Ухвала

від 23.12.2024 по справі 331/5074/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.12.2024 Справа № 331/5074/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/5074/17 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/980/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія:ч.1ст.353,ч.1,4ст.358КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Судова колегія з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисників обвинуваченої адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 26.06.2024 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Новодмитрівка Запорізького району Запорізької області, громадянка України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судима

визнана невинуватою у пред`явленому їй обвинувачені у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.4 ст. 358, ст. 356, ч. 1 ст. 353 КК України та виправдана у зв`язку з недоведеністю, що нею були скоєні вказані кримінальні правопорушення.

Цивільні позови ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були залишені без розгляду.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 на чергових виборах Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області 25.10.2015 ОСОБА_7 обрано депутатом сільської ради за 7 виборчим округом.

Згідно обвинувачення, що підтримувалося державним обвинувачем в останній редакції, на 13 позачерговій сесії депутатів Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що відбулася 21.11.2016, рішенням № 01 депутата ОСОБА_7 обрано секретарем Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Упродовж грудня 2016 року відповідно до вимог Закону України «Про місцеві вибори» проведено збори мешканців Наталівської сільської ради, за результатами яких, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 та ч. 5 ст. 41 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 припинені повноваження як депутатів та вони були відкликані за народною ініціативою, про що ОСОБА_7 стало достовірно відомим 19.12.2016 за її особистої присутності при оголошенні територіальною виборчою комісією протокольного рішення, а іншим зазначеним особам це стало відомо у строк до 04.01.2017 з поштових повідомлень комісії.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретарем ради обирається один с числа депутатів ради, в зв`язку з чим, будучи відкликаною за народною ініціативою як депутат, ОСОБА_7 з 19.12.2016 втратила повноваження секретаря Наталівської сільської ради.

11 січня 2017 року о 16 год. 00 хв. у кабінеті секретаря Наталівської сільської ради за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Наталівка, вул. 8 Березня, 93, почалося проведення 14 позачергової сесії сільської ради, яку згідно ч.8 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відкрив Наталівський сільський голова ОСОБА_10 .

При відкритті сесії була присутня ОСОБА_7 , та, після оголошення головуючим порядку денного, до якого, окрім іншого, включені питання про підсумки відкликання депутатів Наталівської сільської ради за народною ініціативою та дострокове припинення повноважень секретаря Наталівської сільської ради ОСОБА_7 , остання, достовірно знаючи, що вона не має повноважень депутата сільської ради та втратила повноваження секретаря сільської ради, маючи умисел на самовільне присвоєння владних повноважень голови Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області,діючи умисно, покинула разом з депутатами Наталівської сільської ради ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 приміщення кабінету секретаря сільської ради, де головуючим ОСОБА_10 продовжувалося проведення сесії Наталівської сільської ради.

Позачергова 14 сесія Наталівської сільської ради була закінчена приблизно о 17 год. 00 хв., та, її відповідно до вимог ч. 8 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закрив Наталівський сільський голова ОСОБА_10 , про що у той же час достовірно стало відомо ОСОБА_7 .

Того ж дня, 11.01.2017 після 17 год. 00 хв. ОСОБА_7 , будучи з 19.12.2016 відкликаною як депутат за народною ініціативою та, відповідно, втративши повноваження секретаря сільської ради та будучи обізнаною, що у той день 14 позачергова сесія Наталівської сільської ради вже закінчена, маючи умисел на самовільне присвоєння владних повноважень голови Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, діючи умисно, зібрала у кабінеті секретаря сільської ради депутатів Наталівської сільської ради 7 скликання, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , повноваження яких, як депутатів Наталівської сільської ради припинені у грудні 2016 року.

Достовірно розуміючи, що у ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 депутатські повноваження відкликані за народною ініціативою, а присутність лише шістьох депутатів Наталівської сільської ради ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 та ОСОБА_21 ) не створювало кворуму для проведення сесії сільської ради та прийняття будь-яких рішень, діючи всупереч вимог Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ОСОБА_7 розпочала таємне голосування, на яке винесла два питання, а саме: 1) «Про висловлення недовіри чинному сільському голові Наталівської сільської ради ОСОБА_10 », 2) «Покладення обов`язків і повноважень Наталівського сільського голови та секретаря Наталівської сільської ради ОСОБА_7 », за які вищевказані особи проголосували одноголосно.

По завершенню голосування, ОСОБА_7 підготувала проекти документів, а саме:

1) протокол № 1 засідання чотирнадцятої сесії Наталівської сільської ради сьомого скликання, датований 11.01.2017 «Щодо висловлення недовіри до чинного сільського голови Наталівської сільської ради ОСОБА_10 та дострокового припинення його повноважень»;

2) рішення № 02 від 11.01.2017 «Про покладання виконання обов`язків і повноважень Наталівського сільського голови на секретаря Наталівської сільської ради».

Зазначенні підроблені документи ОСОБА_7 підписала як нібито виконувач обов`язків Наталівського сільського голови Запорізького району Запорізької області, та, користуючись правами, наданими законодавством сільському голові, ОСОБА_7 використала для вчинення кримінальних правопорушень підроблення офіційних документів та печатки Наталівської сільської ради, вчинення шахрайства та самоправства.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь.

У подальшому, 12.01.2017, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на самовільне присвоєння владних повноважень голови Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, з метою надання своїм подальшим діям вигляду законних, достовірно знаючи, що печатка Наталівської сільської ради знаходиться у Наталівського сільського голови ОСОБА_10 , ОСОБА_7 звернулась до Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області із заявою про втрату гербової печатки Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

До своєї заяви ОСОБА_7 долучила копію рішення № 1 від 21.11.2016 «Про обрання секретарем Наталівської сільської ради ОСОБА_7 » та копію паспорта громадянина України на своє ім`я.

Після отримання копії талону-повідомлення № 9 про реєстрацію в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області повідомлення за № 276 від 12.01.2017 про втрату гербової печатки Наталівської сільської ради, ОСОБА_7 , з метою реалізації свого злочинного умислу, звернулась до фізичної особи-підприємця ОСОБА_23 , який спеціалізується на виготовленні печаток та штампів, та здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , та надала йому наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001979488 від 12.01.2017; заяву від 12.01.2017 від свого імені на ім`я ФОП ОСОБА_23 про виготовлення гербової печатки у зв`язку із втратою; копію талону-повідомлення № 9 про реєстрацію в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області повідомлення за № 276 від 12.01.2017 про втрату гербової печатки Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області; копію повідомлення від 12.01.2017 за своїм ( ОСОБА_7 ) підписом до Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області щодо втрати гербової печатки Наталівської сільської ради; копію рішення № 1 від 21.11.2016 «Про обрання секретарем Наталівської сільської ради ОСОБА_7 » та копію паспорта громадянина України на своє ім`я.

Цього ж дня, 12.01.2017, ОСОБА_7 за допомогою ФОП ОСОБА_23 , який не був обізнаним про злочинні наміри останньої, отримала виготовлений за підробленими документами дублікат гербової печатки Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Після цього, у період з 11.01.2017 по 16.01.2017, у не встановленому досудовим слідством час та місці, ОСОБА_7 , маючи умисел, спрямований на підроблення офіційних документів, діючи умисно, після проведеної сесії таємним голосуванням депутатами Наталівської сільської ради: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , достовірно знаючи, що у неї особисто, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 припинені депутатські повноваження, всупереч вимогам Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», підготувала на комп`ютерній техніці та роздрукувала наступні офіційні документи:

1) протокол № 1 засідання чотирнадцятої сесії Наталівської сільської ради сьомого скликання, датований 11.01.2017 «Щодо висловлення недовіри до чинного сільського голови Наталівської сільської ради ОСОБА_10 та дострокового припинення його повноважень»;

2) рішення № 02 від 11.01.2017 «Про покладання виконання обов`язків і повноважень Наталівського сільського голови на секретаря Наталівської сільської ради».

У подальшому ОСОБА_7 особисто підписала зазначені документи та нанесла на них відбитки виробленої раніше за підробленими документами гербової печатки Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Далі, 16.01.2017, ОСОБА_7 , з метою внесення змін до установчих документів Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, прибула до приватного нотаріуса ОСОБА_24 за адресою:м. Запоріжжя, пр. Соборний, 102, та надала йому копії завідомо підроблених офіційних документів:

1) протокол № 1 засідання чотирнадцятої сесії Наталівської сільської ради сьомого скликання, датований 11.01.2017 «Щодо висловлення недовіри до чинного сільського голови Наталівської сільської ради ОСОБА_10 та дострокового припинення його повноважень»;

2) рішення № 02 від 11.01.2017 «Про покладання виконання обов`язків і повноважень Наталівського сільського голови на секретаря Наталівської сільської ради», які заздалегідь завірила своїм підписом як виконуючий обов`язки голови зазначеної сільської ради та відбитком підробленої гербової печатки Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Цього ж дня, 16.01.2017, приватний нотаріус ОСОБА_25 , який не був обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_7 , вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, зміни щодо керівника та підписанта Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Далі, 18.01.2017, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на присвоєння владних повноважень голови Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_7 , з метою особистого управління та контролю фінансової діяльності Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, прийняла на роботу на посаду бухгалтера Наталівської сільської ради ОСОБА_26 , якій надала право другого підпису на фінансових та бухгалтерських документах сільської ради.

Того ж дня, 18.01.2017, ОСОБА_7 , маючи умисел спрямований на присвоєння владних повноважень голови Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області та використання підроблених документів, прибула до Управління Державної казначейської служби України у Запорізькому районі Запорізької області, що розташоване за адресою:м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 37, та надала службовим особам казначейської служби копії завідомо підроблених офіційних документів:

1) протокол № 1 засідання чотирнадцятої сесії Наталівської сільської ради сьомого скликання, датований 11.01.2017 «Щодо висловлення недовіри до чинного сільського голови Наталівської сільської ради ОСОБА_10 та дострокового припинення його повноважень»;

2) рішення № 02 від 11.01.2017 «Про покладання виконання обов`язків і повноважень Наталівського сільського голови на секретаря Наталівської сільської ради», які заздалегідь завірила своїм підписом як виконуючого обов`язки голови зазначеної сільської ради та відбитком підробленої гербової печатки Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

3) розпорядження № 02 від 18.01.2017 «Про прийняття на роботу на посаду бухгалтера ОСОБА_26 »;

4) рішення № 02 від 18.01.2017 «Про надання право підпису фінансових та банківських документів Наталівської сільської ради»;

5) зразки свого підпису, які заздалегідь завірила своїм підписом як виконуючий обов`язки голови зазначеної сільської ради та відбитком підробленої гербової печатки Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Цього ж дня, 18.01.2017, о 16 год. 50 хв. працівниками Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області в Управлінні Державної казначейської служби України в Запорізькій області проведено обшук, під час якого зазначені документи у ОСОБА_7 вилучені та реєстрація підписанта як голови Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в Управління Державної казначейської служби України у Запорізькому районі Запорізької області з метою подальшої подачі фінансової звітності та здійснення фінансових операцій, не відбулась.

Крім того, ОСОБА_7 , самовільно присвоївши собі владні повноваження, у не встановленому досудовим розслідуванням місці, 22.03.2017 склала, підписала та завірила печаткою довіреність від імені Наталівської сільської ради, якою уповноважила ОСОБА_16 отримувати у відділеннях УДП ПЗ «Укрпошта» поштову кореспонденцію, яка надходить на адресу Наталівської сільської ради, та 31.03.2017 також склала, підписала та завірила печаткою розпорядження Наталівського сільського голови № 10 про звільнення з посади касира сільської ради ОСОБА_12 та № 12 про звільнення з посади секретаря сільської ради ОСОБА_11 .

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувавалась органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України підроблення офіційного документа, який видається установою і який надає права, з метою використання його підроблювачем.

Крім того, у період з 11.01.2017 по 16.01.2017, у не встановленому досудовим слідством час та місці, ОСОБА_7 , маючи умисел, спрямований на використання підроблених офіційних документів, діючи умисно, після проведеної сесії таємним голосуванням депутатами Наталівської сільської ради: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , достовірно знаючи, що у неї особисто, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 припинені депутатські повноваження, всупереч вимогам Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», підготувала на комп`ютерній техніці та роздрукувала наступні офіційні документи:

1) протокол № 1 засідання чотирнадцятої сесії Наталівської сільської ради сьомого скликання, датований 11.01.2017 «Щодо висловлення недовіри до чинного сільського голови Наталівської сільської ради ОСОБА_10 та дострокового припинення його повноважень»;

2) рішення № 02 від 11.01.2017 «Про покладання виконання обов`язків і повноважень Наталівського сільського голови на секретаря Наталівської сільської ради».

У подальшому, ОСОБА_7 особисто підписала зазначені документи та нанесла на них відбитки виробленої раніше за підробленими документами гербової печатки Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Далі, 16.01.2017, ОСОБА_7 , з метою внесення змін до установчих документів Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, прибула до приватного нотаріуса ОСОБА_24 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 102, та надала йому копії завідомо підроблених офіційних документів:

1) протокол № 1 засідання чотирнадцятої сесії Наталівської сільської ради сьомого скликання, датований 11.01.2017 «Щодо висловлення недовіри до чинного сільського голови Наталівської сільської ради ОСОБА_10 та дострокового припинення його повноважень»;

2) рішення № 02 від 11.01.2017 «Про покладання виконання обов`язків і повноважень Наталівського сільського голови на секретаря Наталівської сільської ради», які заздалегідь завірила своїм підписом як виконуючий обов`язки голови зазначеної сільської ради та відбитком підробленої гербової печатки Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Цього ж дня, 16.01.2017, приватний нотаріус ОСОБА_25 , який не був обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_7 , вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, зміни щодо керівника та підписанта Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Надалі, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на присвоєння владних повноважень голови Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, 18.01.2017, ОСОБА_7 , з метою особистого управління та контролю фінансової діяльності Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, прийняла на роботу на посаду бухгалтера Наталівської сільської ради ОСОБА_26 , якій надала право другого підпису на фінансових та бухгалтерських документах сільської ради.

Того ж дня, 18.01.2017, ОСОБА_7 , маючи умисел спрямований на присвоєння владних повноважень голови Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області та використання підроблених документів, прибула до Управління Державної казначейської служби України у Запорізькому районі Запорізької області, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 37, та надала службовим особам казначейської служби копії завідомо підроблених офіційних документів:

1) протокол № 1 засідання чотирнадцятої сесії Наталівської сільської ради сьомого скликання, датований 11.01.2017 «Щодо висловлення недовіри до чинного сільського голови Наталівської сільської ради ОСОБА_10 та дострокового припинення його повноважень»;

2) рішення № 02 від 11.01.2017 «Про покладання виконання обов`язків і повноважень Наталівського сільського голови на секретаря Наталівської сільської ради», які заздалегідь завірила своїм підписом як виконуючого обов`язки голови зазначеної сільської ради та відбитком підробленої гербової печатки Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

3) розпорядження № 02 від 18.01.2017 «Про прийняття на роботу на посаду бухгалтера ОСОБА_26 »;

4) рішення № 02 від 18.01.2017 «Про надання право підпису фінансових та банківських документів Наталівської сільської ради»;

5) зразки свого підпису, які заздалегідь завірила своїм підписом як виконуючий обов`язки голови зазначеної сільської ради та відбитком підробленої гербової печатки Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Цього ж дня, 18.01.2017, о 16 год. 50 хв. працівниками Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області в Управлінні Державної казначейської служби України в Запорізькій області проведено обшук, під час якого зазначені документи у ОСОБА_7 вилучені та реєстрація підписанта як голови Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в Управління Державної казначейської служби України у Запорізькому районі Запорізької області з метою подальшої подачі фінансової звітності та здійснення фінансових операцій, не відбулась.

Таким чином, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України використання завідомо підробленого документа.

Крім того, ОСОБА_7 , самовільно присвоївши собі владні повноваження, діючи самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчинила дії, правомірність яких оспорюється окремими громадянами та установою, 22.03.2017 у не встановленому досудовим розслідуванням місці, склала, підписала та завірила печаткою довіреність від імені Наталівської сільської ради, якою уповноважила ОСОБА_16 отримувати у відділеннях УДП ПЗ «Укрпошта» поштову кореспонденцію, яка надходить на адресу сільської ради, чим самовільно надала ОСОБА_16 відповідні повноваження.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України самоправство.

Також ОСОБА_7 , самовільно присвоївши собі владні повноваження, діючи самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчинила дії, правомірність яких оспорюється окремими громадянами та установою також у не встановленому досудовим розслідуванням місці, 31.03.2017, самовільно склала, підписала та завірила печаткою розпорядження Наталівського сільського голови № 10 про звільнення з посади касира Наталівської сільської ради ОСОБА_12 та № 12 про звільнення з посади секретаря Наталівської сільської ради ОСОБА_11 , а 27.04.2017 самовільно, склала, підписала та завірила печаткою розпорядження Наталівського сільського голови № 20 про звільнення з посади головного бухгалтера Наталівської сільської ради ОСОБА_27 , розпорядження № 21 про звільнення чальника ВОС Наталівської сільської ради ОСОБА_28 та розпорядження № 22 про звільнення діловода Наталівської сільської ради ОСОБА_29 .

Крім того, 03.05.2017, ОСОБА_7 , самовільно присвоївши собі владні повноваження, діючи самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчинила дії, правомірність яких оспорюється окремими громадянами, надіслала до УДКС в Запорізькому районі Запорізької області пакет документів про надання права першого підпису на банківських та фінансових документах Наталівської сільської ради собі ( ОСОБА_7 ), та право другого підпису сторонній особі, яка до Наталівської сільської ради не має жодного відношення.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України самоправство.

Суд першої інстанції за результатами розгляду кримінального провадження ухвалив рішення про виправдання у зв`язку з недоведеністю, що ОСОБА_7 були скоєнні вказані кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачення не надало доказів, які б підтвердили наявність у її діях складу кримінальних правопорушень, що їй інкримінувались.

Судом було встановлено, що на момент проведення сесії Наталівської сільської ради 11 січня 2017 року ОСОБА_7 перебувала у статусі депутата та секретаря сільської ради, що підтверджується рішеннями судів в адміністративних справах, які скасували рішення про відкликання її депутатських повноважень. Також відсутні докази умислу на заволодіння грошовими коштами або майном ради, а спірні дії обвинуваченої виконувались для підтримки діяльності ради.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що докази, надані стороною обвинувачення, не доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає виправдувальний вирок необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Наголошує, що суд першої інстанції у вироку посилається на судові рішення в адміністративних справах, якими встановлено наявність на 11.01.2017 року у обвинуваченої статусу депутата сільської ради та констатовано те, що станом на указану дату вона була секретарем цієї ради.

Водночас прокурор наголошує, що на час скерування обвинувального акта до суду (20.07.2017 р.) у органу досудового розслідування були наявні усі підстави для притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за інкримінованими правопорушеннями, оскільки судові рішення в порядку адміністративного судочинства були ухвалені значно пізніше (у вересні 2017 р.).

Зазначає, що в даному випадку, суд першої інстанції мав би поставити питання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки та прийняти рішення в порядку ст. 48 КК України та п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

Натомість суд першої інстанції у ході розгляду провадження зазначене питання не вирішувалось.

Просить апеляційний суд дослідити повторно докази кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції просить скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 353, ст. 356, ч. 1, 4 ст. 358 України та засудженою: за ч. 1 ст. 353 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімум доходів громадян; за ст. 356 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неподаткових мінімум доходів громадян; за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 500 неподаткових мінімум доходів громадян; за ч.4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неподатних мінімумів доходів громадян. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання шляхом поглинання мнеш судового покарання більш судовим у виді штрафу у розмірі 500 неподаткових мінімумів доходів громадян.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 не погоджується з вироком у частині мотивів і підстав виправдання.

Свою скаргу обґрунтовує тим, що сторона обвинувачення вважає, що на момент проведення сесії сільської ради 11.01.2017 року ОСОБА_7 не мала повноважень депутата цієї ради, тобто не мала права брати участь у сесії та голосувати.

Позиція сторони обвинувачення ґрунтувалася виключно на рішенні Наталівської сільської виборчої комісії від 19.12.2016 №2 про припинення повноважень депутата ради ОСОБА_7 , а також на рішеннях цієї ж виборчої комісії від 10.12.2016 №2 щодо інших депутатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та від 29.12.2016 №1 щодо депутата ОСОБА_15 .

Проте захисник наголошує, що кримінальне переслідування здійснювалося лише щодо ОСОБА_7 .

Судовими рішеннями в адміністративних справах, які набрали законної сили та містяться в матеріалах кримінального провадження, встановлено наявність у обвинуваченої статусу депутата Наталівської сільської ради на момент проведення сесії 11.01.2017 року.

Крім того, сторона обвинувачення відмовилася від підтримки державного обвинувачення за ч. 1 ст. 109 КК України, а також за ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 190 КК України.

Захисник наголошує, що обвинувачення за ч. 1 ст. 353, ст. 356, ч. 1 і ч. 4 ст. 358 КК України, які залишились у остаточній редакції обвинувачення, є необґрунтованими та безпідставними.

Також вказує, що суд, на підставі ч. 1 ст. 373 КПК України, повинен був винести виправдувальний вирок, встановивши підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п. 1 та п. 2 ст. 284 КПК України.

Просить повторно дослідити всі письмові докази, а також судові рішення, наявні в матеріалах справи, зокрема постанови Верховного Суду в адміністративних справах.

Захисник також просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 353, ст. 356, ч. 1 і ч. 4 ст. 358 КК України, та виправдати у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення та складу кримінального правопорушення в її діях.

Крім того до початку судового засідання захисником ОСОБА_8 було подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора.

У запереченнях захисник зазначає, що прокурор посилається на рішення ЄСПЛ. При цьому жодних конкретних і переконливих фактів порушення судом прав сторони обвинувачення не наводить.

Наголошує, що діяльність ЄСПЛ та його рішення спрямовані виключно на захист особи, яка притягується до відповідальності, а не сторони обвинувачення або прокурора в кримінальному процесі. Вважає, що таке посилання сторони обвинувачення на рішення ЄСПЛ є безпідставним.

Крім того, вказує, що в описовій частині обвинувачення щодо інкримінованих кримінальних правопорушень зазначалося, що ОСОБА_7 діяла «маючи умисел на захоплення державної влади». Однак захисник наголошує, що Наталівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, а відтак, положення ст. 109 КК України до цього не застосовуються.

Захисник також підкреслює, що відмова обвинувачення від підтримки за ст.109 ч.1, ст. 15 ч.3, ст. 190 ч.3 КК України руйнує конструкцію обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 будь-яких кримінально караних дій. Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що розгляд інших кримінальних правопорушень можливий лише крізь призму раніше пред`явлених обвинувачень, оскільки вони є пов`язаними та похідними, є вірним та обґрунтованим.

Також захисник заперечує доводи прокурора, що рішення адміністративних судів можливо лише врахувати у контексті зміни обвинувачення та застосування ст. 48 КПК України. Зазначає, що відповідно до постанови ВС від 08.12.2009 року №21-1573во09, у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт не діє з моменту його прийняття. Відтак, рішення виборчої комісії від 19.12.2016 року №2 щодо відкликання депутата не породжує жодних правових наслідків (не діє) з моменту його прийняття.

Отже, станом на кінець вересня 2017 року зникли будь-які підстави для притягнення обвинуваченої ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.

Після скасування рішень виборчої комісії змінилися не обставини, а саме зникли підстави для притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.

Натомість судами зроблено висновок про наявність підстав для дострокового припинення повноважень сільського голови ОСОБА_10 та наявність депутатських повноважень у ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на дату проведення сесії сільської ради.

У запереченнях захисник просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_8 підтримав подану апеляційну скаргу та заперечив проти доводів апеляційної скарги прокурора. Він зазначив, що рішення суду про виправдання обвинуваченої є правильними, однак суд обрав невірні підстави для такого виправдання.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_9 підтримав позицію захисту та висловив незгоду з доводами прокурора. Він зазначив, що рішення під час події приймалося колегіально, а не лише ОСОБА_7 .

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала доводи своїх захисників, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив проти доводів сторони захисту. Вказав, що епізоди інкримінованих кримінальних правопорушень за ст. 358 та ст. 356 КК України не є похідними від ст. 109 КК України, як на це вказують захисники обвинуваченої.

Заслухавши в судовому засіданні апеляційного суду доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг, учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарг, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, зокрема, повинно бути ухвалене згідно з нормами матеріального та процесуального права, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у його вчиненні.

У разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку відповідно до ст. 374 КПК України зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На переконання колегії судді, цих вимог закону під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції в цілому дотримався, і оцінивши наявні докази по справі в їх сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 .

При цьому, судом було обґрунтовано свій висновок про необхідність виправдання ОСОБА_7 тим, що остання вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнала; надані стороною обвинувачення докази є такими не доводять вини обвинуваченої.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, та вважає, що вони ґрунтуються на правильній оцінці перевірених в судовому засіданні доказів, які були надані стороною обвинувачення.

За змістом ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є лише ті фактичні дані, які отримані у передбаченому цим Кодексом порядку. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до п. 1, 2 ч. 1 ст.91КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування всіх обставин кримінального правопорушення та доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення покладається на сторону обвинувачення.

Матеріали кримінального провадження та зміст мотивувальної частини оскаржуваного вироку вказують на те, що суд першої інстанції, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 у пред`явлених обвинуваченнях.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується частково з доводами сторони захисту, що суд першої інстанції неправильно вказав підстави для виправдання обвинуваченої, виходячи з наступного.

Перевіривши надані в суді першої інстанції показання обвинуваченої ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_11 ,потерпілої ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_30 , свідка ОСОБА_15 , свідка ОСОБА_17 , свідка ОСОБА_16 , письмові докази і документи кримінального провадження, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вони не вказують, що в діях обвинуваченої взагалі є склад інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Так, у суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_10 стверджував, що обвинувачена, на його думку, незаконно провела сесію, підробила документи й печатку та фактично спричинила його відсторонення від посади. Він указував, що «юридично був відсторонений», але «фактично підписував документи», через що вбачав розбіжності між офіційним статусом та реальним станом речей. Також він зазначав, що певний час не отримував заробітну плату, а через припинення оплати електро- та газопостачання вбачав шкоду для громади і для себе особисто. Водночас визнавав, що продовжував підписувати документи, а згодом був поновлений та отримав заборговану заробітну плату. ОСОБА_10 посилався на моральні незручності й вважав, що йому заподіяно шкоду, проте жодних конкретних доказів підроблення печатки чи перевищення владних повноважень обвинуваченою він не надав, тож його переконаність ґрунтувалася переважно на власному баченні конфліктної ситуації.

Потерпіла ОСОБА_11 в суді першої інстанції пояснила, що її звільнили через скорочення штатів і, на її думку, обвинувачена перевищила повноваження, адже не перебувала на робочому місці, але видавала розпорядження. Водночас ОСОБА_11 визнавала, що попередження про скорочення та звільнення отримала вчасно, а запис у трудовій книжці здійснював уже поновлений ОСОБА_10 . Вона не оскаржувала розпорядження про звільнення й пояснювала, що з січня по червень не отримувала заробітної плати, однак не надала доказів, які б підтверджували, що саме обвинувачена спричинила цю затримку. ОСОБА_11 вказувала на загальну конфліктну атмосферу, проте факту самоправства чи вчинення злочину з боку обвинуваченої не підтвердила.

Потерпіла ОСОБА_12 в суді першої інстанції пояснила, що теж отримала розпорядження про звільнення поштою та що трудову книжку їй не видали одразу. Вона вважала, що затримка з виплатою їй заробітної плати була пов`язана з діями обвинуваченої, проте конкретних фактів підроблення документів чи умисного блокування коштів не навела. Згодом вона все ж отримала належну оплату за рішенням суду й повернула трудову книжку. Її показання загалом відображали конфлікт у трудових правовідносинах, а не злочинне втручання з боку ОСОБА_7 .

Сама обвинувачена ОСОБА_7 в суді першої інстанції показала, що була обрана депутатом, а рішення про припинення її повноважень визнали протиправним адміністративні суди. Вона стверджувала, що мала законні підстави діяти як секретар ради і не вчиняла жодного підроблення чи перевищення повноважень.

Свідок ОСОБА_31 в суді першої інстанції пояснила теж не підтвердив жодних фактів, які б свідчили про злочин із боку обвинуваченої, а лише визнав наявність конфлікту навколо відсторонення деяких посадових осіб і відкликання кількох депутатів.

Інші свідки ( ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 ) підтримували позицію обвинуваченої й сприймали події як внутрішньо організаційний спір, а не як кримінальне правопорушення.

Окрім показань потерпілих, свідків та обвинуваченої в суді першої інстанції було досліджено надані сторонами письмові докази.

Витяг із ЄРДР № 12017080230000074 від 18.01.2017 року, зареєстрований на підставі заяви ОСОБА_10 за ч.1 ст. 358 КК України, та подальші відомості, внесені слідчим самостійно:18.01.2017 за ч.2 ст.364, ч.4 ст.358, ч.1 ст.353, ч.1 ст.383, ч.1 ст.109 КК України; 20.01.2017 за ч.1 ст.358, ч.1 ст.263 КК України; 01.02.2017 за ч.1 ст.190, ч.3 ст.15 КК України; 10.04.2017 за ч.4 ст.358 КК України; 20.04.2017 (за заявою ОСОБА_27 ) за ст.356 КК України (т.1 а.с.7581);

Постанови про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 19.01.2017 року, 20.01.2017 року, доручення про проведення досудових розслідувань, а також витяги з ЄРДР, які охоплюють указані факти (т.3 а.с.128153);

Протокол прийняття заяви від 18.01.2017 року, поданої ОСОБА_10 , де він просив притягнути секретаря Наталівської сільської ради ОСОБА_7 до відповідальності за підробку протоколу засідання (т.3 а.с.154).

Постанова заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 від 20.01.2017 року, якою визначено підслідність провадження за ч.1 ст.109, ч.ч.1,4 ст.358, ч.1 ст.353 КК України (т.3 а.с.171175), а також за ч.2 ст.364, ч.1 ст.383, ч.1 ст.263 КК України (т.3 а.с.176178). 19.05.2017 року ухвалено постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування за частиною відповідних статей (т.3 а.с.208209).

Постанова від 27.06.2017 року про закриття кримінального провадження в частині обвинувачень за ч.2 ст.364, ч.1 ст.263, ч.1 ст.383 КК України у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_7 складу вказаних кримінальних правопорушень (т.3 а.с.221222).

Протокол обшуку від 18.01.2017 року, проведеного щодо ОСОБА_7 (особистий обшук у приміщенні казначейства) за участі понятих, під час якого вилучалися оригінали та копії документів. Відеозапис цієї слідчої дії не проводився, а сама ОСОБА_7 та її адвокат ОСОБА_8 відмовились підписувати протокол (т.3 а.с.223232).

Ухвалою слідчого судді від 19.01.2017 року було надано дозвіл на проведення зазначеного обшуку за ч.1 ст.263 КК України (т.3 а.с.233234).

Протокол огляду предметів від 19.01.2017 року (за участі ОСОБА_10 ), згідно з яким вилучені документи визнано речовими доказами постановою від 19.01.2017 року (т.3 а.с.235242). До переліку увійшли: рішення Наталівської сільради від 21.11.2016 №01 і №1 із підписом ОСОБА_10 та печаткою (у кількох примірниках); документи без підпису та печатки, складені (за версією слідства) ОСОБА_7 ; протоколи засідань, поіменне голосування, розпорядження тощо, датовані січнем 2017 року; квитанції та видаткові накладні на виготовлення печатки; копії паспортів і низка листів, рішень і супровідних матеріалів, завірених або без завірення печаткою; флеш накопичувач «Kingston» на 16GB; повідомлення УДКСУ і картки зі зразками підписів тощо.

Усі ці речові докази були досліджені в судовому засіданні (т.4 а.с.124; 2852; 70141; 144156), оголошені та за потреби пред`явлені учасникам провадження.

Проте частина оригіналів не знайдена й у матеріалах справи містяться лише ксерокопії, на які посилається сторона обвинувачення.

Зокрема, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 19.01.2017 року та 26.01.2017 року було виключено судом із переліку досліджених письмових доказів через невідповідність вимогам допустимості за КПК України (т.4 а.с.2527; 5859).

Протокол огляду предмета диск із відеозаписом чотирнадцятої сесії сьомого скликання Наталівської сільради від 11.01.2017 року (тривалість 28 хв. 55 с.), долучений до матеріалів (т.4 а.с.5657). Суд визнав його недопустимим доказом, оскільки не було визначено порядок та законні підстави його отримання (відсутня ухвала про тимчасовий доступ).

Протокол допиту свідка ОСОБА_30 від 19.01.2017 року також виключено з переліку досліджених доказів як такий, що не відповідає вимогам допустимості за КПК України (т.4 а.с.6367).

Заява ОСОБА_27 (головного бухгалтера Наталівської сільської ради) від 31.03.2017 року, зареєстрована у прокуратурі, в якій вона звинувачувала ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (т.4 а.с.142143). Кримінальне провадження за цією заявою не реєструвалося.

Протокол обшуку від 30.01.2017 року (на підставі ухвали слідчого судді від 20.01.2017 року) за місцем проживання ОСОБА_7 , унаслідок якого було вилучено деякі документи, що, на думку слідчого, мали стосунок до ч.1 ст.358 КК України (т.4 а.с.164167). Відеофіксація обшуку не проводилася, а протокол не відображає порядок чи місце виявлення документів.

Крім того, було досліджено постанови й ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 року, Верховного Суду (Касаційного адміністративного суду) від 20.02.2019 року, а також Запорізького районного суду від 17.09.2020 року, якими встановлено протиправність дій Наталівської сільської виборчої комісії щодо відкликання депутатів (зокрема, ОСОБА_32 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також ОСОБА_7 ) (т.7 а.с.118180).

Цими судовими рішеннями, що набрали законної сили, підтверджено наявність у ОСОБА_7 статусу депутата станом на 11.01.2017 року, а також її повноважень секретаря на дату проведення сесії.

Матеріали про часткову відмову Запорізької обласної прокуратури від державного обвинувачення за окремими статтями (зокрема, ч.1 ст.109 і ч.3 ст.15, ч.3 ст.190 КК України), а також про те, що обвинувачення за ч.1 ст.353, ст.356, ч.1,4 ст.358 КК України залишалися предметом розгляду. Захист наполягав на безпідставності й цих обвинувачень, посилаючись на вищезазначені рішення адміністративних судів.

В противагу доводам сторони обвинувачення та частково погоджуючись з доводами захисника, колегія суддів встановила, що аналіз вищевказаних показань, письмових доказів та враховуючи загальний контекст, можна зробити кілька висновків про те, чому в діях обвинуваченої не вбачається склад інкримінованих правопорушень.

По-перше, за ч. 1 ст. 353 КК України необхідно довести, що особа справді самовільно привласнила собі такі повноваження, яких вона не мала права виконувати за законом, і при тому відсутні законні підстави для їх здійснення.

Проте з матеріалів справи випливає, що ОСОБА_7 мала офіційний статус депутата (підтверджений остаточними рішеннями адміністративного суду), а також могла бути обрана секретарем ради певним кворумом депутатів, тобто не самовільно оголосила себе секретарем чи депутатом, а здійснювала відповідну діяльність за рішенням.

Згодом рішення виборчої комісії про відкликання було визнане судом протиправним. Тож немає підстав вважати, що вона діяла цілком «у власних інтересах».

По-друге, ст. 356 КК України вимагає, щоб особа здійснила діяння, яке явно виходить за межі її прав та повноважень, і цим завдала істотної шкоди громадським чи державним інтересам або правам і свободам громадян.

Проте з показань потерпілих можливо встановити, що діяння обвинуваченої завдали не так істотну шкоду, як тимчасові труднощі із виплатою заробітної плати (які згодом були вирішені) та непорозуміння зі звільненнями.

Сам факт, що особи були певний час відсторонені або не мали належної заробітної плати, швидше вказує на наявність конфлікту між різними групами всередині ради та помилки в бюджетному процесі чи процесі управління, але не обов`язково на злочинне самоправство однієї особи ОСОБА_7 .

Особливо з огляду на те, що потерпілі не надали чітких доказів, які би вказували саме на злочинний умисел з боку обвинуваченої, спрямований на завдання шкоди громаді чи конкретним особам.

По-третє, склад злочину за ч. 1 і ч. 4 ст. 358 КК України передбачає, що винна особа свідомо вносить неправдиві відомості до офіційних паперів або виготовляє підроблений документ, а потім його використовує чи збуває.

Натомість жоден із потерпілих чи свідків не навів конкретного прикладу, коли саме ОСОБА_7 брала б печатку, що їй не належить, та спеціально наносила б на якийсь офіційний документ неправдиву інформацію.

Висунення такого обвинувачення про нібито підробку ґрунтується, на переконання колегії суддів на припущенні, що раз ОСОБА_7 вважалася відкликаною виборчою комісією, отже, вона не могла видавати розпорядження.

Але в судовому порядку в адміністративному судочинстві було визнано протиправність такого відкликання, тим самим фактично було підтверджено, що ОСОБА_7 не була усунена законним шляхом і мала право діяти у межах наданих їй повноважень.

Тому звинувачення у використанні печатки чи підпису, нібито підроблених, не знаходить фактичного підтвердження, адже не було встановлено жодного документа, який би мав явні ознаки фальсифікації, наприклад, недостовірні реквізити, чи підпис, виконаний не обвинуваченою.

По-четверте, слід зважати, що конфліктні ситуації в органах місцевого самоврядування, зокрема протиправність певних рішень сесій чи зловживання посадою, можуть бути предметом розгляду в адміністративних судах.

Кримінально караний характер діянь необхідно доводити більш конкретними доказами, які б підтверджували умисел на підроблення або самоправство.

У даній справі такі докази, за свідченнями самих же потерпілих, не простежуються. Усі троє потерпілих ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) посилаються на загальний дискомфорт, втрату заробітків, моральний тиск тощо, проте йдеться про тимчасові незручності чи недосконалі організаційно-правові процедури, які, зрештою, були вирішені в порядку судового оскарження й поновлення на посадах, видачі відповідних довідок тощо.

Отже, аналіз усієї сукупності показань свідків і потерпілих не розкриває обставин, за яких би можна було однозначно стверджувати, що обвинувачена діяла без законних підстав, привласнила собі владні повноваження, здійснювала самоправні дії чи вчинила підроблення офіційних документів.

Крім того, колегія суддів з урахуванням досліджених письмових доказів зазначає, що судом першої інстанції було досліджено значну кількість письмових доказів (витяги з ЄРДР, постанови про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, протоколи обшуків і оглядів, копії витягів із судових рішень адміністративних судів, тощо), які згідно з позицією сторони обвинувачення мали підтверджувати незаконність дій ОСОБА_7 .

Однак надання цим доказам саме кримінально-правового значення в сенсі встановлення вини обвинуваченої виявилося непереконливим.

Колегія суддів встановила, що зміст, структура й походження більшості з цих документів або не доводять, що в діях ОСОБА_7 був злочинний умисел, або взагалі не підтверджують жодних фактичних обставин, які належали б до елементів складу кримінального правопорушення.

Зокрема, суд першої інстанції звернув увагу на відсутність у матеріалах провадження конкретних і належно засвідчених оригіналів частини документів, а також на сумнівність правової природи деяких із них.

Значна кількість доказів (здебільшого копії різних рішень, розпоряджень, квитанції щодо виготовлення печатки тощо) не містить чітких відомостей про те, що обвинувачена мала на меті скоїти інкриміновані дії.

Подальший аналіз низки документів, пов`язаних з обшуками й оглядами, продемонстрував відсутність доказів, котрі б упевнено підтверджували факт свідомого й протиправного використання гербової печатки або внесення до офіційних паперів неправдивих відомостей.

Навіть матеріали щодо листування, підписів, відтисків печатки свідчили здебільшого лише про наявність певного конфлікту в органі місцевого самоврядування, а не про вчинення складу кримінального правопорушення.

Колегія суддів наголошує, що притягнення особи до кримінальної відповідальності вимагає доведення всіх елементів складу злочину.

В конкретному ж випадку, на час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_7 на дату проведення сесії сільської ради мала депутатські повноваження та виконувала функції секретаря ради, а відтак об`єктивних підстав для ствердження, буцімто вона «самовільно привласнила владні повноваження», не існувало.

Так само матеріалами справи не було доведено, що вона вчинила «самоправство» (ст.356 КК України) чи «підроблення» (ч.1, 4 ст.358 КК України).

Адже рішенням судів в порядку адміністративного судочинства підтвердили легітимність статусу обвинуваченої, а інші письмові докази не містили прямих даних про неправомірне використання печатки чи виготовлення підроблених документів.

З огляду на це, колегія суддів констатує, що письмові матеріали в їх сукупності не підтверджували вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_7 або ж дозволяли зробити однозначний висновок про протиправність її поведінки.

Деякі з цих документів, навпаки, підтверджують, що на час спірних подій обвинувачена фактично володіла правами й обов`язками, характерними для депутата і секретаря ради, а тому реалізовувала їх у межах компетенції.

Отже, сукупність письмових доказів, зібраних у межах цього кримінального провадження, не дає підстав для висновку про наявність у діях обвинуваченої ОСОБА_7 складових елементів (суб`єктивної та об`єктивної сторони) кримінальних правопорушень, передбаченого статтями 353, 356 чи 358 КК України.

Захист обвинуваченої, в особі адвоката ОСОБА_8 , зазначає, що повністю погоджується з виправдувальним результатом, але не погоджується з мотивами ухваленого вироку, оскільки підставою для виправдання мала бути відсутність події злочину, а також відсутність складу кримінального правопорушення.

Зі свого боку, колегія суддів у цьому провадженні зазначає, що, згідно з чинним кримінальним процесуальним законодавством, виправдувальний вирок може бути ухвалений як на підставі відсутності події злочину (п.1 ч.1 ст.284 КПК України), так і на підставі відсутності складу кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.284 КПК України).

Водночас ч.1 ст.373 КПК України встановлює, що виправдувальний вирок також ухвалюється в разі, якщо судом встановлено підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктами 1 та 2 ч.1 ст.284 КПК України.

Отже, суд першої інстанції, визнаючи відсутність підстав для притягнення ОСОБА_7 до відповідальності, фактично міг оперувати обома цими категоріями подією злочину та складом злочину.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказані підстави є різними та між ними є суттєва різниця.

У контексті кримінального права і кримінального процесуальної діяльності подія кримінального правопорушення це вчинення особою діяння, яке закон визначає злочином і яке, в свою чергу, має зовнішній прояв у реальній дійсності.

Тобто, аби вести мову про подію, слід упевнитися, що певна поведінка (дія чи бездіяльність) відбулася у реальному світі та хронологічно уможливлює подальшу кваліфікацію за законом.

Відсутність самої події злочину (коли не існувало жодного діяння, жодного факту чи явища, яке можна ототожнити з правопорушенням) унеможливлює пошук складу злочину.

Однак колегія суддів наголошує, що з матеріалів провадження вбачається певна поведінка обвинуваченої: вона все ж брала участь у проведенні сесії сільської ради 11.01.2017 року, підписувала чи готувала відповідні проекти рішень і документи тощо.

Отже, поведінка була, факт дії мав місце, і тому встановлювати, що «події» як такої взагалі не існувало, є неправильним висновком.

Інша річ,що цяповедінка,на переконаннязахисту,не містилажодних протиправних ознак і не становила собою суспільно небезпечного діяння.

У такому разі правильним є висновок про відсутність у діях обвинуваченої складу злочину, а не повна відсутність самої події в об`єктивній реальності.

Таким чином, колегія суддів частково погоджується з доводами захисника стосовно того, що в діях обвинуваченої ОСОБА_7 відсутній склад інкримінованих кримінальних правопорушень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком правильно прийшов до висновку про необхідність виправдання обвинуваченої, однак допустив помилку під час обрання підстави для такого виправдання, зокрема у зв`язку з недоведеністю, що нею були скоєнні кримінальні правопорушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок в частині підставі для виправдання обвинуваченої підлягає зміні, оскільки матеріали кримінального провадження свідчать про те, що у діях обвинуваченої ОСОБА_7 відсутній склад інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Колегія суддів, розглянувши аргументи, наведені прокурором ОСОБА_6 про те, що на момент події (11.01.2017 року) й на час скерування обвинувального акта 20.07.2017 року не існувало судових рішень, які б підтверджували правомірність дій обвинуваченої та наявність у неї депутатських повноважень, вважає такі доводи безпідставними з огляду на таке.

Рішення адміністративних судів, ухвалені у вересні 2017 року, стосувалися саме обставин, що мали місце раніше, зокрема, статусу депутата сільської ради та посади секретаря ради, які ОСОБА_7 фактично обіймала на момент інкримінованої події.

Колегія суддів наголошує, що з принципу адміністративного права випливає, що якщо індивідуальний акт (наприклад, рішення про припинення депутатських повноважень) визнається незаконним, то він вважається нечинним із моменту його ухвалення.

Отже, той факт, що судове рішення про скасування незаконного акту виборчої комісії було ухвалено у вересні 2017 року, означає, що акт виборчої комісії (який начебто припинив повноваження ОСОБА_7 ) взагалі не мав юридичної сили з моменту його прийняття. У результаті обвинувачена залишалася депутатом і секретарем ради й у січні 2017 року, й на дату, коли їй інкримінували вчинення злочину.

Прокурор стверджує, що на час скерування обвинувального акта були підстави для притягнення до відповідальності, і судові рішення про законність депутатського статусу ОСОБА_7 нібито з`явилися пізніше.

Проте колегія суддів вказує, що для кримінального провадження важливий не формальний момент ухвалення судових рішень, а з`ясування факту: чи дійсно обвинувачена на момент події (11.01.2017) мала право вчиняти дії в статусу депутата чи секретаря ради.

В порядку адміністративного судочинства суди ретроспективно підтвердили, що її депутатські повноваження не були припинені у правовий спосіб, а тому вона діяла в межах реального (а не самовільно присвоєного) мандату.

Прокурор у своїх вимогах стверджує, що суд першої інстанції мав би замість виправдання звільнити ОСОБА_7 від відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, оскільки, після вересня 2017 року зникли підстави вважати, що вона вчинила злочин.

Однак колегія суддів наголошує, що ст. 48 КК України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності лише в разі, якщо діяння було злочином на момент учинення, але через зміну обстановки втратило суспільну небезпечність.

У цій справі підстав для цього не було, оскільки суд встановив, що дії обвинуваченої взагалі не становили складу злочину, оскільки вона правомірно перебувала на посаді депутата і секретаря, а її повноваження існували фактично й юридично з самого початку.

Отже, у світлі всіх зазначених обставин колегія суддів дійшла до єдиного висновку, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що в діях обвинуваченої міститься склад інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.353, ст.356, ч.1 чи ч.4 ст.358 КК України.

Також судова колегія відмовляє у дослідженні обставин за клопотаннями прокурора та захисника, які встановлені були під час кримінального провадження шляхом дослідження доказів.

Апеляційний суд при ухваленні такого рішення виходить з того, що вказані клопотання є безпідставними та є лише намаганням сторін переоцінити вже дослідженні докази в справі на свою користь.

Слід наголосити, що ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогамст. 370 КПК України.

Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.

Відповідно до ч. 3ст.404КПК України встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Учасник судового провадження має не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й навести, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з якими порушеннями чи взагалі не досліджені.

Стаття 23КПК не розглядається як така, що автоматично висуває вимогу про нове дослідження доказів у суді апеляційної інстанції кожного разу, коли йдеться про скасування вироку в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд робить лише юридичну оцінку ситуації постановленого вироку та не вимагає нового безпосереднього дослідження доказів.

Якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то останній не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції (рішення Верховного Суду у провадженнях № 51-1208км18, № 51-297км19, № 51-1139км18).

Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Відмова в задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту досліджень доказів, а про відсутність аргументованих підтверджень щодо необхідності цих дій. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Верховного Суду від 10 червня 2020 року (справа № 712/2341/15-к, провадження № 51-6364км19).

Окрім того, сам по собі факт незгоди з висновками суду першої інстанції не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді.

Колегія суддів вважає, що докази кримінального провадження, покази свідків, потерпілих та інших осіб, письмові докази і документи не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимогст. 404 КПК України.

Заявлені клопотання під час апеляційного перегляду є безпідставними, оскільки таке повторне дослідження вже встановлених обставин є недоцільним, по-скільки всі обставини, які є істотними були належним чином дослідженні судом першої інстанції безпосередньо і будь-яких сумнівів в правильності їх оцінки в колегії суддів не викликають.

Відповідно до частині 3 статті 337 КПК України суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Однак, ці положення абсолютно не вказують на те, що у разі не підтвердження за результатом судового розгляду висунутого обвинувачення, сторона обвинувачення може «очікувати», що суд самостійно віднайде в діях цієї особи бодай якийсь інший склад злочину і ухвалить обвинувальний вирок, оскільки відповідно до загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 17, 22, 25, 26 КПК України, доведення перед судом винуватості особи у вчиненні злочину є прямим обов`язком сторони обвинувачення, а не суду. (Відповідний правовий висновок викладений в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в справі №243/1573/17 від 13.01.2021 року).

Слід також зазначити, що частково задовольняючи апеляційну скаргу захисника та змінюючи вирок суду в частині підстав для виправлення обвинуваченої, колегія суддів не надає іншої оцінки доказам, наданим сторонами провадження, ніж та, яку зробив суд першої інстанції.

З урахуванням викладених обставин у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, змінити вирок суду, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 26 червня 2024 року, яким ОСОБА_7 , визнана невинуватою у пред`явленому їй обвинувачені у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 4 ст. 358, ст. 356, ч. 1 ст. 353 КК України та виправдана у зв`язку з недоведеністю, що нею були скоєні вказані кримінальні правопорушення, в частині підстав виправдання змінити.

Вважати ОСОБА_7 невинуватою у пред`явленому їй обвинувачені у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 4 ст. 358, ст. 356, ч. 1 ст. 353 КК України та виправданою у зв`язку з відсутністю у її діях складу цих кримінальних правопорушень.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4