Рішення

від 12.12.2024 по справі 163/2400/24

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2400/24

Провадження № 2/163/472/24

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремети С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

представника позивача Войціховського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської сільської ради Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві позивач просить ухвалити рішення про визнання його власником нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності із передбачених ст.ст. 328, 344 ЦК України підстав.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що вказаний житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями та земельна ділянка під даним будинком належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 вказаний будинок пустував, в ньому ніхто не проживав, не підтримував в належному стані та в 2012 році будинок фактично був не придатним для проживання. З 2012 року після вселення в будинок позивач відновив його, зробив ремонт та з моменту вселення підтримує його в належному стані. Жодних договорів щодо використання вказаного вище будинку та вселення в нього він не укладав та отримав згоду на вселення від Гущанської сільської ради. Тому з огляду на відкрите, добросовісне, безперервне володіння та користування цим майном понад 10 років вважає наявними підстави для визнання за ним права власності на будинок за набувальною давністю.

Позивач в судове засідання не з`явився, свої права та інтереси доручив представляти адвокату Войціховському А.В.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та просив його задовольнити.

Представник відповідача - Рівненської сільської ради на електронну адресу суду надіслав заяву, в якій вказав, що заперечень щодо позовних вимог немає, а також просив справу розглядати без участі представника Ради.

Враховуючи вимоги ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з копії витягу з архівної копії рішення сесії Гущанської сільської ради Любомльського району від 27 грудня 1996 року №8/1 ОСОБА_2 , що проживає по АДРЕСА_1 , безоплатно передано для обслуговування житлового будинку та для ведення підсобного господарства земельні ділянки розміром 0,25 га та 0, 28 га відповідно.

Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00047774467 встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Інформація щодо заведення спадкової справи та виданих на її підставі свідоцтв про право на спадщину та щодо заповітів/спадкових договорів щодо спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Спадкових реєстрах відсутня, що підтверджується наданими приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Інформаційними довідками №№79105553, 79105574 від 12.11.2024.

Із довідки, виданої Рівненською сільською радою №597 від 04.09.2024, вбачається, що ОСОБА_1 з 2012 року і по даний час відкрито користується земельною ділянкою та будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відновив його та підтримує в належному стані.

Вищевказаною довідкою також підтверджено, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із довідок №951/06.28/2-24 від 11.12.2024 та №220 від 27.11.2024, виданих Рівненською сільською радою, встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований сам, а інформація про коло спадкоємців останнього в сільській раді відсутня.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог.

Вивченням змісту позовних вимог і їх обґрунтування суд, перевіривши визнавальну позицію відповідача на предмет її відповідності нормам закону, не приймає її до уваги.

Відповідно до ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Статтею 328ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною1 ст.344ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст.344ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 р. у справі №552/1354/18 зазначив, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 р. у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2019 р. у справі №55/16913/16-ц.

Окрім того, враховуючи положення частини першої та третьої статті 1277ЦК України слід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.

Із досліджених письмових доказів судом встановлено, що позивач завжди знав хто є власником вказаного будинку та земельних ділянок.

Оскільки судом встановлено, що позивач знав, хто є власником майна, власник від майна не відмовлявся, спадщина не визнавалась судом відумерлою, суд вважає, що позивачем не доведено в сукупності усіх обставин, передбачених ст.344 ЦК України, необхідних для набуття права за набувальною давністю, оскільки лише за сукупністю визначених ч.1 ст.344ЦК України умов набувається право власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Сам по собі факт користування позивачем будинком та земельною ділянкою не є підставою для виникнення у нього права власності на майно за набувальною давністю.

З огляду на викладене, з урахуванням позицій Верховного Суду, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненськоїсільської радиВолинської областіпро визнанняправа власностіна нерухомемайно занабувальною давністю, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня складання повного його тексту може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

Ім`я позивача ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Найменування відповідача - Рівненська сільська рада Ковельського району Волинської області; місцезнаходження - вулиця Шкільна, 2, село Рівне Ковельського району Волинської області; код ЄДРПОУ - 04332621.

Дата складання повного тексту рішення 20 грудня 2024 року.

Головуючий : суддя С.А.Шеремета