Ухвала

від 26.12.2024 по справі 917/1297/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

26.12.2024 м. Полтава Справа № 917/1297/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Байдуж Ю.С., при секретарі судового засідання Сахно А.В., розглянувши матеріали

скарги Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз"

на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Талята Рефатовича

у справі № 917/1297/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 40121452, вул. Шолуденка, 1, м. Київ 116, 04116)

до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" (код ЄДРПОУ 05524660, вул. Будька, 26а, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300)

про стягнення коштів,

за участю представників сторін:

від позивача: Андрійко Є.Л.;

від відповідача: Савченко Б.А.;

приватний виконавець: не з`явився;

В судовому засіданні господарський суд, у відповідності до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини даної ухвали та повідомив, що повну ухвалу буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин ухвали.

ВСТАНОВИВ:

ВСТУП

1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз України») про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» (далі - Відповідач, ПрАТ «Гадячгаз», Скаржник) заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501 (далі - Типовий договір) за період 01.05.2022 року - 31.05.2022 року в розмірі 6 548 767,78 грн.

2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» задоволено, рішення Господарського суду Полтавської області від 30 квітня 2024 року у справі № 917/1297/23 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Гадячгаз» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 6 548 767,78 грн заборгованості за Типовим договором, 98 231,52 грн судового збору за подання позовної заяви та 117 877,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3. На виконання вищевказаної постанови Східним апеляційним господарським судом 22.08.2024 видано наказ у справі № 917/1297/23.

4. 16.09.2024 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Т.Р. із заявою про примусове виконання наказу Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у справі № 917/1297/23.

Тією ж датою приватним виконавцем Байрамовим Т.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76060712 про стягнення з ПрАТ «Гадячгаз» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 6 548 767,78 грн заборгованості за Типовим договором, 98 231,52 грн судового збору за подання позовної заяви та 117 877,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги; та постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 7 441 704,83 грн.

5. 17.09.2024 боржник, ПрАТ «Гадячгаз», звернувся на ім`я приватного виконавця Байрамова Т.Р. із заявою, в якій просив скасувати винесені постанови, зняти накладений арешт, у випадку стягнення коштів, повернути їх боржнику та повернути стягувачу наказ Східного апеляційного господарського суду без виконання.

6. Листом від 19.09.2024 за вих. № 13305 приватний виконавець Байрамов Т.Р. повідомив боржника про відсутність підстав для задоволення заяви та в той же день виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №76060712 на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

7. 27.09.2024 до канцелярії Господарського суду Полтавської області від ПрАТ «Гадячгаз» надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Т.Р. та ухвалою Господарського суду Полтавської області області від 27.09.2024 вирішення питання про прийняття скарги Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" відкладено до повернення матеріалів справи № 917/1297/23 до Господарського суду Полтавської області.

8. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі № 917/1297/23 скасовано, а справу № 917/1297/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Після надходження до канцелярії Господарського суду Полтавської матеріалів судової справи, Господарським судом Полтавської області у складі судді Байдуж Ю.С. прийнято скаргу ПрАТ "Гадячгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Т.Р. до розгляду. Розгляд справи призначено на 26.12.2024 об 11:00 год.

10. Ухвалою господарського суду від 20.12.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про розгляд справи в режимі відеоконференції задоволено.

СУТЬ СКАРГИ

11. Так, скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Талята Рефатовича щодо винесення постанов від 16.09.2024 р. ВП № 76060712 про відкриття виконавчого провадження № 76060712 щодо виконання наказу № 917/1297/23 від 22.08.2024 р., виданого на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 р. у справі № 917/1297/23, та про арешт коштів боржника;

- визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Талята Рефатовича від 16.09.2024 р. ВП № 76060712 про відкриття виконавчого провадження № 76060712 щодо виконання наказу № 917/1297/23 від 22.08.2024 р., виданого на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 р. у справі № 917/1297/23 та про арешт коштів боржника.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СКАРЖНИКА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. У скарзі ПрАТ «Гадячгаз» зазначає, що Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720), 100 % статутного капіталу якого належить безпосередньо державі в особі Кабінету Міністрів України, належить 25,000772 % у статутному капіталі ПрАТ «Гадячгаз». А, отже, частка держави у статутному капіталі Товариства становить 25,000772 %, тобто перевищує 25 %.

На переконання боржника, наказ Східного апеляційного господарського суду, виданий 22.08.2024 року у справі № 917/1297/23, не підлягає виконанню приватним виконавцем, а винесені постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів є незаконними у силу положень ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Також скаржник вважає, що приватний виконавець не мав права здійснювати примусове виконання наказу від 22.08.2024 р. № 917/1297/23, оскільки це суперечить пункту 2 частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».

13. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Байрамов Талят Рефатович у своїх запереченнях на скаргу зазначає, що перевіривши наявність частки держави у статутному капіталі ПрАТ «Гадячгаз», шляхом отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої неможливо встановити розмір частки власності НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», діяв в межах Закону. Оскільки ототожнення поняття «держава» та юридичної особи НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» є безпідставним.

В свою чергу, стягувач, діючи за принципом диспозитивності, скористався правом вибору пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, пред`явивши останній до приватного виконавця.

14. Представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Андрійко Є.Л. в запереченнях на скаргу зазначив, що відповідно до п. 4 ст. 126 Господарського кодексу України, де встановлено, що про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону, проте такої інформації не надано. Також зазначає про безпідставність ототожнення скаржником НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» з поняттям держава.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ

15. Згідно зі ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Предметом розгляду за поданою скаргою є питання правомірності дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника.

16. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

17. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі змістом ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Так, пункт 6 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону).

Тобто, вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

18. Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Обмеження у здійсненні приватним виконавцем примусового виконання рішень встановлено у ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, відповідно до пункту 2 цієї частини приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є: держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

19. Так, з дослідженої господарським судом скарги вбачається, що в обґрунтування незаконності дій приватного виконавця скаржник покладає порушення приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Байрамовим Талятом Рефатовичем обмеження, що викладене у п. 2 частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на те що ПрАТ «Гадячгаз» є підприємством-боржником, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 %.

20. За наведених обставин, господарському суду необхідно встановити правомірність дій приватного виконавця щодо вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду, - відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти божника в контексті ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», перевіривши, чи відповідає боржник викладеним у даній нормі критеріям, зокрема: чи є боржник підприємством, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків.

ВИСНОВКИ СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ СКАРГИ

Розглянувши доводи скаржника суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Т.Р.

21. Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" передбачено, що єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, є Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону).

Відповідно до пунктів 6, 8 частини другої статті 9 Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі; перелік засновників (учасників) юридичної особи.

Пункт 1 частини другої статті 11 Закону передбачає, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: 1) безоплатного доступу через портал електронних сервісів до: відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, необхідних для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, а також про видані документи дозвільного характеру та ліцензії, для укладення цивільно-правових договорів, у тому числі щодо наявності запису про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків та ін.

22. Так, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 18.09.2024 Акціонерне товариство «Гадячгаз» має тип організаційно-правової форми ПРИВАТНЕ, до переліку засновників якого входять фізичні та юридичні особи власники акцій ПрАТ «Гадячгаз». Розмір частки статутного капіталу складає 1 545 773,46 грн.

Як правильно зазначено ПрАТ "Гадячгаз" та досліджено господарським судом, згідно даних витягу, у розділі «Центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі» зазначено: НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ».

Проте, наявність зазначеної у витягу інформації не дає господарському суду безсумнівного переконання про те, що таке управління можна ототожнювати з належністю частки корпоративних прав юридичної особи державі.

23. Згідно наданої скаржником Інформаційної довідки від 02 квітня 2024 за вих. №150855 Національного депозитарію України щодо інформації про акціонерів юридичних осіб і спільної кількості фізичних осіб, у розділі «Інформація про власників юридичних осіб» зазначено, що АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» володіє відсотком у статутному капіталі ПрАТ «Гадячгаз» 25,000772 відсотки.

24. В свою чергу, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 26.09.2024, що сформований за безкоштовним запитом, єдиним засновником АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є Кабінет Міністрів України, а бенефіціарним власником є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Проте слід зауважити питання, чи можна за наведених обставин АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ототожнювати з державою?

25. Так, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права (ст. 2 Цивільного кодексу України).

Держава, відповідно до ст. 167 Цивільного кодексу України, діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом, може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо).

26. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 91 Цивільного кодексу України).

27. Як вбачається зі статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 1044 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2024 р. № 85, який є у відкритому доступі на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1044-2016-%D0%BF#Text), АТ «НАК «Нафтогаз України» є приватне акціонерне товариство (п. 2 Статуту).

Метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності (п. 5 Статуту).

Компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в установленому законом порядку, компанія має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, а також знак для товарів і послуг, штампи, бланки та інші реквізити. ( п. 7, п. 9 Статуту).

28. Отже, з аналізу викладених норм та обставин держава в особі Кабінету Міністрів України, будучи самостійним учасником цивільних відносин створила іншу юридичну особу приватного права, яка в свою чергу є самостійним учасником цивільних відносин має відповідний обсяг правоздатності, в тому числі право створювати нові юридичні особи, такі як у даному випадку ПрАТ «Гадячгаз».

29. За наведених обставин Господарський суд Полтавської області приходить до висновків, що АТ «НАК «Нафтогаз України» не можна ототожнювати з поняттям «держава». в розумінні п. 2 частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження». Тому, відповідно 25,000772 відсотків частки у статутному капіталі ПрАТ «Гадячгаз» належать АТ «НАК «Нафтогаз України», а не державі.

30. Серед іншого, господарський суд зазначає, що питання управління об`єктами державної власності регулюються Законом України "Про управління об`єктами державної власності".

Так, управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб (ст. 1 цього Закону).

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

31. В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. за N 1679 затверджено Положення про Реєстр корпоративних прав держави, відповідно до пункту 1 якого визначено, що Реєстр корпоративних прав держави є автоматизованою інформаційно-довідковою системою збирання та обліку відомостей про акції, частки, паї, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств та інших суб`єктів господарювання (далі - господарські товариства) і утворюється для оперативного обліку зазначених акцій, часток, паїв, забезпечення ефективного здійснення корпоративних прав держави, а також забезпечення гласності та відкритості інформації про державну власність, у межах, установлених законодавством (далі - Положення).

Згідно пункту 5 Положення до Реєстру включаються відомості про акції, паї, частки, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств - резидентів та нерезидентів.

Пунктами 7, 8 Положення передбачено, що у разі виникнення нових корпоративних прав держави міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції з управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у місячний строк з моменту державної реєстрації цих товариств подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді. Фонд державного майна у десятиденний строк вносить відомості до Реєстру.

У разі потреби внесення змін до Реєстру міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у тижневий строк після одержання відповідних документів подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді. Фонд державного майна у триденний строк вносить зміни до Реєстру.

32. Так, господарським судом з метою дослідження обставин, на які посилається скаржник, досліджено Реєстр корпоративних прав держави у статутних капіталах господарських товариств станом на 20.12.2024, який розміщено на офіційному сайті Фонду державного майна України за посиланням: https://www.spfu.gov.ua/ua/documents/press-list/spf-management-rights-state/18335.html.

З зазначеного Реєстру вбачається наявність за № 376 АТ «НАК «Нафтогаз України», як компанії, корпоративні права якої належать державі.

Проте, ПрАТ «Гадячгаз» у списку підприємств, корпоративні права якого належать державі відсутнє.

Наведене дає суду додаткові підстави для спростування твердження ПрАТ "Гадячгаз", що останній є підприємством-боржником, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 %.

33. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При постановлені даної ухвали судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Виходячи з наведеної позиції, господарський суд зазначає, що суд не вбачає необхідності надання оцінки кожному доводу сторін у справі у межах розгляду цієї скарги, оскільки вищенаведені аргументи господарського суду у цій ухвалі, на переконання судді є самостійною та достатньою підставою для постановлення даної ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

34. На підставі викладеного, господарський суд дійшов до висновку, що оскаржувані дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Талята Рефатовича щодо винесення постанов від 16.09.2024 р. ВП № 76060712 про відкриття виконавчого провадження № 76060712 та про арешт коштів боржника були вчинені у відповідності до діючого законодавства. Тому відсутні підстави для визнання їх незаконними, а відтак відсутні підстави і для скасування оскаржуваних постанов приватного виконавця.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Талята Рефатовича у виконавчому провадженні № 76060712 від 16.09.2024 у справі № 917/1297/23 про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Байрамова Талята Рефатовича щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження № 76060712 щодо виконання наказу № 917/1297/23 від 22.08.2024, виданого на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 у справі № 917/1297/23, та постанови про арешт коштів боржника; визнання протиправними та скасування цих постанов - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.12.2024.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст. 235, 255-256 ГПК України).

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Юлія БАЙДУЖ