Постанова

від 10.12.2024 по справі 523/11484/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/21/24

Справа № 523/11484/17

Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як правонаступників ОСОБА_5 , треті особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про знесення самочинно збудованих будівель відповідачем за власний рахунок,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_5 , треті особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Суворовської районної адміністраії Одеської міської ради про знесення самочинно збудованих будівель відповідачем за власний рахунок.

В обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог позивачзазначає,що йомуна правіприватної власностіналежить житловийбудинок таземельна ділянказа адресою АДРЕСА_1 .Відповідач,який євласником суміжноїземельної ділянки,розташованої заадресою АДРЕСА_1 ,починаючи з2013року зводитьдвоповерхову будівлю,що розташованана межіз земельноюділянкою позивача,з порушеннямбудівельних,протипожежних тасанітарних нормі правил.Дозвільні документита проектнадокументація навказане будівництвоу відповідачавідсутні.Відповідач вчинивзахоплення частинивнутрішньо квартальногопроїзду,здійснив встановленнякам`яноїогорожі іззаступом на0,4-0,8м.у результатічого ширинаостаннього єнепридатною дляпроїзду пожежноїмашини. Викладені обставини стали підставою звернення до суду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.10.2021 року залучено доучасті уцивільній справі523/11484/17 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у якості правонаступника відповідача ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилася, однак на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем будучи зареєстрованими постійно проживали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дружина та діти ОСОБА_5 , які відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, так як протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, вони не заявили про відмову від такої.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 10.12.2024 року о 15:30 год. відповідач ОСОБА_6 в особісвого представника-адвоката ЦибульськоїО.Ю.в судове засідання не з`явились, про причини не явки не повідомили, заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку або про відкладення судового засідання не подавали.

Присутні в судовому засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Биков Д.Ю. не заперечували проти розгляду справи за фактичної явки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Справа перебуває на розгляді в судах з серпня 2017 року, в тому числі в апеляційному суді з червня 2018 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст.ст. 210, 371 ЦПК України.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги, обставини які стали відомі під час апеляційного провадження, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду справи без присутності в судовому засіданні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,як правонаступників ОСОБА_5 тапредставників третіхосіб:Управління державногоархітектурно-будівельногоконтролю Одеськоїміської ради,Суворовської районноїадміністрації Одеськоїміської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову про знесення самочинно збудованих будівель відповідачем за власний рахунок, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості та відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0740 га., кадастровий номер 5110137600:56:019:0004, адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЕ №655790. Також позивач на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння серія НОМЕР_1 є власником домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з одного жилого будинку літ. "А" загальною площею 103,6 кв.м., жилою площею 59,2 кв.м., погребу літ. "Д", літньої кухні літ. "З", гаражів літ. "Н", "О", сараю літ. "П", душа літ. "Р", відображених у технічному паспорті від 30.03.2004 року;

- Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 07.12.2005 року №27-С-2569 повідомила позивача, що гр. ОСОБА_5 провів переобладнання домоволодіння та спорудив бетонно-цегляне огородження своєї ділянки;

- Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 29.09.2015 року №01-26/Р-38-1378 повідомив позивача, що спеціалістами департаменту було проведене виїзне обстеження земельної за адресою АДРЕСА_1 . За результатами обстеження було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, копія додається до листа;

- Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 08.10.2015 року №01-11/3641 повідомив позивача, що вихідні дані на проектування (реконструкцію) будь-яких об`єктів за адресою АДРЕСА_1 не отримувались;

- Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради листом від 10.07.2017 року №01-10/282-3Г повідомило позивача, що під час виїзду на місце 07.07.2017 року за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що на території домоволодіння ОСОБА_5 виконані будівельно-монтажні роботи з будівництва надбудови приміщень житлового будинку;

- Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради листом від 04.08.2017 року №01-9/337вих повідомив позивача, що згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання. відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, зареєстровані: повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ОД 062152721536 з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 142152791024 з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач, ОСОБА_5 , є власником житлового будинку, загальною площею 203 кв.м., житловою площею 155,3 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 49298010 від 08.12.2015 року;

- у грудні 2013 року відповідачем було подано до Інспекції ДАБК в Одеській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано Інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД 062133370991;

- в серпні 2015 року відповідачем було подано до Департаменту ДАБК в Одеській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована Департаментом ДАБК в Одеській області за №ОД 142152400387.

- в вересні 2015 року відповідачем було подано до Департаменту ДАБК в Одеській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано Департаментом ДАБК в Одеській області за №ОД 062152721536.

- в жовтні 2015 року відповідачем було подано до Департаменту ДАБК в Одеській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована Департаментом ДАБК в Одеській області за №ОД 142152791024;

- відповідно до інформаційної довідки №121603017 від 23.04.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т.А. за реєстровим №1857 та договору купівлі-продажу від 23.11.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т.А. за реєстровим №1821. Позивачем предмет та підстави позову не змінювались, будь-яких вимог до нового власника, пов`язаних з незаконністю набуття права власності на житловий будинок не заявлялось.

Судова колегія виходить з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 727/7282/15-ц (провадження № 61-15827св19), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що:

"відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Згідно із частиною сьомою вищезазначеної статті ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до положень статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

З урахуванням змісту вище наведених правових норм вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою".

Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається:

- при зверненні до суду позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач, який є власником суміжної земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , починаючи з 2013 року зводить двоповерхову будівлю, що розташована на межі з земельною ділянкою позивача, з порушенням будівельних, протипожежних та санітарних норм і правил. Дозвільні документи та проектна документація на вказане будівництво у відповідача відсутні. Відповідач вчинивзахоплення частинивнутрішньо квартальногопроїзду,здійснив встановленнякам`яноїогорожі іззаступом на0,4-0,8м.у результатічого ширинаостаннього єнепридатною дляпроїзду пожежноїмашини. Позивач просив знести самочинно збудовані ОСОБА_5 будівлі.

Встановивши, що

- у грудні 2013 року Інспекцією ДАБКв Одеськійобласті за№ОД 062133370991 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

-у серпні2015року ДепартаментомДАБК вОдеській областіза №ОД142152400387 було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- у вересні 2015 року Департаментом ДАБК в Одеській області за № ОД 062152721536 було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- у жовтні 2015 року Департаментом ДАБК в Одеській області за №ОД 142152791024 було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

- відповідно до листа управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 10.07.2017 року №01-10/282-3Г під час виїзду на місце 07.07.2017 року за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що на території домоволодіння ОСОБА_5 виконані будівельно-монтажні роботи з будівництва надбудови приміщень житлового будинку,

суд першої інстанції набув обгрунтованого висновку, що наявні у матеріалах справи документи спростовують твердження позивача, що належний відповідачу житловий будинок є об`єктом самочинного будівництва, а компетентним органом місцевого самоврядування, яким у липні 2017 року здійснював перевірку дотримання будівельного законодавства за адресою АДРЕСА_1 в межах своїх повноважень, не встановлено будь-яких порушень містобудівного законодавства з боку відповідача ОСОБА_5 . Тому норми ст. 376 ЦК України не можуть бути застосовані до спору, що розглядається по даному спірному об`єкту який прийнятий в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що з 27.11.2017 року (вже під час розгляду справи в суді першої інстанції) одноособовим власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 законність набуття якою права власності на реконструйований ОСОБА_5 будинком, не оскаржував.

Враховуючи встановлені у справі обставини та досліджені судом докази колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про знесення реконструйованого будинку за адресою АДРЕСА_1 з підстав ст. 376 ЦК України, як самочинно реконструйованого і такого, що підпадає під поняття самочинного будівництва.

Крім того, позивач крім вимоги про знесення безпосередньо самочинно реконструйованого будинку за адресою АДРЕСА_1 , також звертав увагу на захоплення відповідачем частини внутрішньо квартального проїзду, шляхом встановлення кам`яної огорожі із заступом на 0,4-0,8 м. у результаті чого ширина останнього є непридатною для проїзду пожежної машини.

Під час апеляційного провадження за клопотанням позивача ОСОБА_1 апеляційним судом призначено судову будівельно-технічнута земельно-технічнуекспертизу напідставі наявниху матеріалахсправи документів,на вирішенняякої зокремапитання: Чи порушені межі внутрішньо-квартального проїзду внаслідок реконструкції житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ? Якщо порушені, то вказати, де саме і варіанти відновлення меж внутрішньо-квартального проїзду. Проведення експертизи доручити експертові Скибінській Тетяні Михайлівні з попередженням її про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертизи досліджень» Скибінською Т.М. 12.04.2024 року встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 та внутрішньо-квартального проїзду частково не співпадають з межами, які відображені в копії матеріалів топографічного знімання, а саме: планшеті 20-А-15 з відміткою Одеського міського управління земельних ресурсів від 31.12.2004 року за рахунок того, що:

1) фактична межа між земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 по відношенню до межі між земельною ділянкою, копії матеріалів топографічного знімання, а саме: планшеті 20-А-15 з відміткою Одеського міського управління земельних ресурсів від 31.12.2004 року, частково зміщена у бік АДРЕСА_1 в діапазоні від 0 до 0.51 см., площа зелеьної ділянки, яка внаслідок зазначеного зміщення межі перебуває в користуванні власника домоволодіння АДРЕСА_1 становить 0,0005 га. (5 кв. м.). Межі частини земельної ділянки, яка внаслідок даного зміщення перебуває в користуванні власника домоволодіння АДРЕСА_1 , описуються наступним чином, а саме:

- від точки 1 по прямій лінії на відстані 0,51 м. (до точки 2);

- з подальшим поворотом праворуч по прямій лінії на відстані 6,90 м. (до точки 3);

- далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 6,50 м. (до точки 4);

- далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 4,36 м. (до точки 45;

- з подальшим поворотом праворуч по прямій лінії на відстані 17,76 м. (до точки 1).

2) фактична межа між земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 по відношенню до межі між земельною ділянкою, копії матеріалів топографічного знімання, а саме: планшеті 20-А-15 з відміткою Одеського міського управління земельних ресурсів від 31.12.2004 року, частково зміщена у бік АДРЕСА_1 в діапазоні від 0 до 0.46 см., площа зелеьної ділянки, яка внаслідок зазначеного зміщення межі перебуває в користуванні власника домоволодіння АДРЕСА_1 становить 0,0002 га. (1,9 кв. м.). Межі частини земельної ділянки, яка внаслідок даного зміщення перебуває в користуванні власника домоволодіння АДРЕСА_1 , описуються наступним чином, а саме:

- від точки 6 по прямій лінії на відстані 1,61 м. (до точки 7);

- далі в тому ж напрямку по прямій лінії 3,29 м. (до точки 8);

- з подальшим поворотом ліворуч по прямій лінії на відстані 3,21 м. (до точки 9);

- з подальшим поворотом праворуч по прямій лінії на відстані 2,77 м. (до точки 10).

- з подальшим поворотом праворуч по прямій лінії на відстані 3,03 м. (до точки 11).

- далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 2,42 м. до первісної точки відліку (до точки 6).

При цьому внаслідок зміщення фактичної межі у бік проїзду, між земельного ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 та внутрішньо-квартальним проїздом по відношенню до межі між земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 та внутрішньо - квартальним проїздом, яка відображена в копії матеріалів топографічного знімання, а саме: планшенті 20-А-15 з відміткою Одеського міського управління ресурсів від 31.12.2004 року, ширина проїзду зменшилась на 0,19 м. 0,36 м.

Для відновлення межі між земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 та внутрішньо- квартальним проїздом землекористувачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , необхідно встановити огорожу, у відповідності до меж, зазначених в наданих матеріалах топографічного знімання, а саме планшеті 20-А-15 з відміткою Одеського міського управління земельних ресурсів від 31.12.2004 року (т. 3 а. с. 150-206).

В судовому засіданні 10.12.2024 року будучи допитаною в якості експерта ОСОБА_7 пояснила, що нормативна ширина внутрішньо-квартального проїзду згідно з ДБН має становити не менше 3,50 м. Ширина внутрішньо квартального проїзду, яким користується позивач для заїзду до його будинку внаслідок встановлення відповідачем паркану була звужена у 2- місцях з первісної 4,48 м. до 4,29 м. та з 4,27 м. до 3,91 м. відповідно (малюнок № 8 у висновку експерта). Проте ці звуження не призвели до порушення нормативної мінімальної ширини внутрішньо-квартального проїзду згідно з ДБН (3,50 м.). Дані звуження знаходяться не безпосередньо біля самих ворот до будинку позивача, а одразу за поворотом з вулиці Гладкова у внутрішньо-квартальний проїзд до будинку позивача. Біля самих воріт до будинку позивача ширина внутрішньо-квартального проїзду не змінювалась.

У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі № 6-1721цс16 зроблено висновок, що «право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу)».

З встановлених у справі обставин і досліджених доказів не вбачається, що здійснена ОСОБА_5 за життя реконструкція будинку АДРЕСА_1 підпадає під поняття самочинного будівництва в розумінні ст. 376 ЦК України, оскільки забудовником ОСОБА_5 у грудні 2013 року в Інспекції ДАБК в Одеській області було зареєстровано повідомлення пропочаток виконаннябудівельних робітз реконструкціїжитлового будинкуза адресою: АДРЕСА_1 ,а вподальшомуу ДепартаментіДАБК вОдеській областіза №ОД142152400387 - декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Декларація про готовність до експлуатації раніше мала назву як - декларація про введення в експлуатацію приватного будинку: індивідуального житлового, дачного, садового.

Після зареєстрованоїдекларації введенняв експлуатаціюабо відмовиа такійреєстрації,органи архітектурно-будівельногоконтролю узв`язку знеобхідністю проведенняперевірки достовірностіданих,наведених уповідомленні пропочаток виконанняпідготовчих робіт,повідомленні пропочаток виконаннябудівельних робіт,декларації проготовність об`єктадо експлуатації, можуть проводити позапланові перевірки.

Як встановленосудом іпідтверджується матеріаламисправи управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у липні 2017 року здійснено перевірку дотримання будівельного законодавства за адресою АДРЕСА_1 в межах своїх повноважень та не встановлено будь-яких порушень містобудівного законодавства з боку відповідача ОСОБА_5 .

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з остаточним висновком районного суду про відсутність підстав для задовлення заявлених ОСОБА_1 вимог про знесення самочинно збудованих будівель відповідачем за власний рахунок і недоведеність позивачем обставин, якими він обгрунтував ці вимоги.

Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений: 27.12.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова