Рішення

від 18.11.2024 по справі 761/28008/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/28008/22

Провадження № 2-а/761/159/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Київській областіпро визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД №719897 від 02.12.2022 Заява мотивована тим, що 02 грудня 2022 року інспектором СРПП ВП №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 гривень. Відповідно до постанови ОСОБА_1 02.12.2022 рухався по вул. Соборна в м. Ірпінь, Київської обл., керуючи автомобілем «Дачія Сандеро», д.н.з. НОМЕР_1 . Виконуючи вимогу про зупинку, подану автомобілем патрульної поліції, ОСОБА_1 був зупинений біля будинку по вул. Соборній, 98 у м. Ірпінь, Київської обл., Як зазначив Позивач причиною зупинки поліцейським не пояснено, перевіривши документи, поліцейський зазначив, що в посвідчення водія закінчився строк дії, а також зазначив що посвідчення водія недійсне, тому ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а ПДР. Зазначені дії поліцейського Позивач вважає протиправними, а постанову незаконною, що винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження доказів та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, тому зазначена постанова підлягає скасуванню.

Провадження в справі відкрито 18.03.2024, відповідно до положень КАС України, вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач не з`явився надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву у встановлений строк від нього не надходило, тому, на підставі ст. 205 КАС України, суд розглядає справу за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи,надавши належну оцінку наявним доказам суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступнек.

Встановлено, 02.12.2022 працівником патрульної поліції (інспектором СРПП ВП № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 719897 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Дачія Сандеро», д.н.з. НОМЕР_1 о 19 год. 56 хв. у м. Ірпінь на вул. Соборна без права керування таким ТЗ.

Так, положеннями ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має посвідчення водія НОМЕР_2 виданого 24.11.2020, згідно з яким він має право керувати транспортними засобами категорії B., дата закінчення строку дії 24.11.2022.

Відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу транспортний засіб «Дачія Сандеро», д.н.з. НОМЕР_1 , віднесено до категорії - В.

Згідно вимог пункту 2.1.а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93 р. №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306.

Відповідно до п. п. «а» п. 2.4 ПДР, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 «а» ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п.1 Постанови КМУ від 03.03.2022 №184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» встановлено, що в період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану, особа допускається до керування транспортними засобами за наявності в неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.

На момент складання оскаржуваної постанови позивач мав всі законні підстави керувати транспортним засобам, оскільки, враховуючи положення Постанови КМА від 03.03.2022 №184, таке право йому було гарантовано державою.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Необхідно звернути увагу і на роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, надані у постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (п. 24), де роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові не зазначено жодного доказу, який би давав підстави вважати, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

У той же час, відповідачі у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, за викладених у оскаржуваній постанові про притягання до відповідальності обставин.

Оцінюючи надані суду докази на предмет доведення виниОСОБА_1 , суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення наголосив Верховний Суд в п. 39 Постанови від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

За приписами п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на обставини встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід покласти на відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем був сплачений судовий збір в сумі 454, 00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат з оплати судового збору в розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 139, 246, 286 КАС України, ст. ст. 7, 247, 251, 280 КУпАП України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.

Постанову серії БАД №719897 від 02.12.2022 про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 3 400 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 126 КУпАП України, скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити..

Стягнути з Головного управління національної поліції в Київській області(код ЄДРПОУ: 40108616, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 536, 80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: