Рішення

від 26.12.2024 по справі 164/1838/23

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа: 164/1838/23

п/с 2/164/163/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

26 грудня 2024 року Селище Маневичі

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Токарської І.С.,

за участі секретаря Власюка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Маневичі цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Калініна Сергія Костянтиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Калінін С.К. звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис № 46135 від 16 грудня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» заборгованість в розмірі 14847, 00 гривень, який мотивований тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № AG2139218 від 05 лютого 2020 року, укладеного із ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО». Стягнення заборгованості проводиться за період з 30 жовтня 2020 року по 23 жовтня 2021 року, сума заборгованості за кредитним договором складає 25845,00 гривень. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. припинив нотаріальну діяльність, тобто не є суб`єктом спірних правовідносин. Беручи до уваги вищевикладене, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» заборгованості за кредитними договором від 05 лютого 2020 року.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , кожен зокрема, в судове засідання не з`явилися, до суду подали заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю та просять задовольнити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» свого представника для участі в розгляді справи не направили, хоча про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С.С., кожен зокрема, в судове засідання не з`явилися, хоча про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що також підтверджується оголошення на офіційному веб-сайті Судова влада України від 11 грудня 2024 року.

Відповідно доп.1ч.3ст.223ЦПК України,якщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Маневицького районного суду від 26 грудня 2024 року постановлено розгляд даної справи проводити у відсутності представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» та ухвалити рішення при заочному розгляді справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить наступних висновків.

Судом установлено, що між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» було укладено кредитний договір № AG2139218 від 05 лютого 2020 року, згідно з яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 500 гривень, строком на 7 днів/місяців із строком повного погашення до 12 лютого 2020 року, розміром реальної річної процентної ставки 825,94 % (а.с. 123-131).

16 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № AG2139218 від 05 лютого 2020 року, укладеним з ТОВ «Фінансовакомпанія «ДІНЕРО» заборгованості в сумі 14197,00 гривень. У вказаному виконавчому написі зазначено відомі дані боржника ОСОБА_1 , а також, що строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 30 жовтня 2020 року по 23 жовтня 2021 року. Сума заборгованості становить 14197,00 гривень, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 8800,00 гривень, простроченої заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом 5397,00 гривень (а.с. 112).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. ВП №68624845 від 11 лютого 2022 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 46135, вчиненим 16 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 14847,00 гривень (а.с. 112).

Відповідно до платіжної інструкції від 06 вересня 2023 року на виконання виконавчого напису № 46135 від 16 грудня 2021 року з ОСОБА_1 стягнено 2225 гривень (а.с. 105).

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинений із грубим порушенням вимог закону, у зв`язку з чим таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 17 жовтня 2023 року заяву адвоката Калініна С.К. про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення, що проводиться на підставі вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем виконавчого напису № 46135 від 16 грудня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» заборгованості в загальній сумі 14847,00 гривень, та перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича (ВП № 68624845).

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що при вчиненні виконавчого напису, приватним нотаріусом не перевірено безспірність суми заборгованості, яку запропоновано стягнути, що є порушенням ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року. Відповідно до постанови КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» України № 662 від 26 листопада 2014 року, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Тобто, на даний час, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 16 грудня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Отже, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що обґрунтування ОСОБА_1 щодо вчинення приватним нотаріусом Бригідою В.О. виконавчого напису від 16 грудня 2021 року, який зареєстрований в реєстрі за № 46135, з порушенням вимог закону є обґрунтованими, у зв`язку з чим його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

У своєму позові ОСОБА_1 також просить повернути стягнуті з нього грошові кошти у межах здійснення виконавчого провадження № 68624845.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстав (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України вбачається, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Відтак, у зв`язку із скасуванням виконавчого напису № 46135 від 16 грудня 2021 року,на підставі якого здійснювалося виконавче провадження № 68624845, в межах якого із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ДІНЕРО» стягнуто суму в загальному розмірі 2225 гривень, такі кошти збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимогипредставника позивача адвокатаКалініна СергіяКостянтиновича,який дієв інтересах ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ДІНЕРО»,треті особи приватнийвиконавець виконавчогоокругу Волинськоїобласті ПирогаСергій Степанович,приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуБригіда ВолодимирОлександрович провизнання виконавчогонапису нотаріусатаким,що непідлягає виконаннюта стягненнякоштів,набутих бездостатньої правовоїпідстави є обгрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України. Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 684,00 гривень.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

Суд установив, що 17 серпня 2023 року між Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» АТ та ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/23 (а. с. 106). На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартості стороною позивача надано Акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором № б/б/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 21 вересня 2023 року, відповідно до якого адвокат Калінін С.К. надав позивачу такі послуги вартістю 5 000 гривень.

Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу, які поніс позивач є реальними, доведеними, тобто є такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідач щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень, зазначених у Акті виконаних робіт (наданих послуг) за договором № б/б/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 21 вересня 2023 року.

З огляду на задоволення позову, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2147, 20 гривень судового збору за позовну вимогу в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення безпідставно набутих коштів та 536,80 гривень судового збору за подання заяви про забезпечення позову, всього 2684 гривень, а також витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, що підтверджені документально.

Керуючись ст.12, ст.13,ст.17,ст.77,ст.78,ст.81, ст.141,ст.247,ст.259,ст.263, ст.264,ст.265, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст. 525,ст.526,ст.530,ст.629,ст.1054 ЦК України, ст. 87,ст.88,ст.89 Закону України «Про нотаріат», суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 16 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 46135, про стягнення з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ДІНЕРО» (код ЄДРПОУ 41350844) заборгованості за кредитним договором № AG2139218 від 05 лютого 2020 року.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ДІНЕРО» на користь ОСОБА_1 2225 (дві тисячі двісті двадцять п`ять) гривень безпідставно набутих коштів, які стягненні за виконавчим написом нотаріуса № 46135 від 16 грудня 2021 року.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ДІНЕРО» в дохід держави 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень судового збору та 5000 гривень витрат на професійну (правничу) допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , і.н. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО», код ЄДРПОУ 413508446, юридична адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3А.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда володимир Олександрович, адреса: 02068, м. Київ, пр-т. Григоренка, 15, прим 3.

Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Сенатора, 1/1.

Дата складання повного тексту рішення 26 грудня 2024 року.

Суддя

Маневицького районного суду І.С. Токарська