Ухвала

від 27.12.2024 по справі 465/5596/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5596/24

1-кп/465/1036/24

У Х В А Л А

судового засідання

27.12.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисників обвинуваченого адвокатів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові матеріали кримінального провадження №12024141370000443 від 19.04.2024 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славутич Київської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.5ст.190КК України

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.190 КК України.

Прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 в чергове звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, аргументуючи свої вимоги тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу та судом при продовженні його строку, що повністю виправдовують пролонгацію терміну дії обвинуваченому ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Наголосив, що строк тримання обвинуваченого під вартою завершується 03.01.2025 року, судовий розгляд кримінального провадження не завершено, такий перебуває на початковій стадії судового розгляду по суті, тому просив клопотання задоволити. Стосовно розміру альтернативної застави обвинувач клопотав про залишення його в попередньо визначеному судом розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисники обвинуваченого адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора заперечили в частині визначення обвинуваченому альтернативної застави в максимальному розмірі - трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб. На переконання захисту, такий розмір застави є надмірним, не враховує особи обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, є особою молодого віку, не має матеріальної спроможності сплатити заставу у раніше визначеному розмірі. Крім цього, адвокат ОСОБА_5 наголосив на тому, що тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою без внесення застави свідчить про неспроможність як самого обвинуваченого, так і його родини внести заставу у раніше визначеному розмірі. Також адвокат ОСОБА_6 вказав на існуванні в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, які підтверджуються наявністю в обвинуваченого батьків, брата, сестри, тітки, з якими він підтримує нормальні родинні стосунки. А тому, з урахуванням наведеного сторона захисту клопотала про зменшення розміру альтернативної застави для обвинуваченого до мінімального рівня, передбаченого процесуальним законом.

Обвинувачений підтримав думку своїх захисників, одночасно підтвердивши, що раніше визначений розмір застави для нього є непомірним.

Потерпілий та його представник в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи.

Заслухавши доводи учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненнізлочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.

За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді клопотання суд оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінального правопорушення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, стан здоров`я обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв`язків, обставини, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпали, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, санкція статті якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років. З огляду на встановлені обставини при розгляді клопотання суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинуваченого від суду, здійснення ним незаконного впливу на свідків, потерпілого, експертів, а також перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб. Зазначені ризики з часу продовження строку дії запобіжного заходу згідно ухвали Франківського районного суду м. Львова від 13.09.2024 року не зменшилися.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд вкотре наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслуговує також на увагу те, що наявність обґрунтованих ризиків вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності та суду, підтверджується відомостями про місце проживання ОСОБА_4 , який зареєстрований у м. Славутич Київської області, фактично проживає у м. Одеса, водночас на території м. Львова, тобто за місцем розгляду справи судом, житла не має і офіційно не працевлаштований.

На даний час, попри застереження сторони захисту, не відпав ризик можливого перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню і такий посилюється тим фактом, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, усі учасники якої на даний час ще не встановлені, а тому, в разі обрання іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, такі особи можуть вільно спілкуватися з ОСОБА_4 або ж узгоджувати подальші дії для прикриття чи для знищення або ж приховування речей, які можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні. З урахуванням цього наведене вказує на обґрунтованість позиції прокурора у поданому клопотанні про наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, які на час розгляду клопотання не зменшилися.

Поза увагою суду не може залишатися також той факт, що в підготовчому судовому засіданні і в подальшому обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив достовірність того, що він періодично змінював своє місце проживання і вільно пересувався між містами України. При цьому, посилаючись в загальному на бажання пошуку кращого життя, обвинувачений не зміг вказати конкретної мети прибуття до м. Львова, адреси тимчасового проживання у м. Львові, власника помешкання або ж орендодавця, який надав йому прихисток. Наведене свідчить про високу мобільність обвинуваченого, його схильність до частих хаотичних пересувань в межах всієї держави, відсутність у нього стійких зв`язків із місцем свого зареєстрованого проживання. Наведене, відповідно, посилює ризик того, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може вчиняти дії, спрямовані на ухилення від суду та кримінальної відповідальності.

Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Наявність таких ризиків за встановлених обставин неодноразово констатувалася судом при продовженні запобіжного заходу і на даний час є актуальною. З часу попереднього продовження строку дії запобіжного заходу будь-яких обставин, які б могли вказувати на те, що вплив вказаних ризиків послаблено, не виникло.

А тому, подане прокурором клопотання ґрунтується на дійсних обставинах справи і є мотивованим.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

У ході судового розгляду з`ясовано, що вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування, жодних заборон застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом його здоров`я на даний час немає.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив, що хронічних захворювань він не має, на обліку в медчастині слідчого ізолятора не перебуває.

Тому, оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які не зазнали змін з часу попереднього рішення про продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема, тяжкість покарання у разі визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.190 КК України, відсутність в обвинуваченого офіційного місця роботи та постійного проживання на території м. Львова, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпала, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, а також особу обвинуваченого, вік, стан його здоров`я та стадію розгляду кримінального провадження, суд визнає обґрунтованим клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативною можливістю внесення застави.

Що стосується розміру альтернативної застави, то суд враховує, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05.11.2024 року, якою ОСОБА_4 продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03.01.2025 року, обвинуваченому визначено заставу в сумі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 коп.

Сторона захисту наголошує на непосильності такого розміру застави для родини обвинуваченого. З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне взяти до уваги обставини, які стосуються матеріального становища сім`ї ОСОБА_4 , зокрема те, що останній, перебуваючи під вартою, не отримує будь-якого матеріального забезпечення, брат і сестра останнього є учнями школи. Відтак, сім`я обвинуваченого живе лише за рахунок матеріальної підтримки батьків.

Суд враховує, що відповідно до рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини констатував, що національні органи зобов`язані належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму. На цьому наголошено також у рішеннях ЄСПЛ в справах «Тошев проти Болгарії» та «Маргаретич проти Хорватії».

Водночас рішення ЄСПЛ у справі «Ноймайстер проти Австрії» орієнтує суди на те, що як сума гарантії, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції повинна бути оціненою переважно стосовно обвинуваченого і його активів, а не можливих розмірів збитків. Так, намагання прив`язати суму гарантії від затриманої особи виключно до суми збитку приписуваного йому, не відповідає ст. 5 (3) Конвенції. Гарантії, передбачені цією статтею призначені не для відшкодування збитків, а скоріше для забезпечення присутності звинуваченого на слуханні. Тож її сума повинна бути встановлена в основному шляхом посилання на нього, його активи і його відносини з особами, які повинні надати заставу, іншими словами, перспектива втрати застави чи дій проти гарантів у разі його неявки до суду буде виступати в якості достатнього стримуючого фактора, щоб розсіяти будь-яке бажання з його боку переховуватись від правосуддя.

За наведених обставин, з метою реального гарантування обвинуваченому його процесуальних прав, зокрема, щодо визначення релевантного розміру альтернативної застави, беручи до уваги стадію, на якій перебуває розгляд кримінального провадження, попередню тривалість тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту в частині наявності підстав для зменшення раніше визначеного альтернативного розміру застави. Водночас з урахуванням встановлених у справі ризиків та розміру заподіяної шкоди, яка інкримінується обвинуваченому, достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків, з урахуванням положень п.3 ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає альтернативу заставу в розмірі 280 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка на даний час відповідатиме характеру висунутого особі обвинувачення, його особі та слугуватиме виконанню завдань кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.177,178,183,197,199,331КПК України,суд -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 задоволити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 24 лютого 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу в сумі 280 (двісті вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 847 840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ст.194КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

-прибувати завикликом судуза першоювимогою,в томучислі уразі викликуза допомогоютелефонного зв`язку;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівської установи виконання покарання (№19) УДПтСУ у Львівській області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1