грн. 3% річних, 3720,38 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме - у сумі 1732,88 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССІТІ» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, бул. Олександрійський, буд. 20, кв. 12) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (09108, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, пр-т Незалежності, 135-а) 108859,13 грн. (сто вісім тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень тринадцять копійок) основного боргу, 21,23 грн. (двадцять одну гривню двадцять три копійки) пені, 2924,31 грн. (дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири гривні тридцять одну копійку) 3% річних, 3720,38 грн. (три тисячі сімсот двадцять гривень тридцять вісім копійок) інфляційних втрат, 1732,88 грн. (одну тисячу сімсот тридцять дві гривні вісімдесят вісім копійок) судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.12.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна