Ухвала

від 27.12.2024 по справі 149/1699/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/1699/21

Провадження №11-кп/801/93/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника - адвоката ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05.10.2023 року, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України і засуджено до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_9 від покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України і засуджено до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.

Початок строкувідбування покаранняухвалено рахувати з дня прибуття і постановки ОСОБА_9 на облік у виправному центрі.

Стягнуто з ОСОБА_9 до Державного бюджету України процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів для проведення експертиз в розмірі 8237, 76 грн.

встановив:

ОСОБА_9 відповідно до протоколу № 1/07 від 30.07.2007, будучи призначеним та займаючи посаду директора Спільного малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницький райсількомунгосп" код ЄДРПОУ 05436334 юридична адреса: вул. Лисенка, 15а, м. Хмільник (надалі - СМП ТОВ "Хмільницький райсількомунгосп"), маючи повноваження вирішувати усі питання діяльності та діяти від імені товариства, і згідно з п. 9.1 Розділу 9 Статуту СМП ТОВ "Хмільницький райсількомунгосп" являючись одноособовим виконавчим органом даного Товариства, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції за спеціальним повноваженням, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України мав статус службової особи.

19.09.2019 Сальницькою сільською радою Хмільницького району Вінницької області в особі голови сільської ради ОСОБА_11 укладено договір підряду № 32 з СМП ТОВ "Хмільницький райсількомунгосп", в особі директора ОСОБА_9 щодо виконання робіт з нового будівництва мультифункціонального майданчика для занять ігровими видами спорту на території с. Сальниця Хмільницького району Вінницької області.

На виконання договору № 32 від 19.09.2019 СМП ТОВ "Хмільницький райсількомунгосп" повинно було виконати будівельні роботи, передбачені проектно-кошторисною документацією, яка була передана керівнику СМП ТОВ "Хмільницький райсількомунгосп" ОСОБА_9 .

У подальшому ОСОБА_9 , реалізуючи свій умисел, направлений на заволодіння чужим майном, а саме коштами місцевого бюджету, з корисливих мотивів, перебуваючи за місцем здійснення фактичної діяльності СМП ТОВ "Хмільницький райсількомунгосп", а саме в офісі, розташованому за адресою: вул. Лисенка, 15а, м. Хмільник Вінницької області, у невстановлений слідством час, склав та підписав офіційний документ - акт "приймання виконаних будівельних робіт" за грудень 2019 року до договору № 32 від 19.09.2019, в якому зазначив відомості, що не відповідають дійсності, а саме факт проведення СМП ТОВ "Хмільницький райсількомугосп" закупівлі спортивного покриття, а саме резинової крихти вагою 1,829 т та клею двокомпонентного 369,6166 кг на загальну суму 100000 грн, достовірно знаючи, що їх не закуплено, чим скоїв службове підроблення.

Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

В подальшому, ОСОБА_9 , будучи призначеним та займаючи посаду директора СМП ТОВ "Хмільницький райсількомунгосп", маючи повноваження вирішувати усі питання діяльності та діяти від імені товариства, являючись службовою особою, реалізуючи свій умисел, направлений на заволодіння чужим майном, а саме коштами місцевого бюджету, з корисливих мотивів, з метою доведення злочинного умислу до кінця, у день складання акту "приймання виконаних будівельних робіт" передав його для підпису голові Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_11 .

На підставі акту "приймання виконаних будівельних робіт", з внесеними ОСОБА_9 відомостями щодо закупівлі товару, Сальницькою сільською радою Хмільницького району Вінницької області 26.12.2019 на банківський розрахунковий рахунок СМП ТОВ "Хмільницький райсількомунгосп" № НОМЕР_1 відкритий у АТ "Укргазбанк" МФО 320478 перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 1 від 26.12.2019 за закуплені матеріали зазначені в акті виконаних будівельних робіт КБ-2в від 19.12.2019 в сумі 100000 грн. У той же час, матеріали зазначені в акті "приймання виконаних будівельних робіт" за грудень 2019 року закуплені не були, а перераховані Сальницькою сільською радою Хмільницького району Вінницької області кошти витрачені на господарські потреби підприємства.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-21/7434-БТ від 24.06.2021 року обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт із будівництва мультифункціонального майданчика для занять ігровими видами спорту на території с. Сальниця Хмільницького району Вінницької області не відповідають обсягам та вартості будівельних робіт, відображених у актах №1-5 приймання виконаних будівельних робіт по договору № 32 від 19.09.2019. Загальна вартість не виконаних робіт без урахування робіт, перевірити які не вбачається за можливе, становить 100000 гривень.

Умисними діями директора СМП ТОВ "Хмільницький райсількомунгосп" ОСОБА_9 спричинено збитків місцевому бюджету Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області на загальну суму 100000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, тобто привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Прокурор, який приймав участь у розгляді судом кримінального провадження ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок Хмільницького міськрайонного суду від 05.10.2023 відносно ОСОБА_9 скасувати через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, і призначити йому покарання за ч.1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік. Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_9 звільнити від покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки. Початок строку відбування основного покарання рахувати з дня прибуття і постановки ОСОБА_9 на облік у виправному центрі. Початок строку відбуття додаткового покарання рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Вимоги обґрунтовує тим, що судом належним чином не врахований характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчинених кримінальних правопорушень та суспільну небезпеку вказаного виду злочинів, а також те, що відповідно до примітки до ст. 45 КК України злочин, вчинений ОСОБА_9 віднесено до корупційних.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 191 КК України не визнав, у вчиненому не розкаявся.

Вважає, що призначене покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік є невиправдно м`яким заходом примусу, який не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.

Крім того, Хмільницький міськрайонний суд у резолютивній частині вироку не визначив початок строку відбування додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 ставить питання про скасування вирока Хмільницького міськрайонного суду у справі щодо ОСОБА_9

?Просить в частині обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 191 КК України закрити справу в зв`язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення; в частині обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 366 КК України закрити справу в зв?язку із закінченням строків давності.

Вимоги мотивує тим, що після допиту усіх свідків були встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, які давали підстави прокурору для зміни обвинувачення ОСОБА_9 в частині перекваліфікації його дій з ч. 2 ст. 191 КК України на ч.1 ст. 367 КК України.

Показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_9 , які вони давали в судових засіданнях, встановлено обставини, які вказують на відсутність в діях обвинуваченого умислу на заволодіння бюджетними коштами в сумі 100 000 грн, що виключає кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 191 КК України, оскільки суб`єктивна сторона цього злочину характеризується виключно прямим умислом обвинуваченого, за недоведеності якого, склад злочину, передбаченого ст.191 КК України є відсутнім. Натомість, показаннями вказаних вище учасників кримінального провадження було встановлено обставини, які вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 , злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.

Зазначає, що судове слідство проведено неповно, докази досліджено поверхнево, зокрема- показання обвинуваченого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , яких необхідно допитати в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляцій на вирок суду.

Окрім вказаного вище, вважає, що судом першої інстанції було допущене неправильне застосування кримінального закону в частині обвинувачення ОСОБА_9 У вчиненні кримінального правопорушення, злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, Так, суд першої інстанції визнав ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України і призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посали, пов`язані а виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК України суд звільнив ОСОБА_9 від покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв?язку із закінчення строків давності. Натомість, вважає, що суд не повинен був встановлювати вину ОСОБА_9 та призначати йому покарання в цій частині обвинувачення, а мав закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строків давності.

Строк давності по обвинуваченню ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 366 КК України сплив під час розгляду справи в суді першої інстанції задовго до винесення вироку у справі, однак суд, не дивлячись на цю обставину, не повідомляв ОСОБА_9 про можливість звільнити його від кримінальної відповідальності, в цій частині обвинувачення, за закінченням строків давності та не запитував згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з цих підстав.

Обвинувачений ОСОБА_9 не мав можливості визнати чи заперечити проти закриття справи за нереабілітуючою її підставою (закінчення строків давності) і, відповідно, не вимагав закрити її, наприклад, за відсутністю події або складу злочину, а тому суд першої інстанції, на мою думку, не повинен був визнавати ОСОБА_9 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та ухвалювати в цій частині обвинувальний вирок та звільняти обвинуваченого від покарання, керуючись положеннями ст.49, 4.5 ст.74, ст. 106 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05.10.2023 року в частині визнання винним ОСОБА_9 у вчинення кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням і організаційно п- розпорядчих та адміністративно - господарських функцій на строк 1 рік - змінити та перекваліфікувати його дії з ч. 2. ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України і призначити покарання з врахуванням ст. 75 КК України.

Вимоги обґрунтовує тим, що в ході судового розгляду була допитана свідок ОСОБА_12 , яка з 2016 року по 2020 роки працювала бухгалтером СМП ТОВ «Хмільницький райсількомунгосп». Було повідомлено, що дійсно у 2019 році товариство уклало договір на будівництво майданчика. На рахунки товариства сільрада перерахувала 100 тисяч гривень, яка була частиною від загальної суми 800 тисяч гривень вартості робіт. В межах своїх обов?язків, нею була сформовано платіжні доручення, однак або через технічні помилки самого бухгалтера, або через тех помилки банку, дана платіжка з сумою 100 гривень не пройшла, й кошти не були перераховані на рахунки за придбання відповідних будівельних матеріалів.»

Тобто, з показань свідка вбачається, що жодного умислу у ОСОБА_9 на заволодіння коштами у сумі 100 тис грн. не було, натомість було вчинено ряд дій щодо оплати відповідної вартості будівельних матеріалів у продавців.

Більше того, факт вчинення дій щодо придбання будівельних матеріалів на суму 100 грн підтверджується й показами ОСОБА_14 , який суду повідомив, що вказана у договорі поставки Меб/н від 02.12.2019 року будівельних матеріалів була зарезервована, що також підтверджується видатковою накладною № 35 від 09.12.2019 року, відповідно до якої придбання матеріалів на суму 95529.76 грн відбулось. Більше того, свідок повідомив, що відповідно до договору зберігання від 09.12.2019, а також акту приймання-передачі від 09.12.2019 (т. 2 а.с. 66-68, т. 3 а.с. 69-71) за змістом яких ТОВ «Подільські будови" прийняло на зберігання від СМП ТОВ "Хмільницький райсількомунгосп" клей двокомпонентний 369,6166 кг, а також резинову крихту 1,82900 т, загальною вартістю 95529,76 грн; лист ТОВ "Планета спорту плюс", договір зберігання N? 19/05-1 від 09.12.2019, акт приймання-передачі від 09.12.2019 (т. 2 а.с. 154-158, т. 3 а.с 73-76) за змістом яких ТОВ "Подільські будови" передало на зберігання ТОВ "Планета спорту плюс" клей двокомпонентний вагою 369,6166 кг, вартістю 52322,93 грн, а також резинову крихту вагою 1,82900 т, вартістю 43206,83 грн.

Тобто, з огляду на вищезазначені покази свідків, та письмові докази наявне підтвердження того, що ОСОБА_9 не переслідував мети з корисливих мотивів отримати відповідну суму коштів у розмірі 100 000 грн, та завдати бюджету збитків на відповідну суму.

Погоджується, що суд вірно встановив, що відповідно до посадових обов`язків ОСОБА_9 , зобов`язаний контролювати усі фінансово господарські операції на підприємстві. Чого вчинено останнім не було. Апелянт погоджується з тим, шо в його діях був присутній склад злочину, передбачений ст. 367 КК України, а саме службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Однак, як вбачається з вироку суду, вище згадані докази, суд дослідив не в повному обсязі, невірно надав оцінку, та щодо інших взагалі віднісся критично, не зазначивши при цьому з яких саме міркувань він виходив.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_7 подано до суду клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_9 про обвинувачення його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України у зв`язку із збігом строку давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення даних злочинів.

Клопотання обґрунтовує тим, що строк давності за ч. 1 ст. 366 КК України сплинув 19.12.2022 року, тобто під час розгляду справи в суді першої інстанції, задовго до винесення вироку у справі, однак суд першої інстанції, не дивлячись на цю обставину, не повідомляв ОСОБА_9 про можливість звільнити його від кримінальної відповідальності, в цій частині обвинувачення, за закінченням строків давності та не запитував згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з цих підстав.

Крім того, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні 26 грудня 2019 року (в момент надходження на поточний рахунок СМП ТОВ «Хмільницький райсількомунгосп» N?26004269901, відкритий у АТ «Укргазбанк» МФО 320478, грошових коштів відповідно до платіжного доручення №1 від 26.12.2019 за закуплені матеріали зазначені в акті виконаних будівельних робіт КБ-2в від 19.12.2019 в сумі 100 000 грн.) кримінального правопорушення, що віднесене до нетяжких злочинів, згідно зі ст. 12 КК України, а тому строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за такий злочин, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України становить п`ять років.

Тобто, станом на 27 грудня 2024 року перебіг вказаного строку давності закінчився.

Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, не заперечував проти заявленого клопотання сторони захисту; думку обвинуваченого ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_7 , які підтримали клопотання адвоката та свої апеляційні скарги, просили задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 49 КК України та п. п. 2,8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло понад 10 років - у разі вчинення тяжкого .

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухиляється від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Відтак, Суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Отже, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження у суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 309/1201/15-к).

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, 19.09.2019 ОСОБА_9 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, яке є кримінальним проступком.

На день розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції минуло три роки, тобто до винесення судом вироку, тому оскаржуваним вироком ОСОБА_9 звільнено від покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Крім того, ОСОБА_9 26 грудня 2019 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Тобто, на день розгляду апеляційної скарги минуло 5 років з дня вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Протягом цього строку ОСОБА_9 не вчинив нового кримінального правопорушення та не ухилявся від слідства або суду, а тому строки давності сплинули.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 року, у справі № 425/4506/15-к дотримання умов, передбачених ч.ч. 1 - 3 ст. 49 КК України, є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Пунктом 1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 417, п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскаржуваний вирок суду підлягає скасуванню в частині застосування судом ст.49 КК України, а обвинувачений - звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, а дане кримінальне провадження -закриттю.

Згідно положень п.13 ч.1 ст.368, п.п. 1, 2 ч.4 ст.374 КПК питання щодо процесуальних витрат вирішується судом при ухваленні вироку.

Кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості стягнення судових витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито.

Крім того, відповідно до положень ст.126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою, однак дані положення є загальними, і вони не спростовують вимоги ст. 124 даного Кодексу.

Вказана правова позиція узгоджується з ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 березня 2021 року, яка винесена у справі №592/10225/19.

Отже, враховуючи, що колегія суддів закриває кримінальне провадження зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності, апеляційний суд вважає, що процесуальні витрати на залучення експертів слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.404,405,407, 419 КПК України суд апеляційної інстанції,

постановив:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_9 , - задовольнити частково.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, - задовольнити.

Вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 05.10.2023 року відносно ОСОБА_9 , - скасувати.

Звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №42021022330000008від 13.04.2021 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Витрати на залучення експертів за проведення експертизи, в сумі 8237, 76 грн.,- покласти на державу.

Судове рішення може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3(трьох) місяців з дня проголошення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_15