Рішення

від 23.12.2024 по справі 495/7621/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/7621/19

Номер провадження 2/495/1334/2024

23 грудня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Кракатиці В.І.,

за участю:

представника відповідача Кравченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Степ 2017», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача ДП «Нова Царичанка 1», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ТОВ «Бессарабія-Агро» про відшкодування збитків, суд

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернуся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Степ 2017» (надалі ТОВ «Агро-Степ 2017») про відшкодування збитків, відповідно до якої просив суд стягнути з ТОВ «Агро-Степ 2017» матеріальні збитки в загальному розмірі 2200832, 93 грн., з яких: 2124296, 97 грн. реальні збитки та 76535, 96 грн. упущена вигода (неотриманий дохід).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 15/08/19 від 15.09.2019, укладеного між ДП «Нова Царичанка-1» та ОСОБА_1 , позивач одержав право вимагати від ТОВ «Агро-Степ 2017» стягнення спричиненої матеріальної шкоди, яка була завдана шляхом захоплення та збирання посівів останнім на суму 2200832, 93 грн. На підтвердження існування права вимоги до ТОВ «Агро-Степ 2017» ОСОБА_1 додано до позовної заяви копії договорів оренди землі, первинних документів бухгалтерського обліку ДП «Нова Царичанка-1», а також ряд інших документів, які стосуються діяльності ДП «Нова Царичанка-1».

21.08.2019 ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. відкрито провадження у справі № 495/7621/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Степ 2017» про відшкодування збитків, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

21.08.2019 ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі та накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Агро-Степ 2017» у вигляді заборони на його відчуження.

Розпорядженням № 425 від 10.09.2019 у справі призначено повторний автоматичний розподіл справи, у зв`язку із тим, що 22.08.2019 суддя Боярський О.О. відсторонений від здійснення правосуддя на шість місяців.

13.09.2019 ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю. цивільну справу № 495/7621/19 прийнято до свого провадження.

В жовтні 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника ТОВ «Агро-Степ 2017», у відповідності до якого відповідач позов не визнає та заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Як вбачається з відзиву на позовну заяву, представник відповідача заперечує дійсність права вимоги ДП «Нова Царичанка-1» до ТОВ «Агро-Степ 2017», наголошує на недоведеності позивачем факту завдання ТОВ «Агро-Степ 2017» матеріальних збитків ДП «Нова Царичанка-1». Також, представник відповідача вказує на те, що ТОВ «Агро-Степ 2017» належить на праві власності 37 земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту), загальна площа яких становить 74 га.

Представник відповідача вказує, що саме на вказаних земельних ділянках ТОВ «Агро-Степ 2017» здійснює власну господарську діяльність. Окрім того, з посиланням на положення стаття 189 Цивільного кодексу України представник відповідача зазначає, що будь-яка продукція, плоди, вироблені, одержані внаслідок ведення сільськогосподарської діяльності на належних йому земельних ділянках, є власністю ТОВ «Агро-Степ 2017».

До відзиву на позовну заяву додані документі, що підтверджують право власності ТОВ «Агро-Степ 2017» на земельні ділянки на території Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту).

13.12.2019 за клопотанням представника відповідача ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача ДП «Нова Царичанка-1».

02.04.2020 постановою Одеського апеляційного суду скасовано ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.08.2019 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Агро-Степ 2017» у вигляді заборони на його відчуження, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно відмовлено.

06.05.2020 ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю. задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на належні ТОВ «Агро-Степ 2017» земельні ділянки до ухвалення рішення по справі згідно переліку, наведеному в ухвалі суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07.05.2020 у цій справі відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного судувід 02.04.2020, якою скасовано ухвалу суду від 21.08.2019 про забезпечення позову у даній справі.

22.09.2020 постановою Одеського апеляційного суду скасовано ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.05.2020 про забезпечення позову, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ТОВ «Агро-Степ 2017» земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами.

14.05.2021 ухвалою суду матеріали цивільної справи № 495/7621/21 передані до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду для подальшого розподілу у порядку, встановленому ч. 3 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із заявленням суддею Прийомовою О.Ю. самовідводу від розгляду вказаної справи.

18.05.2020 проведений повторний автоматизований розподіл справи № 495/7621/21, за наслідками якого обрано суддю Шевчук Ю.В.

19.05.2020 суддею Шевчук Ю.В. заявлено самовідвід від розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Степ 2017», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача ДП «Нова Царичанка-1», про відшкодування збитків.

20.05.2021 проведений повторний автоматичний розподіл справи № 495/7621/21, за результатами якого обрано суддю Анісімову Н.Д., у зв`язку з чим вказану справу прийнято суддею Анісімовою Н.Д. до свого провадження.

20.10.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В ході підготовчого провадження представниками сторін в обґрунтування власних позицій та на підтвердження обставин, викладених в позові та у відзиві на позовну заяву, надані додаткові докази, які долучені судом до матеріалів справи.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення до суду не надходило.

З огляду на неявку позивача у судове засідання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Крім того, положення ст. 43 ЦПК України визначають, що учасники справи зобов`язані, зокрема, з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу на той факт, що ЦПК України не передбачено відкладення судового засідання з умовою надання доказів поважності причини неявки у майбутньому. Причину неявки потрібно перевірити і встановити безпосередньо у судовому засіданні, якщо така є. Тому для цього необхідно, щоб представник сторони надав письмову інформацію з доказами про це.

Відтак, сторони зобов`язані надавати докази, що підтверджують поважні причини неявки у судове засідання, про відкладення якого просять суд.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у своїй постанові від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19 звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Верховний Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом враховується, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Враховуючи тривалість розгляду справи (на момент ухвалення рішення практично п`ять років), того факту, що стороні позивача судом у повній мірі була забезпечена можливість реалізувати свої права, практику Верховного Суду, яка послідовно наголошує на тому, що відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні однієї зі сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні суд вважає за можливе ухвалити рішення по суті справи без участі позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував.

Треті особи у судове засідання не з`явилися.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

15.08.2019 між ДП «Нова Царичанка-1» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги № 15/08/19, відповідно до пункту 1.1. ОСОБА_1 одержує право (замість ДП «Нова Царичанка-1») вимагати від ТОВ «Агро-Степ 2017» стягнення спричиненої матеріальної шкоди, яка була завдана шляхом захоплення та збирання посівів останнім на суму 2200832, 93 грн. Зобов`язання з відшкодування шкоди, як і право вимоги по відшкодуванню шкоди, виникає в момент заподіяння шкоди.

Згідно пункту 2.1. договору про відступлення права вимоги від 15.08.2019 ДП «Нова Царичанка-1» повинне передати ОСОБА_1 всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання даного Договору.

Як вбачається з позовної заяви, за твердженням позивача, одним із місць здійснення господарської діяльності ДП «Нова Царичанка-1» є масив № НОМЕР_1 (внутрішньогосподарське найменування масиву поле Н-6), розташований на території Новоцаричанської сільської ради. Загальна площа земельних ділянок, розташованих на масиві № НОМЕР_1 (поле Н-6), які знаходились у користуванні ДП «Нова Царичанка-1», складає 105, 3 га (80,5 га земельних ділянок, орендованих у Новоцаричанської сільської ради, та 28, 4 га паїв, орендованих у громадян села Нова Царичанка.

Позивач вказує, що земельні ділянки масиву № 4 (поле Н-6) ДП «Нова Царичанка-1» засіяно насінням соняшнику « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЛГ 5452. В поле Н-6 третьою особою внесені мінеральні та звичайні добрива, а також засоби захисту рослин.

27.08.2018 робітниками та сільськогосподарською технікою ТОВ «Агро-Степ 2017» здійснено рейдерське захоплення врожаю соняшнику сорту «Лімагрейн» ЛГ 5452, який належав ДП «Нова Царичанка-1» та знаходився на земельних ділянках, що розташовані на території Новоцаричанської сільської ради, масив № НОМЕР_1 (поле Н-6), та знаходяться в оренді ДП «Нова Царичанка-1».

Звертаючись до суду з позовом, як на підтвердження існування права вимоги до ТОВ «Агро-Степ 2017», яке виступило предметом вищевказаного договору, позивачем надано копії шести договорів оренди землі на території Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, укладених ДП «Нова Царичанка-1» з фізичними особами; копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження факту державної реєстрації права оренди; копію угоди про добровільне внесення плати за земельну ділянку до місцевого бюджету Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району від 01.01.2018, укладеної між ДП «Нова Царичанка-1» та Новоцаричанською сільською радою Білгород-Дністровського району; копію довідки вказаної сільської ради Білгород-Дністровського району від 16.08.2019 № 297; копію договору купівлі-продажу засобів захисту рослин від 03.02.2018 між ДП «Нова Царичанка-1» та ТОВ «Агроресурс-А»; копії видаткової та товаро-транспортної накладних від 23.03.2018, а також інших документів бухгалтерського обліку ДП «Нова Царичанка-1»; копію акту виїзду робочої групи та огляду земельної ділянки на території Новоцаричанської сільської ради (за межами населеного пункту) від 20.08.2018 та копію листа ГУНП в Одеській області за вих. № 42/18040 від 29.08.2018 на ім`я ДП «Нова Царичанка-1».

Разом з тим, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ДП «Нова Царичанка-1» орендувало земельні ділянки на території Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області загальною площею 105, 3 га.

Так, з договорів оренди землі, укладених між ДП «Нова Царичанка-1» та фізичними особами-громадянами України ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), предметом яких виступили земельні ділянки із відповідними кадастровими номерами на території Новоцаричанської сільської ради, вбачається, що ДП «Нова Царичанка-1» орендувало у шести фізичних осіб земельні ділянки на загальну площу 22, 9052 га (3,7833 + 3, 7839 + 3,7834 + 3,7545 + 3,7800 + 4,0201), а не 28, 4 га, як про це вказує позивач.

Що ж стосується угоди про добровільне внесення плати за земельну ділянку до місцевого бюджету Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району від 01.01.2018, укладеної між ДП «Нова Царичанка-1» та Новоцаричанською сільською радою Білгород-Дністровського району, за умовами якої ДП «Нова Царичанка-1» добровільно вносить орендну плату за земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 100, 50 га в сумі 117519, 29 грн за рік, яка розташована на території Новоцаричанської сільської ради, суд не бере вказану угоду в якості доказу з наступних підстав.

У відповідностідо положеньстатті 235Цивільного кодексуУкраїни удаванимє правочин,який вчиненосторонами дляприховання іншогоправочину,який вонинасправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Виходячи з вказаної норми, необхідно дійти висновку, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Тобто, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Таким чином, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини прихований (реальний) і удаваний такий, що прикриває перший правочин. Удаваний правочин завжди нікчемний і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує. Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони такого правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину.

Зі змісту угоди про добровільне внесення плати за земельну ділянку до місцевого бюджету від 01.01.2018 вбачається прагнення сторін до вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків у правовідношенні щодо строкового платного володіння і користування земельною ділянкою.

В свою чергу, згідно положень частини 1 статті 1 Закону України «Про оренду землі» та статті 93 Земельного кодексу України оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку про те, що між Новоцаричанською сільською радою Білгород-Дністровського району та ДП «Нова Царичанка-1» в реальності укладена не угода про добровільне внесення плати за земельну ділянку до місцевого бюджету відповідної сільської ради, а договір оренди землі.

Таким чином, вищевказана угода є удаваним правочином, який укладений з метою приховування іншого (реального) правочину договору оренди землі.

В постанові від 20.02.2019 у справі № 917/2060/17 Верховний Суд зазначив, що встановивши, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі ч. 2 ст. 235 ЦК має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Подібна за змістом правова позиція відображена у пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними».

В свою чергу, у відповідності до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Істотними умовами договору оренди землі згідно пункту 1 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

При цьому, у відповідності до частини 9 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. За приписами частини 4 цієї ж статті земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За приписами частини 1 статті Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування

В свою чергу, угода від 01.01.2018, яка за своєю суттю є договором оренди, не містить всіх істотних умов, зокрема, в ній не зазначений кадастровий номер земельної ділянки площею 100, 50 га, а таке описання як «земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 100, 50 га, яка розташована на території Новоцаричанської сільської ради, в межах населеного пункту», взагалі не дозволяє ідентифікувати предмет нібито вчиненого правочину.

Враховуючи, що відповідна угода укладена між двома юридичними особами, суд вважає за необхідне звернутись і до положень Господарського кодексу України в редакції Закону № 2002-VIII від 06.04.2017 (надалі за текстом Господарський кодекс України), тобто редакції, чинній станом на дату укладання угоди від 01.01.2018.

Так, згідно частин 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Окрім того, частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» також визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом положень частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин, що відповідно до закону підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

В свою чергу, угода від 01.01.2018 про добровільне внесення плати за земельну ділянку до місцевого бюджету Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району, яка укладена між ДП «Нова Царичанка-1» та Новоцаричанською сільською радою, та право оренди, яке випливає з неї, не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Позивачем доказів зворотного не надано.

Таким чином, суд констатує, що угода про добровільне внесення плати за земельну ділянку до місцевого бюджету Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району, яка за своєю суттю є договором оренди, в силу положень частини 8 статті 181 Господарського кодексу України та частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України, є неукладеним (невчиненим) правочином, тобто таким, що не відбувся.

В постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадкуоспорювання самогофакту укладенняправочину,такий фактможе бутиспростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У цьому зв`язку суд погоджується з доводами представника відповідача в частині того, що угода про добровільне внесення плати за земельну ділянку до місцевого бюджету Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району від 01.01.2018 між ДП «Нова Царичанка-1» та Новоцаричанською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, яка в реальності є договором оренди, є неукладеним правочином, про що констатує в мотивувальній частині цього рішення.

В свою чергу, суд звертає увагу, що неукладені правочин не породжують для сторін права та обов`язки, а тому угода про добровільне внесення плати за земельну ділянку до місцевого бюджету Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району від 01.01.2008 не приймається судом в якості доказу набуття ДП «Нова Царичанка-1» права користування (оренди) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 100, 50 га на території Новоцаричанської сільської ради.

До того ж, хоча це не має вирішального значення з огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне зазначити, що у вищезазначеній угоді йде мова про земельну ділянку площею 100, 50 га на території Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в межах населеного пункту.

Як вказує ОСОБА_1 у позові, земельна ділянка площею 80, 5 га знаходиться на масиві № НОМЕР_1 (поле Н-6), а земельна ділянка площею 20 га розташована за межами вказаного масиву.

У відповідності до чч. 2, 4 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється, в тому числі, шляхом поділу. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази поділу земельної ділянки площею 100, 50 га на території Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в межах населеного пункту на земельну ділянку загальною площею 80, 5 га та земельну ділянку загальною площею 20 га.

До того ж, жодна із зазначених позивачем земельних ділянок не має кадастрового номеру.

В силу статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, ідентифікатором земельної ділянки є її кадастровий номер.

В свою чергу, суд констатує, що відсутність кадастрових номерів у відповідних земельних ділянок унеможливлює їх ідентифікацію: суд не має можливості встановити місцезнаходження таких ділянок, перевірити їх цільове призначення, площу тощо. Як наслідок, є недоведеним позивачем факт входження земельної ділянки загальною площею 80, 5 га до масиву № 4 (поле Н-6). При цьому, позивачем не надано суду доказів внесення третьою особою орендної плати ані за користування земельною ділянкою площею 100, 50 га на території Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в межах населеного пункту, ані за користування земельними ділянками площею 80, 5 га та площею 20 га, відповідно.

Окремо суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування такого об`єкту цивільних прав як «масив № 4 (поле Н-6)».

Що ж стосується довідки Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.08.2019 № 297, суд зазначає, що з її змісту не вбачається, що вона стосується предмета доказування: у зазначеній довідці вказується про «розпаювання земель колишнього КСП «Іскра» в масиві № НОМЕР_1 загальною площею 109, 20 га». Позивачем не наведений будь-який правовий зв`язок між ним, ДП «Нова Царичанка-1» та КСП «Іскра, а інформація, наведена у довідці, є узагальнюючою, не містить відомостей про кадастрові номери згаданих у ній земельних ділянок та на підтвердження викладених у ній обставин не надано жодного первинного доказу.

За правилами частини 4 статті 77, частини 2 статті 78 Цивільного процесуального кодексу України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, довідка Новоцаричанської сільської ради від 16.08.2019 № 297 не є належним та допустимим доказом, а тому вона не приймається судом в якості доказу.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведений факт належності ДП «Нова Царичанка-1» на праві оренди земельних ділянок площею 105, 3 га, розташованих на території Новоцаричанської сільської ради на масиві № 4 (поле Н-6), та, як наслідок, не доведено факт правомірності здійснення на вказаних ділянках ДП «Нова Царичанка-1» власної господарської діяльності (якщо така обставина дійсно мала місце).

Щодо посилання позивача на лист Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області від 29.08.2018 за вих. № 42/18040 та на наявність кримінального провадження № 12018160000000662 від 07.09.2018, суд звертає увагу, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

В свою чергу, статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено вироком суду.

За змістом частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, підтвердженням викладених у позові обставин з приводу протиправного заволодіння («здійснення рейдерського захоплення») робітниками ТОВ «Агро-Степ 2017» врожаю соняшнику, належного ДП «Нова Царичанка-1», розташованого на орендованих останнім земельних ділянках на території Новоцаричанської сільської ради, міг бути вирок суду, що набрав законної сили, яким була б встановлена винуватість відповідних осіб у вчиненні вказаних позивачем протиправних дій.

У цьому зв`язку суд наголошує, що лист органу поліції, як і початок здійснення правоохоронним органом досудового розслідування у тому чи іншому кримінальному провадженні, не є доказом вчинення особою (особами) протиправного діяння, а тому викладені у позові обставини не є доведеними.

Окремо суд звертає увагу, що надані позивачем документи: договір купівлі-продажу № 124/Н від 03.02.2018, специфікація до нього, видаткова накладна № /03/00329 від 23.03.2018, товарно-транспортна накладна № АА00000218 від 23.03.2018, акт витрат насіння і садивного матеріалу за квітень 2018 року, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє) переміщення матеріалів від 30.04.2018, акти виконаних робіт від 31.05.2018, 30.04.2018, 30.06.2018 не дають суду можливість встановити на яких саме земельних ділянках були здійснені ДП «Нова Царичанка-1» роботи з посіву та вирощування насіння соняшнику, як і не дають суду підстав вважати, що відповідним врожаєм заволодів відповідач. При цьому, зазначені документи самі по собі не підтверджують факт здійснення тих чи інших робіт ДП «Нова Царичанка-1» та понесення у зв`язку з цим третьою особою відповідних витрат, оскільки позивачем не надано доказів сплати третьою особою заробітної плати працівникам підприємства та/або оплати послуг фізичних/юридичних осіб, залучених до виконання відповідних робіт тощо.

Що ж стосується акту виїзду робочої групи та огляду земельної ділянки на території Новоцаричанської сільської ради (за межами населеного пункту) від 20.08.2018, суд вважає за необхідне зазначити, що, по-перше, як випливає з назви вказаного акту, він складений за результатом огляду земельної ділянки, яка розташована на території Новоцаричанської сільської ради за межами населеного пункту, в той час як в угоді про добровільне внесення плати за земельну ділянку до місцевого бюджету від 01.01.2018 вказується, що відповідна земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, а, по-друге, зазначений акт в будь-якому разі не спростовує викладених вище висновків суду.

Інші документи, які надавались позивачем до суду в ході підготовчого провадження у справі, за своїм змістом та суттю також не спростовують наведених висновків суду.

Окрім того, як вбачається з відзиву представника відповідача на позовну заяву та наданих останнім документів, у власності ТОВ «Агро-Степ 2017» у 2018 році перебувало 37 земельних ділянок сільськогосподарського призначення із відповідними кадастровими номерами на території Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту). Підставою набуття з боку ТОВ «Агро-Степ 2017» права власності на вказані земельні ділянки слугували нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу. Право власності ТОВ «Агро-Степ 2017» на зазначені земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Доказів визнання судом недійсними та розірвання зазначених договорів, скасування державної реєстрації права власності матеріали справи не місять.

За змістом положень ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження майном належать виключно власникові і лише власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Матеріалами справи підтверджуються обставини здійснення ТОВ «Агро-Степ 2017» власної господарської діяльності на належних відповідачу земельних ділянках.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

До того ж, хоча це не має вирішального значення з огляду на викладені обставини та висновки суду, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи містяться копії заяви ТОВ «Агро-Степ 2017» від 20.06.2016 за вих. № 5 на ім`я начальника Управління поліції охорони в Одеській області Березневича О.В. та договору про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку, укладеного 09.07.2018 між ТОВ «Агро-Степ 2017» та Управлінням поліції охорони в Одеській області, а також копії інших документів, які стосуються виконання вказаного договору.

На думку позивача вказані документи підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Натомість, суд зазначає, що вищезазначені документи місять посилання на земельні ділянки (їх кадастрові номери), на яких за замовленням ТОВ «Агро-Степ 2017» поліцією охорони надавались послуги з охорони публічної безпеки і порядку. Відповідні земельні ділянки належать відповідачу та ДП «Нова Царичанка-1» ані на праві оренди, ані на праві власності не належали.

Тому, на переконання суду, відповідні документи не підтверджують, а навпаки спростовують обставини, викладені у позовній заяві.

Окрім того, за змістом статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки. Згідно частини 1 статті 189 цього ж Кодексу продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. За змістом частини 2 статті 189 цього ж Кодексу продукція, плоди та доходи належать власникові речі.

Таким чином, суд доходить висновку, що будь-який врожай, одержаний внаслідок використання належних ТОВ «Агро-Степ 2017» 37 земельних ділянок загальною площею 74 га, розташованих на території Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту), може належати виключно ТОВ «Агро-Степ 2017» як власнику земельних ділянок.

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення майнових зобов`язань вважаються обставини, визначені законом як юридичні факти, серед яких вирізняють договір і правопорушення (делікт).

За змістом положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина 5 статті 12 Цивільного кодексу України).

Загальними умовамивідповідальності зазавдану шкодує наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає, тобто не виникають і самі деліктні зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, як випливає з вказаного правила процесуального закону, саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин завдання відповідачем збитків (в даному випадку завдання збитків ДП «Нова Царичанка-1», право на відшкодування яких, на переконання позивача, перейшло до нього).

Натомість, як вбачається з усього вищевикладеного, позивачем не надано доказів на підтвердження фактів та обставин, на які він посилається в якості обґрунтування заявлених позовних вимог.

В постанові від 30.12.2020 у справі № 905/1084/16 Верховний Суд звернув увагу на те, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала намомент переходуцих прав, тому, під час розгляду заяв/клопотань про заміну кредитора правонаступником, судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги)). Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100), від 04.06.2020 у справі №910/1755/19.

Враховуючи, що в ході розгляду цієї справи судом не встановлено фактів завдання ТОВ «Агро-Степ 2017» майнової шкоди ДП «Нова Царичанка-1» з підстав, викладених у позові, суд доходить висновку, що у ДП «Нова Царичанка-1» було відсутнє право вимагати від ТОВ «Агро-Степ 2017» відшкодування такої шкоди та, як наслідок, було відсутнє право на укладення з ОСОБА_1 договору про відступлення права вимоги № 15/08/19 від 15.08.2019, оскільки у ДП «Нова Царичанка-1» такого права не існувало.

З огляду на усе вищенаведене, суд не бере до уваги висновок експерта № 218 від 11.12.2019, який складений судовим експертом Бочкарьовою Е.І. на замовлення позивача, та зазначає, що висновок експерта щодо визначення розміру понесених особою збитків, наданий за результатами судової економічної експертизи, може мати доказове значення лише в разі здійснення у відношенню майна такої особи протиправних дій іншою особою, що повинно бути підтверджено належними та допустимими засобами доказування.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні, оскільки відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судовий збір покладається на позивача, доказів понесення відповідачем інших судових витрат суду не надано.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Степ 2017», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача ДП «Нова Царичанка 1», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ТОВ «Бессарабія-Агро» про відшкодування збитків - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.12.2024.

Суддя Н.Д. Анісімова