Постанова

від 03.12.2024 по справі 522/8820/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6182/24

Справа № 522/8820/24

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_31 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 адвоката Борогана Валентина Володимировича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_31 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» про зобов`язання ввести в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року позивачі в особі представника ОСОБА_52 звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» про зобов`язання ввести в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок.

В обґрунтування позову зазначено, що починаючи з грудня 2005 року ТОВ БК Одесжилбуд почало укладати з фізичними особами договори про інвестування у часткове будівництво житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , згідно умов яких ТОВ БК Одесжилбуд зобов`язалося виконати будівельно-монтажні роботи щодо житлового будинку у 4 кварталі 2008 року та після введення будинку в експлуатацію та основного внеску інвестора протягом 60 календарних днів передати за актом приймання-передачі у власність інвесторів квартири.

23 червня 2006 року між ТОВ «Білдінг Групп» та ТОВ БК Одесжилбуд укладено договір купівлі-продажу майнових № АБ10/456.

10 травня 2007 року ТОВ БК Одесжилбуд отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № 229/07. Термін дії дозволу до 01.05.2008 року.

05 січня 2015 року між ТОВ «Білдінг Групп» та ТОВ БК Одесжилбуд укладено договір відступлення прав вимоги № 1, згідно якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає Кредитором за Договорами інвестування дольовій участі у будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між первісним кредитором та інверторами.

Станом на червень 2024 року позивачі свої зобов`язання за Договором інвестування виконали у повному обсязі, а саме здійснили фінансування будівництва житлового будинку. Доказом цього є довідки відповідача, в яких останній підтверджує факт виконання позивачами своїх зобов`язань за Договором інвестування. У свою чергу відповідач свої зобов`язання не виконав, прострочив здачі об`єктів в експлуатацію та не передав позивачам за актом приймання-передачі квартири.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_31 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_19 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 до товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» про зобов`язання ввести в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник позивачів - адвокат Бороган Валентин Володимирович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що усі договори, які були укладені між ними та відповідачем за своєю суттю та правовою природою є договорами купівлі-продажу майнових прав. Сторони у Договорі обумовили всі істотні умови купівлі-продажу майнових прав на об`єкт (квартиру яку зобов`язався збудувати забудовник для замовника) за договором, його ціну, строки виконання договору, його основні та додаткові умови, частково відповідальність сторін за його невиконання. Таким чином, позивачі є споживачами послуги забудовника, з будівництва об`єкту житлової нерухомості та підписавши Договори на будівництво житла, позивачі набули статусу покупця майнового права. Тому спір у справі стосується захисту майнових інтересів, навіть якщо можливий з урахуванням суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного судочинства. Однак, суд першої інстанції не дослідивши в сукупності предмет та підстави для відкриття, надані докази, дійшов помилкового висновку про відмову у відкриття провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 03.12.2024 року 15:00 год. представник ТОВ «Білдінг Групп» не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео конференції не виявив та заяв про відкладення судового засідання не подавав.

Присутній в судовому засіданні представник скаржників - адвокат Бороган В.В. не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за фактичною явкою сторін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів враховує, що предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції та зважає на розумність строків розгляду справи, а також на те, що явка сторін та третіх осіб в судове засідання суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про зобов`язання замовника будівництва ввести, а експлуатацію житловий будинок не підлягають розгляду судами, оскільки для введення будинку в експлуатацію чітко регламентована спеціальна процедура, і видача документів таких як акт готовності об`єкта до експлуатації та сертифікат входить до повноважень державних органів, і рішення суду не може підміняти собою діяльність інших органів державної влади. У разі не погодження з рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, такі рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» є замовником об`єкта будівництва 10-ти поверхового житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2021 року, яке було змінено постановою Одеського апеляційного суду від 08.06.2023 року по справі № 522/6249/19.

Починаючи з грудня 2005 року ТОВ «БК ОДЕСЖИЛБУД» укладало з фізичними особами договори про інвестування у часткове будівництво жилого будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (далі - «Договори інвестування»), згідно умов яких ТОВ «БК ОДЕСЖИЛБУД» зобов`язувалось виконати будівельно-монтажні роботи щодо жилого будинку у IV кварталі 2008 року та після введення будинку в експлуатацію та останнього внеску інвестора протягом 60 календарних днів передати за актом приймання-передачі у власність інвестора квартиру.

Згідно п. 6.1. Договорів інвестування, Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами усіх зобов`язань, які передбачені в цьому Договорі.

Згідно п. 6.3. Договорів інвестування, Долевик (ТОВ «БК ОДЕСЖИЛБУД») має право продовжити строк закінчення будівельно-монтажних робіт до шести місяців у разі виникнення об`єктивних обставин, які відображаються на темпах будівництва, такі як, несприятливі погодні умови, технічні та технологічні труднощі, перебої у постачанні матеріалів, акти держорганів і т.п.

10 травня 2007 року ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № 229/07, згідно якого ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» надано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва 10-ти поверхового житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . Термін дії дозволу до 01.05.2008 року.

05 січня 2015 року між ТОВ «БК ОДЕСЖИЛБУД» та ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1, згідно умов якого Первісний кредитор (ТОВ «БК ОДЕСЖИЛБУД») передає, а Новий кредитор (ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП») приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договорами інвестування дольової участі у будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Основний договір), укладений між Первісним кредитором та інвесторами.

23 червня 2006 року між ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» та ТОВ «Альянс-Жилстрой» укладено договір купівлі-продажу майнових № АБ 10/45.

Згідно з п. 1.1 договору № АБ 10/45, ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» продало, а ТОВ «Альянс-Жилстрой» придбало майнові права на квартири у 10-ти поверховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору майнові права набуваються на 16 квартир у вищевказаному житловому будинку, загальна площа яких становить 1115,17 кв. м.

Згідно п. 1.3 договору № АБ 10/45 перелік 16-ти квартир, майнові права на які набуваються за цим договором визначаються протоколом розподілу квартир (додаток №1), який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. п. 4.1 договору № АБ 10/45 вартість майнових прав за цим договором визначена договірною ціною майнових прав, яка не може змінюватись до моменту закінчення будівництва та вводу об' єкта в експлуатацію та складає 5 068 447 грн.

Згідно з протоколом розподілу квартир, який є додатком №1 до договору № АБ 10/45 ТОВ «Альянс-Жилстрой» придбало майнові права на 16 квартир в житловому будинку, що будується та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатковою угодою №1 до договору № АБ 10/45 визначена дата завершення будівельно-монтажних робіт житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 - IV квартал 2008 року.

Договором № АБ 10/45 передбачено право Покупця (ТОВ «Альянс-Жилстрой») здійснювати відчуження набутих за Договором майнових прав третім особам, з повідомленням про це Продавця (ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП»), а також обов`язок Продавця, після введення будинку в експлуатацію, передати квартири третім особам, які є власниками майнових прав на ці квартири.

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 761/13667/21.

У частині першій статті 1 ЦК України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 569/19222/21.

Разом з тим за приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17 та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 314/1409/21.

Порівнюючи дані норми можна дійти висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень).

Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

У справі, що розглядається, позивачі просять зобов`язати ТОВ «Білдінг Групп» ввести в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок.

Заявлені у справі вимоги мотивовані тим, що станом на червень 2024 року, позивачі свої зобов`язання за Договорами інвестування виконали у повному обсязі, а саме здійснили фінансування будівництва жилого будинку, згідно умов Договору інвестування. Доказом цього є довідки відповідача, в яких останній підтверджує факт виконання позивачами своїх зобов`язань за Договорами інвестування. У свою чергу, відповідач свої зобов`язання за Договорами інвестування не виконав, а саме прострочив строк здачі об`єкту в експлуатацію та не передав позивачам за актом приймання-передачі квартири.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як стверджують позивачі усі договори, які були укладені між ними та відповідачем за своєю суттю та правовою природою є договорами купівлі-продажу майнових прав. Сторони у Договорі обумовили всі істотні умови купівлі-продажу майнових прав на об`єкт (квартиру яку зобов`язався збудувати забудовник для замовника) за договором, його ціну, строки виконання договору, його основні та додаткові умови, частково відповідальність сторін за його невиконання. Таким чином між позивачами та ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» виникли договірні правовідносини на підставі укладених Договорів інвестування.

За частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 201/7637/22.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 204/5734/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 818/337/17 зазначив, що "до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі".

Так зі змісту позову вбачається, що позивачами оскаржується не правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо видачі сертифіката про готовність об`єкта до експлуатації, а саме належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо будівництва житлового будинку, відповідно до умов Договорів, укладених з позивачами.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що позивачами визначено відповідачем у справі саме ТОВ «Білдінг Групп», як особу чиїми діями/бездіяльністю порушено права та законні інтереси осіб, а не суб`єкт владних повноважень.

Таким чином позивачі, звертаючись до суду із відповідною позовною заявою, фактично зверталися за захистом своїх цивільних (майнових) прав на об`єкт нерухомого майна.

Отже, у вказаній справі наявний приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

З огляду на зазначене, вказані позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп» про зобов`язання ввести в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції на вказані вище вимоги закону та обставини справи належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що заявлений позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_31 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 адвоката Борогана Валентина Володимировича задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року скасувати, справу направити до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 27.12.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова