Рішення

від 06.12.2024 по справі 748/2770/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/735/24 Єдиний унікальний № 748/2770/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2024 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Кухти В.О.

секретар Крошка І.В.

за участю позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Марченко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визначення права власності на частину будинку за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області в якому просила визнати за нею, ОСОБА_1 за набувальною давністю право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що цей будинок належав на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Частина будинку, яка належала ОСОБА_3 , була успадкована ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , але остання там не проживала і будинок після смерті ОСОБА_3 залишився у володінні ОСОБА_4 . В подальшому ОСОБА_4 виїхала на роботу в Португалію, де померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її син ОСОБА_6 вселився в цей будинок у 2002 році хоча й був зареєстрований за іншою адресою. З 2008 року він займався оформленням права власності на будинок в порядку спадкування. Разом з ним з 2008 року у цьому будинку проживала ОСОБА_7 - сестра позивачки. 25.10.2013 вони уклали шлюб, а після смерті ОСОБА_6 вона залишилася проживати у цьому будинку. Після смерті ОСОБА_8 будинок перебуває у володінні позивачки. Позивачці належить частина цього будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.11.2022, як спадщина після смерті ОСОБА_8 , яка успадкувала цю частину після смерті ОСОБА_6 . Частина будинку, яка належала ОСОБА_2 , нікому не належить, а добросовісно володіли та користувалися цією частиною ОСОБА_6 та ОСОБА_8 більше як 10 років. А на даний час позивачка продовжує володіти цим майном та відповідно до ч.2 ст.344 ЦК України може приєднати до часу свого володіння увесь час протягом якого цим майном володіли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

Відповідач Седнівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області надала заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.06.2024 було відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання на 26.07.2024 року.

В підготовчому судовому засіданні були уточнені позовні вимоги, а саме, що позивачка просить визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку, викликано свідків, витребувано копію спадкової справи та актовий запис про смерть ОСОБА_3 .. Після чого ухвалою суду від 21.10.2024 підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду на 20.11.2024.

В подальшому судове засідання було відкладене на 06.12.2024 після допиту свідків, що з`явилися.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Заслухавши позивачку та її представника, допитавши свідків, дослідивши письмову докази, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 15.10.1962 будинок в АДРЕСА_2 , належав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві осоистої приватної власності (а.с.33-34).

За рішенням №59 виконавчого комітету Седнівської селищної ради Чернігівського району та області від 16.05.2013 даному будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Згідно з копією запису акту про смерть та свідоцтва про смерть ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16, 17).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . З копії спадкової справи відкритої після її смерті встановлено наступне. З заявою про прийняття спадщини звернулися її доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Як видно з дублікату заповіту від 11.06.1992 року ОСОБА_3 все своє майно заповіла своїм дітям ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.02.2022 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є спадкоємцями на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , зазначене свідоцтво видано ОСОБА_5 на 1/4 частку у праві власності на житловий будинок за адресою по АДРЕСА_1 .

Як вбачається з запису про смерть №225 від 2007 року ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в районі Сан Жуан даш Лампаш, округ Сінтра, Португалія (а.с.8-14).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.24) ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.28).

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.11.2022 року (а.с.35) позивачка ОСОБА_1 після смерті сетри ОСОБА_8 успадкувала 1/4 частку у праві власності на житловий будинок за адресою по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , спадкоємцем якої за заповітом була її дочка ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, спадкоємцем якої за законом був її син ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але неоформив своїх спадкових прав, спадкоємцем якого за законом була його дружина ОСОБА_8 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18, від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 , від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20 , від 05 квітня 2022 року у справі № 642/3930/20.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Такий правовий висновок Верховного Суду міститься у постанові від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21.

Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які були допитані в судовому засіданні підтвердили, що дійсно у спірному будинку проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Разом з тим, сам лише факт проживання у спірному приміщенні чи оформлення спадщини на його частину не підтверджують підстав для застосування правил статті 344 ЦК України, оскільки ці факти не є підставою для виникнення права власності за набувальною давністю.

Крім того, у спадковій справі заведеній після смерті ОСОБА_3 міститься довідка Седнівської селищної ради від 01.03.2021 згідно з якою ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_3 провела її поховання за власний рахунок, на протязі 6 місяців забрала особисті речі, закрила на навісний замок будинок по АДРЕСА_1 та провела там косметичний ремонт. Також у спадковій справі містяться заяви ОСОБА_5 від 31.08.2022 та 01.03.2023 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку в у праві власності на житловий будинок за адресою по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , постанова про відмову у вчиненні цієї нотаріальної дії від 31.08.2022 та копія рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17.11.2022, яким задоволено заяву ОСОБА_5 та встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Таким чином, частина спірного будинку на яку позивачка просить визнати право власності за набувальною давністю є предметом спору з іншою співвласницею ОСОБА_5 , що виключає добросовісність володіння майном як позивачкою так і її спадкодавцями.

За таких обставин, суд , належним чином оцінивши докази у їх сукупності доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенніпозову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Седнівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412550, місцезнаходження: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Седнів, вул. Я.Лизогуба, 21), про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.12.2024.

Суддя В.О.Кухта