Рішення

від 17.12.2024 по справі 522/10000/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/5661/24

Справа № 522/10000/24-Е

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Подільського районного управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 24.06.2024 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Подільського районного управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України та просить:

- встановити та визнати дії і рішення Держави України в особі Одеської обласної прокуратури (Подільської окружної прокурати Одеської області), Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області та Котовського міськрайонного суду Одеської області відносно ОСОБА_2 в період досудового розслідування кримінального провадження №12022166180000124, за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 190 КК України з 15.07.2022 по 25.04.2024 при отриманні дозволу на проведення обшуку в квартирі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , при накладенні арешту на вилучено майно та протиправному утримання його в період з 15.07.2022 по 29.05.2024, такими, що не відповідають вимогам кримінального та кримінально-процесуального законодавства (протиправні);

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в період досудового розслідування кримінального провадження №12022166180000124, за ч.4 ст. 358 КК України ( ч.2 ст.15, ч.2 ст. 190 КК України) з 26.04.2022 по 25.04.2024 в сумі 900000 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати за подання правничої допомоги адвокатом в період досудового розслідування кримінального провадження №12022166180000124, за ч.4 ст. 358 КК України ( ч.2 ст.15, ч.2 ст. 190 КК України) з 26.04.2022 по 25.05.2024 в сумі 45000 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги при розгляді цивільної справи в сумі 15000 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати за оплату судово-психологічної експертизи у встановленому експертизою розмірі;

- зобов`язати Подільське РУП ГУНП в Одеській області негайно повернути ОСОБА_2 системний блок «Grant» 901 B Black з маркуванням 0901070410, друкувальний пристрій «Samsung» SCX 4200 та інше майно, яке було вилучено при обшуку квартири ОСОБА_2 15.07.2022;

- постановити окрему ухвалу про виявлені при вирішенні спору порушення законодавства та недоліки в діяльності органів дізнання та прокуратури, та встановити у ній строк необхідний для її виконання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.04.2022 Сектор дізнання Подільського районного управління Головного управління Національної поліції в Одеської області, на підставі рапорту ст. інспектора СЮП Подільського РУП Сітарчука С.О., внесло відомості про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за №12022166180000124, щодо можливого вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (в подальшому змінено кваліфікацію на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України) Позивачем ОСОБА_2 під час подання до Управління державної казначейської служби Подільського району документів від імені ОСОБА_3 для перерахунку грошових коштів за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2000 грн. 25.04.2024 кримінальне провадження №12022166180000124, по ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення). Вилучене майно не повернуто до цього часу. В ході досудового розслідування кримінального провадження №12022166180000124 Відповідачами вчинялися протиправні дії, бездіяльність, та приймалися протиправні рішення, якими Позивачу нанесена моральна, та матеріальна шкода. ОСОБА_2 представляв інтереси ОСОБА_3 на підставі довіреності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Загибель ОСОБА_3 не змінює повноваження по довіреності в даному випадку, які направленні на невідкладне виконання рішення суду (постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №420/7464/21) та уникнення збитків для сім`ї ОСОБА_3 . На думку позивача, цілком очевидно навіть для малограмотного юриста, що між позивачем, загиблим ОСОБА_3 (позивач у справі №420/7464/21), адвокатом Опалько О.М. (адвокат на користь якого стягнуто 2000 грн за надання правової допомоги) та Куяльницькою сільською радою (відповідач по справі №420/7464/21) існують цивільно-правові відносини, а тому в діях позивача відсутній склад кримінального правопорушення. Позивач вважає подання клопотання про обшук необґрунтованим, розгляд клопотання в судді проходив з грубив порушенням КПК України (без фіксації судового засідання), тому дозвіл на обшук та обшук проведено протиправно. Дізнавач при вилученні системного блоку відмовив у отриманні копії електронної інформації позивача, що є порушенням його права володіння особистою власністю. Протокол обшуку від 15.07.2022 не відповідає вимогам законодавства, адже спеціаліст ОСОБА_4 , який вилучав та упаковував майно, не був указаний як учасник обшуку в ухвалі про проведення обшуку. Крім того, на обшуку були присутні та брали в ньому участь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не вказані в протоколі обшуку. Також в протоколі не чітко викладено послідовність дій, не конкретно вказано місце виявлення речей, їх детальний опис та спосіб їх ідентифікації, не належно упаковано та опечатано обладнання. Розгляд питання про арешт майна без повідомлення ОСОБА_2 , як його власника, є порушенням права власності як основоположного права людини. Клопотання про арешт мав подавати прокурор, адже підозру у кримінальному проваджені нікому пред`явлено не було, однак подав дізнавач, без погодження з прокурором. Крім того, суд відмовив у скасуванні арешту, в той час як в інших справах за таких обставин, суд скасував арешт. Також слідчим суддею було протиправно задоволено клопотання про продовження строків досудового розслідування, адже строк продовжено до пред`явлення підозри в кримінальному провадженню. Після скасування арешту ухвалою суду від 19.02.2024 майно позивачу так і не було повернуто. При закритті кримінального провадження орган досудового розслідування надав об`єктивну оцінку викладеним обставинам, шо виправдовують позивача, однак, коли він подавав до суду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку та при подачі клопотання на арешт майна, такої оцінки не зробив, чим порушив права позивача та спричинив моральну та матеріальну шкоду. В продовж всього терміну досудового розслідування кримінального провадження №12022166180000124 позивачем подавалися скарги до ГУ НП в Одеської області та до Одеської обласної прокуратури на протиправні дії органів дізнання та прокуратури, які допускалися при розслідуванні вказаного кримінального провадження у відношенні позивача. Позивачем оскаржувались рішення, дії та бездіяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду першої інстанції у вищі судові та дисциплінарні органи, але система судового контролю за додержанням прав громадян в рамках кримінального провадження побудована в Україні таким чином, що на цій стадії громадянин, який не являється підозрюваним чи потерпілим, не має належного механізму захисту своїх прав. Вищі судові органи не захистили порушені права Позивача, та на стадії досудового розслідування не направили дізнавача «на шлях істини», а лише потурали його протиправним діям. Належного реагування на очевидні порушення з боку дізнавача жодного разу ними не було. Позивач не вказує Котовський міськрайонний суд та Одеський апеляційний суд в якості відповідачів, оскільки суду встановлено імунітет. Моральна шкода обґрунтована неможливістю користуватися своїми речами та безпідставним порушенням прав в рамках кримінального провадження. Проведений обшук підірвав авторитет позивача в очах сусідів, відповідач звертався до органів місцевого самоврядування для отримання характеристики позивача, що також вплинуло на позитивний імідж позивача. У позивача виник гіпертонічний криз, завдяки протиправної діяльності відповідача. Матеріальна шкода обґрунтована витратами на адвокатів, необхідні для захисту прав позивача в кримінальному провадженні, яка в цілому склала 45000 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2024 було відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання повернути вилучене майно. В іншій частині вимог відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 08.08.2024.

До суду 11.07.2024 надійшов відзив Одеської обласної прокуратури в особі представника Раковича М.М., згідно якого у задоволені позову просить відмовити.

На обґрунтування відзиву зазначено, що позивачем не наведено жодного належного доказу спричинення моральної шкоди, через що вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними, а розмір визначений позивачем не відповідає засадам розумності, пропорційності та справедливості. Кримінальне провадження закрито 25.05.2024, а належних і достовірних доказів сплати адвокату вартості юридичної допомоги в розмірі 45000 грн позивачем не представлено. Обґрунтування витрат на правову допомогу у даній справі взагалі відсутні. Розмір правової допомоги 15000 грн є завищеним. Витрати за проведення судово-психологічної експертизи не підлягають задоволенню, з огляду на відсутність самого факту спричинення моральної шкоди позивачу процесуальними рішеннями та діяннями органів досудового розслідування та прокуратури в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

До суду 15.07.2024 надійшла відповідь на відзив представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 , згідно якої зазначає, що позов містить чітке обґрунтування позову та належні докази на підтвердження позиції позивача.

Ухвалою від 01.08.2024 задоволено заяву ОСОБА_2 про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

До суду 07.08.2024 надійшов відзив Державної казначейської служби України, згідно якого заперечують проти позову, оскільки не є належним відповідачем по справі, адже здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету України та не уособлюють державу. Також зазначає, що позивачем жодної вимоги до Казначейства не висунуто. Стадія кримінального провадження починається з моменту вручення підозри, однак ОСОБА_2 не мав статусу ані підозрюваного ані обвинуваченого, тому не має права на відшкодування моральної шкоди. Розмір моральної шкоди завищений позивачем, а Закон про порядок відшкодування шкоди застосуванню не підлягає. Судове рішення про стягнення коштів, без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік, не може бути виконане. Витрати на правову допомогу не відповідають складності справи, часу витраченим адвокатом та значенню справи для сторони, тому заявляють про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_7 подав 07.08.2024 відповідь на відзиву у якій зазначає, що серед іншого моральна шкода також спричиняється тим, що позивачу досі не повернули його речі.

У підготовчому засіданні 08.08.2024 проведеному за участі ОСОБА_2 , який брав участь у засідання в режимі відеоконференції та представника Одеської обласної прокуратури Пустовой В.С. було відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, прийнято до розгляду всі заяви по суті справи, відмовлено у задоволені клопотання позивача про витребування доказів та призначення експертизи. У засіданні оголошено перерву до 23.09.2024.

У підготовчому засіданні 23.09.2024 проведеному за участі ОСОБА_2 , який брав участь у засідання в режимі відеоконференції та представника Одеської обласної прокуратури Латарія К.А. було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи, у зв`язку з його передчасністю. Позивач просив відкласти розгляд справи з метою отримання правової позиції від ГУНП, суд задовольнив клопотання та відклав розгляд справи до 21.10.2024.

До суду 24.09.2024 надійшов відзив Головного управління національної поліції в Одеській області в особі представника Леванець А.В., згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

Відзив обґрунтовано тим, що листами від 13.05.2024, 20.05.2024, 06.06.2024 та 15.08.2024 повідомлено ОСОБА_2 про необхідність прибуття та отримання речових доказів, визначених ухвалою суду Позивач навмисно ігнорує виклики та оскаржує дії дізнавача. Дії щодо вилучення майна здійснювалася за ухвалою слідчого судді. Отже, твердження щодо незаконності дій зазначених в позові є лише суб`єктивною думкою позивача. Дії та бездіяльність в рамках кримінального провадження не можуть бути незаконними в рамках цивільного або будь-якого іншого провадження, окрім кримінального. Тому посилання на незаконність є не підтвердженою. Незаконність дій, порушення законодавства та недоліки в діяльності органів дізнання та прокуратури, які можуть бути приводом для постановлення окремої ухвали здійснюється саме в рамках кримінального провадження. Розмір витрат на правову допомогу є завищеним, неспівмірним та не доведеним.

Представник позивача ОСОБА_7 24.09.2024 подав до суду відповідь на відзив тотожна за змістом попередній відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 29.10.2024 проведеному за участі представника Одеської окружної прокуратури Лакторія К.А. було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 12.12.2024.

Розгляд справи у судовому засіданні 12.12.2024 було відкладено до 17.12.2024, у зв`язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду.

Ухвалою від 17.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою від 17.12.2024 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій і рішень протиправними, а саме позовної вимоги: встановити та визнати дії і рішення Держави України в особі Одеської обласної прокуратури (Подільської окружної прокурати Одеської області), Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області та Котовського міськрайонного суду Одеської області відносно ОСОБА_2 в період досудового розслідування кримінального провадження №12022166180000124, за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 190 КК України з 15.07.2022 по 25.04.2024 при отриманні дозволу на проведення обшуку в квартирі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , при накладенні арешту на вилучено майно та протиправному утримання його в період з 15.07.2022 по 29.05.2024, такими, що не відповідають вимогам кримінального та кримінально-процесуального законодавства (протиправні).

У судовому засіданні 17.12.2024 перевіривши сповіщеність учасників справи, враховуючи наявність клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив розглянути справу по суті, адже сторони подавали заяви по суті справи, у яких висловили свою позицію, наявних доказів достатньо для розгляду справи, підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено. При тому, суд прийняв докази подані ОСОБА_2 окремо від позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.04.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12022166180000142, порушене за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КПК України за заявою голови Куяльницької сільської ради Паламарчука Сергія Миколайовича щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України ОСОБА_2 під час подання до Управління державної казначейської служби Подільського району документів від імені ОСОБА_3 для перерахування грошових коштів за надання професійної правової допомоги у розмірі 2000 грн (т.1 а.с.87).

Досудове розслідування здійснював СД Подільського Районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Ухвалою Котовськогоміськрайонного судуОдеської областівід 14липня 2022року усправі №505/1017/22задоволено клопотаннястаршого дізнавача СД Подільського РУП ГУ НП в Одеській області Жарука О.М., узгоджене прокурором Подільської окружної прокуратури Шепітко Н.С., про проведення обшуку по кримінальному провадженню №-12022166180000124. Надано дозвіл на виконання ухвали процесуальним керівникам, які входять до складу групи прокурорів та виконують повноваження прокурорів у кримінальному провадженні, а саме: прокурорам Подільської окружної прокуратури Шепітко Н.С., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ткачук С.С. та дізнавачам Подільського РУП ГУНП в Одеській області а саме: старшому дізнавачу СД Подільського РУП ГУНП в Одеській області Жарук О.М., старшому дізнавачу СД Подільського РУП ГУНП в Одеській області Молодцю М.О., дізнавачу СД Подільського РУП ГУНП в Одеській області Герману В.Р., дізнавачу СД Подільського РУП ГУНП в Одеській області Кохановському Д.А., дізнавачу СД Подільського РУП ГУНП в Одеській області Коханській Н.І. на проведення обшуку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_10 , з метою відшукання вищевказаних речей, які можуть зберігатися в приміщеннях квартири та їх подальшого вилучення (т.1 а.с.68).

15.07.2022 старшим дізнавачем ОСОБА_11 складено протокол обшуку квартири (т.1 а.с.68-70).

Постановою старшого дізнавача СД Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області Жарук О.М. від 15.07.2022 було вилучені в ході обшуку документи, визнано речовими доказами та долучено до кримінального провадження «12022166180000124 від 26.04.2022 в якості речового доказу (т.1 а.с.71).

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня 2022 року було накладено арешт на - оригінал та копію довіреності за №-14 виписану старостою сіл Липецьке, Казбеки, Олександрівка, Вікторією Лазаренко; - довідку з банку на ім`я ОСОБА_2 ; - копію паспорта з ідентифікаційним кодом видані на ім`я ОСОБА_2 ; - копія ухвали суду від 06 червня 2022 року; - копія витягу з Державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання; - заява написана на ім`я керівника ДКСУ у Подільському районі в інтересах ОСОБА_3 від 08.06.2022; - двадцять аркушів паперу А-4 на яких роздруковані документи та які містять власноруч зроблені підписи ОСОБА_2 ; - флеш накопичувач чорного кольору з білою полосою та прозорим ковпачком виготовлений з полімерного матеріалу. На флеш накопичувачі розміщено напис SIYOTEFM; - ноутбук чорного кольору марки «Fujtsu» P/NCP518111-01, SN 518111-01R1500613; - системний блок марки Graund 901B Bleck 09011070410; - друкарський пристрій Samsung CSX-4200, 8T66DAKP818390L, які 15.07.2022 під час обшуку в квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_10 та в якій фактично спільно з нею проживає ОСОБА_2 було вилучено, на підставі ухвали слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2022. Заборонено власникам майна, та третім особам користуватися, відчужувати та розпоряджатися арештованим майном будь-яким чином з метою збереження слідів кримінального правопорушення (т.1 а.с.72).

Вищевказана ухвала від 18.07.2022 залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.08.2022 (т.4 а.с.11-13).

Подільська Окружна прокуратура повідомлялася про відсутність будь-яких порушень щодо застосування заходів забезпечення позову у кримінальному провадженні №120221661800000124 (т.2 а.с.105).

25 липня 2022 року Подільською Окружною прокуратурою ухвалено постанову про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повернення майна, вилученого під час проведення обшуку. Визначено місце зберігання майна за місцем розташування Подільського РУП ГУНП в Одеській області, до вирішення кримінального провадження по суті (т.1 а.с.75 на звороті).

05 серпня 2022 року Подільською Окружною прокуратурою ухвалено постанову про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про проведення процесуальних дій за участі ОСОБА_2 (т.1 а.с.74).

Згідно листа Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області від 16.09.2022 за заявою ОСОБА_2 наказом №502 від 30.08.2022 призначено службове розслідування (т.1 а.с.55).

Результатів проведеного службового розслідування до матеріалів справи долучено не було.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2023 року у справі №505/1017/22 клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна в кримінальному провадженню №12022166180000124 від 26.04.2022 залишено без задоволення (т.1 а.с.48).

Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів від 30 травня 2023 року №421дс-223 відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_12 (т.3 а.с.52-54).

З листа Подільської окружної прокуратури від 11.08.2023 вбачається, що ОСОБА_2 не повідомлено про підозру у будь-якому з кримінальних проваджень (т.2 а.с.128).

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2023 року у справі №505/1017/22 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна, а саме системного блоку та друкованого пристрою (т.3 а.с.143).

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2024 по справі №505/1017/22 задоволено частково клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту. Скасовано арешт майна ОСОБА_2 , накладений ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області Івінським О.О. від 18.07.2022 року у справі №505/1017/22 провадження №1-кс/505/818/22 в рамках кримінального провадження № 12022166180000124 від 26.04.2022 року по ч. 4 ст. 358 КК України, яке було перекваліфіковано на ч.2ст.15,ч.1ст.190КК України з системного блоку «Graund» 901В BLECK з маркуванням 09011070410, з друкувального пристрою «Samsung» CSX -4200, 8Т66DAKP818390L, які було вилучено 15.07.2022 року на підставі ухвали слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2022 року під час обшуку в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в частині користування вказаним майном. Зобов`язано старшого дізнавача СД Подільського РУП ГУНП в Одеської області Жарука О.М. повернути вищевказане майно, а саме: системний блок «Graund» 901В BLECK з маркуванням 09011070410, друкувальний пристрій «Samsung» CSX -4200, 8Т66DAKP818390L, під зберігальну розписку на відповідальне зберігання ОСОБА_2 . Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні клопотання в частині скасування арешту та повернення ноутбуку чорного кольору марки «Fujtsu» P/N СР5 18111-01, SN 51811-01R1500613, оскільки ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 від 14.12.2023 року скасований арешт з ноутбуку чорного кольору марки «Fujtsu» P/N НОМЕР_1 , SN 51811-01R1500613 (т.3 а.с.171).

Ухвалою Котовськогоміськрайонного судуОдеської областівід 27.03.2024по справі№505/1017/22задоволено скаргу ОСОБА_2 на дії старшого дізнавача СД Подільського РУП ГУНП в Одеській області Жарука О.М. по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12022166180000124 від 26.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 190 КК України, щодо неповернення тимчасово вилученого майна. Визнано дії старшого дізнавача СД Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 щодо не повернення тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12022166180000124 від 26.04.2022 року такими, що не відповідають вимогам п.4 ч.1 ст.169 КПК України та ч.3 ст. 169 КПК України. Зобов`язано старшого дізнавача СД Подільського РУП ГУНП в Одеській області Жарука О.М. виконати ухвалу слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.02.2024 року у справі №505/1017/22, провадження №1-кс/505/301/2024 та ухвалу слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 08.03.2024 року у справі № 505/1017/22, провадження 1-кс/505/554/2024 і негайно повернути майно, вилучене 15.07.2022 року під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_13 , а саме: системний блок «Graund» 901В BLECK з маркуванням 09011070410, друкувальний пристрій «Samsung» CSX - 4200, 8T66DAKP818390L під зберігальну розписку на відповідальне зберігання ОСОБА_2 у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства (т.2 а.с.119).

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2024 року у справі №505/1017/22 від 14.12.2023 клопотання ОСОБА_10 задоволено частково. Скасовано арешт майна, накладений в рамках кримінального провадження, внесеного за №-12023167180000124від 29.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст358 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Котовського міськрайонного суду від 18.07.2022, а саме на ноутбук чорного кольору марки «Fuqitsu» Р/N СР5 18111-01 СN51811-01R1500613, який було вилучено при обшуку 15.07.2022 (т.3 а.с.161).

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2024 року у справі №505/1017/22 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна в кримінальному провадженню №12022166180000124 від 26.04.2022 (т.3 а.с.144 на звороті - 145).

21.06.2023 ОСОБА_2 звернувся до сімейного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби (т.2 а.с.18).

З виписки лікаря від 20.05.2024 вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку з приводу гіпертонічної хвороби (т.2 а.с.20).

Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2024 року №1133/3дп/15-24 відмовлено у притягненні судді Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_14 до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припинено (т.3 а.с.43-47).

Листами від 13.05.2024, 20.05.2024, 19.06.2024 Подільське районне управління поліції ГУНП в Одеській області повідомило ОСОБА_2 про можливість забрати у робочий час майно вилучене при обшуці (т.1 а.с.24-25, т.2 а.с.122. т.3 а.с.59).

З листа Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області від 07.06.2024 вбачається, що 25.04.2024 дізнавачем СД Подільського РУП прийнято рішення про закриття кримінального провадження внесного до ЄРДР за №12022166180000124 від 26.04.2022, порушеного за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 190 КК України. Під час проведення досудового розслідування речові докази, а саме телефон Lenovo НОМЕР_2 в чохлі бампері чорного кольору та дві сім картки оператора мобільного зв`язку Водафон та Київстар повернуті ОСОБА_2 на відповідальне зберігання. Належне ОСОБА_10 майно, а саме ноутбук чорного кольору марки «Fujtsu» за рішенням суду повернуто власнику на відповідальне зберігання. Повідомлено ОСОБА_2 про можливість отримати майно у будь-який зручний час робочого дня (т.2 а.с.133-134).

Таким чином, ОСОБА_2 мав статус третьої особи в кримінальному провадженні, адже на його майно було накладено арешт.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативнорозшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 1176 ЦК Закон № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Стаття 1176 ЦК України та, як правильно вказує відповідач Закон України ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не підлягаю застосуванню до правовідносин сторін, оскільки статус ОСОБА_2 в кримінальному провадженні був третя особа.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.ст.1166, 1167, 1174 ЦК доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно частини 1 та 4 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 82 рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» зазначено, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав і свобод, у якій формі вони не закріплювались в національному правопорядку. Особа на практиці повинна мати можливість скористатись ефективним засобом захисту, тобто засобами, які б запобігли вчиненню порушень чи їх продовженню або забезпечили заявнику відповідне відшкодування.

Отже, відсутність на національному рівні ефективного юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав не може бути перешкодою у реалізації особою таких прав та свобод.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», №68490/01, від 12 липня 2007 року).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Абзац другий частини 3 статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).

Як вбачається з матеріалів справи, факт незаконності дій Державної казначейської служби та Одеської обласної прокуратури в судовому порядку не встановлено.

Лише визнано дії старшого дізнавача СД Подільського РУП ГУНП в Одеській області Жарука О.М. щодо неповернення тимчасововилученого майна врамках кримінальногопровадження такими,що невідповідають вимогамп.4ч.1ст.169КПК Українита ч.3ст.169КПК Українита зЄдиного державногореєстру судовихрішень вбачається,що ухвалоюКотовського міськрайонногосуду Одеськоїобласті від28березня 2024року усправі №505/1017/22від 08.03.2024визнано протиправноюбездіяльність старшогодізнавача СДПодільського РУПГУНП вОдеській областіЖарука О.М.по кримінальномупровадженню,внесеному доЄРДР за№12022166180000124від 26.04.2022року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.15,ч.1ст.190КК Українив частиніпорушення строківвиконання ухвали слідчого судді Котовського міськрайонного суду від 19.02.2024 року у справі №505/1017/22, провадження №1-кс/505/301/2024 (щодо зобов`язання повернути майно, а саме: системний блок «Graund» 901В BLECK з маркуванням 09011070410, друкувальний пристрій «Samsung» CSX -4200, 8Т66DAKP818390L).

Враховуючи встановлену бездіяльність дізнавача у не поверненні майна на виконання ухвали Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2024 року, якою задоволено частково клопотання про скасування арешту та зобов`язано повернути майно, зважаючи на тривалість такого порушення, адже на час ухвалення рішення суд не повідомлено про повернення майна, а саме системного блоку та друкувального пристрою Чорному І.Б., суд вважає, що таким діями позивачу спричинено моральну шкоду, яка викликана необхідністю вчинення додаткових та тривалих дій задля повернення свого майна, тобто відновлення своїх прав, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд оцінює таку моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

При тому, розрахунок позивача з прив`язкою розміру моральної шкоди до прожиткового мінімуму не приймається судом до уваги, адже як вказувалося вище до правовідносин, що виникли між сторонам Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» застосуванню не підлягає.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

Щодо стягнення судових витрат за подання правничої допомоги адвокатом в період досудового розслідування.

Згідно ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження. Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.

Тобто, витрати на залучення адвоката для особи, яка не має статусу підозрюваного, обвинуваченого, цивільного позивача та цивільного відповідача, КПК України не передбачає.

При тому, витрати на адвоката мають бути необхідними та достатніми.

ОСОБА_2 вказує, що йому надавалася права допомого двома адвокатами і вартість правової допомоги склала 45000 грн.

З огляду, на вищевказане, позовні вимоги про відшкодуванні ОСОБА_15 витрат на правову допомогу в досудовому розслідуванні, які є матеріальною шкодою, задоволенню не підлягають.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 при розгляді справи №752/17832/14-ц зауважувала, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35)). У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду.

Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до Держави України, не є обов`язковою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 30)). Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/845/18 (пункт 38), від 9 грудня 2020 року у справі № 9901/613/18 (пункт 79)).

Таким чином, єдиним належним відповідачем у справі є Головне управління Національної поліції в Одеській області, адже лише дії дізнавача ОСОБА_11 визналися такими, що не відповідають закону в частині не повернення майна ОСОБА_2 Подільське районне управління ГУНП в Одеській області не є належним відповідачем, оскільки не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Одеській області.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Тому, у задоволенні позову до Одеської обласної прокуратури, Подільського районного управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України слід відмовити.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а саме задоволенню підлягають позовні вимоги до Головного управління Національної поліції в Одеській області, стягненню з держави підлягаю моральна шкода у розмірі 5000 грн.

Вимога про стягнення витрат на проведення судово-психіатричної експертизи задоволенню не підлягаю, оскільки експертиза не проводилася.

Вимога позивача постановити окрему ухвалу про виявленні порушенні не є позовною вимогою, тому не розглядається судом. Постановлення окремої ухвали є правом суду і підстав для винесення окремої ухвали судом не встановлено.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У відзивах відповідачі заявляли про завищення судових витрат та просили відмовити у їх покладенні на відповідачів.

20.05.2024 між ОСОБА_2 та адвокатом Опалько Олегом Миколайовичем було укладено договір про надання правничої (адвокатської) допомоги, за яким адвокат надає клієнту правову допомогу при підготовці та подачі позову до Держави України в особі Державної казначейської служби України. Вартість послуг адвоката визначена сторонами договору у його пункті 4.1 та становить 15000 грн (т.1 а.с.31).

У додатку №1 до договору від 20.05.2024 визначено попередній (орієнтований) розрахунок сум судових витрат, який становить 15000 грн та складається з: консультація заявнику 3000 грн; зібрання доказів та складення позову 5000 грн; складення відповіді на відзив, надання консультацій впродовж судового розгляду, участь у судових засіданнях 6000 грн (т.1 а.с.91).

25.05.2024 сторони підписали акт виконаних робіт такий самий за змістом як вищевказаний додаток №1 до договору від 20.05.2024 (т.1 а.с.93).

У судових засіданнях адвокат участі не брав, в режимі відеоконференції брав участь у засіданнях позивач ОСОБА_2 .

Оцінюючи складність справи, співмірність вартості правничої допомоги до складності справи, частину задоволених позовних вимог, а саме загальна сума заявлена позивачем до стягнення становить 945000 грн, стягнення підлягає моральна шкода у розмірі 5000 грн, що становить 0,5% від ціни позову. 0,5% від розміру заявлених витрат на правову допомогу становить 75 грн. При тому, в частині вимог про визнання дій протиправними було закрито провадження у справі, в частині вимог про повернення майно було відмовлено у відкритті провадження у справі, тому суд вважає за можливе витрати на правову допомогу залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій і рішень протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

У частиніпозовних вимогдо Одеськоїобласної прокуратури,Подільського районногоуправління Головногоуправління Національноїполіції вОдеській області,Державної казначейськоїслужби України відмовити.

У частині позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу адвоката, витрат на експертизу, судових витрат відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27 грудня 2024 року.

Суддя: В.Я. Бондар