Рішення

від 27.12.2024 по справі 912/2693/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 рокуСправа № 912/2693/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 912/2693/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" (вул. Юрія Краснокутського, буд. 1Є, м. Кропивницький, 25005)

про стягнення 45 392,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2024 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" про стягнення заборгованості в розмірі 45 392,71 грн, в тому числі: основний борг - 14 421,59 грн; пеня - 15869,52 грн; штраф - 7 341,31 грн; три проценти річних - 1 767,62 грн; інфляційні втрати - 5992,67 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № КК1-20-023 від 02.01.2020 в частині оплати за спожитий природний газ.

Ухвалою від 01.11.2024 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви) суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2693/24, постановив справу №912/2693/24 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Ухвалою від 01.11.2024 звернуто увагу відповідача на його обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачу та його уповноваженому представнику адвокату Жигадло І.Б. ухвала про відкриття провадження у справі вручена 01.11.2024 її доставленням в Електронні кабінети у підсистемі "Електронний суд" 01.11.2024 о 16:11.

Конверт із вкладенням (ухвала суду від 01.11.2024 про відкриття провадження у справі), направлений на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто органом поштового зв`язку із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 97-98).

Суд ужив заходів з повідомленням відповідача про розгляд справи засобами телефонного зв`язку за номером телефону, вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських (телефонограма від 12.11.2024 №251, а.с. 99).

14.11.2024 до суду від представника відповідача адвоката Курлейко Олени Сергіївни надійшла сформована 14.11.2024 в підсистемі "Електронний суд" заява на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання доступу до електронної справи. У поданій заяві представником відповідача повідомлено, що про наявність відкритого провадження у справі №912/2693/24 ТОВ "АВ і КО" стало відомо 13.11.2024, після реєстрації та авторизації товариством власного електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; ухвала від 01.11.2024 та позовна заява до ТОВ "АВ і КО" не надходила.

14.11.2024 представнику ТОВ "АВ і КО" надано доступ до електронної справи.

18.11.2024 до суду від відповідача надійшов сформований 18.11.2024 в підсистемі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначено про погашення відповідачем боргу у розмірі 14 421,59 грн за спожитий природний газ, що підтверджується платіжними інструкціями від 09.08.2024, від 20.09.2024, від 07.10.2024 та від 12.11.2024. Поряд з цим, зазначено, що до позовних вимог про стягнення пені у розмірі 15 869,52 грн та штрафу у розмірі 7 341,31 грн необхідно застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, передбаченої статтею 267 ЦК України, яка для таких штрафних санкцій є спеціальною - 1 рік (стаття 258 ЦК України). За твердженням відповідача, оскільки стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду (провадження у справі відкрито 01.11.2024), період, за який просить позивач стягнути неустойку, з грудня 2021 року по квітень 2023 року і відповідна обрахована ним сума є неправомірними. Серед іншого, відповідачем зазначено, що позивачем при здійсненні обрахунку 3% річних та інфляційних втрат не враховано суми, сплачені відповідачем 09.08.2024, 20.09.2024, 07.10.2024 та 12.11.2024. Відповідач просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 14421,59 грн, у зв`язку із відсутністю предмета спору; відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який становить 10 000,00 грн.

18.11.2024 до суду від відповідача надійшла сформована 18.11.2024 в підсистемі "Електронний суд" заява про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 15 869,52 грн, штрафу у розмірі 7 341,31 грн.

18.11.2024 до суду від відповідача надійшла сформована 18.11.2024 в підсистемі "Електронний суд" заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 14 421,59 грн у зв`язку із відсутністю предмета спору.

22.11.2024 до суду від позивача надійшла сформована 22.11.2024 в підсистемі "Електронний суд" відповідь на відзив, у якій позивач підтвердив сплату відповідачем основного боргу у розмірі 14 421,59 грн. За твердженням позивача погашення суми основного боргу за договором №КК1-20-023 від 02.01.2020 відбулося з порушенням строків оплати, адже відповідно до умов Договору, зокрема пункту 3.8., остаточний розрахунок з оплати вартості фактично поставленого газу здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Тобто, враховуючи останнє споживання природного газу в квітні 2023 року, розрахунок мав відбутися до 15 травня 2023 року. Серед іншого, позивач звертає увагу, що розрахунок штрафних санкцій (пені, штрафу), 3% річних та інфляційних нарахувань здійснено станом на 31.07.2024, тобто коли сума основного боргу у розмірі 14421,59 грн ще існувала. Також позивач зауважив, що розрахунок пені здійснено в межах шести місяців. Позивач стверджує, що пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних нараховані правомірно та у відповідності до пункту 6.2. Договору та статті 625 ЦК України.

22.11.2024 до суду від позивача надійшло сформоване 22.11.2024 в підсистемі "Електронний суд" клопотання про зменшення заявлених відповідачем витрат на оплату професійної правничої допомоги до 500,00 грн.

26.11.2024 до суду від відповідача надійшло сформоване 26.11.2024 в підсистемі "Електронний суд" заперечення на клопотання позивача щодо зменшення витрат на оплату професійної правової допомоги.

26.11.2024 до суду від відповідача надійшло сформоване 26.11.2024 в підсистемі "Електронний суд" заперечення (на відповідь на відзив), за змістом якого відповідач наполягає на застосуванні спеціального строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 15 869,52 грн, штрафу у розмірі 7 341,31 грн та наслідків його пропуску, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову у цій частині в повному обсязі; відмовити у задоволенні позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

03.12.2024 до суду від позивача надійшли сформовані 02.12.2024 в підсистемі "Електронний суд" додаткові пояснення, за змістом яких зазначено, що строк позовної давності, визначений статтями 257, 258 ЦК України, в силу приписів пункту 12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину (з 12.03.2020 по 01.07.2023), а в силу приписів пункту 19 Прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану (з 24.02.2022 до закінчення воєнного стану), з огляду на що строк позовної давності щодо стягненні пені позивачем не пропущено.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши пояснення сторін, наведені у заявах по суті справи, безпосередньо, повно і всебічно дослідивши наявні у справі докази, господарський суд встановив такі обставини, які є предметом доказування у справі.

02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" (Споживач) укладено договір постачання природного газу №КК1-20-023 (Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (а.с. 24-27).

Загальний замовлений обсяг постачання газу за Договором становить 3,725 тис. куб.м, у тому числі по розрахункових періодах (помісячно) з січня по грудень, зазначених в пункті 1.2. Договору.

Відповідно до пункту 2.6. Договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акта приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Ціна газу та порядок розрахунку визначено в розділі 3 Договору.

За пунктом 3.6. Договору оплата за цим Договором здійснюється Споживачем на рахунок Постачальника у такі строки: 100% суми платежу за газ до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

Згідно з пунктом 3.8. Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акта (актів) приймання-передачі природного газу.

Фактом оплати за цим Договором є дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 3.11.).

У підпункті 4.2.1. пункту 4.1. Договору передбачено, що Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до підпункту 4.4.2. пункту 4.4. Договору, Постачальник зобов`язаний постачати природний газ на умовах та в обсягах, визначених цим Договором, за умови дотримання Споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу/інших платежів, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення, а у випадку прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченої заборгованості.

Згідно з пунктом 10.1. Договору строк його дії: у частині постачання природного газу - до 31 грудня 2020 року; в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання.

Пунктом 10.1.1. Договору передбачено, що Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають внести зміни до Договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк.

Товариству з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" присвоєно ЕІС - код 56XO0000WН3МN00F (персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу), про що зазначено у Договорі.

До Договору вносились зміни згідно з додатковими угодами №1 від 22.01.2020, №2 від 21.02.2020, №3 від 25.03.2020, №4 від 30.04.2020, №5 від 20.05.2020, №6 від 25.06.2020, №7 від 21.07.2020, №8 від 25.08.2020, №9 від 24.09.2020, №10 від 23.10.2020, №11 від 26.11.2020 щодо ціни за природний газ (а.с. - 27 зворотна сторона, а.с. 28-32 зворотна сторона).

Як вказує позивач, на виконання умов Договору він поставив відповідачу природний газ на загальну суму 166459,70 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 33-48). Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пунктів 3.6, 3.8 Договору.

У позовній заяві від 24.10.2024 зазначено, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 14421,59 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати спожитого природного газу, позивач на підставі пункту 6.2 Договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 15869,52 грн, штраф у розмірі 7 341,31 грн та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 1767,62 грн та 5992,67 грн інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив про сплату основного боргу у розмірі 14421,59 грн, на підтвердження чого надав платіжні інструкції, та одночасно заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, посилаючись на строк позовної давності, а щодо 3% річних та інфляційних втрат вказав на те, що вони нараховані позивачем неправомірно.

У заяві від 18.11.2024 відповідач просив закрити провадження у справі №912/2693/24 в частині стягнення основного боргу у розмірі 14 421,59 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У відповіді на відзив позивач підтвердив сплату відповідачем основного боргу у розмірі 14421,59 грн.

Відповідно до частин 1, 2статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 175 Господарського кодексу Українимайново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другоїсторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона маєправо вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд установив, що 20.01.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу №КК1-20-023 на виконання якого позивач передав відповідачу в період з 01.09.2020 по 30.04.2023 замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 6,84 тис.куб.м., в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об`єму) наведено в пункті 2.1 Договору та підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пунктів 3.6., 3.8 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив заборгованість з оплати природного газу у сумі 14421,59 грн у повному обсязі, а саме: 8 000,00 грн сплачено до дати звернення позивача до суду (трьома платежами від 09.08.2024 на суму 2 500,00 грн, від 20.09.2024 на суму 3 000,00 грн, від 07.10.2024 на суму 2 500,00 грн) та 6 421,59 грн після звернення позивача до суду, зокрема 12.11.2024).

Зазначене підтверджується доданими до відзиву копіями платіжних інструкцій № 694 від 09.08.2024 на суму 2 500,00 грн, №709 від 20.09.2024 на суму 3 000,00 грн, №715 від 07.10.2024 на суму 2 500,00 грн, №727 від 12.11.2024 на суму 6 421,59 грн (а.с. 105-108).

Отже, станом на дату звернення позивача до суду (24.10.2024) за стягненням 14 421,59 грн основного боргу, такий борг був фактично меншим на 8 000,00 грн, тобто становив 6421,59 грн, а не 14 421,59 грн.

Після звернення позивача до суду відповідач сплатив залишок боргу в сумі 6 421,59 грн.

Станом на дату розгляду справи основний борг відповідача за Договором відсутній, що сторонами визнається.

Позивач підтвердив сплату відповідачем основного боргу, при цьому заяв про зменшення позовних вимог до суду не подавав, натомість у відповіді на відзив просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Разом з тим, оскільки предмет спору в частині стягнення основного боргу у сумі 8 000 грн припинив існування ще до звернення позивача до суду, а не під час розгляду справи, підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення 8 000 грн основного боргу відсутні, натомість у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Одночасно, враховуючи, що відповідачем сплачено 6 421,59 грн після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення 6 421,59 грн заборгованості за поставлений природний газ за договором №КК-20-023 від 20.01.2020 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 15869,52 грн, штрафу у сумі 7 341,31 грн, 3% річних у розмірі 1 767,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 992,67 грн слід зазначити таке.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені устатті 2 цього Кодексу (частина 2статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частинами 2, 3статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Згідно з частиною другою наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" порушено зобов`язання з оплати вартості поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" природного газу в частині дотримання строку проведення кінцевого розрахунку.

Зазначене, в силу наведених вище норм законодавства, є підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором, а такожнарахувань згідно з частиною 2статті 625 Цивільного кодексу України.

Як встановлено, в пункті 6.2. Договору сторони погодили відповідальність Покупця у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу в розмірі 7% у випадку прострочення понад 30 днів.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши розрахунок позивача щодо штрафних санкцій, 3% річних та інфляційнихнарахувань, суд зазначає, що такий розрахунок є правильним та нарахування здійснено в межах періоду прострочення, з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Згідно із здійсненими позивачем нарахуваннями, відповідні суми становлять:

за період прострочення оплати газу, поставленого в грудні 2020 року - з 16.01.2021 по 28.01.2020 пеня - 3,29 грн, 3% річних - 0,82 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в лютому 2021 року - з 16.03.2021 по 16.03.2021 пеня - 1,41 грн, 3% річних - 0,33 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в квітні 2021 року - з 18.05.2021 по 18.05.2021 пеня - 1,46 грн, 3% річних - 0,29 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в травні 2021 року- з 16.06.2021 по 11.07.2021 пеня - 3,12 грн, 3% річних - 0,62 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в жовтні 2021року - з 16.11.2021 по 24.11.2021 пеня - 0,07 грн, 3% річних - 0,01 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в грудні 2021 року - з 18.01.2022 по 09.02.2022 пеня - 90,47 грн, 3% річних - 13,78 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в січні 2022 року - з 16.02.2022 по 17.05.2022 пеня - 643,71 грн, штраф у розмірі 7 % від суми 16 294,30 грн - 1 140,60 грн, 3% річних - 96,55 грн, за березень 2022 року - травень 2022 року інфляційні - 951,09 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в лютому 2022 року- з 16.03.2022 по 24.08.2022 пеня - 1591,48 грн, 3% річних - 165,14 грн, за квітень 2022 року - серпень 2022 року інфляційні - 1347,26 грн, штраф у розмірі 7%від суми 18 630,52 грн - 1 304,14 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в березні 2022 року -з 16.04.2022 по 15.10.2022 пеня - 3365,52 грн, з 16.04.2022 по 03.01.2023 3% річних - 281,50 грн, за травень 2022року-січень 2023 року інфляційні - 1861,38 грн, штраф у розмір 7% від суми17 702,58 грн 1239,18 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в квітні 2022 року - з 17.05.2022 по 16.11.2022 пеня - 41,86 грн, з 17.05.2022 по 03.01.2023 3% річних - 3,35 грн, за червень 2022 року- січень 2023 року інфляційні - 19,65 грн, штраф у розмір 7% від суми 175,82 грн 12,31 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в травні 2022 року - з 16.06.2022 по 15.12.2022 пеня - 10,55 грн, з 16.06.2022 по 03.01.2023 3% річних - 0,70 грн, за липень 2022 року -січень 2023 року інфляційні - 3,29 грн, штраф у розмірі 7% від суми42,07 грн 2,94 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в червні 2022 року - з 16.07.2022 по 03.01.2023 пеня - 9,48 грн, 3% річних - 0,57грн, за серпень 2022 року-січень 2023 року інфляційні - 2,85 грн, штраф у розмірі 7% від суми 40,22 грн 2,82 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в серпні 2022року - з 16.09.2022 по 03.01.2023 пеня - 4,77 грн, 3% річних - 0,29 грн, за жовтень 2022 року-січень 2023 року інфляційні - 1,25 грн, штраф у розмірі 7% від суми31,66грн 2,22 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого у вересні 2022 року - з 18.10.2022 по 03.01.2023 пеня - 5,36 грн, 3% річних - 0,32 грн, за листопад 2022 року - січень 2023 року інфляційні - 0,70 грн, штраф у розмірі 7% від суми50,16 грн 3,51 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в жовтні 2022 року - з 16.11.2022 по03.01.2023 пеня - 12,53 грн, 3% річних - 0,75 грн, за грудень 2022 року - січень 2023 року інфляційні - 1,31 грн, штраф у розмірі 7% від суми 186,66 грн 13,07 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в листопаді 2022 року - з 16.12.2022 по 03.01.2023 пеня - 5,49 грн, 3% річних - 0,33 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в грудні 2022 року - з 17.01.2023 по 07.05.2023 пеня - 1321,74 грн, 3% річних - 79,30 грн, за лютий-травень 2023 року інфляційні - 166,21 грн, штраф у розмірі 7% від суми 12 233,09 грн - 856,32 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в січні 2023року - з 16.02.2023 по 15.08.2023 пеня - 3892,22 грн, з 16.02.2023 по 06.05.2024 3% річних - 331,51 грн, за березень 2023 року - травень 2024 року інфляційні - 477,58 грн, штраф у розмірі 7% від суми 19 238,46 грн - 1346,69 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в лютому 2023 року - з 16.03.2023 по 15.09.2023 пеня - 3253,18 грн, з 16.03.2023 по 31.07.2024 3% річних - 524,69 грн, за квітень 2023 року - липень 2024 року інфляційні - 737,38 грн, штраф у розмірі 7% від суми 13 347,67 грн - 934,34 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в березні 2023 року - з 18.04.2023 по 17.10.2023 пеня - 1601,55 грн, з 18.04.2023 по 31.07.2024 3% річних - 265,09 грн, затравень 2023 року - липень 2024 року інфляційні - 420,14 грн, штраф у розмірі 7% від суми 6 856,28 грн - 479,94 грн;

за період прострочення оплати газу, поставленого в квітні 2023 року- з 16.05.2023 по 15.11.2023 пеня - 10,26 грн, з 16.05.2022 по 31.07.2024 3% річних - 1,68 грн, за червень 2023 року-липень 2024 року інфляційні - 2,58 грн, штраф у розмірі 7% від суми 46,09 грн - 3,23 грн,

а всього -15869,52 грн пені, 7341,31 грн 7% штрафу, 1767,62 грн 3% річних та 5992,67 грн інфляційних нарахувань.

Наведений позивачем розрахунок, правильність якого перевірена судом, не спростований відповідачем будь-якими доказами.

Надаючи відповідь на аргументи відповідача, суд зазначає, що розрахунки пені, штрафу, річних та інфляційних об`єктивно не можуть ураховувати оплати, здійснені відповідачем 09.08.2024, 20.09.2024, 07.10.2024, 12.11.2024, оскільки штраф, пеня, річні та інфляційні не нараховані і не заявлені до стягнення за період, в який такі оплати були проведені (тобто за період після липня 2024 року).

Підтверджена матеріалами справи обставина прострочення виконання зобов`язання із своєчасного розрахунку за поставлений природний газ є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахувань згідно з частиною 2статті 625 Цивільного кодексу України у наведеному вище розмірі.

Щодо позовної давності, про застосування якої до спірних правовідносин заявляє відповідач, слід вказати таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено можливість змінити тривалість позовної давності. Так, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

За доводами відповідача, строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені та штрафу за період з грудня 2021 року по 01.11.2023 сплив.

Поряд з цим, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжувався та тривав до липня 2023 року.

Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 було введено воєнний стан, який натепер продовжений.

З огляду на вищезазначені приписи законодавства та встановлені судом обставини, а саме: дату звернення позивача з позовом до суду (24.10.2024) та заявлені позивачем періоди нарахування штрафних санкцій (починаючи з 16.01.2021), суд дійшов висновку, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом про стягнення пені та штрафу позивачем не пропущено.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності.

При цьому, дослідивши розрахунок суми пені та штрафу та періоди прострочення, суд дійшов переконання про необхідність зменшення сум нарахованих позивачем пені та штрафу на 50 %, тобто пеню до 7934,76 грн, штраф до 3 670,65 грн, з огляду на таке.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Судом враховано відсутність в матеріалах справи доказів понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

Також суд бере до уваги повну сплату відповідачем основної заборгованості.

При цьому нараховані позивачем штрафні санкції на загальну суму 23 210, 83 грн (15869,52 грн пені + 7 341,31 грн штрафу) втричі перевищують суму основного боргу відповідача перед позивачем, яка фактично існувала станом на дату звернення до суду (6421,59 грн).

У світлі зазначеного вище, суд вважає необхідним вказати на те, що пеня та штраф у зменшених розмірах є адекватним заходом відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.

При цьому, суд також враховує, що крім пені та штрафу позивач нарахував 3 % річних та інфляційні втрати, які визнані судом обґрунтованими, та компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, беручи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені та штрафу на 50%, а саме: пені до 7 934,76 грн, штрафу - до 3 670,65 грн. Таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

З огляду на викладене, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 652,80 грн (30971,12 х 100% / 45 392,71 = 68,23 %; 68,23 % х 2 422,40 = 1 652,80) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За вимогами статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Ураховуючи викладене, позивачу за його письмовим клопотанням може бути повернутий судовий збір, сплачений за позовні вимоги, в частині яких провадження підлягає закриттю, тобто в розмірі 342,77 грн (6 421,59 х 100% / 45 392,71 = 14,15 %; 14,15 % х 2422,40 = 342,77).

У зв`язку з відмовою в стягненні 8 000 грн основного боргу, судовий збір в сумі 426,83 грн не підлягає стягненню з відповідача (8 000,00 х 100 % / 45 392,71 = 17,62 %; 17,62 % х 2422,40 = 426,83).

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ і КО", суд виходить з такого.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 18.11.2024 зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 10 000,00 грн.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У відповідності до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження здійснених відповідачем судових витрат на правничу допомогу, відповідачем надано копії договору про надання правничої допомоги від 13.11.2024 №49 укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" з Адвокатським об`єднанням "АСТРА ЛІБЕРТА", акта наданих послуг №49 від 18.11.2024, детального опису наданих послуг правничої допомоги від 18.11.2024, ордеру на надання правничої допомоги серія ВА №1096618 від 14.11.2024, платіжної інструкції № 728 від 14.1.2024 про оплату адвокатських послуг у сумі 10 000,00 грн.

Як вбачається із наданих доказів, 13.11.2024 між Адвокатським об`єднанням "АСТРА ЛІБЕРТА" (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №49 (далі - Договір № 49), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу у справі №912/2693/24 у суді першої інстанції, а Клієнт зобов`язується оплатити вказані послуги.

За пунктом 1.1. Договору № 49, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу у справі № 912/2693/24 у суді першої інстанції, а Клієнт зобов`язується оплатити вказані послуги.

Перелік обов`язків Адвокатського об`єднання зазначений у пункті 2.1. Договору № 49.

Пунктом 4.1 Договору № 49 сторони погодили, що Клієнт сплачує за послуги, передбачені пунктами 1.1., 2.1 Договору, що надаються Адвокатським об`єднанням у суді першої інстанції, грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. Визначений розмір гонорару є фіксованим, згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

18.11.2024 між відповідачем та Адвокатським об`єднанням "АСТРА ЛІБЕРТА" підписано акт наданих послуг №49.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначено гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Правова позиція викладена в пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з аналізу статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Отже, сторонами Договору № 49 погоджено умови договірних відносин, визначено конкретний фіксований розмір оплати за надання правничої допомоги у справі №912/2693/24 у сумі 10000,00 грн.

При цьому матеріалами справи підтверджується реальність надання адвокатом правничої допомоги відповідачу в цій справі, зокрема адвокат підписала і подала до суду відзив на позовну заяву та дві заяви в інтересах відповідача.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Позивач у клопотанні щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу просив зменшити заявлені відповідачем до стягнення витрати на оплату професійної правничої допомоги у справі до 500,00 грн.

Дослідивши надані відповідачем докази, якими підтверджується понесення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру заявлених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що не є завищеним і відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у цій справі задоволені частково, суд дійшов висновку про те, що з позивача підлягають стягненню витрати відповідача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено за їх необгрунтованістю, а саме: у сумі 1 762,00 грн (8 000 х 100% / 45 392,71 = 17,62 %; 17,62 % х 10 000,00 = 1 762,00). Зокрема, як зазначив суд вище, зменшення пені та штрафу судом не впливає на розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 231, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 6 421,59 грн суми основного боргу закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" (вул. Юрія Краснокутського, буд. 1Є, м. Кропивницький, 25005, ідентифікаційний код - 32615815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код - 40121452) 7 934,76 грн пені, 3 670,65 грн штрафу, 1 767,62 грн 3% річних, 5 992,67 грн інфляційних втрат та 1652,80 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код - 40121452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" (вул. Юрія Краснокутського, буд. 1Є, м. Кропивницький, 25005, ідентифікаційний код - 32615815) 1 762,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити до електронних кабінетів позивача, відповідача та їхніх представників.

Повне рішення складено 27.12.2024.

Суддя Б.М. Кузьміна