Ухвала

від 18.12.2024 по справі 947/22620/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1837/24

Справа № 947/22620/24 1-кс/947/14673/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.11.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024163010000001, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.11.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт із забороною розпорядження, відчуження та користування на:

- мобільний телефон марки OnePlus 7 Pro, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із встановленими сім-картами з абонентськими номерами: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Рішення мотивоване тим, що вказаний мобільний телефон ОСОБА_7 , містить відомості, які мають значення для досудового розслідування, зокрема ймовірну причетність остатнього до обставин кримінального правопорушення.

Тому зазначені обставини необхідно перевірити органу досудового розслідування, та прийняти відповідне процесуальне рішення.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Доводи обґрунтовує тим, що мобільний телефон, на який накладається арешт не є доказом у кримінальному провадженні. Переписка, яка міститься у месенджері між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не підтверджує обґрунтованість накладання арешту на майно, оскільки не стосується факту кримінального правопорушення .

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання прокурора про накладання арешту.

Прокурор, будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, а тому у відповідності до положень ч. 3 ст. 306 та ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності прокурора.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення :1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно доч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюстатті 173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно зі Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів клопотання слідчого встановлено, що слідчим відділом ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, під процесуальним керівництвом Київської окружної прокуратури міста Одеси, проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №42024163010000001 відомості про яке 03.01.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 02.01.2024 до Київської окружної прокуратури м. Одеси надійшла заява щодо прийняття заходів правового характеру відносно посадових осіб однієї з державних установ, які вимагають у нього неправомірну вигоду за прийняття рішення на його користь, за попередньою змовою групою осіб.

Під час допиту ОСОБА_10 у якості свідка, останній повідомив про те, що на початку грудня 2023 року свідок вирішив отримати водійське посвідчення у зв`язку з чим, 05.12.2023 приїхав до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Одеській області, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5 з метою дізнатись умови отримання водійського посвідчення категорії «В». У приміщені вказаного центру свідок підійшов до інформаційного вікна, де у дівчини запитав, що необхідно для отримання посвідчення водія. Дівчина дала свідкові папірець, на якому був зроблений рукописний напис: « НОМЕР_5 ОСОБА_11 » та порадила звернутись до вказаного чоловіка, який з її слів розповість свідку про умови отримання водійського посвідчення, а також надасть необхідну допомогу отриманні документу.

Того ж дня свідок зателефонував за номером телефону, який отримав у сервісному центрі. Чоловік на ім`я ОСОБА_11 відповів на телефонний дзвінок та пояснив, що свідку дали його номер не просто так і, що лише з його допомогою свідок зможу отримати водійське посвідчення. Також ОСОБА_11 пояснив, що необхідно зустрітися та обсудити всі деталі однак, на даний час його немає у місті і як тільки він повернеться, він свідку зателефонує.

13.02.2024 о 12:19 годин за попередньою домовленістю свідок зустрівся з ОСОБА_12 за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 27/1, біля території ТСЦ. Під час розмови ОСОБА_12 повідомив, що перший залік буде через півтора-два місяці, після чого свідок надав свої персональні данні та передав грошові кошти купюрами номіналом по 500 гривень у сумі 4000 гривень, які перерахував вказані кошти та забрав.

29.04.2024 свідок знову зателефонував ОСОБА_12 та вони домовились про зустріч біля «Будинку меблів» м. Одеса, а саме біля магазину «Копійка» за адресою: м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, буд. 2, де ОСОБА_12 одразу дістав файл з документами, та витягнувши їх з файлу, почав розповідати, що дає свідку свідоцтво про закінчення правил дорожнього руху. Фактично свідок отримав від ОСОБА_12 наступні документи: свідоцтво про закінчення теоретичної підготовки серії PDR №00942652-24, копія мого паспорту громадянина України та медичну довідку серії ААЗ №130714, щодо придатності до керування транспортним засобом на ім`я свідка. ОСОБА_12 пояснив, що свідок успішно закінчив теорію та можу здавати екзамен з теорії у любому сервісному центрі та після успішної здачі, щоб свідок повідомив останнього та він знов зробить свідку якісь курси з водіння транспортного засобу, після чого свідок зможу здавати практичний іспит в ТЦС. Також ОСОБА_12 повідомив свідку, що на разі вирішити питання, щодо допомоги у здачі екзаменів в сервісних центрах не реально та що здати іспити можна виключно самостійно і він більше допомогти свідку ніяк не зможе.

Свідок в ході допиту зауважив, що жодних курсів він не відвідував, де знаходиться автошкола «Оскар» свідку не відомо та будь-яких занять із підготовки з правил дорожнього руху та або курси водіїв свідок не проходив. Також медичну комісію для отримання будь-яких довідок свідок також не проходив, де знаходяться подібні заклади свідку не відомо.

На виконання доручення прокурора про проведення слідчих (розшукових) дій, співробітниками Одеського управління ДВБ НПУ встановлено, що службовими особами ПП «Оскар» в порушення п. 7 вказаного розділу внесені недостовірні дані до «Відомості про проведені заняття з теоретичної підготовки, практичного керування транспортними засобами та результати складення іспитів уносяться закладом в електронній формі згідно з формою, наведеною в додатку №2 до цієї Інструкцій».

Далі службові особи ПП «Оскар», згідно п. 10 цього розділу, внесли до протоколу складення іспиту особами, що закінчили підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів згідно з формою, наведеною в додатку №3 до цієї Інструкції недостовірну інформацію про складання іспиту ОСОБА_10 . На підставі вказаного протоколу ПП «Оскар» видав свідоцтво серія про закінчення теоретичної підготовки ОСОБА_10 , яке внесено закладом в електронній формі до Єдиного державного реєстру МВС.

Крім цього, ОСОБА_12 надав ОСОБА_10 медичну довідку щодо придатності до керування транспортними засобами видану ТОВ «Чорноморський медичний центр» код ЄРДПОУ: 31893262, зареєстровано за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, буд. 4 (за вказаною адресою діяльність не здійснює) директор та засновник ОСОБА_13 , у якій вказано, що ОСОБА_10 придатний до водіння транспортних засобів за категоріями А1, А, В1, В, С1, С. Однак, вищевказана довідка видана в порушення «Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів» затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України 31.01.2013 № 65/80, так як згідно:

- п 1.6. розділу «І Загальні положення» - Попередній (1.2. Попередньому медичному огляду підлягають кандидати у водії для отримання права на керування транспортним засобом.), періодичний та позачерговий медичні огляди проводяться в закладі охорони здоров`я медичною комісією. До складу медичної комісії входять: лікар-терапевт (голова комісії), лікар-невропатолог, лікар-отоларинголог, лікар-офтальмолог, лікар-хірург.;

- п. 2.2 розділу «ІІ. Порядок проведення попереднього (періодичного) медичного огляду кандидатів у водії транспортних засобів» - попередній медичний огляд включає в себе: загальне обстеження спеціалістами медичної комісії, лабораторне і функціональне обстеження (загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор, ЕКГ, обстеження гостроти й полів зору, обстеження вестибулярного апарату, визначення групи крові та резус-фактора).

В ході виконання доручення слідчого встановлено, що автошкола ПП «Оскар» код ЄРДПОУ: 39269990 зареєстрована та розташована в нежитловому приміщені за адресою: м. Одеса, вул. Вільямса Академіка, будинок 50а (https://oskaravto.od.ua), директор ОСОБА_14 , засновник ОСОБА_7 ..

Встановлено, що ПП «Оскар» код ЄРДПОУ: 39269990 є засновником Філії ПП «Оскар-2014» код ЄРДПОУ: 43810142, яка зареєстрована за адресою: Одеська область, Березівський район, смт. Раухівка, вул. Гвардійська, буд. 66, директором якої є ОСОБА_15 . Крім цього, в ході виїзду за місцем розташування вказаної філії встановлено, що в будівлі за адресою: смт. Раухівка, вул. Гвардійська, буд. 66 розміщується Раухівська селищна рада, також зі слів мешканців у селищі відсутня автошкола ПП «Оскар-2014», а також будь-яка інша автошкола.

Враховуючи вищевказане, у органу досудового розслідування виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення, встановлення інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також з метою виявлення та вилучення: штампів, печаток, кліше, мобільних телефонів, комп`ютерної техніки, планшетів, банківських карток, грошових коштів які отримані незаконним шляхом, та усіх інших речей та документів, які можуть мати значення для досудового розслідування.

25.07.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.07.2024 справа №947/22620/24, провадження №1-кс/947/9679/24, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки OnePlus 7 Pro, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із встановленими сім-картами з абонентськими номерами: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який упаковано до сейф-пакету НПУ №CRI1206177.

25.07.2024 слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.

30.07.2024 старшим слідчим СВ ОРУП№1 ГУНП в Одеській області скеровано співробітникам Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України, а саме: здійснити у передбаченому КПК України порядку огляд речей, вилучених в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_15 , які поміщені до сейф-пакетів НПУ № HYQ0187645, №HYQ0187646, № ICR0161386, № RIC2009287; здійснити у передбаченому КПК України порядку огляд речей, вилучених в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 , які поміщені до сейф-пакетів НПУ №WAR1929022, № WAR1929023, № RIC2009283; № HYQ0187649, № RIC2009284; здійснити у передбаченому КПК України порядку огляд речей, вилучених в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 , які поміщені до сейф-пакетів НПУ №HYQ0187648, №HYQ0187647, №RIC2009286; здійснити у передбаченому КПК України порядку огляд речей, вилучених в ході обшуку приміщень автошколи ПП «Оскар» код ЄРДПОУ: 39269990, за адресою: м. Одеса, вул. Вільямса Академіка, будинок 50а, які поміщені до сейф-пакетів НПУ №ICR0161393, №HYQ0187664, №ICR0161392, №HYQ0187665; здійснити у передбаченому КПК України порядку огляд речей, вилучених в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , які поміщені до сейф-пакетів НПУ №CRI1206177.

За результатами огляду встановлено, що вказаний мобільний телефон ОСОБА_7 , містить відомості, які мають значення для досудового розслідування, зокрема ймовірну причетність остатнього до обставин кримінального правопорушення.

Більш того, імовірна причетність ОСОБА_7 до вчинення даного кримінального правопорушення підтверджується, зокрема рапортом начальника відділу протидії корупції Одеського управління ДВБ НП України ОСОБА_16 від 16.07.2024 року.

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наданих матеріалів, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів.

Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що вилучений у ОСОБА_7 мобільний телефон, може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів, файлів, документів) в зв`язку з чим таке майно відповідає категорії речових доказів, зокрема підпадають під ознаки знаряддя вчинення кримінальних правопорушень, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.

Апеляційний суд зазначає, що вказаний телефон міг використовувався при спілкуванні з особами, які перевіряються на причетність щодо вчинення злочинів у даному провадженні, зокрема через нього відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, вони можуть містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження їх вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.

Крім того, не виключено, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилученого технічного пристрою, а обов`язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони недоведені та спростовуються матеріалами справи.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.11.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024163010000001, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4