Рішення

від 17.12.2024 по справі 518/1529/24

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 518/1529/24

Провадження № 2/517/243/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 рокусмт. Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Гончар І.В., при секретарі Заболотній Л.В., за участі представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Кіптик В.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області про стягнення майнової та моральної шкоди внаслідок нападу собаки В СТ АН ОВ ИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області про стягнення майнової та моральної шкоди внаслідок нападу собаки.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що31.05.2024 р. близько 17:00 год. вона рухалася на велосипеді по АДРЕСА_1 та в цей час на неї напала зграя безпритульних собак, в наслідок чого вона впала з велосипеда та отримала чисельні забиття, одна з найагресивніших собак накинулася на неї та заподіяла рвану рану лівої ноги.

12.06.2024 р. позивачка звернулася до Ширяївської селищої ради Березівського району Одеської області щодо нападу безпритульних собак на території селищої ради та вжиття певних заходів унеможливлення подальшого нападу на людей, яку підписали близько тридцяти односельців, яких спіткала доля нападу собак.

20.07.2024 року позивачка отримала листа з відповіддю на вищевказану скаргу, з якої вбачається, що на території Ширяївської селищої ради Березівського райолну Одеської області на 2023-2027 роки запланована ціла програма.

Представник позивача в судовому засідання, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 була присутня 26.12.2024 року в підготовчому судовому засідані, заперечувала щодо задоволення позовних вимог, надала до суду відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 17.12.2024 року представник відповідача в судове засідання не з`явився надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що дійсно на ОСОБА_2 31 травня 2024 року напали безпритульні собаки, коли вона їхала на велосипеді і вона зазнала значних травм.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 31.05.2024 р. близько 17:00 год. ОСОБА_2 рухалася на велосипеді по АДРЕСА_1 та в цей час на неї напала зграя безпритульних собак, в наслідок чого вона впала з велосипеда та отримала чисельні забиття, одна з найагресивніших собак накинулася на неї та заподіяла рвану рану лівої ноги, що підтверджується довідками КНП "Ширяївська центральна районна лікарня" Ширяївської селищої ради Березівського району Одеської області від 31.05.2024 р. та від 03.06.2024 р. та показами свідка.

12.06.2024 р. позивачка звернулася до Ширяївської селищої ради Березівського району Одеської області щодо нападу безпритульних собак на території селищої ради та вжиття певних заходів унеможливлення подальшого нападу на людей, яку підписали близько тридцяти односельців, яких спіткала доля нападу собак.

Відповідно до листа-відповіді Ширяївської селищої ради Березівського району Одеської області за № 673 від 14.06.2024 року позивачці було повідомлено, що на території Ширяївської селищої ради Березівського району Одеської області на 2023-2027 роки запланована ціла програма поводження з безпритульними тваринами. Дія цієї програми розрахована на 5 років. Але, на даний час не має можливості створити на території селищої ради притулок для безпритульних тварин, тому проводяться заходи з пошуку суб`єктів господарювання, які проводять господарську діяльність з ветеринарної практики та мають матеріально-технічну базу - мобільний ветеринарний комплекс з досвідом роботи у відповідній сфері. Також, вказано, що селищою радою проводяться заходи щодо пошуку безпритульним тваринам громади вільних мість у притулках для захисту та допомоги, але враховуючи те, що війна в Україні призводить до збільшення кількості бездомних тварин, що потребують їжі, прихистку, медичної допомоги у притулках України на даний час унеможливлює проведення даних заходів.

У відповідності до статті 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову. Повторному вилову (але не більше одного разу на рік) для проведення повторної вакцинації та адаптації підлягають тварини, які раніше були виловлені, ідентифіковані та зареєстровані. Такі тварини розміщуються у притулки для тварин або центри реабілітації тварин, або під нагляд громадських та благодійних організацій, які зобов`язані забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або повертаються до ареалу перебування (у місця вилову) для вільного проживання.

Частинами 1, 4 статті 12 цього Закону визначено, що право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов`язком дотримання норм і вимог цього Закону.

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

В свою чергу, положеннями ст. 15 даного Закону встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин.

Притулки для тварин можуть створюватися органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами.

Притулки для тварин проводять свою діяльність за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.

Положення про притулок для тварин затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 24 цього Закону, тимчасовій ізоляції підлягають собаки, коти та інші домашні тварини в разі, якщо на це є відповідне рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, а також ті, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині.

Положеннями п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Отже, відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади (в особі відповідного органу місцевого самоврядування), на території яких їх було виявлено.

Доказів тому, що Ширяївською селищою радою Березівського району Одеської області виконані обов`язки щодо забезпечення належного рівня благоустрою та безпечності мешканців міста, не здійснені заходи щодо впровадження та контролю за здійсненням відповідних програм контролювання чисельності безпритульних собак на вулицях міста, - суду надано не було.

Із зазначених норм законодавства вбачається, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та послідуючої передачі власнику або у спеціалізований притулок.

Таким чином, під час розгляд справи встановлений факт, що саме безпритульним собакою було спричинено тілесні ушкодження позивачці, оскільки під час нападу господаря поряд із собакою не було і відповідачем не надано суду жодних доказів того, що вказаний собака мав господаря.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з підпунктом 7 пункту а) статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до абзаців 1, 4, 6 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пункті в) благоустрій населених пунктів передбачає: розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів.

Враховуючи, вищевказані норми права, суд приходить до висновку, що саме відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення умов для життя і здоров`я жителів територіальної громади.

З огляду на вищевказані норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади (в особі відповідного органу місцевого самоврядування), на території яких їх було виявлено.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статтії 1166 ЦК України у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювана шкоди. Обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що позивачка зазнала втрат майнового характеру внаслідок нанесення шкоди її здоров`ю безпритульною собакою, що призвело до проходження курсу лікування позивачки, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача в сумі 6 985,00 грн., що підтверджуються квитанціями з аптек в період лікування, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., то вказані имоги також підлягають задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Згідно положень п.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Натомість, саме ч. 2 вказаної норми визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач в позовній заяві вказала, що вона отримала моральну шкоду, яка полягала у порушенні нормального способу життя, оскільки після нападу собаки вона перебувала у шокованому стані, пережила реальну загрозу своєму життю, а також була змушена докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав, для лікування у закладі охорони здоров`я.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що відповідачем були порушені вимоги законодавства щодо порядку тримання собак в населених пунктах.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами (надалі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно п.5 цієї ж Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, судом при вирішенні спору враховано всі обставини, зокрема: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайного характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка, як на підставу для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про благоустрій населених пунктів», ст. ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області про стягнення майнової та моральної шкоди внаслідок нападу собаки - задовольнити.

Стягнути з Ширяївської селищої ради Березівського району Одеської області на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , матеріальну шкоду в розмірі 6 985 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок та моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 27 грудня 2024 року.

Суддя: Ірина ГОНЧАР