ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1186/24
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача не з`явився,
від відповідача не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль до Підприємства Універсал-Юг Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в загальній сумі 28315,57 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Підприємства Універсал-Юг Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в загальній сумі 28315,57 грн., у т.ч. основного боргу за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати за період з листопада 2022 року по липень 2024 року в сумі 25757,20 грн., інфляційних втрат в сумі 1472,83 грн., 3% річних в сумі 890,01 грн. та пені в сумі 195,53 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.
ПрАТ Миколаївська теплоелектроцентраль на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово- комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі Закон № 2189) (в редакції, яка набула чинності з 01.05.2019 р.) є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.
Так, позивач з посиланням на ст. 12, п. 5 ст. 13 Закону № 2189 зазначає, що надання послуги з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах, тому з власниками багатоповерхівки по вул. Пушкінській, 66 діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Водночас позивач стверджує, що оскільки нежитлове приміщення відповідача відключене від централізованої системи опалення, то нарахування йому проводилося тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування (далі-МЗК). Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвиту, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (із змінами, внесеними наказом Міністерства від 28 грудня 2021 року № 358, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2022 року за № 93/37429).
Наразі, за ствердженнями позивача, нарахування за витрати опалення місць загального користування всім абонентам почали здійснювати лише з 01.11.2022 р., оскільки Методика, відповідно до якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії, набрала чинності 28.01.2022. Відтак, позивач вказує, що з усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022 та почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. При цьому позивач вказує, що з відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 6098 від 01.11.2022. Цей договір є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 640, 641, та 642 Цивільного кодексу України та встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення на невизначений строк. Як вказує позивач, фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплати рахунків за надану послугу, факт отримання послуги.
Поряд з цим позивач зазначає, що п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Як вказує позивач, 01.10.2021 на офіційному сайті позивача (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Однак, позивач зазначає, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону № 2189.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 332242432 нежитлове приміщення загальною площею 181,8 кв.м. по вул. Пушкінська, 66, належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.
Отже, позивач вважає, що відповідно до вказаного Закону № 2189, Методики та Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі Правила № 830) відповідач є споживачем теплової енергії. Так, згідно з п. 2 загальних положень Методики загальнобудинкові потреби на опалення визначені як витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири, приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (горища, підвали, тощо), крім допоміжних приміщень.
Наразі позивач вказує, що за Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. №572, а також згідно зі ст. 382 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень (приміщень загального використання) будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Згідно з п. 14 Правил № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики № 315.
При цьому позивач, із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.12.2020 року по справі № 311/3489/18, вказує, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування.
Як стверджує позивач, в житловому будинку, де розташоване належне відповідачу приміщення, встановлено загальний на всю будівлю прилад обліку теплової енергії і спожита теплова енергія нараховується відповідно показників приладу. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Так, позивач вказує, що відповідно до п. 5 індивідуального договору позивач зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а відповідач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
При цьому, як вказує позивач, з метою забезпечення теплом об`єктів на початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024 рр. після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022, №1189 від 08.11.2023 було розпочато опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024 та підписано наряд з балансоутримувачем будинку ОСББ «Надія 33», що свідчать про підключення будинків, в тому числі приміщень за адресою м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 66. Відповідно до рішень Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023 та №513 від 27.03.2024 опалювальні періоди закінчено.
Позивач зазначає, що з початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024 відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.
Відповідно до п. 33 Правил 830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Як стверджує позивач, згідно з п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил № 830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному позивачем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті позивача.
Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч. 11 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII Про житлово-комунальні послуги нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць складає: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 32,57 грн. (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 15,84 грн. (з ПДВ).
Відповідно до пунктів 32, 34 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. В п. 8 договору зазначено, що позивач забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Як вказує позивач, відомості споживання теплової енергії, свідчать про кількість спожитої теплової енергії по приладу обліку за кожний місяць, починаючи з листопада 2022 р. по липень 2024 р. Так, за ствердженням позивача, за період з листопада 2022 року по липень 2024 року включно відповідачу нараховано за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплату на загальну суму 25757,20 грн., що не сплачена відповідачем. При цьому позивач зазначає, що відповідачу направлялись листи з роз`ясненнями щодо нарахування за теплову енергію загальнобудинкових потреб відповідно методики розподілу між споживачами у багатоквартирному будинку та повідомленням про нарахування заборгованості з листопада 2022 року та сумою заборгованості (№ 1424-ю від 21.11.2023; № 105-ю від 25.01.2024; № 512/1-ю від 29.07.2024). Разом з тим, відповідач листами № 03/106 від 25.12.2023, № 03/138 від 25.06.2024 заперечив про укладення договору № 6098 з 2007 року та підтвердив відсутність централізованого опалення у нежитлових приміщеннях за адресою Пушкінська, 66. Проте ця обставина, на думку позивача, не позбавляє відповідача від необхідності сплачувати за теплову енергію загальнобудинкових потреб МЗК відповідно до Методики.
Як зазначає позивач, 26.08.2024 на юридичну відповідача була направлена претензія № 543-ю з рахунками та актами наданих послуг № 6098, що підтверджується описом Укрпошти, чеком та списком Укрпошти « 28.08.2024ВЗЕ». Відповіді на претензію не надходило.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2024 р. вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (вх. № 11686/24) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України не надано належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і всіх доданих до неї документів.
Так, 09.10.2024 р. від Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 12130/24), до якої додані копії списку згрупованих відправлень від 27.09.2024 р. та фіскального чеку АТ Укрпошта від 27.09.2024 р., які підтверджують надсилання позовної заяви з додатками до неї відповідачу.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2024 р. вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1186/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.11.2024 р. о 10:30.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2024 р. у справі № 915/1186/24 розгляд справи відкладено на 21.11.2024 р. об 11:30 з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача, а також необхідність надання позивачем додаткових обґрунтувань щодо розрахунку нарахованої плати за теплову енергію.
11.11.2024 р. від представника позивача Вірченко І.П. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 13944/24), в яких позивачем наведено детальний розрахунок нарахувань за спірний період та детальний нарахувань на прикладі листопада місяця 2023 року.
Так, позивач зазначив, що з метою ефективного та раціонального споживання теплової енергії у місті Миколаєві для обліку теплової енергії, відпущеної житловим будинкам, розташованим за адресами вулиця Аркасівська (Пушкінська) 66 та 66-а, встановлено вузол обліку теплоспоживання, який фіксує загальне по будинкам фактичне теплоспоживання. Отже, нарахування за листопад 2023 року здійснювались наступним чином:
-за даними звітів, які були надані на адресу позивача, фактичне теплоспоживання за період 18.11.2023 28.11.2023р. (11 днів) складає 36,693 Гкал (показники на 18.11.2023р. становлять 1142,599 Гкал, на 28.11.2023р. 1179,292 Гкал (1179,292-1142,599=36,693 Гкал).
-враховуючи алгоритм нарахування, а саме: розрахунок у поточному місяці здійснюється за розрахунковий період, з 29.11.2023р. по 30.11.2023р. (2дні) у листопаді 2023 року розраховано за середньодобовими показниками 6,6714 Гкал (36,69/11*2).
Відтак, за розрахунком позивача, загальне теплоспоживання за листопад 2023 року склало 43,3644 Гкал (36,693 + 6,6714).
Позивач вказує, що у зв`язку із тим, що приміщення відповідача, розташовані у будинку по вул. Пушкінська 66, відключені від загальної системи опалення будинку, згідно абзацу 4, пункту 2, розділу 1 «Загальні положення» Методики 315 нарахування здійснюються тільки за: «загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення».
Водночас позивачем наведено відповідні розрахунки за надані послуги за листопад 2023, відображені в рахунку № 6098, виходячи з загальних параметрів будинків для розрахунку:
- 2852,10 +3497,40 = 6349,50 - загальна опалювальна площа будинків, кв.м;
- 480,20 + 432,81= 913,01 - загальна площа відключених приміщень у будинках, кв.м;
- 181,80 - загальна площа відключених приміщень споживача, кв.м;
- 25% - для спрощеного визначення загальнобудинкових потреб, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд) (для 1-5 поверхової будівлі/будинку);
- 4321,27 грн. (з ПДВ) вартість 1Гкал для категорії «інші» (3601,06 грн. без ПДВ);
-обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді (листопад 2023р.): 43,3644 * 0,25 *(1+913,01/ (913,01+6349,50))=10,8411*1,12571=12,203935 Гкал;
-фактичний обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення приміщень споживача у розрахунковому періоді (листопад 2023р.): 12,203935 / (913,01+6349,50)*181,80 = 12,203935*0,025033 = 0,305501 Гкал.
Таким чином, фактичне нарахування споживачу, що відображено в розрахунку та рахунку № 6098 за листопад 2023 склало 1352,72 грн. з ПДВ (1127,27 грн. без ПДВ): 0,305501*3601,06 (тариф без ПДВ)+ 27,14 (абонплата без ПДВ)
Також позивач надав для долучення до матеріалів справи докази направлення відповідачу претензії № 543-ю від 26.08.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2024 р. у справі № 915/1186/24 розгляд справи відкладено на 02.12.2024 р. о 12:30 з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача, а також у зв`язку з необхідністю надання позивачем додаткових доказів щодо актуальності власника спірного приміщення, стосовно якого виник спір.
25.11.2024 р. від представника позивача Вірченко І.П. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. № 14756/24), згідно з якою позивач надав для долучення до матеріалів справи копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо реєстрації за відповідачем права власності на нежитлове приміщення по вул. Пушкінська (тепер - Аркасівська), 66.
Так, у судовому засіданні господарського суду 02 грудня 2024 року по справі №915/1186/24 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 12 грудня 2024 року о 16 год. 00 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що повідомлено відповідача ухвалою суду від 02.12.2024 р. в порядку ст. 120 ГПК України.
03.12.2024 р. від представника позивача Вірченко І.П. через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника (вх. № 15221/24), в якій позивач просить розглядати справу за його відсутності в зв`язку з плановою відпусткою представника позивача.
В судове засідання 12.12.2024 р. представники сторін не з`явились.
Так, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі Електронний суд ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.
Відповідно до відомостей, наявних у КП ДСС, відповідач - Підприємство Універсал-Юг Товариство з обмеженою відповідальністю є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Так, ухвала суду від 11.10.2024 про відкриття провадження у даній справі № 915/1186/24 була вручена відповідачу 14.10.2024 о 15:16 год., а ухвала суду від 02.12.2024 про повідомлення щодо дати судового засідання була вручена відповідачу 03.12.2024 о 18:35.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 332242432 Підприємству Універсал-Юг Товариства з обмеженою відповідальністю належить на праві власності нежитлове приміщення загальною площею 181,8 м.кв. по вул. Пушкінській, 66.
Так, в опалювальних сезонах 2022-2023 років (з 09.11.2019 по 24.03.2023) та 2023-2024 (з 14.11.2023 по 28.03.2024) позивач здійснював централізоване постачання теплової енергії до будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 66, що підтверджується нарядами на підключення системи опалення та відомостями споживання теплової енергії абонентом в період з 14.11.2022 по 29.03.2023 та з 18.11.2023 по 29.03.2024 рр.
При цьому початок і закінчення опалювального періоду 2022-2023 та 2023-2024 років у житловому фонді та на інших об`єктах м. Миколаєва визначалися рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1189 від 08.11.2023, № 513 від 27.03.2024 згідно із якими відповідні опалювальні періоди тривали з 09.11.2022 по 24.03.2023 та з 14.11.2023 по 28.03.2024.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово- комунальні послуги" (далі - Законом N 2189-VIII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону N 2189-VIII предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.
За наведеним у пунктах 2, 5 частини першої статті 1 Закону N 2189-VIII визначенням: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону N 2189-VIIІ учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону).
Отже, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону України Про житлово-комунальні послуги Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону N 2189-VIII передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 N 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).
Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону N 2189-VIII за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).
Згідно із Законом N 2189-VIII договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022 та N 1023.
Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону N 2189-VIII (у редакції змін внесених Законом N 1060-IX) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 Закону N 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Водночас, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон N 2189-VIII у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі N 908/3233/20, від 14.12.2023 у справі N 908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі N 908/710/23.
01.10.2021 на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль https://ntec.mk.ua була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, хоча згідно з умовами договору оренди саме до обов`язків відповідача як орендаря відноситься укладення договору з позивачем.
Наразі суд зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.
Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Окрім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться орендоване відповідачем приміщення, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону та нарядом про підключення системи опалення до будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача.
Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.
Відтак, судом встановлено, що між сторонами укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 6098 від 01.11.2022, який є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 640, 641, та 642 Цивільного кодексу України, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення на невизначений строк.
Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.
Частиною 6 ст. 633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Так, згідно п. 1 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.
Згідно п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.
Пунктом 5 договору встановлено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
У п. 8 договору визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. N 315. У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п. 11 та п. 12 договору).
Відповідно до п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з
-плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 N 830 (Офіційний вісник України, 2019р, N 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р, N 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Згідно з п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення вдію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктом 33 договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до умов цього договору або закону.
Зважаючи на наведене, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним та набрав чинності з 01.11.2022 року, у зв`язку з чим є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 626 від 09.11.2022, яке знаходиться в загальному доступі, опалювальний сезон на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з було розпочато 09.11.2022. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 09.11.2022 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
Відповідно до наряду б/н від 14.11.2022 підключено систему опалення за адресою вул. Пушкінська, 66.
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 176 від 24.03.2023 опалювальний сезон закінчено з 24.03.2023 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 1189 від 08.11.2023 опалювальний сезон на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання розпочато з 14.11.2023. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 14.11.2023 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
Відповідно до наряду б/н від 18.11.2023 підключено систему опалення за адресою вул. Пушкінська, 66.
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 513 від 27.03.2024 опалювальний сезон закінчено з 28.03.2024 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.
Наразі відомості споживання теплової енергії свідчать про кількість спожитої теплової енергії по приладу обліку за кожний місяць, починаючи з листопада 2022 р. по липень 2024 р. Як з`ясовано судом, нежитлове приміщення, яке належить відповідачу, відключене від централізованої системи опалення, тому позивачем проводилося нарахування тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування (далі-МЗК). Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Як визначено в п. 5 договору, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 22.12.2020 року по справі № 311/3489/18, споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування. Так, спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 N 315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.
При цьому, нежитлові приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.02.2022 р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 566 від 25.10.2022 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 1029 від 25.10.2023 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 252 від 14.02.2024 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи та теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Як стверджує позивач, у житловому будинку, де знаходиться приміщення, що належить відповідачу, встановлено загальний на всю будівлю прилад обліку теплової енергії і спожита теплова енергія нараховується відповідно показників приладу. Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч. 11 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII Про житлово-комунальні послуги нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння.
Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль N 473 від 22.09.2021 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 32,57 грн. (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 15,84 грн. (з ПДВ)
Так, позивачем на підтвердження надання належне відповідачу приміщення послуг за укладеним індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022, в період з листопада 2022 року по липень 2024 надано рахунки на загальну суму 25757,20 грн., а саме:
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану в листопаді 2022 року на суму 1466,27 грн., у т.ч. теплова енергія 1194,75 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 244,38 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану в грудні 2022 року на суму 3838,96 грн., у т.ч. теплова енергія 3171,99 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 639,83 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану в січні 2023 року на суму 3380,52 грн., у т.ч. теплова енергія 2789,96 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 563,42 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану в лютому 2023 року на суму 4033,88 грн., у т.ч. теплова енергія 3334,43 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 672,31 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у березні 2023 року на суму 1978,81 грн., у т.ч. теплова енергія 1621,87 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 329,80 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у квітні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у травні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у червні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у липні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у серпні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у вересні 2023 року на суму -440,53 грн., у т.ч. теплова енергія -394,25 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 73,42 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у жовтні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у листопаді 2023 року на суму 1352,72 грн., у т.ч. теплова енергія 1100,13 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 225,45 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у грудні 2023 року на суму 3650,23 грн., у т.ч. теплова енергія 3014,72 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 608,37 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у січні 2024 року на суму 3393,84 грн., у т.ч. теплова енергія 2801,06 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 565,64 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у лютому 2024 року на суму 1398,49 грн., у т.ч. теплова енергія 1138,27 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 233,08 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у березні 2024 року на суму 1378,31 грн., у т.ч. теплова енергія 1121,45 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 229,72 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у квітні 2024 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у травні 2024 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у червні 2024 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;
- рахунок N 6098 за послугу з постачання теплової енергії надану у липні 2024 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.
Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за неопалювальний період здійснено нарахування абонентської плати та послуги з умовно-постійної частини тарифу, а за опалювальний здійснено нарахування послуги з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу).
Також позивачем до позовної заяви долучено акти наданих послуг N 6098 за період з листопада 2022 року по липень 2024 року.
Вказані рахунки та акти були направлені на адресу відповідача 28.08.2024 р. разом з претензією N 503-ю від 26.08.2024 з вимогою про сплату 25757,20 грн. боргу, однак відповідь на претензію відповідачем не надано, також відповідачем не сплачено вказану суму, що стало підставою для пред`явлення даного позову.
Більш того, виходячи зі змісту договору, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. Так, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
До того ж за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар/послугу (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі N 920/1343/21 від 29.04.2020).
Відтак, строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав, однак на день розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за індивідуальним договором, натомість відповідачем не сплачено за надані у період з листопада 2022 року по липень 2024 року послуги за вказаним договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 25757,20 грн. за послугу з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та по абонентській платі.
При цьому слід зазначити, що наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем, як споживачем за договором або неможливості виконання цього зобов`язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, несплатою позивачу вказаної суми за послугу з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та абонентської плати відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення оплати за теплову енергію та абонплату в розмірі 195,53 грн. суд зазначає наступне.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати наданих послуг та абонентської плати не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначено п. 45 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлену теплову енергію та абонплату позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 195,53 грн., розрахунок якої додано до позову. Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 195,53 грн.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 890,01 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Таким чином, з огляду на вказане суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок інфляційних нарахувань в розмірі 1472,83 грн. на відповідну суму боргу окремо за відповідним рахунком, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 1472,83 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль про стягнення заборгованості в загальній сумі 28315,57 грн., у т.ч. основного боргу за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати за період з листопада 2022 року по липень 2024 року в сумі 25757,20 грн., пені в сумі 195,53 грн., 3% річних в сумі 890,01 грн. та інфляційних втрат в сумі 1472,83 грн. відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, є правомірними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль до Підприємства Універсал-Юг Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в загальній сумі 28315,57 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Підприємства Універсал-Юг Товариства з обмеженою відповідальністю (54008, м. Миколаїв, вул. Погранична, 242-В, код ЄДРПОУ 13850935) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18, e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua, код ЄДРПОУ 30083966; на р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ Укргазбанк, МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966) основний борг у сумі 25757/двадцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім/грн. 20 коп.
3. СТЯГНУТИ з Підприємства Універсал-Юг Товариства з обмеженою відповідальністю (54008, м. Миколаїв, вул. Погранична, 242-В, код ЄДРПОУ 13850935) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18, e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua, код ЄДРПОУ 30083966; на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966) пеню в сумі 195/сто дев`яносто п`ять/ грн. 53 коп., 3% річних в сумі 890/вісімсот дев`яносто/грн. 01 коп., інфляційні втрати в сумі 1472/одна тисяча чотириста сімдесят дві/грн. 83 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 26 грудня 2024 р. у зв`язку зі стабілізаційними відключеннями електроенергії та постійними повітряними тривогами.
Суддя Л.М. Ільєва
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2024 |
Оприлюднено | 30.12.2024 |
Номер документу | 124102593 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Ільєва Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні