Рішення

від 19.12.2024 по справі 922/3765/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024м. ХарківСправа № 922/3765/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

при секретарі судового засідання: Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Невструєв Л.Б, адвокат.

відповідача: Ліпейко В.І., самопредставництво.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг», місто Київ,

до Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, місто

про визнання актів підписаними та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00001946 від 31.05.2024 року; про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00002286 від 30.06.2024 року; про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00002586 від 31.07.2024 року та стягнення заборгованість в розмірі 1 408 941,96 грн.

28 жовтня 2024 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3765/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3765/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 21 листопада 2024 року.

31 жовтня 2024 року через систему "Елекронний Суд" від відповідача надійшов відзив (вх. № 27458).

05 листопада 2024 року позивач, реалізувавши свої права, сформував та направив до суду через систему "Електронний суд" відповідь на відзив (вх. № 27850 від 06 листопада 2024 року).

Надалі 08 листопада 2024 року від відповідача надійшли через систему "Електронний Суд" заперечення на відповідь на відзив (вх. № 28170).

21 листопада 2024 року, ухвалами суду, які занесені до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив (вх. № 27458 від 31 жовтня 2024 року), відповідь на відзив (вх. № 27850 від 06 листопада 2024 року), а також заперечення на відповідь на відзив (вх. № 28170 від 08 листопада 2024 року).

21 листопада 2024 року, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, визначено дату першого судового засідання по суті на 05 грудня 2024 року.

05 грудня року, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 19 грудня 2024 року

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача 19 грудня 2024 року надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі. Присутній в судовому засіданні 19 грудня 2024 року представник відповідача заперечував проти задоволення позову, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Харкові у Господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

19 грудня 2024 року, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням позиції позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Як вказує позивач у позові, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» (позивач/постачальник) та Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (відповідач/споживач) 22 грудня 2023 року було укладено договір № 07/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії (надалі Договір), у відповідності до умов якого позивач зобов`язувався поставити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов`язувався оплатити її на умовах Договору.

Як вказує позивач, він добросовісно та в повному обсязі виконував умови договору, та у період з травня 2024 року по серпень 2024 року поставив на об`єкти відповідача електричну енергію обсягом 215 263 кВт/год на загальну суму 1 408 941,96 грн. з ПДВ, на підтвердження чого надає примірники Актів №УГТ00001946 від 31 травня 2024 року на загальну вартість 360 904, 56 грн. з ПДВ, № УГТ00002286 від 30 червня 2024 рок на загальну вартість 377 533,78 грн. з ПДВ, № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року на загальну вартість 387 641, 46 грн. з ПДВ та №УГТ00002952 від 31 серпня 2024 року на загальну вартість 354 862,16 грн. з ПДВ.

Далі позивач зазначає, що 19 червня 2024 року на його офіційну електронну адресу надійшов лист від відповідача, де було заначено, що останній не згоден з підняттям ціни згідно ринку «на добу наперед» та відповідної формули прописаної в договорі та комерційній пропозиції, аргументуючи це тим, що «зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення».

19 червня 2024 року позивач у відповідь на лист відповідача вказав про те, що відповідно до умов Договору № 07/24-В від 22 грудня 2023 року, а саме підункт 7 пункту 13.9 договору, у разі зміни середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на Ринку «на добу на перед» у торговій зоні «ОЕС України» є інформація з офіційного сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/). Перерахунок ціни 1 кВт*год електричної енергії, здійснюється за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) відповідно до порядку встановленому у Додатку 2 до Договору» (скріншоти з офіційного сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/) з цінами на конкретний місяць та Розрахунки уточненої ціни додаються).

Зважаючи на вказані обставини позивач, 06 вересня 2024 року цінним листом з описом направив на адресу відповідача претензію вих. № 05.09.2024/1 від 05 вересня 2024 року разом з актами приймання-передачі електричної енергії: №УГТ00001946 від 31 травня 2024 року на загальну вартість 360 904, 56 грн. з ПДВ, № УГТ00002286 від 30 червня 2024 рок на загальну вартість 377 533,78 грн. з ПДВ, № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року на загальну вартість 387 641, 46 грн. з ПДВ , з вимогою оплатити наявну заборгованість та підписати і повернути вищевказані акти приймання-передачі.

Однак, як вказує позивач, відповідач 09 вересня 2024 року отримавши вказану претензію разом з Актами приймання-передачі електричної енергії №УГТ00001946 від 31 травня 2024 року на загальну вартість 360 904, 56 грн. з ПДВ, № УГТ00002286 від 30 червня 2024 рок на загальну вартість 377 533,78 грн. з ПДВ, № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року на загальну вартість 387 641, 46 грн. з ПДВ, відповідь на претензію не надав, як і ненадав позивачу письмової обґрунтованої відмови від підписання Актів приймання-передачі електричної енергії: № УГТ00001946 від 31 травня 2024 року, № УГТ00002286 від 30 червня 2024 року та № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року.

Відсутність факту підписання актів приймання передачі електричної енергії з травня 2024 року по липень 2024 року, позивач розінює як не виконання з боку відповідача зобов`язання, що є прямим порушенням статті 526 ЦК України, оскільки обов`язок оплатити товар прямо залежить за договором від конкретної обставини - підписання акта приймання-передачі електричної енергії

27 вересня 2024 року цінним листом з описом вкладення позивач направив на адресу відповідача два примірника Акту приймання-передачі електричної енергії № УГТ00002952 від 31 серпня 2024 року на загальну вартість 354 862,16 грн. з ПДВ, які відповідач підписав та повернув позивачу його екземпляр Акту приймання-передачі електричної енергії № УГТ00002952 від 31 серпня 2024 року.

Втім оплати за надану електроенергію відповідач не здійснив.

Позивач представив до матеріалів позову лист АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» за №16-48/7567 від 18 жовтня 2024 року в якому останній надає інформацію про те, що відповідачем у період з 01 травня 2024 року по 27 серпня 2024 року було спожито 215 263 кВт/год електричної енергії, яка була поставлена позивачем. Даний лист АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» є відповіддю на адвокатський запит адвоката Невструєва Л.Б. за № 41/24 від 01 жовтня 2024 року щодо обсягів спожитої Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради електричної енергії у спірний період та встановлення особи постачальника на якого було віднесено спожиті обсягиелектричної енергії.

Позивач вважає, що дані АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» засвідчені у відповіді на адвокатський запит за №16-48/7567 від 18 жовтня 2024 року, є визначальним та ключовим доказом якій підтверджує передані обсяги електричної енергії на об`єкти відповідача в спірному періоді в заявленому обсягу.

Відтак, позивач вважає, що відмова відповідача від підписання актів приймання передачі електричної енергії за період з травня 2024 рок по липень 2024 року, а також відсутність розрахунку за надану електричну енергію з травня 2024 року по серпень 2024 року, порушують права та законні інтереси підприємства-позивача.

Позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, зводяться до прохання позивача визнати підписаними примірники Актів приймання передачі електричної енергії з травня по липень 2024 року, а також стягнення з відповідача грошових коштів за надану електричну енергію з травня по серпень 2024 року у розмірі 1 408 941,96 грн.

Відповідач у відзиві, обгрунтовуючи свої заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову зазначає, що він є бюджетною організацією, яка повністю фінансуєтся з місцевого бюджету (бюджету Харківської міської територіальої громади), що підтверджується довідкою № 02-25 -06/1206 від 28 жовтня 2024 року, виданої Управлінням державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області, яка додана до відзиву.

Як стверджує відповідач, поштовим зв"язком 24 червня 2024 року ним було отримано від позивача документи разом із додатковою угодою № 5 про підвищення ціни за електричну енергію з 01 травня 2024 року та акт виконаних робіт за травень 2024 року. На наступний день, 25 червня 2024 року відповідачем було сформовано та відправлено на адресу позивача лист № 01-32/811 щодо відмови підписати додаткову угоду № 5 і акту за травень 2024 року.

В своєму Відзиві відповідач також зазначає, що згідно підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Закону України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Вважає, що позивачем не надано документальних підтверджень коливання ціни на ринку і відповідних розрахунків щодо пропорції підвищення, а договором або законом не передбачено обов`язку відповідача самостійно вишукувати документальне підтвердження коливання ціни будь де, проводити порівняння запропонованої позивачем ціни з останньою зміною ціни для з`ясування відсотку збільшення ціни. На думку відповідача, саме по собі коливання цін на ринку не є безумовною підставою для внесення змін до договору.

Крім того, відповідач зазначає, що з 19 червня 2024 року позивач, знаючи про його незгоду підписувати додаткові угоди щодо підвищення ціни за одиницю, продовжував постачатиу електричну енергію, не вживши заходів щодо припинення дії договору відповідно до пункту 7.1. та пункту 8.1. Договору.

Відповідач вважає, що має сплачувати позивачу грошові кошти у спірний період (з травня 2024 року по липень 2024 року) за спожиту електричну енергію згідно з останнім узгодженим сторонами тарифом - 4,571328 грн за 1 квт*год. А оскільки він, як споживач, не є зацікавленим у збільшенні ціни за поставлену електроенергію, а відповідно й у зміні умов договору, то навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в Договорі і у попередніх додаткових угодах.

Крім того відповідач звертає увагу суду що у додатку до позовної заяви позивач надав копію листа (претензія) від 05 вересня 2024 року за № 05.09.2024/1, яка не співпадає із змістом такого листа , що знаходиться у відповідача і може бути надана на вимогу суду. Також відповідач зазначає, що позивач на стор. 3 позовної заяви хибно стверджує, що відповідач відповідь на його претензію не надав, що спростовується доданим до відзиву копією відповіді Відповідача на претензію від 25.09.2024 № 01-32/1314 із доказами її відправки на адресу позивача (опис вкладення, чеки Укрпошти та трекінгом Укрпошти).

21 серпня 2024 року відповідач звернувся листом № 01-32/1106 до позивача з пропозицією роз"яснити ситуаціїю яка склалась у сфері договірних відносин щодо розрахунків за електричної енергії.

Як зазачає відповідач, 27 серпня 2024 року позивач без попередження припинив постачання електричної енергії.

25 вересня 2024 року відповідач своїм листом № 01-32/1314 відхилив претензію позивача за вих. № 05.09.2024/1 від 05 вересня 2024 року про сплату заборгованості за електричну енергію у листопаді 2024 року з підстав відсутності будь-яких договірних відносин у зазначений період, а також вказав про неможливість підписати акти приймання-передачі:№ УГТ00001946 від 31 травня 2024 року, № УГТ00002286 від 30 червня 2024 року, № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року, оскільки ці акти не були надані відповідачу.

У відповіді на відзив позивач, заперечує проти доводів викладених у відзиві та підтримує свої позовні вимоги.

У запереченні на відповідь на відзив, відповідач не погоджується з доводами позивача, обгрунтрвуючи свою позицію тим, що пунктом 5.5.2 і пункті 6.1. Договору, він має право погодитися з актом приймання передачі електричної енергії позивача та підписати його, або ж не погодитися з ним і надіслати позивачу свої заперечення.

Відповідач вважає, що позивач не надав взагалі ніякого документального підтвердження коливання цін (не кажучи вже про порівняння і дослідження коливання цін) за електроенергію у спірний період (з травня 2024 року по липень 2024 року) та зазначає, що позивач, ані в позові, ані у відповіді на відзив не пояснив невиконання свого обов`язку в частині повідомлення споживача (відповідача у справі) про його право припинити дію договору, якщо він не приймає нові умови щодо збільшення ціни, як-то передбачено пунктом 4 частини 3 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Крім того, відповідач вказує, що з боку позивача не було доведено надіслання відповідачу разом з актами приймання передачі електричної енергії розрахунків уточненої ціни за електроенергію у спірний період, про що зазначено позивачем у відповіді на відзив.

В даній справі учасники справи повністю скористались своїм правом на формування заяв по суті справи та представили весь їх перелік до матеріалів справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

1. Щодо вимог позивача про визнання підписаними акти приймання-передачі № УГТ00001946 від 31 травня 2024 року; № УГТ00002286 від 30 червня 2024 року; № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року, прийнятої електричної енергії на підставі договору від 22 грудня 2023 року за №07/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року зі справи № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року зі справи № 910/11511/18.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Заявлені позивачем вимоги про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00001946 від 31 травня 2024 року; про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00002286 від 30 червня 2024 року; про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року не призведуть до поновлення порушеного на думку позивача права останнього та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Господарський суд розглядає справи, пов`язані з вирішенням спору про право, та в силу положень статтей 237, 238 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті приймає рішення, у мотивувальній частині якого вказує, зокрема, встановлені ним обставини справи. Тобто, встановлені господарським судом факти мають бути викладені саме в мотивувальній частині рішення.

Юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин.Вимога про встановлення факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Тобто, вимоги позивача про встановлення юридичних фактів (визнання актів підписаними) можуть бути досліджені та встановлені лише під час вирішення спору про право, відтак, зазначені вимоги не можуть виступати самостійним предметом спору і, відповідно бути належним способом захисту.

Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 рок по справі № 910/1389/19, згідно з якою оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позовні вимоги, що є предметом розгляду у цій справі, по своїй суті є вимогами про встановлення обставин та надання їм правової оцінки. Таким чином, звертаючись до суду з даними вимогами, позивач фактично просить установити певні обставини та надати їм відповідну правову оцінку.

Разом з тим встановлення певних обставин є неналежним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та законних інтересів учасників господарських відносин.

Зважаючи на зміст позовних вимог про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00001946 від 31 травня 2024 року; про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00002286 від 30 червня 2024 року; про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року, суд дійшов висновку про те, що фактично такі вимоги не відповідають встановленим законом способам захисту прав, а спрямовані на встановлення судом певних юридичних фактів, що не віднесено до компетенції господарського суду, який, як орган державної влади, зобов`язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00001946 від 31 травня 2024 року; про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00002286 від 30 червня 2024 року; про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року спрямовані на встановлення певних юридичних фактів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 922/1500/18.

З урахуванням наведеного, заявлені позивачем вимоги про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00001946 від 31 травня 2024 року; про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00002286 від 30 червня 2024 року; про визнання підписаним Акту приймання-передачі № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року не відповідають належному способу захисту прав позивача, які на його думку, порушені, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

2. Позовна вимога про стягнення з відповідача за період з травня 2024 року по серпень 2024 року заборгованості в розмірі 1 408 941,96 грн. за договором від 22 грудня 2023 року за №07/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії.

Згідно з нормами статті 11 Циільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В частині 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В даній справі позивач є юридичною особою приватного права, яка фінансуєтся за рахунок власних грошових коштів, а відповідачем є юридична особа, комунальної форми власності, фінансування якої здійснюється за рахунок бюджету Харківської територіальної громади, про що свідчить довідка Управління державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області № 02-25 -06/1206 від 28 жовтня 2024 року.

Як свідчать матеріали справи, 22 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» (позивач/постачальник) та (відповідач/споживач) було укладено Договір № 07/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії (надалі договір), у відповідності до умов якого постачальник постачає електричну енергію (далі - товар/електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної електроенергії (пункт 2.1 договору).

Договір укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі ПРРЕЕ), а також Закону України "Про публічні закупівлі", що зафіксовано у пункті 1.2 Договору.

В пункті 5.6 договору сторони узгодили, що фактична ціна поставки Товару (електричної енергії) визначається щомісяця (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду та змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед», у відповідний розрахунковий період, в якому здійснюється оплата за Товар та/або у випадку зміни тарифу на передачу електричної енергії, який включений до складу ціни Товару за цим Договором та затверджується НКРЕКП, у порядку визначеному в Додатку 2, шляхом внесення змін до цього Договору, а саме: шляхом підписання Сторонами відповідних Актів приймання-передачі товару (електричної енергії).

Відповідно до пункту 5.5.2 договору, Споживач розглядає та підписує Акт приймання-передачі товару (електричної енергії) протягом 5 (п`яти) робочих днів або в цей же строк направляє Постачальнику мотивовану відмову від його підписання.

Відповідно до пункту 5.5 договору, оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється на підставі підписаного Сторонами Акту приймання-передачі товару (електричної енергії) протягом 10 (десяти) робочих днів від дати отримання Акту приймання-передачі товару (електричної енергії).

За умовами пункту 5.5.2, пункту 13.6, підпункту 2 пункту 13.9 договору на електропостачальника покладений обов`язок у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії

споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про

право споживача розірвати договір.

За підпунктом 7 пункту 13.9 договору у разі зміни середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на Ринку «на добу на перед» у торговій зоні «ОЕС України» є інформація з офіційного сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/). Перерахунок ціни 1 кВт*год електричної енергії, здійснюється за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) відповідно до порядку встановленому у Додатку 2 до Договору» (скріншоти з офіційного сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/) з цінами на конкретний місяць та Розрахунки уточненої ціни додаються).

У відповідності до пункту 13.1 договору, договір набуває чинності із дня підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року (включно), в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Невід"ємними частинами цього договору є додаток № 1 повідомлення Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради про намір укласти договір про закупівлю (постачання) електричної енергії, додаток №2 комерційна пропозиція постачальника (договірна ціна), додаток № 3 інформація щодо об"єктів споживача, додаток № 4 обсяги постачання електричної енергії на 2024 рік, а також примірна форма Акту приймання-передачі товару (електричної енергії).

Даний договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печаткою підприємства-відповідача. Договір у встановленому порядку не оспорений; не визнаний недійсним.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Суд, оцінивши зміст договору від 22 грудня 2023 року за № 07/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії, встановив, що за своєю правовою природою даний договір є договором постачання енергетичних ресурсів для забезпечення потреб територіальних громад м. Харкова.

Так, за матеріалами справи підтверджуєтся, що за договором у період з травня 2024 року по серпень 2024 року на об`єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 215 263 кВт/год. Даний факт не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Додаток № 2 до договору Комерційна пропозиція постачальника (договірна ціна) містить порядок розрахунку ціни за одиницю товару, в якому фактична ціна за одиницю (кВт год) з ПДВ для споживача групи Б за розрахунковий місяць розраховується за формулою:

Цф=(Цсз + Тпер + V) х 1,2

Цсз - середньозважена ціна РДН за розрахунковий період (клендарний місяць), без ПДВ, що формується оператором ринку та публікується на його вебсайті за посиланням

Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, затверджений НКРЕКП, який діє для розрахункового періодуу (календарний місяць), без ПДВ, грн./кВт год

V - торгівельна надбавка (вартість послуг постачальника), без ПВД, грн./кВт год

Вартість за розрахунковий період травень 2024 року розраховується відповідно до формули:

R=Цф*W

R= вартість за розрахунковий період

W= фактичний обсяг споживання електричної енергії по об"єкту/-там споживача за розрахунковий період (клендарний місяць).

Крім того, у відповідності до додатку № 2 комерційна пропозиція постачальника (договірна ціна) вказано, що кількість товару (електроенергії) складає 1 537 163,138 кВт год, середньзважна ціна РДН складає 4,571328 грн без ПДВ за 1 квт*год., торгівельна надбавка складає -0, 0529 грн. без ПДВ, а тариф на послуги з передачі електричної енергії без ПДВ - 0,52857 грн. за 1 квт*год.

Як встановлено матеріалами справи, в період з січня 2024 року по квітень 2024 року (період який не є спірним у цій справі) контрагенти виконували свої обов"язки по договору. Так, у відповідності до розрахунків уточненної ціни, що є невід"ємними частинами договору та ціни електричної енергії за січень 2024 року - квітень 2024 року вартість поставленої електроенергії розраховувалась виходячі з таких даних:

на період з 01 січня 2024 року по 31 січня 2024 року тариф складає без ПДВ - 0,52857 грн. за 1 квт*год., торгівельна надбавка - 0,0529 грн. без ПДВ, а середньозважена ціна РДН - 3,85857 грн. без ПДВ.за 1 квт*год.

на період з 01 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року тариф складає без ПДВ - 0,52857 грн. за 1 квт*год., торгівельна надбавка - 0,0529 грн. без ПДВ, а середньозважена ціна РДН - 3,26858 грн. без ПДВ.за 1 квт*год.

на період з 01 березня 2024 року по 31 березня 2024 року тариф складає без ПДВ - 0,52857 грн. за 1 квт*год., торгівельна надбавка - 0,0529 грн. без ПДВ, а середньозважена ціна РДН - 3,08953 грн. без ПДВ.за 1 квт*год.

на період з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року тариф складає без ПДВ - 0,52857 грн. за 1 квт*год., торгівельна надбавка - 0,0529 грн. без ПДВ, а середньозважена ціна РДН - 3,33377 грн. без ПДВ.за 1 квт*год.

Тобто, середньозважена ціна РДН, яка зафіксована у розрахунках уточненної ціни, що є невід"ємною частиною договору та ціни електричної енергії, в період з січня 2024 року по квітень 2024 року змінюється в бік зменьшення, проти визначеної у додатку № 2 до договору Комерційної пропозиції постачальника договірної ціни, що призводить до коливання ціни за одиницю товару (електроенергії) в цей період.

Формуючи у актах приймання-передачі товару (електричної енергії) №УГТ00001946 від 31 травня 2024 року на загальну вартість 360 904, 56 грн. з ПДВ, № УГТ00002286 від 30 червня 2024 рок на загальну вартість 377 533,78 грн. з ПДВ, № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року на загальну вартість 387 641, 46 грн. з ПДВ та №УГТ00002952 від 31 серпня 2024 року на загальну вартість 354 862,16 грн. з ПДВ. вартість поставленої відповідачу електричної енергії за період з травня 2024 року по серпень 2024 року, позивач вказує, що ним було зроблено перерахунок ціни 1 кВт*год електричної енергії за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця), оскільки стались зміни середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед», на підтвердження чого надає скріншоти з офіційного сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/) з цінами на конкретний місяць.

Відповідач не погоджується з цим твердженням позивача та вважає, що має сплатити позивачу грошові кошти у спірний період (з травня 2024 року по липень 2024 року) за спожиту електричну енергію згідно з останнім узгодженим сторонами тарифом - 4,571328 грн за 1 квт*год., яке було визначено відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". А оскільки він, як споживач, не є зацікавленим у збільшенні ціни за поставлену електроенергію, а відповідно й у зміні умов договору, то навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в Договорі і у попередніх додаткових угодах.

Отже, предметом оцінки в цій частині позову є серед іншого нормативна і методолічна обгрунтованість обрахунків позивачем коливання цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" за період з травня 2024 року по серпень 2024 року споживачу, з яким укладено договір від 22 грудня 2023 року за №07/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії із застосуванням, в тому числі, вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 1.2. договору).

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Як зазначено в частині 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Як свідчать матеріали справи, поштовим зв"язком 24 червня 2024 року на адресу відповідача позивачем було скеровано документи разом із додатковою угодою № 5 про підвищення ціни за електричну енергію з 01 травня 2024 року та акт приймання передачі електроенергії за травень 2024 року.

Як свідчить зміст додаткової угоди № 5 відповідачу позивач запропоновав укласти додаткову угоду, яка передбачає, що у зв"язку зі зміною середньозважених цін у травні 2024 року на електричну енергію на ринку "на добу наперед", що формується оператором ринку та публікується на його веб-сайті за посиланням https://www.oree.com.ua/, фактична ціна за одиницю (кВт год) з ПДВ для споживача групи Б за розрахунковий місяць розраховується за формулою:

Цф=(Цсз + Тпер + V) х 1,2

Цф=(4,22192+0,52857-(0,0529)х1,2

Цф= 5,637108

Вартість за розрахунковий період травень 2024 року розраховується відповідно до формули:

R=Цф*W

R=5,637108*64023

R=360 904,56

Також умови, додаткової угоди № 5 в редакції позивача, передбачають, що пункт 3.4. договору викладено у такій редакції: "Обсяг електричної енергії за цим договором становить 1455979,602 кВт год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в Обсягах постачання електричної енергії на 2024 р.(додаток № 4), що є невід"ємною частиною цього договору".

При цьому, примірник додаткової угоди № 5, яка запропонована позивачем відповідачу містить, в новій редакції додаток № 2 комерційна пропозиція постачальника (договірна ціна), а також в новій редакції додаток № 4 Обсяги постачання електричної енергії на 2024 р. Так, за змістом примірника додаток № 2 Комерційна пропозиція постачальника (договірна ціна), позивач пропонував відповідачу викласти ціну середньозваженої РДН у розрахунках в такій вартості:

за січень 2024 року - 3,85857 грн. без ПДВ

за лютий 2024 року - 3,26858 грн. без ПДВ

за березень 2024 року - 3,08953 грн. без ПДВ

за квітнь 2024 року - 3,33377 грн. без ПДВ

за травень-грудень 2024 року - 4,22192 грн. без ПДВ

Крім того, позивач в новій редакції запропонував відповідачу викласти додаток № 4 Обсяги постачання електричної енергії на 2024 р., а саме, що обсяги електричної енргії з січня 2024 року по грудень 2024 року складають - 1242870,301 кВт год.

Акт приймання-передачі електроенергії за травень 2024 року сформований позивачем з урахуванням перерахунку ціни 1 кВт*год електричної енергії за підсумками рахункового періоду (календарного місяця), враховуючи зміни середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» з коливанням вартості електричної енергії спожитої відповідачем в бік збільшення.

25 червня 2024 року відповідачем було сформовано та відправлено на адресу позивача лист № 01-32/811 щодо відмови підписати додаткову угоду і акт прийманн-передачі товару (електричної енергії) за травень 2024 року. Відмова відповідача вмотивована тим, що підвищення ціни позивача з 01 травня 2024 року на електроенергію є неприйнятним, оскільки позивач повідомив про збільшення ціни на електроенергію (24 червня 2024року) вже після отримання послуги з постачання, тобто після спливу двох місяців, що є порушенням вимог укладання договору та діючого законодавства, які передбачають повідомлення споживача про зміну умов договору не піздніше ніж за 20 днів до їх застосування, а тому відповідач, скориставшись правом визначеним у пункті 5.5.2 Договору, відмовився підписувати акт приймання-передачі товару (електричної енргії) за травень 2024 року, а також залишив без узгодження примірник додаткової угоди № 5.

19 липня 2024 року відповідачем було надіслано позивачу за допомогою АТ "Укрпошта" лист за вих. № 01-32/951 (трек номер 61002259656040) з пропозицією припинити дію договору про постачання електричної енергії 07/24-В від 22 грудня 2023 року. Як свідчать дані із сайту АТ "Укрпошта" за трек номером 61002259656040 позивач 22 липня 2024 року отримав вказаний лист відповідача.

При цьому суд зазначає, що відправлення кореспонденцією на дійсну адресу позивача є достатнім для того, щоб вважати останнього проінформаваного із пропозицією відповідача припинити дію договору про постачання електричної енергії 07/24-В від 22 грудня 2023 року, сформованої у листі за вих. № 01-32/951 від 19 липня 2024 року

А відтак, з 22 липня 2024 року позивач, знаючи про незгоду відповідача підписати додаткову угоду № 5 щодо підвищення ціни за одиницю, продовжував постачати відповідачу електричну енергію, вартість якої розраховував зі зміненими у бік збільшення середньозваженими цінами, не вживши заходів щодо припинення дії договору відповідно до пункту 7.1. та пункту 8.1. Договору.

Факт продовження постачання електричної енергії підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі товару (електричної енергії) № УГТ00002586 від 31 липня 2024 року на загальну вартість 387 641, 46 грн. з ПДВ та №УГТ00002952 від 31 серпня 2024 року на загальну вартість 354 862,16 грн. з ПДВ.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини1 статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи договір № 07/24-В від 22 грудня 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» (постачальник) та Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (споживач) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши, що ціна за одиницю товару (електроенергія) не є фіксованою, а визначається щомісячно (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду та змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед". Згідно з останнім узгодженим сторонами вартості електроенергії, що зафіксовано у розрахунку уточненної ціни, що є невід"ємною частиною договору, на період з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року тариф складає без ПДВ - 0,52857 грн. за 1 квт*год., торгівельна надбавка - 0,0529 грн. без ПДВ, а середньозважена ціна РДН - 3,33377 грн. без ПДВ.за 1 квт*год. (а.с. 31, том 1).

Підставою для підвищення ціни за одиницю електричної енергії в період з 01 травня 2024 року, за посиланням Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» стало зростання ціни на "ринку на добу наперед", що на думку позивача, підтверджено фактом коливанням ціни у торговій зоні «ОЕС України» за інформацією з офіційного сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/). А відтак, з 01 травня 2024 року позивач здійснив перерахунок ціни 1 кВт*год електричної енергії, за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) відповідно до порядку встановленому у Додатку 2 до Договору» (скріншоти з офіційного сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/) з цінами на конкретний місяць.

Проте, інформація, роздрукована з офіційного сайту ДП "Оператор ринку" не можуть бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містить відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, а також не містять аналізу зміни вартості електричної енергії з 01 травня 2024 року (дата початку перерахуку позивачем електричної енергії у бік збільшення) у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання договору, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на електроенергію.

Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору дійшов Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 924/674/21, у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 917/1062/21.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11 травня 2023 року у справі № №910/17520/21.

Постачальник зобов`язаний не тільки довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19.

З урахуванням сталої практики Верховного Суду, вбачається, що електропостачальна організація повинна навести причини споживачу, через які виконання укладеного договору без підвищення ціни за одиницю товару стало для нього вочевидь невигідним, а також довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиці, а також надати відповідні докази).

Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон України "Про публічні закупівлі" дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2022 року у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

За розрахунком уточненної ціни на період з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року, який є невід"ємною частиною договору, що визначає порядок зміни (визначення) ціни за одиницю товару, встановлено що ціна за одиницю електричної енергії в період з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року становить 3,80944 грн. без ПДВ.

З урахуванням визначених умов договору, та беручи до уваги, що до 01 травня 2024 року жодних заперечень по ціні за одиницю товару (договірній ціні) не було, то відповідно остання узгоджена ціна за одинюцю товару (електроенергії) складає - 3,80944 грн. без ПДВ.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22 викладено правову позицію, згідно якої тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII (зокрема, частина 4, пункт 2 частини 5 статті 41 Закон України "Про публічні закупівлі") вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті. 41 Закону №922-VIII ("Закон України "Про публічні закупівлі"), проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII (Закон України "Про публічні закупівлі"), яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

З огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 та встановлені матеріалами справи факти, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором № 07/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії від 22 грудня 2023 року, з 01 травня 2024 року не міг перевищувати 4,190384 грн.без ПДВ (остання узгоджена ціна 3,80944 грн. без ПДВ +10%).

Проте, з аналізу актів приймання - передачі товару (електричної енергії) за травень 2024 року по серпень 2024 року, сформованих позивачем на базі розрахунку уточненної ціни за ці періоди, слідує, що вартість товару (електроенергії) збільшилась по віднощенню до останньої узгодженої:

травень 2024 року - 4,69759 грн. без ПДВ (проти максимального ліміту збільшення вартості 4,19034 грн. без ПДВ).

червень 2024 року - 5,87905 грн. без ПДВ (проти максимального ліміту збільшення вартості 4,19034 грн. без ПДВ).

липень 2024 року - 6,44278 грн. без ПДВ (проти максимального ліміту збільшення вартості 4,19034 грн. без ПДВ).

серпень 2024 року - 6,21427 грн. без ПДВ (проти максимального ліміту збільшення вартості 4,19034 грн. без ПДВ).

Тобто, з огляду на визначене, позивач, в період з травня 2024 року по серпень 2024 року збільшив ціну товару (електроенергії) порівняно з останьої узгодженою (3,80944 грн. без ПДВ) більше аніж на 10%.

Нормативноправовими актами, які регулюють правовідносини в сфері електропостачання та пунктами 5.5.2, 13.6, підпункту 2 пункту 13.9 договору передбачено, що постачальник електричної енергії повинен повідомити споживача про всі зміни до умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування.

Судом за матеріалами справи встановлено, що позивач не дотримавшись вимог укладеного договору, без направлення споживачу (відповідачу) повідомлення не піздніше ніж за 20-днів до застосування змінених умов договору, в односторонньому порядку змінив ціну договору.

Аналогічні висновки наведено у Постанові ОП Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 910/21671/17, постанови Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 910/22172/17, від 15 червня 2018 року у справі № 910/14082/17.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не представлено доказів того, що він, як постачальник, на виконання пунктів 5.5.2, 13.6, підпункту 2 пункту 13.9 договору, виконав свій обов`язок щодо інформування відповідача, як споживача електроенергії, про зміну умов договору щодо постачання електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування (тобто до 10 квітня 2024 року включно) з урахуванням інформації про право останнього розірвати договір в разі не згоди із змінами умов договору.

Підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Закону України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Суд погоджується із позицією відповідача, що позивачем не надано обгрунтованих документально підтверджень доказів коливання ціни на ринку і відповідних розрахунків щодо пропорції підвищення, а договором або законом не передбачено обов`язку відповідача самостійно вишукувати документальне підтвердження коливання ціни будь де, проводити порівняння запропонованої позивачем ціни з останньою зміною ціни для з`ясування відсотку збільшення ціни. Крім того, в матеріалах справи відсутня договірна згода відповідача на підписання додаткової угоди № 5 до договору № 07/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії від 22 грудня 2023 року. Доказів вирішення цього питання в судового порядку, позивачем не надано.

Збільшення позивачем ціни електричної енергії за договором № 07/24-В про закупівлю (постачання) електричної енергії від 22 грудня 2023 року по відношенню до останньої погодженої у договорі ціни (розрахунок уточненої ціни з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року), здійсненно в односторонньому порядку, що протиріччить статтями 525, 526 ЦК України та умовам договору та діючому законодавству, зокрема пункту 2 частини 5 статті 41 Закону Украхни "Про публічні закупівлі", яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Твердження позивача про те, що ціна за одиницю товару зросла у зв"язку із зростанням ціни на "ринку на добу наперед", що на його думку, підтверджено фактом коливанням ціни у торговій зоні «ОЕС України» за інформацією з офіційного сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/), суд відхиляє, адже останній не надав обгрунтованих доказів, які б документально підтвердили зміни середньозваженої ціни купівлі електричної енергії і пропорції підвищення.

В свою чергу, під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке

коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Разом із тим, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Аналогічну позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/4474/17 та від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18).

У наданих позивачем інформації із сайту Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/) міститься дані щодо ціни на "ринку на добу наперед" з травня 2024 року по серпень 2024 року, однак ця інформація не містить порівняння та дослідження, яке б підтверджувало факт процесу коливання ціни, а зазначені в них величини, демонструють лише середньозважені ціни купівлі-продажу електроенергії станом з травня 2024 року по серпень 2024 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору позивач не міг не знати про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Таким чином, усупереч положень статей 73, 74, 86 ГПК України позивач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після 01 травня 2024 року. За таких обставин зміна ціни позивачем за період з травня по серпень 2024 року є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог статті 41 Закону, з огляду на що суд доходить висновку про відмову в позові.

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Виконуючи імперативні вимоги статті 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що через відмову в позову, судові витрати не покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "27" грудня 2024 р.

СуддяВ.С. Юрченко

справа № 922/3765/24