Постанова

від 26.12.2024 по справі 689/2126/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 689/2126/24

Провадження № 22-ц/4820/2338/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Ярмолинецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 7 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2024 року ОСОБА_1 у порядку окремого провадження звернулася досуду ззаявою провстановлення факту,що маєюридичне значення, заінтересована особа Ярмолинецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області.

ОСОБА_1 зазначила, що вона є власницею житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,1536 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за вказаною адресою, кадастровий номер 6825880400:01:004:0019, а також земельної ділянки площею 0,2287 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в селі Антонівці Хмельницького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825880400:03:005:0068.

З метою відчуження належного їй майна заявниця звернулася до приватного нотаріуса, однак при формуванні витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було виявлено наявність арешту, зареєстрованого 16 лютого 2006 року Коломийською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 2885080 згідно постанови відділу державної виконавчої служби м.Коломия серії АМ №927187 від 17 січня 2006 року, на ім`я ОСОБА_1 без ідентифікації особи, об`єкт обтяження невизначене майно, все майно.

На запит нотаріуса Коломийський відділ державної виконавчої служби повідомив, що вказаною постановою накладено арешт на майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає по АДРЕСА_2 .

Оскільки арешт органу державної виконавчої служби накладено на майно іншої особи, а не на майно заявниці, то постало питання встановлення цього факту.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд встановити факт, що арешт, накладений постановою відділу державної виконавчої служби м. Коломия серії АМ №927187 від 17 січня 2006 року на все майно та заборону його відчуження, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 16лютого 2006 року Коломийською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 2885080, де боржником вказана ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає по АДРЕСА_2 , не стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка проживає та зареєстрована по АДРЕСА_1 , і цим обтяженням не накладався арешт на майно останньої.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 7листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Суд керувався тим, що в порядку окремого провадження суд установлює саме факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а не ідентифікує особу боржника, на майно якого накладено арешт, з метою підтвердження, що накладений арешт стосується або не стосується цієї особи. Тому заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, зокрема, звернення до суду із позовом про зняття арешту з майна або оскарження рішення, дії, бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що орган державної виконавчої служби наклав арешт на майно іншої особи, а не заявниці, тому у неї відсутні підстави для звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна чи оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби. ОСОБА_1 не може в інший спосіб підтвердити факт відсутності накладення арешту на її майно, а законом не визначено іншого порядку підтвердження такого факту. Встановлення факту у цій справі не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, внаслідок чого у суду були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Ярмолинецька селищнарада Хмельницькогорайону Хмельницькоїобласті не подала відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) є власницею: житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 125,6 кв.м; земельної ділянки площею 0,1536 га, кадастровий номер 6825880400:01:004:0019, розташованої по АДРЕСА_1 , та призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельної ділянки площею 0,2287 га, кадастровий номер 6825880400:03:005:0068, розташованої в селі Антонівці Хмельницького району Хмельницької області, та призначеної для ведення особистого селянського господарства.

Постановою державноговиконавця Відділудержавної виконавчоїслужби умісті Коломиявід 17січня 2006року накладено арешт на все майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), яка проживає по АДРЕСА_2 .

16 лютого 2006 року Управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради Івано-Франківської області зареєструвало в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 (номер обтяження 2885080).

Листом від 29 жовтня 2024 року №465/01-16 приватний нотаріус Кам`янець-подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Яцевич Г.В. відмовила ОСОБА_1 у посвідченні договорів відчуження нерухомого майна з огляду на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виявлено наявність арешту майна ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як передбачено пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено порядку їх встановлення.

В силу пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 5 частини третьої статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі Закон №606-ХІV), який був чинним на час виникнення спірних відносин, визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 57 Закону №606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Із положень частини першої статті 60 Закону №606-ХІV слідує, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Аналогічні приписи містяться у статті 59 чинного Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Статтею 3 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі Закон №3425-ХІІ) унормовано, що нотаріус це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до статті 4 Закону №3425-ХІІ нотаріус, зокрема, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Як передбачено статтею 5 Закону №3425-ХІІ нотаріус, у тому числі, зобов`язаний сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, які виникають із цивільних правовідносин, тобто особистих немайнових і майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Одним із видів цивільного судочинства є окреме провадження, в якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №320/948/18) зазначила, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 стосується не її, а іншої особи з аналогічними прізвищем, ім`ям та по батькові. Тобто, ОСОБА_1 намагається в судовому порядку ідентифікувати себе як особу, що не причетна до вказаного обтяження, з метою усунення перешкод для відчуження належного їй нерухомого майна.

Водночас Законом №3425-ХІІ передбачено, що такий факт може бути встановлено нотаріусом, який вчиняє нотаріальну дію з відчуження нерухомого майна, шляхом витребування від ініціатора обтяження (арешту) майна відомостей щодо особи боржника.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту.

Посилання ОСОБА_1 на те, що розгляд її заяви має здійснюватися у порядку окремого провадження, не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права є безпідставними.

Апеляційний суд звертає увагу ОСОБА_1 на те, що приватний нотаріус Яцевич Г.В. фактично витребувала у Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області відомості щодо суб`єкта обтяження, з яких слідує, що арешт накладено не на її майно, а на майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), яка проживає по АДРЕСА_2 . Ці відомості давали право приватному нотаріусу ОСОБА_2 посвідчити договори відчуження належного заявниці нерухомого майна. Відтак, відмова нотаріуса вчинити нотаріальну дію може бути оскаржена заявницею в установленому законом порядку.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 7листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Баськов М.М.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 69