Постанова

від 05.11.2024 по справі 522/1319/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5355/24

Справа № 522/1319/23

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В..

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

встановив:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним вище позовом, у якому просила визнати дійсним договір № 02/2000 від 11.01.2000 року купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між нею та ОСОБА_2 , який діяв в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , на Одеській Новій біржі.

Позов обґрунтовано тим, що 11 січня 2000 року між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 02/2000, за умовами якого позивачка придбала квартиру АДРЕСА_1 .

Договір було укладено у письмовій формі та зареєстровано на Одеській Новій біржі за реєстраційним номером 02/2000 від 11.01.2000 року, всі вимоги договору сторонами виконані. Позивачка зареєструвала своє право власності на вказану квартиру, у якій зареєструвала свої місце проживання.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2024 року у задоволенні вказаного вище позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на обставини якими обґрунтовується позов, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов.

Так, скаржниця зауважує, що суд у порушення принципу «jura novit curia» («суд знає закони») не врахував, що вказаний вище договір купівлі-продажу нерухомого майна № 02/2000 був укладений між нею та ОСОБА_2 , який діяв в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , а отже не підлягав реєстрації на біржі.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Так, правовідносини між сторонами виникли в момент укладення відповідного договору - 18 січня 1995 року, в той час як Цивільний кодекс України набув чинності з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом нормативно-правовий акт не має зворотної дії у часі, а це свідчить про те, що до кожних події, факту чи відносин має застосовуватись той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказані подія, факт чи відносини мали місце. Принцип незворотності дії нормативно-правового акту в часі закріплений в статті 58 Конституції України, у якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином заявлені вимоги підлягають оцінці за нормами ЦК УРСР від 30 жовтня 1999 року та Закону України «Про товарну біржу» у відповідних редакціях, що діяли на момент укладення договору.

Як регламентували статті 8, 9, 15 Закону України «Про товарну біржу», членами товарної біржі є прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Водночас біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", біржовою операцією визнається угода, яка в цілому відповідає умовам: представляє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товару, допущених до обороту на товарній біржі; якщо її учасники є членами біржі та якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за укладеною угодою дня.

На підставі ч. 4 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Тобто ЦК УРСР від 18 липня 1963 року не встановлював вимог щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу квартир.

Відповідно до статті 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

З матеріалів справи убачається, що 11.01.2000 року, сторони угоди домовились відносно усіх істотних умов договору купівлі продажу, про предмет договору і ціну та відбулося повне виконання договору як збоку покупця, яка здійснили оплату, так і з боку продавців, які прийняли оплату та передали у володіння і користування покупцю квартиру АДРЕСА_1 , тобто виконали всі істотні умови договору купівлі- продажу.

Договір на момент укладання був зареєстрований на Одеській Новій біржі за реєстраційним номером 02/2000, майнові права ОСОБА_1 було зареєстровано в Одеському бюро технічної інвентаризації13 січня 2000 року за реєстровим номером 560 у реєстровій книзі 286пр на сторінці 21.

Зважаючи на викладені вимоги законодавства і регламентацію правовідносин, що виникли між сторонами, апеляційним судом не встановлено неправомірності в діях продавця відносно підстав для відчуження зазначеної квартири, як і не виявлено порушень закону і в придбанні позивачкою вказаної нерухомості.

Суд визнає укладений договір дійсним, оскільки вимоги діючого на час його укладення цивільного законодавства були виконані в повному обсязі, і відбулось фактичне виконання умов договору сторонами та була здійснена державна реєстрація набутих майнових прав.

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 30).

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1, ч. ч.2 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що з вказаних вище підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2024 рок скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі продажу за реєстраційним номером 02/2000. від 11.01.2000 року купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діяв в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , на Одеській Новій біржі, який зареєстрований в Одеському бюро технічної інвентаризації13 січня 2000 року за реєстровим номером 560 у реєстровій книзі 286пр на сторінці 21.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова