Ухвала

від 17.12.2024 по справі 161/603/13

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/603/13- ц

Провадження № 4-с/161/88/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Луцьку цивільнусправу заскаргою ОСОБА_1 на бездіяльністьначальника Луцькоговідділу державноївиконавчої службиу Луцькомурайоні Волинськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїАндрія Ганьта зобов`язаннядо вчиненнядій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась суд зі скаргою на бездіяльність начальника Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Гань та зобов`язання до вчинення дій.

В обґрунтування скарги зазначила, що не може реалізувати своє право з продажу нерухомого майна тому, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції Вішнером М.Р. накладено арешт на її нерухоме майно по виконавчому провадженні №38175973 від 21.05.2013 року (номер запису про обтяження 1438813 від 26.06.2013, індексний номер 3469387 від 26.06.2013).

18.10.2024 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до начальника відділу державної виконавчої служби на дії державного виконавця по виконавчому провадженні №38175973 в якій просила зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який накладено на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції Вішнера М.Р про відкриття виконавчого провадження №38175973 від 21.05.2013 року (номер запису про обтяження 1438813 від 26.06.2013, індексний номер 3469387 від 26.06.2013).

Проте отримала відмову, оскільки чинним законодавством не передбачено такої підстави для зняття арешту.

Підставою поданняскарги надії державноговиконавця євідсутність інформаціїпро відкриттявиконавчих провадженьвідносно менена сайтіАвтоматизована системавиконавчого провадженняМіністерства юстиціїта одночасноїнаявності обтяженняза реєстраційнимномером 1438813шляхом накладенняарешту навсе нерухомемайно 21.05.2013року державнимвиконавцемВішнером М.Р. Відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції на підставі постанови про відкриття виконавчого 21.05.2013 року.

У Державному реєстрі речового права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вказано, що саме у виконавчому провадженні №38175973 накладено арешт на все нерухоме майно скаржника, що стверджується витягом №402603046 від.06.11.2024 року.

Посилаючись на вищевикладене скаржник просить суд визнати протиправними дії начальника Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ Андрія Гань у зв`язку із незадоволенням скарги щодо не зняття арешту з її майна, а також зобов`язати скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 та припинити публічне обтяження нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження 1438813, індексний номер 3469387 від 26.06.2013 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.11.2024 року відкрито провадження у даній скарзі та призначено її до розгляду (а.с. 47-48).

Окрім цього, даною ухвалою суду було задоволено клопотання скаржника про витребування доказів та зобов`язано Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати Луцькому міськрайонному суду Волинської області матеріали виконавчого провадження №38175973 з виконання виконавчого листа №2/161/935/13 від 08.04.2013 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості у розмірі 44184,98 гривень.

До судового засідання скаржник подав заяву про розгляд скарги у її відсутності. Вимоги скарги підтримує в повному обсязі, а також додаткові пояснення, які є аналогічними за змістом тому, що викладено у скарзі.

Головний державний виконавець Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Олександр Самчук, подав до суду пояснення щодо розгляду скарги, в яких зазначив, що обставини, на момент завершення вказаного виконавчого провадження, що зумовлювали зняття арешту з майна скаржника, були відсутні, тому державний виконавець не мав законних підстав для вчинення таких дій. При вирішенні питання про зняття арешту з майна ОСОБА_1 - покладається на розсуд суду. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відділу щодо не зняття арешту з нерухомого майна та відмови у знятті арешту з майна вважає, що слід відмовити в цій частині вимог, оскільки будь - якого неправомірного діяння відділ та державний виконавець не вчинив, а самостійно скасувати арешт на майно він не вправі, окрім як на підставі рішення суду. Додатково інформує, що відповідно до правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом МУЮ №1829/5 від 07.06.2017, виконавче провадження АСВП № 38175973 знищено після закінчення строку його зберігання, тому надати його копії не виявилось можливим (а.с. 62-64).

Представники заінтересованих осіб: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в призначені судові засідання не з`явились, про дату, час та місце їх проведення були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подали (49, 57, 59-61).

Відповідно до ст.450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, наявні в ній, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2013 року у цивільній справі №161/603/13-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ „Надра заборгованість за кредитним договором № 6/2007/980-МК/44Ю від 18.07.2007 року в розмірі 44 038 (сорок чотири тисячі триста вісім) грн. 19 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра сплачений судовий збір в розмірі 440 (чотириста сорок) грн. 38 коп. по 146 (сто сорок шість) грн. 79 коп. з кожного (а.с. 33-36).

Рішення суду набрало законної сили та на його виконання були видані виконавчі листи стосовно кожного із солідарних боржників.

Виконавчий лист у цій справі було подано у Ківерцівський РВДВС ГТУЮ у Волинській області для примусового стягнення, де було відкрито виконавче провадження №38175973 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 2/161/935/13 від 98.04.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 44038,19 грн. боргу та 146,79 грн. судових витрат. В ході проведення виконавчих дій виконавче провадження АСВП №38175973 завершене 29.09.2014 року на підставі п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу. Данні обставини підтверджені письмовими пояснення державного виконавця Західного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції Луцькоговідділу державноївиконавчої службиу Луцькомурайоні Волинськоїобласті ОлександраСамчука(а.с. 62-64).

Окрім цього, як вбачається з пояснень державного виконавця Західного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції Луцькоговідділу державноївиконавчої службиу Луцькомурайоні Волинськоїобласті ОлександраСамчука,виконавче провадження АСВП № 38175973 знищено після закінчення строку його зберігання, що, відповідно до правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом МУЮ №1829/5 від 07.06.2017 (а.с. 62-64).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, №402603046 від 06.11.2024 року встановлено, що 26.06.2013 року Відділом державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції (код ЄДРПОУ:35055336) здійснено обтяження за реєстраційним номером 1438813, індексний номер 3469387, шляхом накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , підставою слугувала постанова державного виконавця Вішнера М.Р. про відкриття виконавчого (А.С.22-26).

Вищезазначене виконавче провадження завершене, державним виконавцем винесено постанову про повернення документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ скеровано стягувачу.

Згідно відповіді начальника Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.10.2024 року №114762, наданої за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.10.2024 року, вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 38175973 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 2/161/935/13 від 98.04.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 44 184,98 грн.. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на нерухоме майно скаржниці накладено арешт в межах даного виконавчого провадження. Окрім цього, повідомлено, що вищезазначене виконавче провадження завершено, 29.09.2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ скеровано стягувачу. Також, повідомлено, що статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016 р.) передбачено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника. Виходячи з вищенаведеного, підстави для зняття арешту з майна скаржника, у державного виконавця не було, оскільки такий арешт може бути знятий за рішенням суду. Та роз`яснено право скаржника звернутися до суду в разі незгоди із діями/бездіяльністю державного виконавця (а.с.45).

Згідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 06.11.2024 року виконавче провадження № 38175973 не перебуває на виконанні (а.с. 21).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 08 квітня 2013 року № 2/161/935/13 та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи викладене, оскільки виконавчий лист від 08 квітня 2013 року № 2/161/935/13, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 38175973 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПАТ КБ „Надра, 29.09. 2014 року було повернуто стягувачу, то повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 29.09.2015 року.

Встановивши вищенаведені обставини, оскільки зазначений виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання і строки його пред`явлення до виконання закінчилися ще до набрання чинності Законом № 1404-VIII, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 , оскільки збереження арештів, накладених державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника.

Розглядаючи питання ефективності захисту порушеного права особи, на майно якої у рамках виконавчого провадження накладено арешт, Верховний суд у постанові від 28.10.2020 року у справі № 204/2494/20 зазначив наступне: «Позивач який є боржником перед банком, є стороною виконавчого провадження. У п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 №6 судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №813/1341/15 міститься наступний правовий висновок:

«У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту».

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження № 38175973, а тому має право звернутись зі скаргою на дії, бездіяльність або рішення державного виконавця в рамках даного виконавчого провадження.

Під час здійснення даного виконавчого провадження на майно ОСОБА_1 , як боржника, було накладено арешт, який не був скасований під час закінчення виконавчого провадження.

Факт обтяження власності ОСОБА_1 є втручанням у вільне володіння, користування та розпорядження майном, які захищені Конституцією України та Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, і може бути здійснено лише на підставі Закону.

Відсутність відкритого виконавчого провадження та сплив більше десяти років після його закінчення свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арештів майна скаржника, а тому є підставою для визнання дій/бездіяльності начальника Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ Андрія Гань щодо не скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 38175973 від 21.05.2013 року, за наслідками розгляду її скарги від 18.10.2024 року, незаконною.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1ст. 2 ЦПК України).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4ст. 10 ЦПК України).

У відповідності до вимог п.4ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 10-13, 259, 260, 261, 268, 353, 354, 447, 450 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Гань та зобов`язання до вчинення дій, - задовольнити.

Визнати протиправнимидії начальникаЛуцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Гань в частині не скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №38175973 від 21.05.2013 року неправомірною.

Зобов`язати начальника Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Гань скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що накладений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління Вішнером М.Р. від 21.05.2013 року, згідно постанови № ВП №38175973, та припинити публічне обтяження нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження 1438813, індексний номер 3469387 від 26.06.2013 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду виготовлений 24 грудня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова