Ухвала

від 09.12.2024 по справі 332/4475/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.12.2024 Справа № 332/4475/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/4475/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/1067/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія: ч. 1 ст. 249 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 5 серпня 2024 року, яким

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.м.т. Кушугум Запорізького району, Запорізької області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно працевлаштованого на посаді провідника АТ «Укрзалізниця», одруженого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який має базову середню освіту, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки.

На підставі ч. 2, ч. 3 ст. 59-1 КК України покладені обов`язки.

На підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_12 та ОСОБА_7 на користь Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління державного агенства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Запорізькій області матеріальну шкоду завдану рибному господарству України в розмірі 106327 гривень.

Стягнуто з обвинувачених у дохід держави витрати на проведення експертизи в сумі 3029, 12 гривень,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що незаконне зайняття рибним добувним промислом забороненими знаряддями лову у період весняно-літньої заборони є швидким способом отримання матеріальної вигоди, з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення та збільшення обсягів незаконного вилову риби, вчинили злочин проти довкілля, а саме у сфері встановленого порядку раціонального використання, охорони і відтворення об`єктів водної фауни як важливої складової частини навколишнього природного середовища, за наступних обставин.

Так, у період з 23 години 00 хвилин 31 травня 2024 року по 03 годину 00 хвилин 01 червня 2024 року, ОСОБА_12 , знаходячись на березі річки Дніпро поблизу вулиці Січеславської у с. Підпорожнянка Заводського району міста Запоріжжя за наступними географічними координатами: широта: 47.90810, довгота: 35.13543, разом з ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою між собою, маючи єдиний спільний умисел, спрямований на незаконне зайняття рибним добувним промислом, яке заподіло істотну шкоду, на гумовому човні марки «В-240» зеленого кольору вийшли на воду річки Дніпро поблизу вищевказаного місця, де, у порушення в порушення ст. ст. 10, 63 Закону України «Про тваринний світ», п.п. 1 п. 1 Розділу IV Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 № 700, наказу Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Запорізькій області від 25.03.2024 № 50 «Про перенесення строків заборони на добування (вилов) водних біоресурсів па період нересту на рибогосподарських водних об`єктах в межах діяльності Запорізького рибоохоронного патруля у 2024 році», за допомогою заздалегідь заготовлених та прилаштованих знарядь кримінального правопорушення, а саме: забороненого знаряддя лову - 2 (двох) сіток ліскових 50 мм., довжиною 135 м., висотою 1,9 м., здійснили незаконний вилов наступних водних біоресурсів, а саме:

- 70 (сімдесяти) особин риби «карась», вартістю відповідно до розрахунку матеріальної шкоди згідно такс, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів», 1 581 гривня за одну особину, на загальну суму 110 670 гривень;

- 2 (двох) особин риби «сазан», вартістю відповідно до розрахунку матеріальної шкоди згідно такс, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1042 «Про затвердження таке для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів», 3 706 гривень за одну особину, на загальну суму 7 412 гривень;

- 5 (п`яти) особин риби «лящ», вартістю відповідно до розрахунку матеріальної шкоди згідно такс, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів», 1 649 гривень за одну особину, на загальну суму 8 245 гривень;

У результаті незаконного зайняття рибним добувним промислом ОСОБА_13 та ОСОБА_7 заподіяли рибному господарству України, згідно із висновком експерта від 18.06.2024 № СЕ-19/108-24/11197-ФХЕД, майнову шкоду на загальну суму 126 327,00 гривень, яка є істотною шкодою.

Дії обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 249 КК України, як незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 не оспорює доведеність його вини та кваліфікацію вчиненого ним злочину, однак не погоджується з вироком у частині призначеного йому покарання у вигляді пробаційного нагляду.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно призначив йому таке покарання, пославшись на його неофіційне працевлаштування та відсутність місця роботи, постійного заробітку. Стверджує, що він є платоспроможним і вважає, що суд мав призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

У частині покладення обов`язків суд застосував до нього виконання заходів, передбачених пробаційною програмою, чим як вважає обвинувачений, суттєво обмежив його права та погіршив його становище, не врахувавши, що він має заборгованість зі сплати аліментів, фізично не може регулярно відвідувати орган пробації, оскільки працює, хоча й неофіційно, та утримує батька похилого віку, пенсіонера.

Крім того, суд не дослідив договір найму, який свідчить про те, що обвинувачений виконує одноразові роботи за цим договором та отримує грошові кошти. Змоги надати в суді цей договір у ОСОБА_7 не було, оскільки він дійсно не надав його до суду першої інстанції, сподіваючись, що суд може застосувати до нього покарання у виді штрафу.

Наголошує, що укладення цивільно-правових договорів між фізичними особами та суб`єктами господарювання не заборонене чинним законодавством України, а тому відсутність офіційного працевлаштування не свідчить про відсутність у фізичної особи заробітку чи доходу.

Також зазначає, що виникає питання щодо застосування пробаційної програми до нього, оскільки він не вчиняв кримінального злочину, не вживає психоактивних речовин, не перебуває на лікуванні у закладах охорони здоров`я, у примусовому порядку не лікувався, агресивної поведінки не проявляє, забезпечений житлом та роботою, має стабільний прибуток, утримує родину, позитивно характеризується за місцем проживання, не має криміногенного кола спілкування, адаптований до життя.

Просить змінити вирок суду першої інстанції у частині призначеного ОСОБА_7 покарання у вигляді 2 років пробаційного нагляду із покладенням на нього обов`язків та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.

До початку судового засідання прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_14 подано заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого.

В обґрунтуванні скарги прокурор зазначив, що жодних підстав, передбачених для зміни вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 не існує.

Також наголошує, що суд першої інстанції в достатній мірі врахував кількість незаконно виловлених біоресурсів та їх вид, а також обставини, за яких внаслідок вчинення цього проступку було завдано шкоду на суму 126 327,00 гривень. Вказана шкода відшкодована ОСОБА_7 лише частково у сумі 10 000,00 гривень.

В ході досудового розслідування під час допиту як підозрюваного ОСОБА_7 зазначив, що офіційно не працює. Даних щодо місця та виду неофіційної роботи, а також розміру доходу не надав. Клопотань про долучення будь-якого документа (договору) від обвинуваченого на стадії досудового розслідування не надходило.

Крім того, договір підряду, копію якого долучено до скарги, укладено 01.07.2024 року, тобто майже за місяць до вручення обвинуваченому повідомлення про підозру, однак будь-яких згадок про це у матеріалах провадження не міститься.

Просить апеляційний суд залишити вирок суду без змін.

Заслухавши доповідь судді по справі, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, прокурора, який рішення суду першої інстанції вважав законним, обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати та надавши обвинуваченим останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 249 КК України є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), зміст та суть яких викладено в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 51-1985км18 (єдиний унікальний номер 207/5011/14-к) та постанові Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 51-329км18 (єдиний унікальний номер 297/562/17), які враховуються колегією суддів під час перегляду вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз`яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов`язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, виконав вимоги ст. 65 КК України, а саме: врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків; визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення за обставини, що пом`якшують покарання; визнав вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою за обставину, що обтяжує покарання; дав належну оцінку даним про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_7 можливо лише з призначенням йому покарання у виді пробаційного нагляду, і підстави для призначення йому покарання у виді штрафу відсутні.

Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Колегія суддів вважає, що вид та розмір призначеного ОСОБА_7 покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України та його меті.

При цьому, як вбачається з вироку суду, за ч. 1 ст. 249 КК України ОСОБА_7 було призначене покарання не в максимальних межах санкції статті, що також не свідчить про несправедливість призначеного покарання через його суворість.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , його доводи зводяться до того, що суд першої інстанції мав усі підстави для призначення йому покарання у виді штрафу.

Разом з тим, з такими доводами колегія суддів не погоджується, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, постійного місця роботи не має, а його платоспроможність не підтверджується жодними доказами.

У своючергу,копія договорупідряду від1липня 2024року,додана доапеляційної скарги,містить лишеінформацію про розмір погодинного доходу ОСОБА_7 та не визначає, що він працевлаштований на постійній основі.

На переконання колегії суддів наявність вказаного договору не доводить, що обвинувачений ОСОБА_7 зможе сплатити штраф, особливо враховуючи наявність у нього не відшкодованої суми завданих державі збитків у розмірі більш ніж 100000 гривень.

Окремо слід звернути увагу, що як сам обвинувачений зазначив у своїй апеляційній скарзі, він має заборгованість по сплаті аліментів, що жодним чином не характеризує його як особу, яка спроможна сплатити штраф у випадку його призначення судом.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 з приводу необґрунтованого покладення на нього судом обов`язку виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, то колегія суддів не вбачає в цьому порушень судом першої інстанції загальних засад призначення покарання, оскільки такий обов`язок прямо передбачений п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, і жодних обмежень у застосуванні до винної особи такого виду обов`язків чинний КК України не містить.

Посилання обвинуваченого на те, що він вчинив проступок, а не злочин, не вживає психоактивних речовин, не перебуває на лікуванні у закладах охорони здоров`я, у примусовому порядку не лікувався, агресивної поведінки не проявляє, забезпечений житлом та роботою, утримує родину, позитивно характеризується за місцем проживання, не має криміногенного кола спілкування та адаптований до життя, на переконання колегії суддів не можуть бути підставою для зміни оскаржуваного вироку в частині покладених на ОСОБА_7 обов`язків.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки судом в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

На підставізазначеного,керуючись ст.ст.404,405,407,414,418,419КПК України,колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 5 серпня 2024 року, яким ОСОБА_12 та ОСОБА_7 визнано винуватими у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4